Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
11 вересня 2025 року № 520/10847/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61023, код ЄДРПОУ24980799) , 12 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Культури, буд. 5,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61058, код ЄДРПОУ24983125) , Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (вул. Госпітальна, буд. 16,м. Київ,01133, код ЄДРПОУ08356179) третя особа: Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6,м. Київ,03049, код ЄДРПОУ00034022) за участі третьої особи : Міністерства оборони України, 03168, м.Київ, пр.Повітряних Сил,б.6, код ЄДРПОУ 00034022, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправним дії посадових осіб Харківського національного університету Повітряних Сил (Відповідач-1) при складенні акта проведення спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил за формою НВ-2, який стався ІНФОРМАЦІЯ_4 з майором ОСОБА_2 , які виразились у незазначенні у пункті 6 акту у висновку комісії про пов'язання нещасного випадку з військовослужбовцем майором ОСОБА_2 з виконанням бойового розпорядження з протиповітряної оборони, командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 18 квітня 2024 №60г, бойового розпорядження 302 зрбр від 20 квітня 2024 № ЗдскБГ, бойового розпорядження 25.04.2024 року № 5 дскбг військової частини НОМЕР_2 , як такий, що стався при захисті Батьківщини.
-зобовязати посадових осіб Харківського національного університету Повітряних Сил (Відповідач-1), які приймали участь при складенні акта проведення спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил за формою НВ-2, який стався ІНФОРМАЦІЯ_4 з майором підполковником (посмертно) ОСОБА_2 , внести зміни до пункту 6 акту у висновку комісії про пов'язання нещасного випадку з військовослужбовцем майором ОСОБА_2 з виконанням бойового розпорядження з протиповітряної оборони, командира тактичної групи " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 18 квітня 2024 №60г, бойового розпорядження 302 зрбр від 20 квітня 2024 № ЗдскБГ, та 25.04.2024 року № 5 дскбг військової частини НОМЕР_2 , зазначивши як такий, що стався при захисті Батьківщини.
-визнати протиправним (в частині) індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, а саме наказ начальника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба № 609, виданий за результатами спеціального розслідування, в частині, що визначає причинний зв'язок смерті майора ОСОБА_2 як такої, що не пов'язана із захистом Батьківщини.
-зобовязати Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба (Відповідач -1) внести зміни до наказу начальника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба № 609, виданого за результатами спеціального розслідування, в частині, що визначає причинний зв'язок смерті майора ОСОБА_2 , зазначивши про причинний зв'язок смерті підполковника (посмертно) ОСОБА_2 , як такої, що пов'язана із захистом Батьківщини.
-визнати протиправною (в частині) індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, бездіяльність начальника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба (Відповідач-1) ОСОБА_3 та відповідних посадових осіб Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба у невнесенні періодів безпосередньої участі підполковника (посмертно) ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти У країн та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) з 11.04.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день загибелі) до Журналу бойових дій за 2024 рік зведеного підрозділу ХНУПС.
-зобовязати Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба (Відповідач-1) внести періоди безпосередньої участі підполковника (посмертно) ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти У країн та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) з 11.04.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день загибелі) до Журналу бойових дій за 2024 рік зведеного підрозділу ХНУПС про що видати відповідну довідку.
-визнати протиправним та скасувати рішення 12 Регіональної військово- лікарської комісії Міністерства оборони України (Відповідач-2), оформлене протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії від 05 січня 2025 року № 28, в частині встановлення причинного зв'язку смерті підполковника (посмертно) ОСОБА_2 .
-визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (Відповідач -3)від 27 березня 2025 року № 2025-0327-0950, яким зазначено про відсутність довідки про безпосередню участь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, що свідчить про відсутність підстави для відміни постанови ВЛК 12 РВЛК від 05.01.2025 р. № 28.
-зобов'язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України повторно розглянути документи стосовно встановлення причинного зв'язку смерті підполковника (посмертно) ОСОБА_2 з урахуванням висновків суду.
