Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 вересня 2025 р. № 520/23098/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Світлани Чудних розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61024), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.06.2025 про закінчення ВП № 76204878.
В обґрунтування позову позивач посилається на неправомірність оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 року у справі № 520/15764/24, яке набрало законної сили 16.09.2024р., станом на день подання позову залишається невиконаним, що підтверджує і сам виконавець у спірній постанові.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання у справі на 11 год. 00 хв. 11.09.2025 року, запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
У судове засідання, призначене на 11 год. 00 хв. 11.09.2025 року сторони, належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду даної справи, не прибули.
Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги положення ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.
Водночас, судом встановлено, що позовна заява містить посилання щодо строків звернення до суду з даним позовом.
Так, представник позивача у позовній заяві зазначає про те, що оскаржувану постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.06.2025 про закінчення ВП № 76204878 позивач не отримував. Також вказує, що ним було здійснено моніторинг виконавчого провадження за ідентифікатором доступу та 28.08.2025 року з'ясовано про існування постанови про закінчення виконавчого провадження, що вбачається з інформації виконавчого провадження - звіту. Отже, дізнавшись про порушення своїх прав, позивач, без зволікань, ініціював подання позову через представника через Електронний суд 28.08.2025, у зв'язку з чим вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи та питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Так, слід зауважити, що надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд.
Крім того, протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Враховуючи обставини запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації воєнного стану, та те, що про обставини існування спірної постанови позивач дізнався з інформації виконавчого провадження - звіту лише 28.08.2025 року та відсутність інших беззаперечних доказів про отримання оскаржуваної постанови раніше, з метою недопущення обмеження права позивача на доступ до правосуддя та недопущення порушення прав позивача, суд вважає строк звернення до суду позивачем з даним позовом не пропущеним.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 13.08.2024 року у справі №520/15764/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018, з 01.10.2019 по 31.10.2019.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018, з 01.10.2019 по 31.10.2019.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Харківський окружний адміністративний суд видав 30.09.2024 року виконавчий лист №520/15764/24 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 30.11.2018 та з 01.10.2019 по 31.10.2019.
Вказаний виконавчий документ подано на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Постановою від 03.10.2024 року відкрито виконавче провадження ВП № 76204878.
Внаслідок тривалого невиконання боржником рішення понад 10-денні строки, визначені ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) відповідач, постановою від 31.01.2025 року на боржника наклав штраф та 31.01.2025 виставив вимогу про надання доказів виконання рішення.
Боржник державному виконавцеві направив листа від 07.02.2025 про складення низки заявок на фінансування та їх направлення до розпорядника бюджетних коштів, а саме заявок на жовтень 2024 - січень 2025, які дотепер не виконані.
Також, боржник надав докази вчинення розрахунку належної позивачу індексації, за яким, належна позивачу індексація становить 82730,84 грн.
У подальшому 12.03.2025 року державним виконавцем виставлено ще одну вимогу про надання доказів виконання рішення, враховуючи факт відсутності сплати нарахованих сум, на виконання якої боржник надав лист від 17.03.2025 про складення низки заявок на фінансування та їх направлення до розпорядника бюджетних коштів, а саме заявок на жовтень 2024 - березень 2025, докази виконання яких відсутні.
Також, 01.05.2025 року державним виконавцем виставлено чергову вимогу про надання доказів виконання рішення, враховуючи факт відсутності сплати нарахованих сум, на виконання якої боржник надав лист від 07.05.2025 про складення низки заявок на фінансування та їх направлення до розпорядника бюджетних коштів, а саме заявок на жовтень 2024 - квітень 2025, докази виконання яких на разі відсутні.
Судом також встановлено, що державним виконавцем направлено повідомлення №76204878 від 02.06.2025 про вчинення кримінального правопорушення боржником.
Відповіддю Головного управління Національної поліції України від 10.06.2025 повідомлено, що відповідно до вимог наказу МВС України від 08.02.2019 № 100 надіслано повідомлення Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пересічанської Я. (№ 76204878) від 02.06.2025 № 12922/2 з приводу невиконання посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчого листа №520/15764/24, виданого 30.09.2024 Харківським окружним адміністративним судом, для подальної реєстрації в інформаційнокомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» та прийняття рішення у встановленому законом порядку, згідно з вимогами ст. 214 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповіддю ХРУ поліції №3 ГУНП в Харківській області від 24.06.2025 повідомлено, що в ході перевірки інформації щодо зобов'язання Харківським окружним адміністративним судом про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату грошових виплат ОСОБА_1 за визначений період часу здійснено перевірку в межах повноважень, інформація, надана у зверненні, опрацьована в повному обсязі. З метою перевірки інформації, яка зазначена у зверненні було здійснено багаторазові виїзди за адресою: АДРЕСА_4 , та при виявленні працівників ТЦК інформації не отримано. Особа, яка виконувала обов'язки працівника юридичного відділу відсутня на місці, вказану виявлено не було.
