Справа 378/695/21 Головуюча в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/435/2025 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
18 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12021116280000087 за апеляційними скаргами прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 та заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ставищенського районного суду Київської області від 24 вересня 2021 року, -
Вироком Ставищенського районного суду Київської області від 24 вересня 2021 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гостра Могила, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, проживаючого зва адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 22 червня 2021 року вироком Ставищенського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт,
засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік;
на підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 1 роки із покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ст.76 КК України;
Відповідно до вироку, ОСОБА_7 , будучи засудженим вироком Ставищенського районного суду Київської області від 22 червня 2021 року до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин, і будучи взятий на облік як засуджений 27 липня 2021 року, не з'явився на виклик Білоцерківського РС № 2. У подальшому начальником вказаного сектору неодноразово здійснено повторні виклики ОСОБА_7 до Білоцерківського РС № 2 по телефону, які обвинувачений також проігнорував і без поважних на те причин не з'явився. Також начальником Білоцерківського РС № 2 ОСОБА_10 двічі 06 серпня 2021 та 18 серпня 2021 року, було відвідано місце реєстрації та проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , проте останній був відсутній за вказаною адресою. Отже, ОСОБА_7 , маючи можливість з'явитися до Білоцерківського РС № 2, умисно, діючи з мотивів зневаги до судового рішення та з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання, жодного разу не з'явився до Білоцерківського РС №2 для ознайомлення з порядком виконання громадських робіт, про причини неявки не повідомив, залишив місце свого постійного проживання, до роботи не приступив і жодної години громадських робіт не виконав.
В апеляційній скарзі прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 вказано незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягав застосуванню. В обгрунтування доводів скарги прокурор вказав на те, що вироком Ставищенського районного суду Київської області від 22.06.2021 ОСОБА_7 засуджений за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 80 годин, а тому при призначенні покарання за даним вироком суд мав визначити остаточне покарання ОСОБА_7 з урахуванням вимог ст. ст. 71, 72, 73 КК України та перевести невідбуте ОСОБА_7 покарання у виді 80 годин громадських робіт на покарання у виді обмеження волі у відповідності 1 день обмеження волі, що відповідає 8 годин громадських робіт, які відповідають 10 дням обмеження волі. Просив вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік; на підставі ст. ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання приєднати невідбуту частину покарання у виді громадських робіт, призначеного вироком Ставищенського районного суду Київської області від 22.06.2021 за ч.1 ст.185 КК України, та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік і 10 днів; на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В апеляційній скарзі зі змінами та доповненнями заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 вказав на незаконність вироку у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягав застосуванню. В обгрунтування доводів скарги прокурор вказав на те, що судом при призначенні покарання у виді обмеження волі не враховано положення ч. 2 ст. 61 КК України, якими заборонено призначати такий вид покарання до осіб з інвалідністю першої і другої групи, тому суд помилково, не враховуючи дану норму матеріального права, призначив обвинуваченому покарання, яке не підлягало застосуванню в даному випадку. Окрім цього, згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є раніше судимим вироком Ставищенського районного суду Київської області від 22.06.2021 за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт. Так, злочин, за вчинення якого ОСОБА_7 визнано винним оскаржуваним вироком Ставищенського районного суду Київської області від 24.09.2021, вчинено після ухвалення вироку Ставищенського районного суду Київської області від 22.06.2021, в період не відбутого покарання за ним вироком. Отже, суд першої інстанції під час винесення вироку, не застосувавши положення ч.1 ст.71 КК України, не застосував закон, який підлягає застосуванню, отже неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Просив вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та ухвалити в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді арешту на строк 5 місяців; на підставі ч.1 ст. 71, п.4 ч.1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання покарання за попереднім вироком Ставищенського районного суду Київської області від 22.06.2021 року призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді арешту на строк 5 місяців та 10 днів. У решті вирок залишити без змін.
У ході апеляційного розгляду прокурор подав зміни до апеляційної скарги, в яких ставилось питання щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, тобто із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 після роз'яснення йому наслідків звільнення від покарання із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України клопотання прокурора підтримав.
Захисник не заперечував проти звільнення обвинуваченого від призначеного покарання із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України.
Вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 зі змінами до підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно положень ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальний проступок, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, складають три роки.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 пред'явлене обвинувачення за ст. ч.2 ст.389 КК України, який відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України є кримінальним проступком, за яке передбачене покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 вчинив інкримінований кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.389 КК України, в період 05.08.2021 по 18.08.2021. Оскільки станом на 04.08.2025 минуло більше ніж 3 роки, а строки давності, визначені ст.49 КК України сплинули, отже ОСОБА_7 підлягає звільненню від призначеного покарання за ч.2 ст.389 КК України.
Крім цього, обвинуваченому ОСОБА_7 у ході апеляційного розгляду були роз'яснені правові підстави та умови звільнення від призначеного покарання за ч.2 ст.389 КК України на що він надав свою згоду на звільнення від покарання у зв'язку із закінченням строків давності із підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України, що відповідно до положень ч.3 ст.285 КПК України є умовою звільнення від призначеного покарання.
Враховуючи те, що колегією суддів задоволено апеляційну скаргу зі змінами прокурора про звільнення особи від призначеного покарання, перевірка доводів апеляційної скарги колегією суддів не проводилась і рішення по поданим апеляційній скарзі не ухвалювалось.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 зі змінами задовольнити.
Вирок Ставищенського районного суду Київської області від 24 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 змінити.
ОСОБА_7 звільнити від призначеного покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік на підставі п. 2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
У решті вирок Ставищенського районного суду Київської області від 24 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
____________________ _________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4