-стягнути з ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ІМЕНІ ІВАНА КОЖЕДУБА (Код ЄДРПОУ - 24980799, вул. Сумська, 77\79, м. Харків, 61023) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , видан ЗІТА2, ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП - НОМЕР_5 ) судові витрати, в тому числі і витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.
Суддя Кухар М.Д. з 28.07.2025 року по 18.08.2025 року перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойових розпоряджень, стався нещасний випадок, внаслідок якого у ДТП отримав травми від яких помер підполковник (посмертно) ОСОБА_2 .
Травма ОСОБА_2 , яка призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , пов'язана саме із захистом Батьківщини, оскільки ОСОБА_2 виконував бойове розпорядження, тобто брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
ОСОБА_1 - мама загиблого підполковника (посмертно) ОСОБА_2 , дізнавшись про висновки обставин загибелі сина, категорично не згодна з тим, що ТРАВМА ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Витягом з протоколу 28 від 05 січня 2025 року засідання штатної військово- лікарської комісії 12 Регіональної ВЛК Міністерства оборони України зазначено: «Травма майора ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП - дані не надані), - «Сукупна травма тіла. Особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована при транспортній події», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 , виданим 08.08.2024 Балаклійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Лікарським свідоцтвом про смерть № 10-12\2216-ДМ, виданим 03.08.2024 Харківським обласним бюро СМЕ; Актом спеціального розслідування (ф НВ-2), проведеного на підставі наказу начальника ХНУПС від ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1131-ТРАВМА ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ. ТАК, ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ'ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.
Актом проведення спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4 о 15 год. 50 хв. з майором ОСОБА_2 , встановлено: «нещасний випадок з військовослужбовцями майором ОСОБА_2 та штаб-сержантом ОСОБА_5 пов'язаний з виконанням ними обов'язків військової служби на підставі абзацу першого, п. 10 ,розділу II «Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями ,професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, як такий, що стався при виконанні потерпілим службових обов'язків під час проходження військової служби.»
Не погодившись із висновком 12 Регіональної ВЛК, було подано скаргу до Центральної ВЛК. Так, Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27 березня 2025 року № 2025-0327-0950 зазначено, що ані матеріали службового розслідування, ані витяги з наказів начальника ХНУПС не містять довідки про безпосередню участь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, а тому відсутні підстави для відміни постанови ВЛК НОМЕР_7 РВЛК від 05.01.2025 р. № 28.
Із такими висновками спеціального розслідування, висновком 12 Регіональної ВЛК та висновком Центральної ВЛК позивач не погоджується виходячи з наступного.
Підполковник (посмертно) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 при виконанні бойового розпорядження від 20.04.2024 року № 3 дскбг та 25.04.2024 року № 5 дскбг військової частини НОМЕР_2 , бойового розпорядження з протиповітряної оборони командира зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил від 11 квітня 2024 року № 99дск та бойового розпорядження командира зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил від 18 квітня 2024 року № 109дск.
За протоколом 12 регіональної військово-лікарської комісії № 28 від 05 січня 2025 року травма та причина смерті ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, що суперечить дійсним обставинам події, оскільки ОСОБА_2 загинув при виконанні бойових розпоряджень від 20.04.2024 року № 3 дскбг та 25.04.2024 року № 5 дскбг військової частини НОМЕР_2 , бойового розпорядження з протиповітряної оборони командира зведеного підрозбілу Харківського національного університету Повітряних Сил від 11 квітня 2024 року № 99дск та бойового розпорядження командира зведеного підрозбілу Харківського національного університету Повітряних Сил від 18 квітня 2024 року № 109дск.
3а Актом проведення спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил, що стався 02 серпня 2024 року о 15 год. 50 хв. з майором ОСОБА_2 , а саме п 4. «Причини нещасного випадку» встановлено: «безпосередньою причиною групового нещасного випадку (травмування) є дорожньо- транспортна пригода, яка сталась у наслідок технічної несправності автомобіля».
