Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
12 вересня 2025 року № 520/5368/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мельникова Р.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лапіної Ю.В.,
представник позивача - не прибув,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Харківській області в частині проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) у період з 19.10.2023 року по 25.10.2023 року, яка оформлена Актом «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) за період діяльності з 22.10.2021 року по 15.07.2022 року, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, з питань повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01.11.2023 року № 32784/20-40-24-10-07/2725013780;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 року №00422842410 на загальну суму 2297499,71 грн з яких: 1837999,77 грн - основний платіж та 459499,94 грн - штрафна санкція;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 00422682410 на загальну суму 543966,25 грн, з яких: 435173,00 грн - основний платіж, 108793,25 грн - штрафна санкція;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 року № 00422952410 на загальну суму 340 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 року № 00422922410 на загальну суму 340 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 року № 00422722410 на загальну суму 1020,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 року № 00422762410 на загальну суму 1300,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 року № 00423072410 на загальну суму 1253087,79 грн, з яких 1002470,23 грн - основний платіж, 250617,56 грн - штрафна санкція;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 року № 00422702410 на загальну суму 191458,31 грн, з яких 153166,65 грн - основний платіж, 38291,66 грн - штрафна санкція;
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.04.2024 року № 0002894-1312-2040 на загальну суму 4326110,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючий орган протиправно прийняв оскаржувані податкові повідомлення на підставі помилкових висновків акту перевірки, та включив визначені за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями суми грошових зобов'язань до податкової вимоги. Позивач зазначає, що при проведенні перевірки контролюючим органом не враховано укладені позивачем з контрагентами договори комісії, що призвело до неправильного визначення розміру доходу платника податків - позивача.
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Від представника Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до суду надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки оскаржувана перевірка проведена ним у відповідності до вимог чинного законодавства, позивачем до перевірки не надано первинної документації, відтак вважає висновки викладені в акті перевірки та податкові повідомлення-рішення прийняті на цій підставі - правомірними. Також відповідач зазначив, що оскільки суми нарахованих податкових зобов'язань позивачем не були сплачені, їх суми були правомірно включені до розміру податкового боргу за оскаржуваною податковою вимогою.
Від представника позивача до суду надішли пояснення, в яких позивач зазначає, що податковий орган не врахував перебування її за кордоном, а також договори комісії на підставі яких позивач здійснював реалізацію товару, а сума комісійної винагороди не перевищила граничного обсягу доходу визначеного податковим законодавством для другої групи.
У судове засідання призначене на 04.09.2025 представник позивача не прибув, про час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений. Представник відповідача у судове засідання прибув проти задоволення позову заперечував.
Суд повно та всебічно дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін встановив таке.
Платник податків ОСОБА_1 зареєстрована з 22.10.2021 як фізична особа-підприємець (номер запису про реєстрацію 2010350000000067789) та взята на облік в контролюючому органі за №203021281636 за основним видом економічної діяльності 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Позивач з 22.10.2021 до 31.10.2021 перебувала на загальній системі оподаткування; з 01.11.2021 до 15.07.2022 - на спрощеній системі оподаткування платником єдиного податку другої групи зі ставкою 20% (т.1 а.с.185).
На підставі наказу заступника начальника Головного управління ДПС у Харківської області від 05.09.2023 №3765-п у період з 19.10.2023 до 25.10.2023 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 за період з 22.10.2022 до 15.07.2022.
Проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.13 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75.1, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79, пункту 82.2 статті 82, підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13, частини 16 статті 25, пункту 9-23 розділу VIII Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 30 червня 2023 року № 3219-IX), ініційоване контролюючим органом у зв'язку з отриманням відомостей від державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
Метою перевірки визначено контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, з питань повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Копію наказу від 05.09.2023 №3765-п направлено засобами поштового зв'язку 07.09.2023. Поштове повідомлення повернуто 07.10.2023 із відміткою «За закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.42).
За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків контролюючим органом складено акт від 01.11.2023 №32784/20-40-24-10-07/2725013780.
