Справа № 500/3573/25
11 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення № 192050003189 від 17.02.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу період роботи у колгоспі ім.Мічуріна (пізніше - селянська спілка "Шибалинська") з 01.10.1980 до 02.02.1982 та з 29.06.1988 до 21.02.1995 та період догляду за дітьми: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними трирічного віку з 02.02.1982 до 28.08.1986.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 10.02.2025 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за № 192050003189 від 17.02.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Проте до страхового стажу позивачу віднесено не всі періоди, зокрема, періоди роботи з 1980 року по 1995 року, оскільки написання імені на титульному листі трудової книжки не відповідає даним паспорта, період здійснення догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, оскільки написання імені матері не відповідає паспорту.
Беручи до уваги те, що факт роботи у періоди з 01.10.1980 до 02.02.1982 та з 29.06.1988 до 21.02.1995 та період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 02.02.1982 до 28.08.1986 підтверджується відомостями трудової книжки, свідоцтвами про народження дітей, формальні неточності у яких не можуть бути підставою для обмеження у реалізації конституційного права на соціальний захист, позивач вважає відмову в призначені пенсії протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 18.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 10.02.2025 ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення №192050003189 від 17.02.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком. Страховий стаж заявниці - 06 років 02 місяці 28 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано: періоди роботи, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02.01.1980, оскільки написання імені на титульному листі трудової книжки не відповідає паспорту заявниці; період роботи з 1980 по 1995, відображений у архівній довідці від 12.07.2021 №03-05/143, оскільки написання імені не відповідає паспорту особи; періоди здійснення догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку оскільки написання імені у свідоцтвах: ІНФОРМАЦІЯ_3 та 28.08.1983 народження не відповідає паспорту ОСОБА_1 ; період з 08.12.1998 по 05.06.1999, відображений у довідці від 06.02.2025 №16/01-2/79, оскільки ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зарахування до страхового стажу матеріальної допомоги по безробіттю. З огляду на вищезазначене у пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії позивачу, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.02.2025 № 192050003189 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До загального страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.01.1980, оскільки написання імені на титульному листі трудової книжки не відповідає паспорту заявниці; період роботи з 1980 по 1995, відображений у архівній довідці від 12.07.2021 №03-05/143, оскільки написання імені не відповідає паспорту особи; періоди здійснення догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, оскільки написання імені матері у свідоцтвах: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає паспорту ОСОБА_1 , період з 08.12.1998 по 05.06.1999, відображений у довідці від 06.02.2025 № 16/01-2/79, оскільки ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зарахування до страхового стажу матеріальної допомоги по безробіттю. Враховуючи зазначене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.2 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з відомостями трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 02.01.1980, протягом трудової діяльності працювала на різних посадах.
10.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №192050003189 від 17.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж становить 6 років 2 місяці 28 днів. До страхового стажу не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.01.1980, оскільки написання імені на титульному листі трудової книжки не відповідає паспорту заявниці; період роботи з 1980 по 1995, відображений у архівній довідці від 12.07.2021 № 03-05/143, оскільки написання імені не відповідає паспорту особи; періоди здійснення догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, оскільки написання імені матері у свідоцтвах: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає паспорту ОСОБА_1 ; період з 08.12.1998 по 05.06.1999, відображений у довідці від 06.02.2025 № 16/01-2/79, оскільки ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зарахування до страхового стажу матеріальної допомоги по безробіттю.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішення відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України "Про пенсійне забезпечення", йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Водночас, п."ж" ч.3 вказаної статті передбачено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На момент внесення записів у трудову книжку позивача діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Державного комітету ради міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 09.07.1958 №620 та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Згідно з п.2.2. Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п.2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 року) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції № 162).
Згідно з п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місце роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області у рішенні № 192050003189 від 17.02.2025 послалось на те, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 6 років 02 місяці 28 днів, що є меншим за необхідний, до якого не зараховано: періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.01.1980, оскільки написання імені на титульному листі трудової книжки не відповідає паспорту заявниці; період роботи з 1980 по 1995, відображений у архівній довідці від 12.07.2021 № 03-05/143, оскільки написання імені не відповідає паспорту особи; періоди здійснення догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, оскільки написання імені матері у свідоцтвах: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає паспорту ОСОБА_1 ; період з 08.12.1998 по 05.06.1999, відображений у довідці від 06.02.2025 № 16/01-2/79, оскільки ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено зарахування до страхового стажу матеріальної допомоги по безробіттю.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 02.01.1980 слідує, що ОСОБА_1 протягом трудової діяльності працювала на різних посадах, зокрема, у колгоспі ім.Мічуріна (селянська спілка "Шибалинська") з 01.10.1980 по 01.09.1984, з 09.09.1986 по 09.06.1988, з 29.06.1988 по 21.02.1995, що також підтверджується архівною довідкою від 12.07.2021 № 03-05/143, виданою архівним відділом Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Вказані відповідачем недоліки в трудовій книжці та в архівній довідці, такі як написання імені позивача " ОСОБА_4 ", що не відповідає паспорту - " ОСОБА_4 ", не можуть бути підставою для виключення таких періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.
Відповідачами не враховано, що не усі недоліки можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, довідці.
У свідоцтвах про народження дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , також вказано ім'я матері " ОСОБА_4 ", тоді як у паспорті - " ОСОБА_4 ", проте наявність цієї розбіжності ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу, а формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, суд дійшов переконання, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з 01.10.1980 до 02.02.1982 та з 29.06.1988 до 21.02.1995 та періоди догляду за дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такі відповідають записам в його трудовій книжці, свідоцтвам про народження дітей, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності яких не встановлено, а тому їх належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, а вказані відповідачем недоліки у записах в трудовій книжці, свідоцтвах, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення трудової книжки та іншої документації покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , досяг відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, суд приходить до висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 192050003189 від 17.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналіз зазначеної норми, у її взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У разі наявності позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 10.02.2025, з дня звернення, зважаючи на те, що позивач звернувся за пенсією після спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
З огляду на викладене, суд визнає належним та необхідним способом захисту порушеного права зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 10.02.2025 зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1980 до 02.02.1982 та з 29.06.1988 до 21.02.1995 та періоди догляду за дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що також заявлено позивачем в позовних вимогах.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає до задоволення, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 1211,20 грн згідно з квитанцією № 62 від 03.06.2025 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 192050003189 від 17.02.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 10.02.2025 зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.10.1980 до 02.02.1982 та з 29.06.1988 до 21.02.1995 та періоди догляду за дітьми до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження: майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ: 14099344).
Головуючий суддя Мандзій О.П.