Окрім того, згідно численних відповідей ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнім була складена довідка-розрахунок, сума якої увійшла в основну заявку розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення до Фінансово-економічного управління КСВ, а саме: заявка на жовтень 2024 року від 04.10.2024 №1898 заявка на листопад 2024 року від 06.11.2024 №2142. заявка на грудень 2024 року від 05.12.2024 №2365. заявка на січень 2025 року від 06.01.2025 № 17. заявка на лютий 2025 року від 06.02.2025 № 217. заявка на березень 2025 року від 06.03.2025 № 378. заявка на квітень 2025 року від 07.04.2025 № 567. Повідомлено, що виплати будуть проведені за умови відкриття асигнувань та фінансування заявки
Однак, за результатами відповідного провадження по вказаному повідомленню, органом поліції його розгляд було припинено, про що свідчить лист ХРУП №3 ВП №2 від 24.06.2025.
Після зазначеного, враховуючи тривалість факту несплати боржником нарахованих позивачу сум індексації 82730,84 грн. з жовтня 2024 по червень 2025, державним виконавцем накладено на боржника штраф у збільшеному розмірі постановою від 02.06.2025 та одночасно, постановою від 02.06.2025 ВП № 76204878 було закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40, ч.3 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» внаслідок того, що боржником не було надано доказів повного виконання рішення згідно з виконавчим документом ( рішення виконано лише в частині нарахування сум та не виконано в частині сплати нарахованих сум), непроінформовано державного виконавця про вжиті заходи, спрямовані на його фактичне у повному обсязі виконання, рішення суду не виконано, а його виконання без участі боржника неможливе.
Вважаючи постанову від 02.06.2025 про закінчення ВП №76204878 необґрунтованою, складеною передчасно та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав
Позивач, не погодившись з наведеним, звернувся до суду з позовом в даній справі.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами ст. 129-1 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Пунктом 9 ч.2 ст. 129 Конституції України встановлено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені 3аконом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ.
За приписами частини 2, 3статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі “Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із положеннями статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Положеннями статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено перелік підстав, у разі настання яких, виконавче провадження підлягає закінченню.
Згідно із пунктом 11 частини першої статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною 3 статті 63 цього Закону.
Відповідно до частини 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень частини 3 статті 63 вказаного Закону, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 року у справі № 520/15764/24 безпосередньо пов'язано зі здійсненням боржником особисто конкретних дій (проведення перерахунку та виплати), суд констатує, що можливість виконання такого без його участі, виключається.
Суд наголошує, що вирішення питання щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції та законності дій державного виконавця, слід з'ясувати чи вжито ним всі можливі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.
Разом з тим, суд зазначає, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є наслідком повторного невиконання без поважних причин рішення суду, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії. Однак, звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Отже, направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є єдиною останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій з виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо повідомлення уповноважених осіб про невиконання обов'язкового рішення суду.
Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов'язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру після внесення відповідного подання, при цьому не вийде за межі наданих йому повноважень та не буде діяти не у спосіб, встановлений Законом № 1404-VIII оскільки сам факт направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі № 826/14580/16 від 18.06.2019р., яку неодноразово також підтримано у справах № 340/5200/21 від 13.12.2022р., № 457/359/21 від 08.12.2022р., та яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню під час перегляду даної справи.
В спірній ситуації, рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й буде невиконаним в майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження (висновок Верховного Суду у справі № 457/359/21 від 08.12.2022р.).
Відтак, суд зазначає, що постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.06.2025 про закінчення ВП 76204878, якою закінчено виконавче провадження за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 року у справі № 520/15764/24, є такою, що винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на його виконання.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 6-11, 14, 77, 134, 139, 243-246, 247, 250, 255,287, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61024), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.06.2025 про закінчення ВП № 76204878.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Світлана ЧУДНИХ