Копію акта перевірки направлено позивачу засобами поштового зв'язку 02.11.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Поштове повідомлення повернуто 02.12.2023 із відміткою «За закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с. 38-39).
Як вбачається з висновків перевірки, викладених в акті від 01.11.2023 №32784/20-40-24-10-07/2725013780, ГУ ДПС у Харківській області виявлені порушення ФО-П ОСОБА_1 норм податкового законодавства за період з 22.10.2022 до 15.07.2022 (т.1 а.с. 37).
На підставі висновків акту перевірки від 01.11.2023 №32784/20-40-24-10-07/2725013780, ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 25.12.2023 року №00422842410 на загальну суму 2297499,71 грн з яких: 1837999,77 грн - основний платіж та 459499,94 грн - штрафна санкція;
- від 25.12.2023 № 00422682410 на загальну суму 543966,25 грн, з яких: 435173,00 грн - основний платіж, 108793,25 грн - штрафна санкція;
- від 25.12.2023 року № 00422952410 на загальну суму 340 грн;
- від 25.12.2023 року № 00422922410 на загальну суму 340 грн;
- від 25.12.2023 року № 00422722410 на загальну суму 1020,00 грн;
- від 25.12.2023 року № 00422762410 на загальну суму 1300,00 грн;
- від 25.12.2023 року № 00423072410 на загальну суму 1253087,79 грн, з яких 1002470,23 грн - основний платіж, 250617,56 грн - штрафна санкція;
- від 25.12.2023 року № 00422702410 на загальну суму 191458,31 грн, з яких 153166,65 грн - основний платіж, 38291,66 грн - штрафна санкція.
Також, контролюючим органом, виходячи з прийнятих податкових повідомлень-рішень, 12.04.2024 складено податкову вимогу №0002894-1312-2040 на загальну суму заборгованості - 4 326 110,66 грн (з яких 860202,41 грн - штрафні санкції; 37098, 60 грн - пеня).
Позивач не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням та податковою вимогою звернулась до суду з позовом.
Щодо клопотання позивача про визнання строків оскарження податкових повідомлень-рішень поважними суд зазначає таке.
Відповідно до положень ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Приписами ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення від 25.12.2023 та податкову вимогу від 12.04.2024, разом з тим, до суду позов подано 08.03.2025 (т.1 а.с.152).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (п. 42.2 ст. 42 ПК України).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків фізична особа зобов'язана визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
Податкова адреса позивача - АДРЕСА_1 , Відповідно до положень Наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, Харківська міська територіальна громада з 24.02.2022 включена до Переліку активних бойових дій, а з 15.09.2022 включена до Переліку територій можливих бойових дій.
Контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення були направлені засобами поштового зв'язку безпосередньо на податкову адресу позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 04.03.2022 перебуває за межами території України, що підтверджується, зокрема, відомостями про офіційне підтвердження місця реєстрації у м. Аґаус, Кройкамп, 34 Німеччина (т.1 а.с.64), що обумовлює неознайомлення позивача зі змістом повідомлення від 05.09.2023 №409/20-40-24-10 про проведення позапланової документальної перевірки, актом перевірки та прийнятих за її висновками рішеннями.
Виїзд позивача за кордон обумовлений, як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень позивача, проведенням воєнних (бойових) дій на території міста Харкова та Харківської області з 24 лютого 2022 року - першого дня військової агресії російської федерації, введенням військового стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та окупацією частини території Харківської області збройними формуваннями російської федерації.
Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строки воєнного стану продовжувались Законами України на підставі відповідних Указів Президента України. Станом на час розгляду справи воєнний стан триває.
Згідно зі ст.1 Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану» (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами 1, 4 ст.26 Закону №389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (ч.1 ст.10 Закону № 389-VIII).
Тобто, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Положеннями ч.1 ст.121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Слід враховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до п.38 постанови Верховного Суду від 23.02.2023 року у справі №640/7095/22 (адміністративне провадження №К/990/28046/22) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Харківську територіальну громаду з 15.09.2022 , згідно з даними Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, включено до територій можливих бойових дій.
Суд при вирішенні питання поважності причин пропуску процесуального строку також бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.05.2025 у справі №620/15959/24, відповідно до яких, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи, оскільки позивач зареєстрована на даний час та проживає за кордоном, безпосередньо ознайомитись зі змістом оскаржуваних рішень вона змогла лише за результатами отримання 27.02.2025 відповіді на адвокатський запит свого представника.
Європейський суд з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, варто звертати увагу на обставини справи.
Враховуючи надані представниками сторін пояснення та наведені доводи, запровадження в Україні воєнного стану, з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а також забезпечення права позивача як платника податків та звернення до суду за захистом своїх прав, наявні підстави для задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду та визнання поважними причини пропуску позивачем строку на звернення до суду.
Суд розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Щодо посилань позивача на протиправність дій Головного управління ДПС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до положень пункту 75.1 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 78.1.7. пункту 78.1. статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Пунктом 78.4. ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Як вбачається з наказу заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області від 05.09.2023 №3765-п, оскаржувана перевірка була ініційована на підставі отримання відомостей від державного реєстратора щодо припинення підприємницької діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 79.2 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивачу було направлено 07.09.2023, повернуто за закінченням терміну зберігання 07.10.2023, а сама перевірка проводилась у період з 19.10.2023 до 25.10.2023. Тобто, з дотриманням вимог пункту 79.2 ПК України.
Результат перевірки оформлено актом перевірки від 01.11.2023 №32784/20-40-24-10-07/2725013780, у відповідності до вимог пункту 78.8 ПК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача в частині щодо визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Харківській області в частині проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) у період з 19.10.2023 року по 25.10.2023 року, яка оформлена Актом «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) за період діяльності з 22.10.2021 року по 15.07.2022 року, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, з питань повноти, своєчасності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 01.11.2023 року № 32784/20-40-24-10-07/2725013780.
Оскільки, судом не встановлено порушень процедури призначення та проведення перевірки, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 25.12.2023 №00422142410 складеного у зв'язку з заниженням платником податків суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2022 рік у сумі 1 837 999,77 грн суд зазначає таке.
Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом здійснено перевірку правильності визначення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у 2021-2022 роках, відображеного в розділі ІІ податкових декларацій та додатку Ф-2 до декларацій, з урахуванням даних ІС «Податковий блок» та ІС «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій».
Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265), пунктом 4 розділу ІІІ Порядку щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 року №547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій» (далі наказ № 547) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
За результатами аналізу виторгів по РРО (ТМ400105502 та ТС4001054833), контролюючим органом встановлено, у період з 01.11.2021 до 15.07.2022 ФО-П ОСОБА_1 порушено вимоги перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме перевищено граничний обсяг доходу; занижено загальний оподатковуваний дохід за 2022 рік на загальну суму 10 211 109,84 грн; дохід та витрати за 2022 позивачем не декларувались.
Відтак, за висновками акту перевірки ФО-П ОСОБА_1 занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2022 рік у сумі 1 837 999,77 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 01.11.2021 до 15.07.2022 перебувала на спрощеній системі оподаткування із застосуванням ставки єдиного податку 20% для другої групи. Економічна діяльність позивача була пов'язана зі здійсненням оптової та роздрібної торгівлі продуктами харчування та напоями, зокрема, в неспеціалізованих магазинах (т.1 а.с.60). У період з 20.12.2021 року по 08.07.2022 року позивач, в межах здійснення своєї господарської діяльності надавала послуги іншим фізичним особам-підприємцям з реалізації товарів, продуктів харчування на підставі договорів комісії, а саме:
- Договору комісії від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.66) (далі - договір №1);
- Договору комісії від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.79) (далі - договір №2);
- Договору комісії від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.91) (далі - договір №3);
- Договору комісії від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.98) (далі - договір №4);
- Договору комісії від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (т.1 а.с.106) (далі - договір №5);
- Договору комісії від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (т.1 а.с. 115) (далі - договір №6);
- Договору комісії від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.132) (далі - договір №7);
- Договору комісії від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (т.1 а.с.136) (далі - договір №8);
- Договору комісії від 20.12.2021 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (т.1 а.с. 149) (далі - договір №9).
Як вбачається з матеріалів справи, за своїм змістом вищезазначені договори мають типову форму. Відтак, відповідно до пункту 1.1. Договору комісії, Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента та за винагороду вчинити від свого імені за рахунок Комітента продаж продуктів харчування (далі - Товар), перелік яких вказується в Специфікаціях. В Специфікаціях зазначається найменування Товару, одиниця виміру та вартість, за якою відповідний Товар має бути реалізований. Приймаючи Товар на комісію, Комісіонер зобов'язаний перевірити якість Товару, стан тари й упакування й упевнитися в його придатності для продажу. Якщо при прийманні Комісіонером Товару виявляться недоліки або недостачі, які можуть бути виявлені при зовнішньому огляді, а також у випадку заподіяння ким-небудь збитку майну Комітента, що перебуває в Комісіонера, Комісіонер зобов'язаний вжити заходів для охорони прав Комітента, зібрати необхідні докази і без зволікання сповістити про це Комітента. Комісіонер зобов'язаний берегти Товар, переданий на комісію, і охороняти його від втрати, недостачі або ушкодження (пункт 2.2. та 2.3. Договору). Згідно з пунктом 6.1. Договору, Товар, що надійшов до Комісіонера від Комітента є власністю останнього. Водночас, умовами пункту 4.1 Договору встановлено, що комісійна винагорода, що повинна бути виплачена Комісіонерові, становить 1 (один) % від вартості проданого Товару за результатами звітного періоду (п. 2.4 Договору). Для цілей визначення комісійної винагороди за вартість проданого Товару приймається добуток фактичного обсягу (кількості) проданого Товару та вартості Товару, визначеної сторонами у відповідній специфікації до цього Договору.
Також суд зазначає, що позивачу на реалізацію за вищезазначеними договорами комісії контрагентами передавались товари, з метою їх реалізації позивачем, у асортименті та у кількості згідно з специфікаціями, долученими як Додатки до договорів комісії (т.1 а.с. 68, 72-74, 81, 84-85, 93, 95, 100, 102-103, 108, 110-111, 117-118, 124, 125, 134, 138, 141-143, 150).
Відповідно до положень частини 1 статті 1022 Цивільного кодексу України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
За результатами реалізації товарів, позивачем складено звіти комісіонера: до договору №1 - звіт комісіонера від 05.04.2022 на суму - 713583,58 (з них винагорода комісіонера - 7278,89 грн); та звіт від 08.07.2022 на суму - 2150775,44 грн (з них винагорода комісіонера - 22809,23 грн); до договору №2 звіт від 05.04.2022 на суму - 969904,94 грн (з них винагорода комісіонера - 9850,05 грн); звіт від 08.07.2022 на суму - 2046021,93 (з них винагорода комісіонера - 22171,20 грн); до договору №3 - звіт від 05.04.2022 на суму - 395625,51 грн (з них винагорода комісіонера - 3958,59 грн); звіт від 08.07.2022 на суму - 882694,52 грн (з них винагорода комісіонера - 9176 грн); до договору №4 - звіт від 05.04.2022 на суму - 135595,84 грн (з них винагорода комісіонера - 1350,25 грн); звіт від 08.07.2022 на суму - 271108,29 грн (з них винагорода комісіонера - 2818,05 грн); до договору №5 - звіт від 05.04.2022 на суму 199728,70 грн (з них винагорода комісіонера - 2028,74 грн); звіт від 08.07.2022 на суму - 1105033,17 грн (з них винагорода комісіонера - 11449,20 грн); до договору №6 - звіт від 05.04.2022 на суму 228454,05 грн (з них винагорода комісіонера - 2274,60 грн); звіт від 08.07.2022 на суму - 499013,34 грн (з них винагорода комісіонера - 5073,97 грн); до договору №7 - звіт від 05.04.2022 на суму - 2376210,18 грн (з них винагорода комісіонера - 24798,75 грн); до договору №8 - звіт від 08.04.2025 на суму 593744,51 грн (з них винагорода комісіонера - 6008,80 грн); звіт від 08.07.2022 на суму - 2914768,90 грн (з них винагорода комісіонера - 29852,63 грн); до договору №9 - звіт від 05.04.2022 на суму - 484354,47 грн (з них винагорода комісіонера - 4992,67 грн) (т.1 а.с. 66-151).