За змістом Акту проведення спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4 о 15 год. 50 хв. з майором ОСОБА_2 , діяло бойове розпорядження командира зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил з протиповітряної оборони від 11 квітня 2024 року № 99дск (додаток № 16 до акту) та діяло бойове розпорядження командира зведеного підрозділу Харківського національного університету Повітряних Сил з протиповітряної оборони від 18 квітня 2024 року № 109дск (додаток № 17 до акту).
Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 18.09.2024 року № 176\176\28\170\696\пс стосовно підполковника ОСОБА_2 не містить інформації про період станом на ІНФОРМАЦІЯ_4, що також не відповідає дійсним обставинам подій, а саме виконання бойового завдання - безпосереднього протиповітряне прикриття ТЕЦ- 5 та ЕПС 330 кВт «Залютине» від ударів повітряного противника у взаємодії з МВГ № 2 з району виконання завдань № 1.
Тобто, підполковник (посмертно) ОСОБА_2 брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони та загинув при виконанні бойового розпорядження, що є безпосереднім захистом Батьківщини.
Окрім цього, внаслідок зазначеного вище, члени родини загиблого ОСОБА_2 позбавлені всіх соціальних гарантій та статусів, пов'язаних із загибеллю військовослужбовця під час виконання бойового розпорядженнязавдання.
Оскільки слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова Шаренко С.Л. 15 квітня 2025 року скасовано постанову слідчого від 30.09.2024 року про закриття кримінального провадження № 12024220000000926 від ІНФОРМАЦІЯ_4, - це підтверджує доводи сторони Позивачки щодо відсутності в діях загиблого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, внаслідок якого він загинув, та поверхневого проведення службового розслідування із подальшим порушенням прав членів родини ОСОБА_2 на отримання відповідних соціальних статусів та гарантій.
Позивачка не згодна зі вказаними діями, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Щодо позовних вимог, звернутих до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Судом встановлено, що процедура проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби врегульована Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 (далі - Інструкція №332).
Згідно з розділом І Інструкції №332 військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Згідно з пунктом 1 розділу II Інструкції №332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
А пунктом 10 розділу II Інструкції №332 визначено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є, зокрема виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні.
Водночас, Додатком 3 до Інструкції №332 вміщено Класифікатор видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, у якому наведено вичерпні переліки видів події, що призвела до нещасного випадку, а також причин нещасного випадку.
Таким чином, легітимним результатом проведення розслідування нещасного випадку з військовослужбовцями Збройних Сил України, їх загибелі або смерті, визначеними Інструкцією №332 є, зокрема, встановлення зв'язку такого нещасного випадку з виконанням обов'язків військової служби.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до розділу 6 Акту проведення спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного Університету Повітряних Сил, комісія вирішила, зокрема, що нещасний випадок з військовослужбовцем - майором ОСОБА_2 пов'язаний з виконанням ним обов'язків військової служби на підставі п.10 розділу II Інструкції №332, як такий, що стався при виконанні потерпілим службових обов'язків під час проходження військової .служби.
Також, у відповідності до додатку 3 до Інструкції №332 комісією було визначено обставини, за яких стався нещасний випадок з ОСОБА_2 : "дорожньо- транспортна пригода на дорогах (шляхах) загального користування та причину нещасного випадку: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів".
Натомість, приписи Інструкції №332 та додатків до неї не передбачають можливості зазначення у результатах розслідування такого висновку комісії як про це просить Позивачка, а саме: класифікація нещасного випадку як такого, що стався при захисті Батьківщини, оскільки комісія з розслідування нещасного випадку з ОСОБА_2 не має повноважень для здійснення таких висновків.
Суд вказує, що наказ начальника Харківського національного Університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба "Про результати спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з майором ОСОБА_2 та штаб-сержантом ОСОБА_5 " №609, про скасування якого просить Позивачка, не визначає причинний зв'язок смерті майора ОСОБА_2 як такої, що не пов'язана із захистом Батьківщини.
