Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
12.09.2025р. справа №520/19651/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення конкретного управлінського волевиявлення,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.06.2025р. №0331229-2418-2029-UA63140110000087562 про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024р. у розмірі 17281,40 грн; 2) зобов'язання Головного управління ДПС у Харківській області зробити перерахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки враховуючи пільгу відповідно до додатку № 5 рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області XIII сесії VIII скликання № 419-VIII від 17 червня 2021 року «Про встановлення місцевих податків та зборів на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області», за 2024р. з винесенням нового податкового повідомлення-рішення, а саме: за кожний квадратний метр, що перевищує 100 кв.м. - 50%.
Аргументуючи ці вимоги, зазначив, що контролюючим органом було неправильно розраховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за належний заявнику об»єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю складу - дробілки літ. А загальною площею 243,40кв.м. за адресою - АДРЕСА_1 .
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що положення рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1% мінімальної заробітної плати (станом на 01 січня поточного звітного року) за 1 кв.м. будівель промисловості (для фізичних осіб) та зменшення цієї ставки на 50% за кожний квадратний метр об»єкта нежитлової нерухомості понад арифметичну величину площі - 100 кв.м. суперечать приписам Податкового кодексу України в частині встановлення пільг із сплати податків (зборів, обов»язкових платежів) стосовно зменшення ставки податку, а тому не підлягають застосуванню.
Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився - ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до громадянства України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , обліковується за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків під реєстраційним номером облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 02.12.2010р. заявник набув право власності на об»єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (склад-дробілка) літ. «А-1» загальною площею - 243,40кв.м., розміщену на земельній ділянці із кадастровим номером - 63211782700:01:000:0660 за адресою - Харківська область, Зміївський район, с.Лиман, вул.Зміївська, б. 40-Б (далі за текстом - Об»єкт).
Ці відомості визнаються учасниками спору та додатково підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав (т.1. а.с.19) і відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
06.06.2025р. без попереднього проведення будь-яких перевірок та без складання жодних письмових документів контролюючим органом - ГУ ДПС у Харківській області відносно майна заявника у вигляді Об'єкту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2025р. №0331229-2418-2029-UA63140110000087562 про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024р. у розмірі - 17.281,40 грн.
Відносно рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за Об»єкт позивачем було подано як заяву про звірку, так і адміністративну скаргу до ДПС України.
Листом ГУ ДПС у Харківській області від 09.05.2025р. (т.1 а.с.32-34) та рішенням ДПС України від 04.07.2025р. (т.1 а.с.37-39) заявника було сповіщено про те, що положення рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII в частині встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1% мінімальної заробітної плати (станом на 01 січня поточного звітного року) за 1 кв.м. будівель промисловості (для фізичних осіб) та зменшення цієї ставки на 50% за кожний квадратний метр об»єкта нежитлової нерухомості понад арифметичну величину площі - 100 кв.м. суперечать приписам Податкового кодексу України в частині встановлення пільг із сплати податків (зборів, обов»язкових платежів) стосовно зменшення ставки податку, а тому не підлягають застосуванню.
Стверджуючи про невідповідність закону означеного правового акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень (а саме: податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 06.06.2025р. №0331229-2418-2029-UA63140110000087562), заявник ініціював даний спір.
Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб»єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб»єктом владних повноважень.
Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведене тлумачення змісту перелічених норм права є цілком релевантним правовому висновку постанови Верховного Суду від 09.05.2024р. у справі №580/3690/23, де указано, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
З 01.01.2011р. порядок виконання приватною особою податкового обов'язку, а також обсяг та зміст повноважень адміністративних органів в галузі справи контролю за податковою дисципліною і порядок реалізації контролюючими органами процедури застосування міри юридичної відповідальності до осіб, котрі скоїли податкові правопорушення, визначений, насамперед, нормами Податкового кодексу України.
За визначенням п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У розумінні п.30.1 ст.30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Як то указано у п.30.2 ст.30 Податкового кодексу України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Пунктом 30.9 ст.30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.
За правилом п.п. 54.3.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01.01.2015р. таким законом відносно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є положення ст.266 Податкового кодексу України.
