11 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/7273/25
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформлене протоколом від 24.05.2024 №207 щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 ;
визнати право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням її пільгового обчислення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» станом на 22.01.2024 ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з її пільгового обчислення ОСОБА_1 , з 06 березня 2024 року та виплатити виниклу заборгованість.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем не у відповідності до вимог чинного законодавства та без врахування всіх фактичних обставин, відтак позивач вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Також позивач вказує, що набув право на призначення пенсії за вислугу років, як такий, що проходив службу в Менський ВК(№91) і був звільнений у зв'язку з мобілізацією виконуючи Конституційний обов'язок по захисту Батьківщини.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 поновлено позивачу строк на звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою також встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову, оскільки згідно з пунктом “а» ст. 12 Закону України №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам, які звільнені зі служби і не проходять іншу службу, що враховується для пенсійного забезпечення згідно з цим Законом. Оскільки позивач з 12.05.1999 по 06.03.2024 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі та з 07.03.2024 по теперішній час проходить військову службу в Державній прикордонній службі України призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» ст. 12 Закону України №2262-ХІІ немає законних підстав. Таким чином, позивач не є особою, звільненою зі служби у розумінні Закону №2262-ХІІ, а отже підстави для призначення пенсії за вислугу років відсутні.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 з 12.05.1999 по 06.03.2024 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі.
Відповідно до наказу Державної установи "Менська виправна колонія (№91)" від 06.03.2024 № 25 о/с -24 позивача було звільнено зі служби за пунктом 7 частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення становила: у календарному обчисленні - 26 років 02 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні - 34 роки 05 місяці 21 дні.
Наказом накальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.03.2024 № 319-ОС позивача, який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізції, на осодливий період, зараховано до списків особового складу.
09.05.2024 Державна установа Менська виправна колонія №91 направила Подання про призначення пенсії позивачу.
За результатами розгляду заяви щодо призначення пенсії за вислугу років відповідач листом направив скан-копію протоколу від 24.05.2024 №207 про відмову в призначення пенсії.
Відповідно до вказаного протоколу позивачу відмовлено у призначення пенсії за вислугу років, оскільки позивач з 12.05.1999 по 06.03.2024 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі та з 07.03.2024 по теперішній час проходить військову службу в Державній прикордонній службі України призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту “а» ст. 12 Закону України №2262-ХІІ немає законних підстав.
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували па військовій службі, службі в органах внутрішніх справ. Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до пункту б ст. 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби, зокрема особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно з пунктом «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б-д», «ж», «з» статті І 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України набувають пенсію за вислугу років відповідно до умов Закону № 2262-ХІІ за наявності таких умов: 1) звільнений зі служби; 2) наявна вислуга 25 календарних років.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи наказом начальника Державної установи «Менська виправна колонія (№91)» від 06.03.2024 за №25/ос-24 ОСОБА_1 звільнено із служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення становила: у календарному обчисленні - 26 років 02 місяців 13 днів, у пільговому обчисленні - 34 роки 05 місяці 21 дні.
Тобто, станом на день звільнення зі служби (06.03.2024) вислуга років ОСОБА_1 складає 26 років 02 місяці 13 днів, тобто наявні усі умови, необхідні для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
Відповідачем не заперечується наявність у позивача достатньої календарної вислуги, оскільки відмова мотивована з підстав того, що на день подачі заяви про призначення пенсії за вислугу років позивач проходить військову службу та призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає законних підстав.
Однак, вказані підстави не приймаються судом до уваги, оскільки системний аналіз статей 1-2, 12 Закону № 2262-ХІІ у своєму логічному зв'язку дає підстави для висновку, що право на пенсію за вислугу років набувають відповідні категорії службовців у зв'язку із їх звільненням зі служби - в даному випадку звільнення 06.03.2024 позивача зі Державної кримінально-виконавчої служби України.
При цьому, Закон № 2262-ХІІ не містить положень, що позбавляють особу права на призначення пенсії за вислугу років у зв'язку із проходженням нею військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, як вважає відповідач.
Так, згідно із ч. 3 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється.
Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону 2262-ХІІ, зберігається право на пенсію за вислугу років для осіб, які були звільнені зі служби до набрання чинності Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та мають вислугу 20 років, у разі їх призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та подальшим їх фактичним звільненням з такої служби або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Отже, відповідно до вимог Закону № 2262 не передбачено припинення виплати пенсій особам, яких призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період. Відповідно, не може бути відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, право на яку він набув при звільненні зі служби.
Частиною першою статті 50 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються, зокрема: б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів “а», “в» статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Суд встановив, що позивач був звільнений зі служби 06.03.2024, а з грошового атестата вбачається, що грошове забезпечення позивачу виплачено по 06.03.2024 включно
Враховуючи наявність усіх підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, рішення відповідача є протиправним, а тому останній має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ з 07 березня 2024 року (наступний дня після звільнення позивача зі служби та останій день, по який йому сплачено грошове забезпечення).
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформленого протоколом від 24.05.2024 №207 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за вислугу років з 07 березня 2024 року відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію, виходячи з її пільгового обчислення та виплатити виниклу заборгованість, задоволенню не підлягають. Предметом спору в даній справі є право позивача на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Оскільки відповідачем ще не було призначено пенсію, то позовні вимоги в частині проводити її нарахування, виходячи з пільгового обчислення та виплата заборгованості є передчасними.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, оформленого протоколом від 24.05.2024 №207 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 07 березня 2024 року відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940 ).
Повне судове рішення складено 11.09.2025.
Суддя Олена ЛУКАШОВА