Щодо вимоги про визнання протиправним в частині індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, бездіяльність начальника Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба та відповідних посадових осіб Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба у невнесенні періодів безпосередньої участі підполковника (посмертно) ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) з 11.04.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день загибелі) до Журналу бойових дій за 2024 рік зведеного підрозділу ХНУПС.
Наказом Міністерства оборони України від 06.10.2020 №363 затверджено Інструкцію з ведення Історичного формуляра, Історичної довідки та Журналу бойових дій (далі - Інструкція №363).
У розділі IV Інструкції №363 визначено порядок ведення Журналу бойових дій. Журнал бойових дій ведеться у військових частинах (їх підрозділах), а також на кораблях 1-го, 2-го та 3-го рангів з моменту отримання наказу, директиви про залучення до ведення бойових дій до моменту завершення виконання завдань у районі бойових дій. Журналу бойових дій надається гриф обмеження доступу відповідно до відомостей, які містяться в ньому."
Ведення Журналу бойових дій здійснюється у довільній формі на підставі оперативних директив, бойових наказів, розпоряджень, зведень, бойових донесень тощо, а також усних розпоряджень старших начальників і командирів.
Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції №363 ведення журналу здійснюється посадовою особою, призначеною наказом командира військової частини.
Інструкцією №363 у розділі IV вказано обов'язкові складові Журналу бойових дій, а саме:
-дата запису;
-загальна обстановка перед початком операції (бою);
-бойовий склад та угруповання своїх військ та військ противника;
-співвідношення сил і засобів;
-коротке викладення завдання військовій частині (підрозділу); рішення командира та бойові завдання, поставлені підпорядкованим частинам (підрозділам);
-уточнені рішення та розпорядження, які віддавалися командирами (начальниками) чи були отримані від старших начальників;
-дані про захоплення полонених та трофеї;
-втрати своїх військ і противника;
-можливі висновки та пропозиції щодо тактики застосування військ (сил).
Крім того, до Журналу бойових дій можуть додаватися звітні карти, схеми бойових епізодів, характерних укріплень, фотоілюстрації, копії інших документів тощо.
Виходячи із зазначеного, нормами Інструкції №363 не передбачено внесення до журналу бойових дій стосовно кожного конкретного військовослужбовця формулювання щодо його безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів).
Натомість, до Акту проведення спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного Університету Повітряних Сил додано Витяг з журналу бойових дій МВГ ПЗРК №1 "Альфа" ЗвП ХНУПС за ІНФОРМАЦІЯ_4 у якому належно відображено хід бойових дій МВГ ПЗРК №1 "Альфа" ЗвП ХНУПС, до складу якої, входив, зокрема, майор ОСОБА_2 , а також обставини його загибелі.
Водночас, факт скасування слідчим суддею Київського районного суду м.Харкова від 15.04.2025 постанови про закриття кримінального провадження № 12024220000000926 від ІНФОРМАЦІЯ_4 жодним чином не свідчить про поверхневе проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 , оскільки станом на день затвердження Акту проведення спеціального розслідування за фактом групового нещасного випадку з військовослужбовцями, які входили до складу мобільної вогневої групи зведеного підрозділу Харківського національного Університету Повітряних Сил (06.12.2024), вищезазначена постанова про закриття кримінального провадження була дійсною.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд робить висновок, що у розглянутому випадку посадові особи Університету діяли правомірно, в межах та спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського національного Університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог, звернутих до 12 Регіональної військово-лікарської комісії.
Як вже встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_4, під час виконання вимог бойового розпорядження з протиповітряної оборони командира зведеного загону ХНУПС від 11.04.2024 № 99/дск та бойового розпорядження командира зведеного загону ХНУПС від 18.04.2024 № 109/дск, мобільна вогнева група N2 1 «Альфа» ХНУПС у складі: підполковника ОСОБА_7 , майора ОСОБА_8 , капітана ОСОБА_9 , старшого лейтенанта ОСОБА_10 , штаб-сержанта КОСТІ ОСОБА_11 , здійснювала повітряне прикриття ТЕЦ-5 та ЕПС 330 кВк «Залютине» від ударів повітряного противника у взаємодії з МВГ № 2 району виконання завдань № 1.