Відповідно до положень частини 1 статті 1013 Цивільного кодексу України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Загальна сума комісійної винагороди позивача склала у загальному підсумку - 165 891,62 грн, що також відповідає даним прибуткових касових ордерів позивача за договорами комісії наявними в матеріалах справи (т.2 а.с 4-82).
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Походження товарів, реалізацію яких здійснювала в межах своєї господарської діяльності позивач, є власністю комітентів, що підтверджено договорами комісії наявними в матеріалах справи.
Суд звертає увагу, що при відсутності переходу права власності на товар при його передачі від комітента до комісіонера, грошові кошти, отримані комісіонером (у даному випадку позивачем) від третіх осіб в якості оплати вартості товару та перераховані в подальшому на користь контрагентів (комітентів) на виконання вимог договору комісії, не є доходом позивача від реалізації товарів.
Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постановах від 17.07.2020 у справі №826/8493/18 та від 31.07.2018 року у справі №810/3897/14.
Отже, як вбачається з матеріалів справи за перше півріччя 2022 року, що охоплене часовими межами оскаржуваної перевірки, від реалізації товарів за договорами комісії, позивач отримала винагороду комісіонера у загальному розмірі 165 891,62 грн, а не 10 211 109,84 грн, як помилково визначено контролюючим органом в акті за результатами перевірки.
Відповідно до положень підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Як вбачається з матеріалів справи, граничний розмір доходу станом на 01.01.2022, як визначено в акті перевірки (т.1 а.с.20-21) становить 5 421 000 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки дохід позивача не перевищив граничний обсяг передбачений для другої групи, у позивача, відповідно, не виникло обов'язку переходу на загальну систему оподаткування, тому податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 №00422142410 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 25.12.2023 №00422682410 складеного за висновками акту перевірки про заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за 2022 рік на суму 435173 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 01.11.2023 №32784/20-40-24-10-07/2725013780, контролюючий орган дійшов висновків, що у зв'язку з порушенням правил перебування на спрощеній системі оподаткування, позивач мала перейти на загальну систему оподаткування, та, з урахуванням сум перевищення обсягу доходу, мала зареєструватись з 11.05.2022 платником податку на додану вартість та, відповідно, сплатити нараховані податкові зобов'язання.
Відповідно до пункту 181.1. ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно з положеннями статті 183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву (пункту 183.1). У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (пункту 183.2). Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункту 183.10).
Ставка податку, яку контролюючим органом застосовано до позивача, відповідно підпункту а) пункту 193.1 статті 193 ПК України, становить 20%.
Податковим органом за результатами перевірки визначено, що позивач у період з 01.04.2022-05.04.2022 з аналізу виторгів РРО отримала дохід у сумі 2 245 033,88 грн.
Суд зазначає, що оскільки розмір загального доходу позивача за 2022, рік становить 165 891,62 грн, що не перевищує граничного обсягу передбаченого статтею 181 ПК України, у позивача не виник обов'язок реєстрації платником податку на додану вартість.
Відтак, позивачу протиправно нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 435173 грн, а тому податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 №00422682410 підлягає скасуванню.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 25.12.2023 №00422952410, та №004222922410 щодо неподання до контролюючого органу платником податків декларації про майновий стан та доходи, та звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб у складі річної декларації за 2021-2022 рік, суд зазначає таке.
