Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 вересня 2025 року Справа № 520/12149/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Садова М.І., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові заяву про забезпечення позову у справі № 520/12149/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає у не виключені з військового обліку ОСОБА_1 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 , з військового обліку як непридатного до військової служби.
Ухвалою судді прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
10.09.2025 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить: - вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_4 та його посадовим особам вчиняти дії щодо призову, мобілізації, направлення до військової частини, а також вчиняти будь-які інші дії щодо залучення ОСОБА_1 до військової служби до ухвалення судом остаточного рішення у справі; - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 утриматися від будь-яких заходів примусового характеру щодо ОСОБА_1 до вирішення справи по суті.
В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що 11 жовтня 2013 року медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 він був визнаний непридатним до військової служби за гр. 1 ст. 78-в розкладу хвороб (наказ МО України 2008 № 402), без права на повторний огляд, що підтверджується копією військового квитка від 12.12.2013. 12 грудня 2013 року позивача було виключено з військового обліку на підставі ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на той час), зокрема п. 3 - визнання непридатним до військової служби з виключенням з обліку. Позивач стверджує, що і надалі має статус невійськовозобов'язаного, оскільки чинна редакція ч. 6 ст. 37 Закону передбачає виключення з обліку осіб, визнаних непридатними до військової служби. Крім того, позивач зазначає, що є студентом денної форми навчання в Українському державному університеті залізничного транспорту (зараховано наказом № 441с від 29.09.2023, ступінь - бакалавр, дата завершення - 30.06.2026), що підтверджується відповідними довідками та студентським квитком. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 11.04.2024), він не підлягає призову під час мобілізації як здобувач вищої освіти за денною формою, що є вищим рівнем за раніше здобутий. Факт відстрочки до 08.05.2025 підтверджується витягом з реєстру “Резерв+». Просить заяву про забезпечення позову задовольнити.
Розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження у відповідності до ч. 1 ст. 154 КАС України та фіксування розгляду справи за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється згідно з ч. 1 ст. 229 КАС України.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та перевіривши їх доказами, приходжу наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою цієї статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Так, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд звертає увагу на те, що метою забезпечення адміністративного позову є попередження можливих негативних наслідків для позивача у вигляді істотно ускладнення чи неможливості виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду його позову.
При цьому такі заходи забезпечення позову здійснюються до вирішення адміністративної справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Натомість, наведені позивачем обставини не свідчать про можливе ускладнення чи неможливість виконання рішення суду, яке буде прийнято за результатом розгляду його позову.
Як слідує із змісту заяви про забезпечення позову, єдиною підставою для вжиття заходів забезпечення позову вказано те, що у разі призову на військову службу незворотньо зміниться його правовий статус на військовослужбовця.
Втім, позивачем не надано суду жодних доказів у підтвердження існування обставин вжиття відповідачем заходів, спрямованих на мобілізацію позивача, як і не надано доказів у підтвердження того, що позивача в подальшому буде призвано для проходження військової служби за мобілізацією, а доводи сторони позивача щодо настання негативних наслідків ґрунтуються на ймовірності їх настання у майбутньому, тобто є припущеннями.
Крім цього, суд звертає увагу позивача на те, що сама “можливість» настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
В цьому контексті варто врахувати і те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Разом із тим суд відмічає, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема, зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як непридатного до військової служби.
Як слідує із заяви про забезпечення позову, вимоги фактично обґрунтовано посиланням на утримання від будь-яких заходів примусового характеру щодо позивача до вирішення справи по суті.
Разом з тим суд зазначає, що забезпечення позову не може підміняти собою подання позову та має іншу мету, а все обґрунтування заяви зводиться до незаконності дій відповідача. Протиправність оскаржуваних дій та рішень відповідача може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті. Без такого дослідження доказів твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Суд вважає, що заява про забезпечення позову не містить посилань на беззаперечні мотиви, з яких заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав, а покликання представника позивача на те, що до останнього може бути направлено заходи примусового характеру, базується на припущеннях. Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві спрямований на попередній судовий захист прав, свобод та інтересів позивача, запобігання заподіянню шкоди до ухвалення рішення по суті справи. Однак вжиття таких заходів є винятковим і можливе лише за наявності достатніх підстав, підтверджених доказами. Заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності вжиття заходів, зокрема посилання на конкретні обставини, які свідчать про реальну небезпеку порушення прав, що може призвести до незворотних наслідків, утруднення виконання рішення суду або вимагатиме значних зусиль та витрат для відновлення прав.
У даній справі позивач обґрунтовує необхідність забезпечення позову посиланнями на свій статус непридатного до військової служби (з 2013 року), статус студента з відстрочкою від призову, бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви від 11.03.2025 та адвокатського запиту від 03.04.2025, а також на загальну можливість призову під час мобілізації. Позивач стверджує про реальну небезпеку призову, що унеможливить судовий захист і призведе до невідворотних наслідків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Суд враховує, що саме суб'єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існування передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. Однак, наведені заявником доводи й аргументи не є достатніми для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, а тому така заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248, 256 КАС України,
в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 11.09.2025.
Суддя М. І. Садова