О 15 год. 37 хв. ІНФОРМАЦІЯ_4 мобільна група отримала сигнал від чергового пункту управління зведеного підрозділу ХНУПС про переведення мобільної вогневої групи в готовність № 1.
Після отриманого сигналу мобільна група висунулась в повному складі з наявним озброєнням, прицільним комплексом, засобами зв'язку, засобами індивідуального захисту на визначену позицію, в районі населеного пункту Куряжанка. Під час руху до визначеної позиції на автомобільній дорозі проспект Героїв Чорнобильців між населеними пунктами Солоницівка та Куряжанка сталось перекидання машини.
ОСОБА_2 перебуваючи за кермом автомобіля, в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав травми та загинув. Причина смерті: Сукупна травма тіла. Особа, що знаходилась у легковому автомобілі, травмована при транспортній події.
За зверненням начальника ХНУПС від 18.12.2024 № 176/146/24/71/647/АС, 12 РВЛК було прийнято протокол засідання штатної військово-лікарської комісії від 05,01.2025 № 28, у якому зазначено, що травма та причина смерті ОСОБА_2 , ТАК. пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Позивачка не погодившись із рішенням 12 РВЛК звернулась до ЦВЛК.
Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 27.03.2025 № 2025-0327-0950 зазначено, що травма, ОСОБА_2 , яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Разом з тим вказано, постанову 12 РВЛК 05.01.2025 № 28 винесено обґрунтовано. Підстав для відміни, скасування чи прийняття іншої постанови немає.
Суд вказує, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження військової служби в Україні регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХП).
Відповідно до частини четвертої Закону № 2232-ХІІ, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України".
Військово-лікарські комісії також, можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров'я.
За правилами пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення, це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення, військово-лікарська експертиза, це, зокрема, встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення, основними завданнями військово-лікарської експертизи, у тому числі є, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у1 осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Отже, законодавчо закріплено, що встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм чи інших ушкоджень здоров'я військовослужбовця, а також визначення причинного зв'язку між вказаними обставинами та настанням смерті, належить до виключної компетенції військово-лікарської комісії та є одним із її основних завдань.
Згідно із пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення, для проведення військово- лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
Доброчесність є одним з визначальних принципів військовослужбовців, державних, службовців, працівників, які є членами ВЛК. їх діяльність спрямована на забезпечення національних інтересів України під час виконання завдань та функцій держави, сприяння та реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина, підтримання позитивного іміджу держави та Збройних Сил України.
До доброчесної поведінки відноситься: пріоритет службових інтересів, компетентність, прозорість, нерозголошення конфіденційної інформації (конфіденційність), коректність та ввічливість.
Пріоритет службових інтересів - передбачає виявлення абсолютної відданості державним інтересам країни, свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та державним пріоритетам, обов'язок старанно діяти виключно в інтересах служби (роботи).
Неупередженість - члени ВЛК мають діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-якого громадянина або групи громадян, незалежно від своїх політичних, ідеологічних, релігійних та інших особистих поглядів чи переконань, зокрема: ніколи не вдаватися до несправедливої дискримінації, виявляючи особливу прихильність чи віддаючи перевагу будь-кому; однаково рівно відноситись до усіх громадян, не допускати, щоб особиста упередженість або тиск збоку могли позначитися на об'єктивності зроблених оцінок і прийнятих рішень.
Компетентність - включає сумлінне, своєчасне та результативне виконання службових обов'язків, наказів і розпоряджень керівництва, постійне підвищення професійної кваліфікації, досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Члени ВЛК повинні:
добросовісно, чесно та професійно виконувати свої обов'язки; постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності; не ухилятися від прийняття рішень; «
не допускати зловживань та неефективного використання державної власності;
знати вимоги нормативно-правових актів з питань військово-лікарської експертизи та застосовувати їх під час виконання обов'язків.