Так, згідно з п.266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пунктом 266.2.1 ст.266 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а у силу положень п.п. 266.3.1 ст. 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За правилом п.266.5.1 ст.266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Отже, для справляння податку у порядку ст.266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна як об'єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: 1) фізичне існування об"єкта як речі матеріального світу та функціонування цього об"єкта як прийнятої в експлуатацію будівлі; 2) тип об"єкта (тобто категорія будівлі) як за первісним призначенням, так і за реальним використанням; 3) місце розташування об'єкта (тобто поштова адреса будівлі), 4) площа об'єкта, 5) існування у конкретного суб"єкта права (громадянина чи юридичної особи) речових прав на об'єкт.
Пунктами 14.1.129 та 14.1.129.1 Податкового кодексу України об'єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об'єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.
Відповідно до положень п.п.266.3.2 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом п.п.266.4.2 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п.266.6.1 ст.266 Податкового кодексу України).
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що рішенням Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII встановлено умови виконання учасниками суспільних відносин податкового обов»язку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Тож, рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII є локальним нормативно-правовим актом і тому підлягає виконанню усіма учасниками суспільних відносин до настання події втрати юридичної сили.
Доказів настання такої події у межах спірних правовідносин матеріали справи не містять.
У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 10.12.2021р. по справі №0940/2301/18: 1) терміни «оприлюднення» та «опублікування» не є синонімами та мають різний зміст і правове навантаження; 2) термін «оприлюднення» має більш широке значення порівняно із терміном «опублікування» та включає у себе різні передбачені законом способи донесення публічної інформації, у тому числі змісту нормативно-правового акту, до відома широкого кола осіб, зокрема, шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті відповідного суб'єкта нормотворення, опублікування у офіційних друкованих виданнях, друкованих засобах масової інформації тощо; 3) відносно рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, які є нормативно - правовим актом, то стосовно таких рішень як у Податковому кодексі України, так і у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або будь-якому іншому акті законодавства, відсутня конкретизація способу їх оприлюднення, а також не регламентовано обов'язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації; 4) на відносини, пов'язані із порядком та способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема й з питань оподаткування місцевими податками та зборами, які не можуть залишатись неврегульованими, можливо поширити дію частини п'ятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою встановлено обов'язковість опублікування нормативно - правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному веб-сайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу); 5) За змістом статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, у тому числі нормативно-правового характеру, підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», статтею 15 якого встановлено обов'язок оприлюднення розпорядниками своїх нормативно - правових актів невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня їх затвердження. Ця ж стаття Закону України «Про доступ до публічної інформації» у імперативній формі визначає, що у разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Згідно з листом Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 01.07.2021р. №1870 рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII було розміщено на офіційному сайті Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області та опубліковане в районній інформаційній газеті «Вісті Зміївщини" від 24.06.2021р. №26-1.
Тож, рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII підлягає кваліфікації у якості офіційно оприлюдненого та обов'язкового до застосування підзаконного нормативно-правового акту локальної дії за відсутності колізій із актами права вищої юридичної сили.
Суд зауважує, що національним законом України не визначено процедури та механізму кваліфікації об'єкту нерухомого майна у цілях справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема, як будівлі промисловості, складу, готельної будівлі, торгівельної будівлі, офісної будівлі тощо.
Тому, з огляду на положення ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серков проти України" (заява № 39766/05) та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника - приватної особи є кваліфікація об'єкту нерухомого майна за відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, технічного паспорту на будинок або відповідного правочину (за яким об'єкт було набуто у власність), а не за свавільним розсудом адміністративного органу.
Положення Порядку подання відомостей, необхідних для розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (затверджений постановою КМУ від 31.05.2012р. №476 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №476) не містять жодних приписів для зміни сформульованого вище висновку суду.
У межах спірних правовідносин за приписами локального підзаконного нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за реально існуючі як фізичні речі матеріального світу у 2024р. об'єкти нерухомого майна - будівлі промисловості на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII складає для фізичних осіб - 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. нерухомості за частину об»єкту нерухомого майна площею до 100кв.м. включно та 0,5% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. нерухомості за частину об»єкту нерухомого майна площею понад 100кв.м.
Дане правило локального підзаконного нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування не має індивідуального характеру і поширюється не виключно на заявника, а на невизначене коло учасників суспільних відносин.
Дане правило локального підзаконного нормативно-правового акту органу місцевого самоврядування не суперечить положенням п.266.5.1 ст.266 Податкового кодексу України, якими запроваджено граничну межу ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
За правилом ч.10 ст.59 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відтак, до настання згаданої у ч.10 ст.59 Закону України від 21.05.1997р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» події (набрання законної сили рішенням суду про визначення нечинним та протиправним нормативно-правового акту) рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII підлягає виконанню у повному обсязі усіма учасниками суспільних відносин, у тому числі і ГУ ДПС у Харківській області.
