Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
12 вересня 2025 р. Справа № 520/13986/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.01.2025 № 00026230707.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21 січня 2025 року Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі Акта перевірки №14/15/20/РРО/3624207638 від 01.01.2025 винесено податкове повідомлення-рішення №00026230707 про стягнення з позивача 4 038 423,00 грн штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону про РРО. Однак, позивач не погоджується з зазначеним податковим повідомленням-рішенням.
Ухвалою від 12.05.2025 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову, зазначивши про правомірність оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Оскільки в період з 04.08.2025 по 18.08.2025 включно суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.
Дослідивши матеріали справи та вказані заяви, суд встановив наступне.
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 3624207638 з 22.11.2024, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Протягом 24 грудня 2024 року - 01 січня 2025 року Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу від 23.12.2024 № 13303-п проведено фактичну перевірку магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, буд. 32, де здійснює свою підприємницьку діяльність позивач. (а.с. 12)
За наслідками перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено акт (довідку) фактичної перевірки від 01.01.2025 № 14/15/20/РРО/3624207638, в якому ГУ ДПС в Одеській області встановило наявність порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зазначивши про порушення встановленого законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання), а саме: "не ведеться в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів та не надано документів у паперовій або електронній формі про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника, отримувача товару, дату проведення операцій, повне найменування, кількість, вартість товарів та їх походження на загальну суму 4 038 423 грн згідно інвентаризаційного опису від 24.12.2024….». (а.с. 15-18)
Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі Акта перевірки №14/15/20/РРО/3624207638 від 01.01.2025, винесено податкове повідомлення-рішення № 00026230707 про стягнення з позивача 4 038 423,00 грн штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». (а.с. 20-21)
Позивач отримав оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що підтверджується конвертом із трек-номером 0601103435327 та не заперечується сторонами.
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1 п.80.2 ст.80 ПК України);
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України);
письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 ст.80 ПК України).
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, вказав, що за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Як вбачається зі змісту наказу про призначення фактичної перевірки № 13303-п від 23.12.2024, в якості підстави для проведення перевірки визначено відповідно до п.п. 19-1.1.4, п.п. 19-1.1.8, п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, у зв'язку з отриманням податкової інформації, що свідчить про можливі порушення при здійсненні розрахунків без застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, без видачі споживачу відповідного документу.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що для проведення перевірки існувала підстава - скарга споживача ОСОБА_2 , зафіксована на сайті Zvernennya@tax.gov.ua. Копія зазначеної скарги міститься в матеріалах справи.
Отже, доводи позивача щодо відсутності підстав у контролюючого органу для призначення фактичної перевірки спростовуються матеріалами справи.
Також, позивач посилався на те, що перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та, у подальшому, слугувати підставою для застосування штрафних санкцій.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року), у справі № 280/6832/2309 (постанова від 09 вересня 2024 року).
При цьому, ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Отже, твердження позивача про те, що перевірка даних за минулий період часу носить характер документальної перевірки, є безпідставним.
Встановлений контролюючим органом на підставі відповідних документальних даних факт порушення Закону № 265/95-ВР та здійснення нарахування штрафної санкції перебувало в межах предмету та періоду проведеної фактичної перевірки встановленого пунктом 80.2 статті 80 ПК України.
Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постанові від 06.02.2025 по справі № 120/11036/23.
Згідно з ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначення в наказі про проведення перевірки періоду, в який позивач не був зареєстрований як фізична особа-підприємець, не свідчить про протиправність такого наказу, а лише свідчить про відсутність підстав для надання позивачем до контролюючого органу документів щодо своєї діяльності за період, коли позивач не був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Отже, зазначені доводи позивача судом не приймаються до уваги.
По суті встановлених актом перевірки порушень суд зазначає, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР(далі-Закон №265/95-ВР). Дія цьогозакону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Із наведених норм слідує, що за загальним правилом суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Відповідно до ст. 3 Закону № 265/95-ВР, Податкового кодексу України та пп. 5п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375,наказом Міністерства фінансів України № 496 від 03 вересня 2021 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2021 року за № 1411/37033 затвердженоПорядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - Порядок № 496).
Цей Порядок визначає правила ведення обліку товарних запасів та поширюється на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно доЗаконузобов'язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такого ФОП.
