Справа № 204/2983/24
Провадження № 1-кп/204/499/25
11 вересня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024046690000030 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 січня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню освіту, не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 04 лютого 2025 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 125, ч. 4 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до п'яти років одного місяця позбавлення волі;
- 24 березня 2025 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України до п'яти років двох місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 наприкінці серпня 2023 року, більш точний день та час в ході досудового розслідування не встановлений, знаходячись на вулиці Новоорловській біля ресторану «Бакинський дворик» у м. Дніпро, знайшов військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 28 червня 1994 року.
Відповідно, до Положення про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, - військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов'язку.
В цей момент у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на підроблення знайденого військового квитка, а саме на вклеювання фотокартки зі своїм зображенням, з метою подальшого використання цього документа у власних цілях. Після цього, ОСОБА_3 , піднявши знайдений військовий квиток серії НОМЕР_1 , направився до свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому, на початку вересня 2023 року, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, знаходячись за місцем свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на підроблення документа, використовуючи наявний при ньому тюбик клею, власноручно вклеїв на першу сторінку знайденого військового квитка серії НОМЕР_1 на ім?я ОСОБА_6 , виданого 28 червня 1994 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , фотокартку зі своїм зображенням, яка була при ньому, тим самим підробив офіційний документ - військовий квиток, який видається установою, яка має право видавати такий документ, і який надає права, з метою його подальшого використання.
Крім цього, ОСОБА_3 18 січня 2024 року близько 13 години 53 хвилини, перебуваючи біля буд. 16 по вул. Новоорловська у м. Дніпро, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції під час відпрацювання виклику «Хуліганство» та на законну вимогу надати документи, які посвідчують особу, розуміючи протиправність своїх дій, представляючись як ОСОБА_6 , пред'явив працівникам поліції завідомо підроблений військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_6 , до первинного змісту якого внесені зміни шляхом заміни фотокартки на його лівому форзаці, однак був викритий працівниками поліції.
Крім того, ОСОБА_3 19 лютого 2024 року у вечірній час доби, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на зупинці громадського транспорту, яка розташована біля перехрестя проспект Металургів і вул. Сумська у м. Дніпро, разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 , з яким спільно вживали алкогольні напої, реалізуючи свій раптово виниклий умисел на заволодіння чужим майном та звернення його на свою користь, діючи з корисливих мотивів, повторно, умисно, шляхом зловживання довірою, під приводом здійснення телефонного дзвінка, попрохав у останнього мобільний телефон.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 після здійснення дзвінка поклав мобільний телефон потерпілого до кишені вдягнутої на ньому куртки.
Після чого, ОСОБА_3 , заволодівши мобільним телефоном марки «Motorola g72», сірого кольору, об'ємом 128 GB, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «Київстар», яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 7058,70 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю в межах пред'явленого обвинувачення, щиро розкаявся.
Від потерпілого ОСОБА_7 на адресу суду надійшла заява про розгляд кримінального провадження за його відсутності. Проти розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України не заперечував, покарання просив призначити на розсуд суду. Цивільний позов, який був ним заявлений підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.
Інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, не досліджувались в судовому засіданні, у зв'язку з визначенням порядку та обсягу дослідження доказів, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обставини вчиненого кримінального правопорушення ніким не оспорюються.
Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у підробленні офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, кваліфіковані за ч. 1 ст. 358 КК України.
Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у використанні завідомо підробленого документа, кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України.
Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненого повторно, кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При призначенні покарання обвинуваченому, згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків та нетяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, раніше неодноразово судимого, не працевлаштованого, на утриманні нікого не маючого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд визнає: щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає: рецидив злочину, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням вищевикладеного, а також наявності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, приймаючи до уваги повне визнання ОСОБА_3 своєї вини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання: за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі, за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі, за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі.
Оскільки обвинувачений вчинив окремі самостійні кримінальні правопорушення, а, отже, остаточне покарання йому має бути призначено за правилами ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Беручи до уваги те, що 24 березня 2025 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ОСОБА_3 засуджено та призначено покарання у вигляді п'яти років двох місяців позбавлення волі, а дані кримінальні правопорушення ним були вчинені до постановлення попереднього вироку, то суд призначає покарання за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Підстав для призначення обвинуваченому покарання з застосуванням положень ст. 69 КК України суд не вбачає.
У справі заявлений цивільний позов цивільного позивача - потерпілого ОСОБА_7 до цивільного відповідача ОСОБА_3 про стягнення з останнього на його користь матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочинних дій цивільного відповідача у розмірі 7000 грн.
Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст. ст. 128, 129 КПК України цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що заподіяла його.
Відповідно до положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
У судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення. У даній справі встановлено, що злочинними діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_7 спричинено матеріальну та моральну шкоду.
В результаті повного та всебічного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, перевіривши докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди.
Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь судового експерта ОСОБА_8 витрати на проведення по справі судово-товарознавчої згідно наданого звіту.
Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді:
-за ч. 1 ст. 358 КК України одного року обмеження волі;
-за ч. 4 ст. 358 КК України одного року обмеження волі;
-за ч. 2 ст. 190 КК України двох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за даним вироком, більш суворим за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2025 року остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді 5 (п'яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання фактично відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2025 року.
Стягнути з цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь цивільного позивача - потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ленінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області) в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди - 7000 (сім тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/104-24/3058-ДД від 24 січня 2024 року у розмірі 2271 грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/104-24/3058-ДД від 24 січня 2024 року у розмірі 2271 грн. 84 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь судового експерта ОСОБА_9 витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 1185/24 від 29 лютого 2024 року у сумі 260 грн. 00 коп.
Речові докази:
- військовий квиток, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- DVD-R диск із відеоматеріалами нагрудних відеокамер поліцейських, який зберігаться в матеріалах кримінального провадження, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- коробку від мобільного телефону «Motorola g72», сірого кольору, об'ємом 128 GB, imei1: НОМЕР_2 , imei2: НОМЕР_3 , яка передана на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , - залишити законному власнику ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1