Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
10 вересня 2025 року справа № 520/16649/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григоров Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ:00034039) про визнання дій протиправними, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Адміністрації Державної прикордонної служби України, які полягають в несвоєчасному оформленні та поданні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262- XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- притягнути до відповідальності посадових осіб, відповідальних за пенсійне забезпечення, за несвоєчасне оформлення та подання документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем - Адміністрацією Державної прикордонної служби України несвоєчасно оформлено та подано документи до ГУ ПФУ в Харківській області для призначення пенсії, що призвело до несвоєчасного призначення пенсії.
Ухвалою суду від 01.07.2025р. відкрито спрощене провадження у вказаній адміністративній справі. Ухвалою суду від 01.07.2025р. роз'єднано в самостійні провадження позовні вимоги.
У період з 18.07.2025р. по 29.07.2025р., та з 06.08.2025р. по 07.08.2025р. суддя Григоров Д.В. перебував у щорічній відпустці.
Представником Адміністрації Державної прикордонної служби України до суду подано відзив на адміністративний позов, у якому останній зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник відповідача також вказав, що у позивача виникло право на пенсію відповідно п. "а", "в" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з наступного дня після звільнення їх зі служби, яке є порушеним органами Пенсійного фонду України, які призначають і виплачують пенсії особам зазначеним у статті 12 вказаного Закону.
Крім того, представник відповідача зазначив, що відправка документів позивача Адміністрацією Держприкордонслужби до пенсійного органу 01.05.2025р. не перевищує встановленого Законом терміну набуття позивачем права на призначення йому пенсії, а саме - 12 місяців перед зверненням за пенсією, який був би вичерпаний лише у грудні 2025 року.
З урахуванням викладеного суд вважає можливим розгляд та вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми та належними.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в органах Державної прикордонної служби України та з 20 грудня 2024 року був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.12.2024р. №979 - ОС.
14.01.2025р. НОМЕР_2 прикордонним загоном було надіслано до Адміністрації Державної прикордонної служби України документи для призначення вперше пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (у тому числі його заяву про призначення пенсії за вислугу років від 30.12.2024р.) для відпрацювання у порядку черговості їх надходження. 01.05.2025р. Адміністрацією Держприкордонслужби було надіслано вищезазначені документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.
У подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було призначено пенсію ОСОБА_1 за вислугу років з 08 травня 2025 року. що підтверджується протоколом за пенсійною справою позивача №2010041031 від 08.05.2025р.
Позивач не погодившись із вищевказаним, звернувся до суду з позовом в цій справі.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ч.1 ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначено положеннями Закону № 2262-ХІІ.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Положеннями п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Відповідно до п. 6 Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Згідно з п. 12 Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії.
Системний аналіз викладених положень дає змогу дійти висновку, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією у 10-денний строк направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
Відповідно до вимог чинного законодавства, пенсія особам звільнених з військової служби призначається лише після отримання всіх документів від уповноваженого структурного підрозділу органом Пенсійного фонду України.
Як встановлено судом, позивач звернувся до територіального органу ПФУ із заявою від 30.12.2024р. про призначення пенсії (а.с. 12).
Проте, документи для призначення пенсії позивача Адміністрацією Держприкордонслужби (структурним підрозділом, яким на який покладаються функції з подання до органів ПФУ документів для призначення/перерахунку пенсії) було надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області лише 01.05.2025р., що не заперечується сторонами по справі.
Таким чином висновується, що відповідачем порушено встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій 10-денний строк для оформлення всіх необхідних документів і свого подання про призначення пенсії, і направлення до органу, що призначає пенсії.
З огляду на зазначене, позовні вимоги, в цілому, є обґрунтованими.
Стосовно позовних вимог про притягнення до відповідальності посадових осіб, відповідальних за пенсійне забезпечення, за несвоєчасне оформлення та подання документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії за вислугу років позивача, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки задоволення вказаної вимоги не відповідає завданням адміністративного судочинства в розумінні ст. 2 КАС України, подібних повноважень суду при розгляді адміністративної справи не передбачено згідно ст. 245 КАС України.
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги є такими, що належить задовольнити частково.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 258 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії (бездіяльність) Адміністрації Державної прикордонної служби України, які полягають в несвоєчасному оформленні та поданні документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області для призначення пенсії, відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262- XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.В. Григоров