Коректність та ввічливість - у своїй поведінці члени ВЛК повинні дотримуватись правил коректності та ввічливості, прийнятних в українському суспільстві. Поведінка членів ВЛК не повинна провокувати виникнення конфліктних ситуацій.
Прозорість - члени ВЛК не повинні обмежувати доступ до інформації, що не є таємною чи конфіденційною. Члени ВЛК не повинні надавати будь-яку завідомо неповну або неправдиву інформацію з метою введення в оману.
Конфіденційність - члени ВЛК, яким у зв'язку з виконанням 'професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина або будь-яку конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала відомою у зв'язку з виконанням ним своїх повноважень, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законом випадків.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення, штатні ВЛК є військово- медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: ЦВЛК, ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення визначено, що на ВЛК регіону серед іншого покладається, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності.
Водночас відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу 1 Положення, ВЛК регіону, зокрема має право, приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ІДВЛК).
Отже, 12-та РВЛК як ВЛК регіону є окремою медичною установою в системі Міністерства оборони України, наділеною широким спектром прав і повноважень, визначених Положенням.
Відповідно до пункту 20.1 глави 20 розділу II Положення, Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідальні за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). ВЛК мають право приймати постанови на виїзних засіданнях та у випадках визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування військовослужбовців під час лікування за кордоном - дистанційно, на підставі оригіналів медичних та військово-облікових документів або належним чином: їх засвідчених копій.
Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв та смертей), військовослужбовців (осіб звільнених з військової служби) з військовою службою врегульований главою 21 розділу II Положення.
Згідно із пунктом 21.2 глави 21 розділу II Положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктом 21.3 глави 21 розділу II Положення визначено, що Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у осіб, звільнених з військової служби визначають штатні ВЛК; у осіб, звільнених з військової служби інших військових формувань та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
У випадку прийняття штатними ВЛК рішення про відсутність підстав для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, у розділ X протоколу, оформленого за формою, наведеною в додатку 19 до цього Положення, заноситься відповідне рішення.
Пункти 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення, містять виключний перелік формулювань, в яких можуть приймалися постанови військово- лікарськими комісіями, зокрема:
а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі, і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
в) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов'язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.
При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів І-ІІ груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами, а також токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби".
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок, і військову службу".
Постанова ВЛК у формулюванні «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» не приймається, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво), у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
навмисного спричинення собі, тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Відповідно до пункту 21.25 глави 21 розділу II Положення, для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім'ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (копії документів):
довідка про проходження військової служби або копія посвідчення офіцера, генерала (військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу);
довідка за формою, наведеною у Порядку надання та позбавлення статусу учасника, бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (за наявності);
медичні документи, які підтверджують початок розвитку, розвиток захворювання або одержання травми (поранення, контузії, каліцтва): медична книжка
військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби), медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них, довідки із закладів охорони здоров'я, свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК), витяг із книги обліку хворих в амбулаторії під час первинного звернення по медичну допомогу,-
довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво);
копія Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332 або копія акта розслідування авіаційної події та інциденту в авіації - у разі проведення відповідних розслідувань;
документи, у яких зазначено обставини загибелі (смерті) військовослужбовця (не менш як один з таких документів): витяг з іменного списку безповоротних втрат особового складу, наказ командира (начальника) військової частини, донесення про загибель (смерть), сповіщення (корінець сповіщення) на загиблого (померлого), захопленого в полон або заручником, а також інтернованого або зниклого безвісти військовослужбовця, постанова про закриття кримінального провадження (за наявності) - надаються у разі загибелі (смерті) військовослужбовця;
лікарське свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби);
свідоцтво про смерть - надається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби).
Штатною ВЛК враховуються: первинна медична картка, службова та медична
характеристики, матеріали розслідування, дізнання або досудового слідства, атестації, архівні довідки, довідки про причину смерті, висновок судово-медичного експерта.
До вказаних документів особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, за власним бажанням додають інші документи, які підтверджують причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті), з військовою службою.
