12 вересня 2025 року справа № 580/4875/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , третя особа - Міністерство оборони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Плакущий С.В. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо забезпечення нарахування ОСОБА_2 у повному обсязі щомісячного грошового забезпечення, у т.ч. щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень у зв'язку з тяжким пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" з 04 липня 2024 року до часу виплати;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_1 забезпечити нарахування ОСОБА_2 у повному обсязі щомісячного грошового забезпечення, у т.ч. щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень у зв'язку з тяжким пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" з 04 липня 2024 року до часу виплати;
-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_2 у повному обсязі щомісячного грошового забезпечення, у т.ч. щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень у зв'язку з тяжким пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" з 04 липня 2024 року до часу виплати;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_2 у повному обсязі щомісячного грошового забезпечення, у т.ч. щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100000,00 гривень у зв'язку з тяжким пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" з 04 липня 2024 року до часу виплати;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у т.ч. щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000,00 гривень у зв'язку з тяжким пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час воєнного стану" за весь час затримки за період з 04 липня 2024 року до часу виплати за весь час затримки виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткову винагороду за час лікування після отриманного тяжкого поранення 01.07.2024 не було сплачено у розмірі 100000 грн пропорційно на місяць. На його звернення відповідачем не надано відповіді. Вважаючи свої права порушеними звернувся до суду.
Військова частина НОМЕР_1 надала відзив на позов у якому позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що в періоди з 02.11.2024 по 15.11.2024, з 16.12.2024 по 28.12.2024, з 07.01.2025 по 28.01.2025, з 06.02.2025 по 27.02.2025, з 30.03.2025 та станом на сьогоднішній день позивач на лікуванні не перебував та не перебуває, і так само не був і зараз не знаходиться у відпустці у зв'язку із лікуванням від поранення, але разом із тим до розташування військової частини НОМЕР_1 не повертався і на сьогодні в розташуванні військової частини НОМЕР_1 не знаходиться. Тому з 04.11.2024 грошове забезпечення підлягає припиненню на підставі абз. 2 п. 9 розділу І Порядку № 260. Окремо наголошено, що відповідно до наявних в матеріалах справи загальний стан задовільний.
Військова частина НОМЕР_2 також надала відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що перебування Військової частини НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні не є підставою для залучення співвідповідача, оскільки виплата додаткового грошового забезпечення належить виключно до повноважень командира відповідної частини.
Третя особа подала до суду пояснення, згідно яких вважає заявлений адміністративний позов безпідставним.
Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 22.06.2024 №176, ОСОБА_1 , призначено командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 13.12.2024 №357, молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 звільнено з займаної посади і зараховано в розпорядження в/ч НОМЕР_2 в наслідок відсутності понад 10 діб.
Згідно картки особового рахунку за період 01.01.2024 по 31.12.2024 про нарахування грошового забезпечення встановлено, що позивач у період липень 2024 року отримував додаткову винагороду розраховану з розміру 100000,00 гривень - 12903,23грн.
При чому, згідно довідки в/ч НОМЕР_2 від 09.05.2025 №1352/5385, позивачу не виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 100000грн. у зв'язку з пораненням та лікуванням з 01.06.2024 по 30.04.2025 року.
Згідно первинної медичної карти за формою 100 від 04.08.2024 №13252/22 ОСОБА_3 , отримав легке поранення 01.07.2024.
Згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 17.08.2024 №1715/13/138 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), молодший сержант ОСОБА_3 , отримав вогнепальне поранення 01.07.2024 (осколкове сліпе поранення правої сідниці, підколінної ділянки, лівого передпліччя та кисті. Вогнепальна травма основної фаланги I пальця лівої кисті), при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 , в районі АДРЕСА_4 та внаслідок скидів вибухових боєприпасів з БпЛА.
Відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №11197 від 09.07.2024 КНП «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 перебував на лікуванні з 04.07.2024 по 09.07.2024. Стан при госпіталізації - ЗАДОВІЛЬНИЙ.
Суд звернув увагу, що клінічні виписки та довідки щодо проходження стаціонарного лікування ОСОБА_3 при задовільному стані, з 09.07.2024 по 17.07.2024 (Виписка № 13905), з 17.07.2024 по 29.07.2024 (Виписка № 18114 від 29.07.2024), з 29.07.2024 по 13.08.2024 (Виписка № 19034 від 13.08.2024, Довідка № 3182 від 13.08.2024), з 13.08.2024 по 27.08.2024 (Виписка № 3353Р від 27.08.2024), з 28.08.2024 по 05.09.2024 (Виписка № 3559Л від 05.09.2024), з 06.09.2024 по 17.09.2024 (Виписка № 22201 від 17.09.2024), з 17.09.2024 по 01.10.2024 (Виписка № 3857Р від 01.10.2024), з 27.12.2024 по 06.01.2025 (Довідка-виписка з історії хвороби стаціонарного хворого, номер медичної карти: 615101 від 06.01.2025) не стосуються лікування саме вогнепального поранення правої сідниці, підколінної ділянки, лівого передпліччя та кисті. Вогнепальна травма основної фаланги I пальця лівої кисті.