Як встановлено за результатами перевірки, позивачем за 2022 рік не подано декларацію про майновий стан та доходи, передбачену статтею 177 ПК України.
Відповідно до положень п.177.5 ПК України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Разом з тим, суд наголошує, що даний обов'язок, як зазначено у статті 177 ПК України, не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування.
Оскільки, позивач є платником податків спрощеної системи другої групи, відтак на неї не покладено обов'язку з декларування передбаченого пунктом 177.5 ПК України.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 25.12.2023 №00422952410 та №004222922410 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 25.12.2023 №00422762410 та №00423072410, щодо ненарахування та несплати суми єдиного податку за 2022 рік у розмірі 1002470,23 грн та порушень строків сплати єдиного податку, суд зазначає таке.
Як вбачається з акту перевірки від 01.11.2023 №32784/20-40-24-10-07/2725013780, оскільки контролюючим органом визначено суму доходу позивача за період з 01.01.2022 до 31.03.2022 у розмірі 12 104 134,87 грн, позивачу визначено суму перевищення обсягу доходу отриманого від реалізації продукції, внаслідок чого, податковим органом визначено недоїмку зі сплати єдиного податку у розмірі 1 002 470,23 грн, та відповідно прострочення сплати суми податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 1 пункту 293.4. статті 293 ПК України, ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків: до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.
Разом з тим, суд зазначає, що ГУ ДПС у Харківській області під час проведення оскаржуваної перевірки не враховано договорів комісії за якими отримані кошти від реалізації продукції не є доходом позивача, як комісіонера, а тому не можуть бути враховані до обсягу доходу платника податку.
За таких обставин, контролюючий орган дійшов помилкового висновку про перевищення обсягу доходу позивача та нарахування недоїмки зі сплати єдиного податку у розмірі 1 002 470,23 грн, а також щодо прострочення сплати грошового зобов'язання.
Відтак, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 25.12.2023 №00422762410 та №00423072410 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 25.12.2023 №00422702410, прийнятого на підставі встановленого заниження платником податків зобов'язання зі сплати військового збору із сум чистого оподатковуваного доходу від провадження підприємницької діяльності за 2022 рік на суму 153 166,65 грн, суд зазначає таке.
Як вбачається з акту оскаржуваної перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач у періоди з 22.10.2021 до 31.10.2021 та у період з 01.04.2022 до 15.07.2022 перебувала на загальній системі оподаткування, з урахуванням порушень встановлених в пункті 2.1 Акту, а відтак, мала обов'язок з нарахування та сплати військового збору від сум отриманого оподатковуваного доходу.
Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є: 1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп.
Відповідно до пп. 1.2 п. 16-1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України Об'єктом оподаткування збором є: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
За змістом акту перевірки, позивачу недоїмку зі сплати військового збору розраховано виходячи обов'язку осіб, передбачених пунктом 162.1 статті 162 ПК України, тобто осіб, що сплачують податок на доходи фізичних осіб, а не як особи, що перебувають на спрощеній системі оподаткування (т.1 а.с.35).
Відтак, суд зазначає, що сума недоїмки зі сплати позивачем військового збору контролюючим органом протиправно розрахована виходячи з доходу у розмірі - 10 211 109,84 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про протиправність нарахування позивачу недоїмки зі сплати військового збору, відтак податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 №00422702410 підлягає скасуванню.
Щодо правомірності штрафних санкцій визначених податковим повідомленням-рішенням від 25.12.2023 №00422722410, суд зазначає таке.
Відповідно до положень підпункту 121.1 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи повідомлення про проведення перевірки з вимогою про необхідність надання пакету документів до перевірки складено контролюючим органом 05.09.2023 та доставлено на податкову адресу позивача у 07.10.2023.