Штатна ВЛК вивчає документи, за потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані (надсилає необхідні запити тощо), та в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті)), з військовою службою, про що інформує військові частини (органи, підрозділи), ТЦК та СП, осіб, які звернулися до штатної ВЛК.
Згідно із підпунктом 21.30 глави 21 розділу II Положення, постанова військово- лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
У випадках коли причину смерті не встановлено, ВЛК приймає постанову про причинний зв'язок смерті військовослужбовця (особи, звільненої з військової служби) з військовою службою, а у постанові про причинний зв'язок слова «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті» не зазначаються.
Таким чином, процес встановлення причинного зв'язку поранень, які призвели до смерті з військовою службою є чітко регламентованим, передбачає детальну перевірку документів, можливість подання додаткових доказів за ініціативою особи.
Водночас ВЛК приймають рішення колегіально, керуючись Положення. Встановлення причинного зв'язку, зокрема поранень, як для діючих військовослужбовців, так і для звільнених .або загиблих може бути ухвалено лише у визначених формулюваннях, які охоплені Положенням.
Із змісту позовної заяви та додатків вбачається, що позивач прохає суд зобов'язати 12 Регіональну військово-лікарську комісію прийняти рішення про причинний зв'язок смерті у формулюванні що травма, яка призвела до смерті ОСОБА_2 , та причина смерті, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини, посилаючись на бойові розпорядження, які взагалі відсутні в матеріалах, справи.
Однак, на думку суду, позивач неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши визначальні критерії для встановлення причинного зв'язку.
По-перше, позивач вважає протокол засідання 12 РВЛК від 05.01.2025 № 28 протиправним, оскільки під час винесення рішення не враховано обставини за яких сталась смерть військовослужбовця.
Судом встановлено, що під час винесення рішення 12 РВЛК, вивчила та надала оцінку наступним документам:
витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;
відповідь Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи;
постанова про закриття кримінального провадження;
висновок експерта;
свідоцтво про смерть;
лікарське свідоцтво про смерть;
акт про нещасний випадок;
акт проведення спеціального службового розслідування.
Зі змісту згаданих документів встановлено та відображено у свою чергу у постанові 12 РВЛК, що під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Солоницівка Харківської області, ОСОБА_2 , перебуваючи за кермом автомобіля, не впорався з керуванням, внаслідок чого сталось перекидання автомобіля. В результаті дорожньо-транспортної пригоди він отримав сукупну травму тіла, що призвела до смерті.
Разом з тим, як зазначалось вище, 12 РВЛК приймає свої рішення виключно на підставі офіційних документів, які подає заінтересована особа.
Зокрема, такі документи повинні містити об'єктивні докази безпосередньої участі особи у заходах. Постановою Кабінету міністрів України від 20.08.2014 № 413 визначено форму відповідної довідки.
Натомість, під час розгляду матеріалів справи та прийняття рішення, до 12 РВЛК не було наданої такої довідки, або хоча б витягу із журналу бойових дій, який би підтверджував участь загиблого військовослужбовця у виконанні конкретного бойового завдання на момент настання смерті.
Відсутність цього ключового, у даному випадку документу унеможливлює ухвалення висновку про причинний зв'язок смерті із захистом Батьківщини.
Більше того, будь-які посилання позивача на обставини загибелі, не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки не ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють порядок встановлення причинного зв'язку смерті, а також не підтверджуються необхідними документами.
У даних правовідносинах, таке правове розмежування є ключовим для правильної кваліфікації обставин справи та недопущення прийняття упередженого чи неправомірного рішення.
По-друге, суд звертає увагу на те, що обставини, за яких травми, поранення, або інші ушкодження можуть бути визнані такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, є чітко визначеними та законодавчо закріпленими.