Суд звернув увагу, що діагноз (стан після мінно-вибухової травми тяжкого ступеню 01.07.2024) зазначений у довідках ВЛК КНП «Черкаської обласної лікарні» від 27.10.2024 №3609 та від 15.11.2024 №4408, від 27.02.2025 №1041, суперечить діагнозу зазначеному у первинній медичній картці за формою 100 від 04.08.2024 №13252/22 ОСОБА_3 , отримав легке поранення 01.07.2024.
Суд також звернув увагу на пояснення відповідача, що позивач перебував у відпустці для лікування: з 03.10.2024 по 01.11.2024; з 16.11.2024 по 15.12.2024; з 29.01.2025 по 05.02.2025; з 28.02.2025 по 29.03.2025, що узгоджується з відпусткними квитками.
При цьому, в періоди з 02.11.2024 по 15.11.2024, з 16.12.2024 по 28.12.2024, з 07.01.2025 по 28.01.2025, з 06.02.2025 по 27.02.2025, з 30.03.2025 та станом на сьогоднішній день на лікуванні останній не перебував та не перебуває, і не знаходиться у відпустці у зв'язку із лікуванням від поранення, але як стверджує відповідач до розташування військової частини НОМЕР_1 не повертався.
Однак, не погоджуючись з невиплатою грошового забезпечення звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2,3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).
Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (п. 1-2 Постанови № 168).
Як вбачається з первинної медичної картки за формою 100 від 04.08.2024 №13252/22 ОСОБА_3 , отримав легке поранення, а діагноз (стан після мінно-вибухової травми тяжкого ступеню 01.07.2024) зазначений у довідках ВЛК КНП «Черкаської обласної лікарні» суперечить первинній медичній документації.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:
Аналіз норми абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 дозволяє зробити висновок, що для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень передбачене за таких умов:
а) пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;
б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналізуючи зазначені норми права, суд встановив, що за період 04.07.2024 по 09.07.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні відповідно до Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №11197 від 09.07.2024 КНП «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради, у зв'язку отриманям поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що в свою чергою узгоджується з первинної медичної карти за формою 100 та довідкою в/ч НОМЕР_1 про обставини травми.
Зазначене свідчить про те, що за цей період відповідач повинен нараховувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. пропорційно дням перебування на лікуванні, оскільки були наявні умови, визначені у Постанові № 168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров'я у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини).
Однак, згідно абз. 2, 3 п. 9 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні). Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. за період з 04.07.2024 по 09.07.2024 в силу приписів абз. 2, 3 п. 9 розділу I Порядку №260, а тому в діях в/ч відсутня протиправна бездіяльність на момент звернення позивача з позовом.
Щодо решти періоду перебування позивача на стаціонарному лікуванні, то згідно із виписками, останнє не стосуються лікування саме вогнепального поранення правої сідниці, підколінної ділянки, лівого передпліччя та кисті. Вогнепальна травма основної фаланги I пальця лівої кисті.
В свою чергу, позивач перебував у відпустці для лікування: з 03.10.2024 по 01.11.2024; з 16.11.2024 по 15.12.2024; з 29.01.2025 по 05.02.2025; з 28.02.2025 по 29.03.2025, при цьому, в періоди з 02.11.2024 по 15.11.2024, з 16.12.2024 по 28.12.2024, з 07.01.2025 по 28.01.2025, з 06.02.2025 по 27.02.2025, з 30.03.2025 та станом на сьогоднішній день на лікуванні останній не перебував та не перебуває, і не знаходиться у відпустці у зв'язку із лікуванням від поранення, і до розташування військової частини НОМЕР_1 не повертався.
Суд звертає увагу, що норми Постанови № 168 передбачають підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100000грн. протягом строку перебування на стаціонарному лікування лише у зв'язку із отримання тяжкого поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, а не у зв'язку із захворюванням.
Відповідно до Положення № 402 поранення та захворювання є відмінними поняттями. Оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із захворюванням, а не пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), то вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Згідно п. 15 розділу Порядку №260, встановлено, що грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше та за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Щодо вимог позивача до військової частини НОМЕР_2 про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
З аналізу викладеного вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Петро ПАЛАМАР