Відповідно до ст.8 Закону України від 09.11.2023р. «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023р. складав - 7.100,00грн.
У ході розгляду справи судом достовірно з»ясовано, що між сторонами справи відсутній спір відносно: наявності у заявника речових прав власності на Об»єкт у 2024р.; фізичного існування Об»єкту як речі матеріального світу у 2024р.; належності Об»єкту до будівель промисловості; площі Об»єкту (243,40кв.м.).
Тому податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за Об»єкт у 2024р. повинен складати 7.100,00грн. (як 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. нерухомості за частину об»єкту нерухомого майна площею до 100кв.м. включно) та 5.090,7грн. ((як 0,5% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. нерухомості за частину об»єкту нерухомого майна площею понад 100кв.м., а саме за 143,4кв.м.), а загалом - 12.190,70грн.
У ході розгляду справи контролюючим органом у порядку ч.2 ст.77 КАС України не доведено юридичної правомірності та фактичної обґрунтованості власного управлінського волевиявлення з приводу обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки саме за ставкою за ставкою 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. усієї площі об'єкту нерухомого майна (71,00грн.), попри діючий локальний підзаконний нормативно-правовий акт - рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII.
Суд вважає, що у даному конкретному випадку з огляду на приписи п.54.3.3 ст.54 та ст.266 Податкового кодексу України саме суб»єкт владних повноважень повинен: здобути до події вчинення управлінського волевиявлення з приводу визначення грошового зобов»язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; належно оцінити під час вчинення управлінського волевиявлення з приводу визначення грошового зобов»язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; довести у суді обставини належності конкретного об»єкта власності конкретного учасника суспільних відносин до категорії торгівельних, офісних чи готельних будівель, а також інші фактори, котрі мають юридичне значення для правильного обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування приватною особою новоствореного обов»язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21.
Викладені вище міркування окружного адміністративного суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019р. у справі №822/863/16, від 21.11.2019р. у справі №826/5857/16, від 11.02.2020р. у справі №816/502/16, від 16.06.2020р. у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022р. у справі №560/3734/22.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
У межах спірних правовідносин суб»єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі рішення про визначення грошового зобов»язання учасника суспільних відносин з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб'єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України виключно в частині вчинення управлінського волевиявлення з приводу обчислення грошового зобов»язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за Об'єкт у 2024р. у розмірі - 12.190,70грн., позаяк у цій частині обставини спірних правовідносин були з»ясовані із достатньою повнотою, положення належної норми права були витлумачені правильно, реально вчинене управлінське волевиявлення не призвело до погіршення правового становища заявника як учасника суспільних відносин в аспекті виконання податкового обов'язку.
Тож, за наслідками розгляду справи за цим епізодом слід визнати доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - не доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для залишення позову без задоволення в частині вимог.
Водночас із цим, за епізодом обчислення грошового зобов»язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за Об'єкт у 2024р. у розмірі понад - 12.190,70грн. (а саме: 5.090,70грн. = 17.281,40 грн. - 12.190,70грн.) суб»єктом владних повноважень не було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обрахування обсягу податкового обов»язку відбулось без застосування норм діючого локального підзаконного нормативно-правового акту - рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 17.06.2021р. №419-VIII, обов"язкового для усіх учасників суспільних відносин до настання події втрати чинності.
Тож, за наслідками розгляду справи за цим епізодом слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб»єктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки - доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.
Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову за цим епізодом із наданням порушеному інтересу заявника на виконання податкового обов'язку у правильно обчисленому розмірі судового захисту згідно з ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
При цьому, скасування у даному конкретному випадку рішення суб'єкта владних повноважень у конкретній частині є процесуально можливим, законодавчо допустимим, не містить ознак втручання у виключні повноваження органу публічної адміністрації у розумінні ст.ст.6, 8, 19, 124 Конституції України, повно, ефективно та дієво захищає ущемлений інтерес заявника у сфері виконання податкового обов»язку.
Тому решта вимог позову до задоволення не підлягають у зв»язку із необґрунтованістю та не доведеністю.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії»), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат у справі належить провести за правилами ст.ст.132-143 КАС України.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.06.2025р. №0331229-2418-2029-UA63140110000087562 в частині визначення грошового зобов»язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі - 5.090,70грн.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код - 40879107; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) 285,43 грн (двісті вісімдесят п'ять гривень 43 копійки) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко