Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 вересня 2025 року № 520/4648/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В., розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВТЕХНОЛОГІЇ» (просп. Науки, буд. 64, м. Харків, 61103, код ЄДРПОУ 34201977) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВТЕХНОЛОГІЇ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «МСТ», товариство, підприємство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, Головне управління, владний суб'єкт) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.10.2024 року № 00618440708 щодо нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛСПЛАВТЕХНОЛОГІЇ» пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 683121,04 грн у повному розмірі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами перевірки ГУ ДПС у Харківській області було складено Акт № 47863/20-40-07-08-05/34201977 від 16.10.2024 р. та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.10.2024 року № 00618440708 (далі - ППР, Оскаржуване ППР), яким було нараховано ТОВ «МСТ» валютну пеню в розмірі 683 121,04 грн.
Вказує на незаконність прийнятого ППР на підставі акту перевірки, оскільки відповідачем невірно визначено дату з якої має нараховуватися пеня за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, позаяк неправомірно не взято до уваги дату фактичного перетину експортованого товару на адресу контрагента «STELLATA Invest s.r.o.», а також невірно встановлено день закінчення нарахування пені, оскільки згідно банківських виписок валютна виручка надійшла не 21.11.2022 р., як-то встановлено в акті перевірки, а 18.11.2022 року.
Ухвалою суду від 11.03.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, свою правову позицію виклав у відзиві на позов, в якому відповідач посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки № 47863/20-40-07-08-05/34201977 від 16.10.2024 р., просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, позаяк відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 160/6138/24 відповідно до частини другої статті 13 Закону № 247З-VIII строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується. Зміст цієї норми свідчить про те, що з точки зору відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності з експорту товару, заборгованість нерезидента (покупця) перед резидентом (продавцем) виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується, і існує до її фактичного погашення нерезидентом. Закон № 2473-VIII не містить вказівки на будь-який інший день, зокрема про перший день після закінчення граничного строку».
Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 380/10067/24, закрито касаційне провадження по справі посилаючись на висновки постанови Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 160/6138/24. Також колегія суддів виходячи із зазначених представниками сторін підстав не знайшла визначених законом підстав для відступу від висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 20.12.2024 у справі № 160/6138/24.
Вказує, що платником податків ані під час перевірки, ані під час оскарження ППР не надавались документи, які можуть бути підставою для не нарахування пені або зупинення нарахування пені відповідно до Закону № 2473, а саме:
- висновки центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на подовження граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України;
- позовні заяви резидента до суду, міжнародного комерційного арбітражу про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або документи про звернення до уповноваженого органу відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку;
- довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) стосовно виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, які стали причиною несвоєчасного виконання умов договору.
Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ТОВ «МСТ» зареєстровано юридичною особою в установленому чинним законодавством України порядку Виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.02.2006 за № 1382 102 0000 007752 та присвоєнням коду в ЄДРПОУ - 34201977, з місцезнаходженням - 61103, м. Харків, просп. Науки, 64.
На підставі направлень від 01.10.2024 № 8295 та № 8296, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1 та пункту 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.35і пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями, на підставі наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 30.09.024 № 4356-п, посадовими особами контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВТЕХНОЛОПЇ», з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 15.08.2018 № 15/08-7МО за період із 15.08.2018 по 30.09.2024, відповідно до затвердженого переліку питань документальної позапланової виїзної перевірки.
За результатом проведеної перевірки було складено акт від 16.10.2024 р. № 47863/20-40-07-08-05/34201977 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВТЕХНОЛОПЇ», код ЄДРПОУ 34201977, з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 15.08.2018 № 15/08-7МО за період із 15.08.2018 по 30.09.2024» (далі по тексту - акт перевірки).
Як зазначено в акті перевірки та підтверджено матеріалами справи ТОВ «МСТ», в особі директора Лавриненка Сергія Анатолійовича, діючого на підставі Статуту, що іменується в подальшому «Продавець», з компанією «STELLATA Invest s.r.o.», Чеська Республіка, в особі директора Igor Shekhovtsov, діючого на підставі Статуту, що іменується в подальшому «Покупець», укладено контракт від 15.08.2018 № 15/08-7МО.
Згідно умов контракту Продавець зобов'язується продати Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами діючого контракту.
Найменування, якість, кількість, походження, ціна, пакування та умови поставки кожної партії Товару зазначаються в специфікаціях к даному контракту. Ці специфікації є невід'ємною частиною діючого контракту.
Валюта контракту - дол. США.
Повна вартість діючого Контракту складає 4 000 000,00 дол. США.
Поставка товару здійснюється Продавцем на умовах, узгоджених сторонами та прописаних у відповідній Специфікації к даному контракту.
Строк дії контракту до 31.12.2024.
Протягом перевіряємого періоду ТОВ «МСТ», на виконання умов експортного контракту від 15.08.2018 № 15/08-7МО, укладеного з компанією «STELLATA Invest s.r.o.», Чеська Республіка, відвантажено товар «Випалений концентрат молібдену у вигляді сухого порошку», код товар УКТЗЕД 2613100000, «Рідкісноземельні метали: Ітрій металевий у формі злитків», код товару УКТЗЕД 2805303000, «Корунд штучний: Електрокорунд», код товару УКТЗЕД 2818109100, «Карбіди металів», код товару УКТЗЕД 3824300000, Готові вироби з каменю, оброблені, поліровані: Хрест, тумба», код товару УКТЗЕД 6802991000, «ФЕРОСПЛАВИ; ФЕРОСИЛІЦІЙ 75», код товару УКТЗЕД 7202210000, «Феросплави: Феромолібден 50, Феромолібден 40, Феромолібден 70», код товару УКТЗЕД 7202700000, «Феросплави: Феровольфрам 70», код товару УКТЗЕД 7202800000, «Феросплави: Феротитан 70», код товару УКТЗЕД 7202910000, «Феросплави: Ферованадій 80», код товару УКТЗЕД 7202920000, «Феросплави: Фероніобій 65», код товару УКТЗЕД 7202930000, «Феросплави: Фероалюміноцирконій», код товару УКТЗЕД 7202998000, «Нікель катодний Н-1, необроблений, нелегований», код товару УКТЗЕД 7502100000, «Сплави нікелеві», код товару УКТЗЕД 7502200000, «Порошок вольфраму Т14К8», код товару УКТЗЕД 8101100000, «Порошок титану губчатого ТГ-ТВ», код товару УКТЗЕД 8108200010, «Титановий кований пруток но ОСТІ 90107-73 ВТ-20 діам.180 мм.», код товару УКТЗЕД 8108903000, «Вироби з цирконію холоднокатані: Цирконієва труба», код товару УКТЗЕД 8109900000, «Хром необроблений: хром металевий Х99Н1», код товару УКТЗЕД 8112219000, «Сплави ніобієві», код товару УКТЗЕД 8112923100, «Ванадій металевий необроблений марки ВнМ-1», код товару УКТЗЕД 8112929100, «Вироби твердосплавні ВК8», код товару УКТЗЕД 8209008000, на загальну суму 3 662 552,20 дол. США (еквівалент 98 671 462,14 грн), в тому числі згідно наступних митних декларацій:
- від 11.10.2021 № 10418 на загальну суму 16 308,80 дол. США (еквівалент 429 761,34 грн) - граничний строк надходження валютної виручки 10.10.2022;
- від 11.10.2021 № 10419 на загальну суму 44 637,65 дол. США (еквівалент 1 176 269,03 грн) - граничний строк надходження валютної виручки 10.10.2022;
- від 29.10.2021 № 10460 на загальну суму 25 680,00 дол. США (еквівалент 676 064,52 грн) - граничний строк надходження валютної виручки 28.10.2022;
- від 02.12.2021 № 10579 на загальну суму 76 270,20 дол. США (еквівалент 2 076 807,04 грн) - граничний строк надходження валютної виручки 01.12.2022.
Перевіркою також встановлено, що валютна виручка за відвантажений товар надійшла від компанії «STELLATA Invest s.r.o.», Чеська Республіка, на валютні рахунки TOB «МСТ» № НОМЕР_1 , відкритий у Ф-я ЛУГАНСЬКЕ ОУ AT «ОЩАДБАНК», МФО 304665, № НОМЕР_2 , відкритий в AT «КРЕДОБАНК», МФО 325365, на загальну суму 2 815 691,27 дол. США (еквівалент 79 265 114,89 грн), зокрема:
- 21.11.2022 на загальну суму 148 089,31 дол. СІІІА (еквівалент 5 415 418,74 грн), в тому числі на суму 86 625,65 дол. СІІІА (еквівалент 3 167 778,74 грн) - із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, чим ТОВ «МСТ» порушено частину 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами та доповненнями;
10.01.2023 на загальну суму 79 729,75 дол. СІІІА (еквівалент 2 915 605,34 грн), в тому числі на суму 76 270,20 дол. США (еквівалент 2 789 094,44 грн) - із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків у сфері ЗЕД, чим ТОВ «МСТ» порушено частину 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VII1 «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами та доповненнями.
Так, заборгованість у сумі 16308 дол. США (дата операції - 11.10.2021; граничний термін розрахунку -10.10.2022) прострочено на 42 дні (11.10.2021 - 21.11.2022);
заборгованість у сумі 44637, 65 дол. США (дата операції - 11.10.2021; граничний термін розрахунку -10.10.2022) прострочено на 42 дні (11.10.2021 - 21.11.2022);
заборгованість у сумі 23680 дол. США (дата операції - 29.10.2021; граничний термін розрахунку -28.10.2022) прострочено на 24 дні (29.10.2022 - 21.11.2022);
заборгованість у сумі 76270, 20 дол. США (дата операції - 02.12.2021; граничний термін розрахунку - 01.12.2022) прострочено на 40 днів (02.12.2022 - 10.01.2023).
На кінець перевіряємого періоду у ТОВ «МСТ» по експортному контракту від 15.08.2018 № 15/08-7МО, укладеному з компанією «STELLATA Invest s.r.o.», Чеська Республіка, дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.
Згідно вказаного акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «МСТ» частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», із змінами та доповненнями, пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, із змінами та доповненнями, за зовнішньоекономічним контрактом від 15.08.2018 № 15/08-7МО, укладеним з «STELLATA Invest s.r.o.», Чеська Республіка.
На підставі висновку акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Харківській області від 31.10.2024 року за № 00618440708 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 683121, 04 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Розв'язуючи спір по суті суд відзначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу десятого статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі Закон № 959-ХІІ) експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.
Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця (абзац тридцять восьмий статті 1 Закону № 959).
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 959 суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами, зокрема, принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України.
Приписами статті 4 Закон №959-ХІІ до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належить, зокрема, експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.
Відповідно до статті 14 Закону №959-ХІІ всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Згідно із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону №959-ХІІ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 21.06.2018 р. (далі - Закон № 2473) цей Закон визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Метою цього Закону є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта.
Відповідно до ч, 1 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції», відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Пунктом 6 ч. 2 ст. 5 Закону № 2473 передбачено, що усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.
Частинами другою та третьою статті 3 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон № 2473) встановлено, що питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом, а в разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.
Частиною першою статті 13 Закону № 2473 визначено, що Національний банк України (далі - НБУ) має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки.
У разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених НБУ. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання (частина друга статті 13 Закону № 2473).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2473 визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами.
Відповідно частини другої статті 44 Закону України № 679-ХІV «Про Національний банк України» до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належать з поміж іншого видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій та запровадження заходів захисту відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Водночас, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб (частина друга статті 56 Закону № 679).
На виконання статей 12 і 13 Закону № 2473 Правлінням НБУ постановою від 02.01.2019 року № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, пунктом 7 розділу ГГ «Валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків» визначено, що банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.
Листом від 25.10.2024 № 40-0009/81064 НБУ повідомив, що згідно вищевказаних норм законодавства банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків за операціями резидентів з експорту/імпорту товарів із дати митного оформлення продукції, що експортується/здійснення авансового платежу (попередньої оплати), що є першим днем відліку відповідного строку.
Так, НБУ листом від 28.02.2025 № 40-0019/15716 зазначив, що його позиція (роз'яснення) з вищевказаного питання вже надавалася ДПС України листом від 25.10.2024 № 40-0009/81064 і залишається актуальною.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляд справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 по справі № 240/25642/22, Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який регулює, не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних операцій, валютного контролю та валютного нагляду, отже питання строків та відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. При цьому якщо положення інших законів суперечать положенням Закону «Про валюту і валютні операції», застосовуються положення саме Закону «Про валюту і валютні операції».
Відповідно до позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 29.08.2024 по справі № 280/7416/23 спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.
У постановах Верховного Суду від 16.01.2025 справа № 580/4079/23 та від 29.08.2024 № 280/7416/23 зазначено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 160/6138/24, якщо розглядати правовідносини з експорту товару, то положення частини другої статті 13 Закону № 2473- VIII пояснюють, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.
Зміст цієї норми свідчить про те, що з точки зору відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності з експорту товару, заборгованість нерезидента (покупця) перед резидентом (продавцем) виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується, і існує до її фактичного погашення нерезидентом. Закон № 2473 не містить вказівки на будь-який інший день, зокрема про перший день після закінчення граничного строку.
Так, ухвалою Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 380/10067/24, закрито касаційне провадження по справі за касаційною скаргою Товариства та зазначено, що на підставі аналізу наведених вище норм права Верховний Суд у постанові від 20.12.2024 у справі №160/6138/24 вже виснував «якщо розглядати правовідносини з експорту товару, то положення частини другої статті 13 Закону про валюту пояснюють, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується. Зміст цієї норми свідчить про те, що з точки зору відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності з експорту товару, заборгованість нерезидента (покупця) перед резидентом (продавцем) виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується, і існує до її фактичного погашення нерезидентом. Колегія суддів виходячи із зазначених представниками сторін підстав не знайшла визначених законом підстав для відступу від висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 20.12.2024 у справі № 160/6138/24».
На виконання норм статті 13 Закону постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 затверджено Інструкцію про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (зі змінами) (далі - Інструкція № 7).
Так, відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції № 7 банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків із дати:
оформлення МД типу ЕК-10 "Експорт", ЕК-11 "Реекспорт" на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), - за операціями з експорту товарів.
Крім того, суд зазначає таке.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду 23.07.2024 ухвалив постанову у справі №240/25642/22, предметом розгляду якої було питання особливостей застосування норм Закон про валюту.
Так у наведеній постанові Верховний Суд констатував, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються виключно Законом про валюту, який є спеціальним законом. У разі якщо положення інших законів суперечать положенням Закону про валюту, застосовуються положення саме Закону про валюту.
Суд дійшов висновку, що правовідносини зі здійснення валютних операцій є специфічними та врегульовані спеціальним Законом про валюту, і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті. З огляду на специфічність правовідносин, що стосуються строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які врегульовано окремим спеціальним нормативно-правовим актом - Закон про валюту, та врегульовують конкретну визначену його предметом групу правовідносин.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18.06.2020 №5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Підсумовуючи наведене вище у сукупності суд зазначає, що відповідно до принципу правової визначеності та ієрархії нормативно-правових актів, спірні правовідносини у сфері валютних операцій, валютного регулювання та нагляду регулюються саме спеціальним законодавчим актом - Законом про валюту. Цей Закон, як спеціальний нормативно-правовий акт, має пріоритет у застосуванні над загальними законодавчими нормами, що ґрунтується на принципі lex specialis derogat legi generali (спеціальний закон має перевагу над загальним).
Так, відповідно до частин першої та другої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Наведені норми дають підстави вважати, що цивільне законодавство врегульовує чітку сферу правовідносин.
Валютні операції, зокрема операції з експорту товарів, за своєю суттю мають змішаний характер, оскільки включають як приватноправові елементи (договірні відносини між сторонами контракту), так і публічно-правові аспекти, пов'язані з валютним контролем та регулюванням з боку держави. Разом з тим, валютний нагляд, як інструмент державного контролю за дотриманням валютного законодавства відповідними суб'єктами, реалізується в умовах владного підпорядкування учасників зовнішньоекономічної діяльності вимогам регулятора (Національного банку України).
Зважаючи на це для цілей врегулювання правовідносин у сфері валютного нагляду законодавцем визначено конкретний строк зарахування заборгованості за операціями з експорту, і прямо зазначено, що цей строк обчислюється саме з дня митного оформлення продукції, як це прямо передбачено статтею 13 Закону про валюту.
Саме тому, цивільно-правові норми, а саме стаття 627 Цивільного кодексу України, не можуть застосовуватись для додаткового тлумачення або зміни правил, що встановлені спеціальним законом - Законом України «Про валюту і валютні операції» - для публічно-правових валютних відносин.
У межах валютного регулювання законодавець прямо встановив конкретні строки та порядок виконання обов'язків, зокрема, - строк погашення заборгованості за операціями з експорту, який обчислюється відповідно до чіткої норми саме з моменту митного оформлення товару. Норми Закону про валюту у цих правовідносинах мають імперативний характер і не допускають довільного тлумачення чи розширення шляхом звернення до загальних положень цивільного законодавства для того аби визначати початок обрахунку строку зарахування оплати від покупця заборгованості за поставлений товар в порядку її виникнення в хронологічному порядку, незалежно від вказівки покупцем в призначенні платежу реквізитів комерційного рахунку (інвойсу).
Отже, суд доходить висновку про те, що положення частини другої статті 13 Закону про валюту однозначно визначають, що строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується. Юридичний зміст зазначеної норми свідчить про те, що саме з моменту митного оформлення товару саме для цілей забезпечення валютного законодавства у резидента (експортера) виникає правова вимога до нерезидента (покупця) щодо виконання зобов'язання з оплати поставленої продукції. Відповідно, з цього моменту виникає валютна заборгованість, яка вважається такою, що підлягає контролю з боку уповноважених органів до моменту її фактичного погашення. Закон не передбачає можливості обчислення строку з будь-якої іншої дати.
