Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 вересня 2025 року Справа № 520/21232/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2020р. по 18.10.2021р. включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії у відсотковому значенні, що виплачені при проходженні служби) за період з 01.01.2020р. по 18.10.2021р. включно, одноразових додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), а також грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, які були виплачені у вказаному періоді, обчислених виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2020р. - Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020р., у 2021р. - Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021р., на відповідні тарифні коефіцієнти згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004р. № 44.
Від представника відповідача надійшов відзив, в якому останнім заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 520/21232/25 на підставі п.3.ч.1 ст. 236 КАС України, до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за зверненням ОСОБА_2 про перевірку на відповідність Конституції України пункту 3 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII зі змінами.
Ознайомившись з клопотанням представника відповідача, проаналізувавши наведені обставини та наявні у справі докази, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що Конституційним Судом України розглядається конституційна скарга ОСОБА_3 щодо перевірки на відповідність частині четвертій статті 35 Конституції України (конституційність) вимог частини першої статті 1 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 12.12.1991 № 1975-ХІІ.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).
Отже, за чинного правового регулювання закони, інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність у визначений Конституційним Судом України день, але не раніше дня ухвалення ним рішення.
Виключенням із цього правила може бути надання нормі права ретроактивної дії у випадках пом'якшення або скасування юридичної відповідальності фізичної особи (стаття 58 Конституції України; Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).
Під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються у такій іншій справі, не можуть бути встановлені адміністративним судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог тощо.
Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (речення друге пункту 3 частини першої статті 236 чинного КАС України).
Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи.
В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Вирішуючи питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв'язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі
Указані висновки також викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 12 грудня 2019 у справі № 826/25204/15 (провадження № К/9901/27098/18).
Ураховуючи викладене та дослідивши матеріали адміністративної справи №520/21232/25, враховуючи суб'єктний склад сторін, предмет та підстави позову, а також правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що обставини, зазначені представником відповідача в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі не є достатньою правовою підставою для зупинення провадження в даній справі, оскільки суд не вбачає підстав неможливості розгляду даної справи до розгляду Конституційним Судом України конституційної скарги ОСОБА_2 про перевірку на відповідність Конституції України пункту 3 розділу ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII зі змінами.
Інших обставин на обґрунтування необхідності зупинення розгляду справи представником позивача наведено не було.
Крім того, суд вважає, що зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи та є процесуально недоцільним, оскільки обставин, які унеможливлюють розгляд даної справи, не встановлено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі.
Керуючись статтями 236, 243, 248, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (видати) сторонам (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Тітов О.М.