ГУ ДПС у Харківській області 25.12.2023 прийняло податкове повідомлення-рішення на підставі підпункту 121.1 ПК України про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за ненадання до перевірки договорів оренди приміщень в яких здійснювалась діяльність; книги обліку доходів та витрат,, книги обліку доходів; договорів, актів, видаткових накладних, рахунків фактур, чеків на придбання товарів що реалізовувались, банківської виписки по рахунку UA10307123000002600S010969519 відкритому у ПАТ "БАНК ВОСТОК"; трудових договорів, заяв, наказів, відомостей нарахування та виплати заробітної платні, табелів обліку робочого часу; та інших документів пов'язаних з предметом перевірки.
Позивач звертаючись до суду з позовом зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин діяли норми статі 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що передбачали звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкції за вчинення правопорушень протягом дії карантину.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23 виклав свою правову позицію, щодо дії «ковідного» мораторію та питань звільнення платників податків від застосування штрафних санкції за порушення податкового законодавства.
Відтак, механізм «ковідного» мораторію, закріплений у пункті 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, мав діяти до завершення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою протидії поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас із запровадженням воєнного стану законодавцем було ухвалено особливості оподаткування, насамперед шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX ПК України підпунктом 69.2 (у редакції Закону №2260-ІХ), який із 27 травня 2022 року чітко установив, що вимоги законодавства щодо «ковідного» мораторію під час воєнного стану не застосовуються.
Так, 27 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).
У цьому Законі підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:
«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
При цьому пункт 52-1 не був формально виключений із тексту ПК України, оскільки на момент ухвалення відповідних змін паралельно мали місце як карантин, так і воєнний стан, і є очевидним, що було невідомо, яка з указаних обставин завершиться раніше. Отже, попри те що пункт 52-1 формально залишався в цьому Кодексі, дія цього положення на період воєнного стану фактично була припинена і не могла бути застосована.
З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших oбoв'язкoвих платежів Касаційнoгo адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступлення від позиції, викладеної у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23 та від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23.
Верховний Суд акцентував також увагу, що жодна правова норма не повинна тлумачитися як така, що дозволяє умисно вчиняти правопорушення, при цьому не ставлячи в залежність від наявності конкретних фактичних обставин, які б могли обґрунтувати неможливість дотримання правила поведінки. Інакше це створює системні ризики для підтримання правопорядку і може призводити до деструкції належного порядку розвитку суспільних відносин.
Згідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що повідомлення про проведення перевірки з вимогою про необхідність надання пакету документів до перевірки складено та доставлено на податкову адресу позивача у вересні-жовтні 2023.
Відтак, посилання позивача на дію «ковідного» мораторію як підставу для визнання протиправності застосування штрафних санкцій за порушення податкового обов'язку суд відхиляє, оскільки обов'язок надання документів при здійсненні податкового контролю у позивача виник після набрання чинності Законом № 2260-IX.
Отже, на позивача в межах зазначених правовідносин, розповсюджувалась редакція пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, що обумовлювала необхідність платників податків встановлювати факт неможливості виконання податкового обов'язку, шляхом звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, оскільки сама обставина дії воєнного стану в Україні, та місцезнаходження платника податків на територій ведення активних/можливих бойових дій не є безумовною підставою для звільнення суб'єкта господарювання від виконання вимог податкового законодавства.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (далі - Наказ № 225).
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень статті 112 ПК України, особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 04.03.2022 перебуває за межами території України, що підтверджується, зокрема, відомостям про офіційне підтвердження місця реєстрації у м. Аґаус, Кройкамп, 34 Німеччина (т.1 а.с.64).
Відповідно до пункту 112.7. ПК України, у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30.04.2025 у справі №520/32897/23, зазначив, що обов'язок доведення вини покладено саме на контролюючий орган.
Відповідно до положень статті 112-1 ПК України, до обставин, що пом'якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень, належать, зокрема, вчинення діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; вчинення діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин.
Податкова адреса позивача - просп. Перемоги, буд.67, кв.368, м. Харків, 61174, Відповідно до положень Наказу Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, Харківська міська територіальна громада з 24.02.2022 включена до Переліку активних бойових дій, а з 15.09.2022 включена до Переліку територій можливих бойових дій.