Відповідно до п. 2 Порядку № 496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях, зокрема, визначено, що:
- документи, які підтверджують облік та походження товарів Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;
- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб'єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару. Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов'язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП. У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;
- товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).
Відповідно до п. 1 Розділу II Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід'ємною частиною такого обліку.
ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід'ємною частиною такого обліку.
Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов'язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації».
Згідно з п. 2 вказаного розділу визначено, що форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.
Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об'єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.
Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку № 496 форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
З наведеного правового регулювання слідує, що документами, які підтверджують облік та походження товарів, є встановлена Порядком № 496 Форма ведення обліку товарних запасів, а також первинні документи. Форма обліку та первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.
Факт необхідності ведення позивачем обліку товаро-матеріальних цінностей сторонами не заперечується та підтверджується реалізацією позивачем технічно складних побутових товарів, що підлягають обліку.
Контролюючим органом було витребувано в позивача документи за перевіряємий період, зокрема, книгу обліку розрахункових операцій, прибуткові накладні на товар та товарно-транспортні накладні, книгу обліку доходів, або книгу обліку доходів та витрат, залишки товарно-матеріальних цінностей на момент початку проведення перевірки тощо.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу дві накладні на внутрішнє переміщення товаро-матеріальних цінностей та інвентаризаційний опис.
При цьому, згідно інвентаризаційного опису, наданого позивачем, загальна кількість товару становить - 2 516 шт. (а.с. 34-97), а позивачем до контролюючого органу надані накладні про переміщення товару в кількості 37 шт. (а.с. 33) та в кількості 156 шт. (а.с. 33, 98-100). Накладних щодо іншої частини товаро-матеріальних цінностей позивачем не подавалося. Матеріали справи таких документів також не містять.
Крім того, надані позивачем накладні на внутрішнє переміщення не є первинними документами, що підтверджують походження товару (документи про їх придбання, митні декларації тощо) в розумінні Порядку №496. Сама по собі накладна на внутрішнє переміщення не підтверджує легальності походження товару, а лише фіксує його рух між складами одного суб'єкта господарювання.
Позивачем не надано до перевірки відомостей загальної вартості товарів за первинними документами, а саме щодо надходження товару, вибуття товару, постачальників, залишків товару тощо. До суду відповідних документів також не надано.
У даних спірних правовідносинах позивачем не доведено наявності документів, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та надання таких документів контролюючому органу.
Таким чином, контролюючим органом правомірно зроблено висновок про відсутність факту ведення позивачем обліку товарних запасів у встановленому законодавством порядку, що є порушенням вимог п. 12 статті 3 Закону України №265/95-ВР.
Позивачем під час розгляду справи зазначених обставин не спростовано.
Беручи до уваги ту обставину, що під час перевірки позивачем не надано документи, які підтверджують облік товарів на загальну суму 4 038 423,00 грн, а також ураховуючи приписи статті 20 Закону № 265/95-ВР, суд вважає правомірним застосування до позивача фінансової санкції в розмірі 4 038 423,00 грн.
Щодо доводів позивача про те, що контролюючим органом не були враховані при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення заперечення (додаткові пояснення позивача), то судом не приймаються такі доводи до уваги, оскільки, як встановлено судом із матеріалів справи, перевірка проводилася контролюючим органом з 24.12.2024 о 13:15 год по 01.01.2025 до 16:30 год, а документи позивачем подані до контролюючого органу 27.12.2024, тобто до моменту закінчення перевірки, та, зважаючи на встановлені обставини та доводи відповідача, такі документи були прийняті до уваги контролюючим органом. Доказів подання позивачем заперечень або скарги після проведення перевірки матеріали справи не містять.
Також, судом встановлено, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення було направлено контролюючим органом позивачу в установленому законом порядку засобами поштового зв'язку та відповідне поштове відправлення було отримано позивачем 25.01.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. (а.с. 155)
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 21.01.2025 № 00026230707 щодо нарахування штрафних санкцій за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є правомірним та скасуванню не підлягає.
Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, відсутні підставі для розподілу витрат зі сплати судового збору та витрат позивача на професійну правничу допомогу, зважаючи на висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН