12 вересня 2025 року Справа № 480/6505/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
18.08.2025 р. до Сумського окружного адміністративного суду через представника Єрьоміну В.А. звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 20.08.2025 у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом відмовлено, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою було встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов, доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача та надати докази у справі.
08.09.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, зазначено, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Виходячи із позовних вимог позивач вважає, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , внаслідок порушення законодавства про оплату праці йому було виплачено не в повній мірі грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.12.2020.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Однак, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду 28.01.2025, чим грубо порушив строк передбачений статтею 233 КЗпП України на звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Також відповідач зазначив наступне:
- позивач в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з 29.01.2020 по 31.12.2020 щомісячно отримував грошове забезпечення та знав його розмір;
- 13.01.2021 при виключенні позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , останньому у відповідності до пункту 11 наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» (зі змінами) було видано грошовий атестат, який у свою чергу, включає всі види нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (посадовий оклад із зазначенням тарифного розряду, оклад за військовим званням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додатков види грошового забезпечення;
- проходячи військову службу в період з 29.01.2020 по 31.12.2020 (дата виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ) позивач жодного разу не звернувся (не вчинив жодної дії) до посадових осіб військової частини НОМЕР_1 з приводу того, що йому начебто, не в повній мірі здійснювали нарахування та виплату грошового забезпечення.
Тобто, позивач, принаймні ще із 13.01.2021 знав (дата виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ) про розмір свого посадового окладу із зазначенням тарифного розряду, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення.
Тобто, звернення позивача з адміністративним позовом до суду лише 16.08.2025 свідчить про його пасивну поведінку та байдужість до власних прав та обов'язків, за наявності знань про розмір свого грошового забезпечення.
Дослідивши доводи клопотання представника відповідача щодо залишення без розгляду позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Дотримання строку звернення до суду із даним позовом досліджувалось судом в ухвалі суду від 20.08.2025.
Так, в ухвалі суду було встановлено, що до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З позовних вимог вбачається, що позивач просить зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р.
Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
В ухвалі від 20.08.2025 суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення без розгляду даної позовної заяви задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 480/6505/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Прилипчук