Отже, суд погоджується з твердженням відповідача про порушення нерезидентом законодавчо встановленого строку розрахунку з позивачем за контрактом.
Стосовно тверджень позивача про неправомірність зазначення контролюючим органом кінцевої дати розрахунку 21.11.2022, замість 18.11.2022 року, суд зазначає наступне.
Заходи захисту, запроваджені Національним банком України (далі - Національний банк), порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті визначено у Положенні про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженому Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі по тексту - Положення № 5).
Відповідно до пунктів 21-23 Положення № 5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:
1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;
2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки.
Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Відповідно до Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі - Інструкція), дата, коли припиняється відлік граничного строку надходження валютної виручки (тобто фактична зупинка відліку часу, відведеного для отримання оплати), чітко визначена через настання певної події, що свідчить про завершення розрахунків за зовнішньоекономічною операцією.
Згідно з пунктом 9 розділу III Інструкції банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків: 2) у разі експорту товару - після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар.
Це означає, що відлік граничного строку надходження валютної виручки зупиняється у день, коли грошові кошти за експортовану продукцію фактично надходять саме на поточний (не транзитний) на рахунок резидента в уповноваженому банку.
Іншими словами, відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів НБУ, днем надходження валютної виручки вважається саме день фактичного зарахування валютних коштів на банківський рахунок резидента, а не будь-який інший етап, пов'язаний із проходженням коштів (рахунок банку-кореспондента, транзитний рахунок тощо).
Згідно наданого представником позивача копії довідки АТ «Кредобанк» від 18.11.2022 (п'ятниця) про SWIFT - переказ від PKO Bank Polski SA отримуваем якого є Kredobank, а клієнт-бенефіціар - LLC Metalsplavtechnolohii.
Як убачається з виписки за рахунками за 21.11.2022 року, сформовану 01.11.2024, платіж на суму 148089, 31 дол. США за платіжним документом № 61195757 від 18.11.2022 на рахунок ТОВ «МСТ» проведено АТ «Кредобанк» у понеділок 21.11.2022р. о 08:46:35.
Суд зазначає, що загальновідомим є той факт, що платіжна система SWIFT функціонує за принципом мережі обміну повідомленнями. У ній банки обмінюються платіжними інструкціями та замовленнями на певні суми коштів, проте фактичні суми коштів не доставляються. SWIFT - повідомлення це запит одного банку до іншого на зарахування певної суми коштів на рахунок у конкретній валюті.
Платіжні доручення передаються за допомогою SWIFT -кодів - стандартизованих записів, що містять специфічну зашифровану інформацію про платника і отримувача переказу. SWIFT - код - це 8-ми або 11-ти - значний номер. При оформленні переказу йому присвоюється унікальний SWIFT - код, котрий супроводжує повідомлення від банку - емітента до банку - одержувача. Головна перевага цієї системи полягає у передачі лише платіжних доручень без фактичного переміщення коштів, що унеможливлює фінансове шахрайство.
Перекази SWIFT можуть тривати від одного до п'яти днів. Тривалість залежить від країн та внутрішньої політики банків, а також їх технологічної оснащеності. Також на те, скільки часу триватиме SWIFT - переказ впливають державні свята, вихідні дні та внутрішній розпорядок роботи банків.
Крім того, суд погоджується із твердженням відповідача по справі про те, що позивачем ані під час перевірки, ані під час оскарження ППР не надавались документи, які є підставою для не нарахування пені або зупинення нарахування пені відповідно до Закону № 2473, а саме:
- висновки центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на подовження граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України;
- позовні заяви резидента до суду, міжнародного комерційного арбітражу про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або документи про звернення до уповноваженого органу відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку;
- довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) стосовно виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, які стали причиною несвоєчасного виконання умов договору.
Відтак, щодо доводів позивача в частині того, що контролюючий орган невірно розрахував пеню, а саме не на дату виникнення заборгованості та не на дату зарахування валютної виручки на поточний рахунок по товариства, то суд зазначає, що відповідач здійснив такий вірно, оскільки розраховується з дати, коли мала бути здійснена оплата, до фактичної дати надходження валютної виручки на поточний рахунок товариства.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність оскаржуванго рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛСПЛАВТЕХНОЛОГІЇ» (просп. Науки, буд. 64, м. Харків, 61103, код ЄДРПОУ 34201977) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 12.09.2025 р.
Суддя Бадюков Ю.В.