Виїзд позивача за кордон обумовлений, як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень позивача, проведенням воєнних (бойових) дій на території міста Харкова та Харківської області з 24 лютого 2022 року - першого дня військової агресії російської федерації, введенням військового стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та окупацією частини території Харківської області збройними формуваннями російської федерації.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що неподання позивачем до перевірки витребуваних документів обумовлено перебуванням позивача за кордоном та неотриманням повідомлення контролюючого органу від 05.09.2023 №409/20-40-24-10 про проведення перевірки та надання необхідних документів, а відтак позивач була позбавлена об'єктивної можливості надати запитувані відповідачем документи.
Також суд зазначає, що вирішуючи питання, щодо правомірності застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій, слід уникати надмірного формалізму та враховувати пропорційність між застосованими контролюючим органом засобами та поставленою метою, виходячи з фактичних обставин справи, зокрема, з урахуванням умов дії воєнного стану в Україні та впливу даного фактору на платника податків.
Відтак, з урахуванням встановлених судом вище обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 №00422722410 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12.04.2024 року № 0002894-1312-2040 на загальну суму 4326110,66 грн, суд зазначає таке.
Контролюючим органом, виходячи з прийнятих 25.12.2023 податкових повідомлень-рішень, 12.04.2024 складено податкову вимогу №0002894-1312-2040 на загальну суму заборгованості - 4 326 110,66 грн (з яких 860202,41 грн - штрафні санкції; 37098, 60 грн - пеня).
Відповідно до відомостей детального розрахунку до податкової вимоги, до суми заборгованості включено: податок на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування на суму податкового зобов'язання - 1837999,77 грн; військовий збір, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування на суму податкового зобов'язання - 153166,65 грн; податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму податкового зобов'язання - 435173 грн; єдиний податок з фізичних осіб на суму податкового зобов'язання - 1002470,23 грн; адміністративні штрафі та інші санкції на суму - 1020 грн.
Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610 (далі - Порядок №610).
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до положень розділу 5 Порядку №610, після отримання податковим органом повідомлення про вручення поштового відправлення (у тому числі із зазначенням причин невручення за їх наявності) платнику податків податкової вимоги таке повідомлення передається податковому керуючому.
Податковий керуючий вносить відповідні дані до реєстру податкових вимог та долучає до справи платника податків, зокрема, якщо податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або податкова вимога, якою визначена сума податкового боргу, скасовується чи змінюється податковим органом та/або судом, - примірник (копію) такого рішення податкового органу та/або суду.
Відповідно до пункту 3 розділу 1 Порядку №610, протягом періоду оскарження платником податків відповідно до статті 56 Кодексу суми грошових зобов'язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу та інших законодавчих актів, податкова вимога з податку, що оскаржується, не формується та не надсилається, а сума такого грошового зобов'язання вважається неузгодженою.
Суд зазначає, що оскільки до оскаржуваної податкової вимоги від 12.04.2024 №0002894-1312-2040 при формуванні включено суми грошових зобов'язань за оскаржуваними у даній справі податковими повідомленнями-рішеннями від 25.12.2023 на загальну суму заборгованості - 4 326 110,66 грн, та з урахуванням встановлених судом вище обставин їх протиправності та наявності підстав для їх скасування, у суду наявні також підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової вимоги.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Також суд зазначає, що позивачем заявлено клопотання про відшкодування судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
За визначенням частини 1, пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивач сплатив судовий збір у розмірі 15140 грн, разом з тим, оскільки одну вимогу немайнового характеру судом залишено без задоволення, суд вважає, що відшкодуванню підлягає сума судового збору у розмірі 12112 грн (15140 грн - 3028 грн).
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 25.12.2023 року №00422842410.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2023 № 00422682410.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 25.12.2023 року № 00422952410.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 25.12.2023 року № 00422922410.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 25.12.2023 року № 00422722410.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 25.12.2023 року № 00422762410.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 25.12.2023 року № 00423072410.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 25.12.2023 року № 00422702410.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 12.04.2024 року № 0002894-1312-2040.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 12112 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.