Так, відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 (далі - Інструкція), ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
Відповідно до пункту 1 розділу II Інструкції, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактору чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
Пунктом 10 розділу II Інструкції визначено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є зокрема:
виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з
розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;
виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою,-
перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;
виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;
Таким чином, провівши ретельний аналіз наведених правових норм, які визначають вичерпний перелік обставин за якими випадок може бути визнаний таким, що пов'язаний із виконанням обов'язків військової служби, у сукупності з фактичними матеріалами справи, однозначно свідчить про відсутність правових підстав для встановлення причинного зв'язку між загибеллю ОСОБА_2 та участю в заходах із захисту Батьківщини.
Факт смерті ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання сам по собі не є достатнім доказом, якщо він не підтверджений у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Щодо посилання позивача на номера бойових, розпоряджень не є доказом участі особи у бойових діях, оскільки такі документи лише формулюють завдання для підрозділів в цілому, але не фіксують участь військовослужбовця, у їх безпосередньому виконанні.
Отже, суд дійшов висновку, що постанова про причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 у формулюванні «Травма та причина смерті, ТАК, пов'язані з виконанням військової служби» винесена обґрунтовано.
Підстав для скасування постанови ВЛК не вбачається.
Позивач не довів факту протиправних дії відповідача, які, на його думку, полягали у невиконанні обов'язкових дій, передбачених Положенням.
За правилами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з постановою Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 802/468/17-а, встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, втручання у ці повноваження судом є недопустимо. Разом з тим, згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.
Вказана норма дає підстави вважати, що повноваження наданні військово-лікарським комісіям є дискреційними.
Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № К (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв'язку захворювань, травм, поранень, контузій, травм, каліцтв у тому числі, 5ікі призвели до смерті у військовослужбовців та вибір формулювань в яких приймаються постанови ВЛК. Жоден інший орган влади не може брати на себе відповідні повноваження.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правовий висновок про те, у разі, наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку, він має право звернутися до ЦВЛК ЗС України для перегляду відповідної постанови.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 скористалась своїм правом звернення до ЦВЛК ЗСУ для оскарження рішення 12 РВЛК та перегляду постанови.
У свою чергу ЦВЛК підтвердила правомірність постанови 12 РВЛК.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню
Щодо вимоги визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27 березня 2025 року № 2025-0327-0950, яким зазначено про відсутність довідки про безпосередню участь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, що свідчить про відсутність підстави для відміни постанови ВЛК 12 РВЛК від 05.01.2025 р. № 28.
Як вже встановлено судом, що не погодившись із висновком 12 Регіональної ВЛК, було подано скаргу до Центральної ВЛК.
Згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за №402 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, ЦВЛК повинна була надати оцінку та обґрунтовану відповідь щодо правомірності висновку ВЛК з урахуванням обставин, викладених у скарзі та наданих ним документів.
Водночас Положенням № 402 передбачено, що перевірка рішення регіональної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені цим Положенням, належить до функцій Центральної ВЛК.
Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 27 березня 2025 року № 2025-0327-0950 зазначено, що ані матеріали службового розслідування, ані витяги з наказів начальника ХНУПС не містять довідки про безпосередню участь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, а тому відсутні підстави для відміни постанови ВЛК 12 РВЛК від 05.01.2025 р. № 28.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про законність Рішення військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України.
Також суд вважає за необхідним вказати, що кваліфікація обставин та формулювання причинного зв'язку є виключною компетенцією органів розслідування та ВЛК, що підтверджено усталеною практикою Верховного Суду.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд висновує, що адміністративний позов позивача є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачу було відмовлено у задоволені позовних вимог, а отже відповідно до ст.139 КАС України сума сплаченого судового збору останньому не повертається.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (вул. Сумська, буд. 77/79,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61023, код ЄДРПОУ24980799), 12 Регіональної військово-лікарської комісії (вул. Культури, буд. 5,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61058, код ЄДРПОУ24983125) , Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України (вул. Госпітальна, буд. 16,м. Київ,01133, код ЄДРПОУ08356179), за участі третьої особи: Міністерства оборони України, 03168, м.Київ, пр.Повітряних Сил,б.6, код ЄДРПОУ 00034022, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.