Справа № 522/7282/24
Провадження № 2/522/1487/25
11 вересня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси - Косіцина В.В., розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича про продовження процесуального строку та клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича про відкладення розгляду справи,-
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Підготовче засідання по справі призначено на 11 вересня 2025 року.
У підготовче засідання, призначене на 11 вересня 2025 року учасники справи - не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.
05 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича про продовження процесуального строку, у якій заявник просив продовжити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву на строком на десять днів.
Заява мотивована тим, що строк для подання відзиву закінчується 05.09.2025 року. Водночас, через необхідність підготовки заяв по суті справи та виконання зобов'язання щодо здійснення захисту ОСОБА_1 необхідно більше часу для вивчення та опрацювання матеріалів справи, формування правової позиції і збору доказів на її обґрунтування.
За приписами ч.ч.1-3 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно зі ст.191 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.
Згідно ч.ч.1-2 ст.178 ЦПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником.
Ухвалою суду від 10 липня 2025 року залучено в якості правонаступника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у цивільній справі №522/7282/24 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..
Копія зазначеної ухвали доставлена до електронного кабінету представника відповідача 20.08.2025 року о 23 годині 55 хвилин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія матеріалів справи доставлена до електронного кабінету представника відповідача 20.08.2025 року о 23 годині 52 хвилин, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до ч.6 ст.274 ЦПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, копію позову з додатками та ухвалу суду від 10.07.2025 року слід вважати врученою 21 серпня 2025 року.
Згідно ч.1 ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Тобто, обчислення процесуального строку для подання відзиву розпочалося 22 серпня 2025 року, тоді як 05 вересня 2025 року було останнім днем строку для подання відзиву.
Представник відповідача в останній день строку для подання відзиву звернувся із заявою про продовження строку для подання відзиву.
За приписами ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Порядок і строк подачі відзиву регламентовано ст. 191 ЦПК України.
Встановлення законодавцем часових обмежень на подання відзиву та доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами.
Вирішуючи питання про можливість прийняття відзиву, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 477/1366/20 містить висновок про те, що Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати зловживань та ухилення від отримання інформації про рух справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ у справі «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) від 28 листопада 1999 року, пункт 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Ryabykh v. Russia» (Рябих проти Росії), пункт 52).
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи зазначене, з метою забезпечення права відповідача на доступ до правосуддя та справедливий розгляд справи, суд вважає за можливе продовжити відповідачці - ОСОБА_4 строк для подання відзиву.
11 вересня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича про відкладення розгляду справи, у якому заявник просив відкласти підготовчий розгляду справи.
Клопотання мотивовано тим, що у зв'язку із незадовільним станом здоров'я представник відповідача на має можливості взяти участь у підготовчому засіданні.
Учасниками справи, згідно ст.ст.42,48 ЦПК України у позовному провадженні є позивач, відповідач і треті особи.
Згідно приписів п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
У ч.1 ст. 223 ЦПК України вказано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.198 ЦПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу.
Згідно п.п. 1-2 ч.2 ст.223 ЦПК України, Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Тому, у зв'язку із першою неявкою представника відповідача, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та відкладення підготовчого розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 127, 178, 191, 197, ч.1 ст.223, ч.2 ст.258, ст.ст. 260, 261, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича про продовження процесуального строку - задовольнити.
Продовжити відповідачці - ОСОБА_1 процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою строком на десять днів, тобто, до 15 вересня 2025 року.
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Юсєєва Тагіра Сафіуловича про відкладення розгляду справи - задовольнити.
Відкласти підготовче засідання по справі на 06 жовтня 2025 року на 11 год. 20 хв. у залі суду № 224 у приміщенні суду за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала є остаточною та оскарженню окремо від рішення суду - не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.
Текст ухвали складено та підписано 11 вересня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.