12 вересня 2025 року м. Рівне №460/12267/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії першого відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі на утримання якого перебувають троє дітей віком до 18 років.
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як особі на утримання якого перебувають троє дітей віком до 18 років, про що видати відповідний документ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є батьком 2 дітей. Крім того, на його утриманні є ще 2 дітей, що встановлено рішенням Вараського районного суду Рівненської області. Додатково пояснює, що він був звільнений з військової служби в зв'язку з наявністю на його утриманні трьох і більше дітей, звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки, але отримав відмову в зв'язку з тим, що він не є біологічним батьком двох дітей. Посилаючись на порушення відповідачем п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» вважає відмову протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 21.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу по призову під час мобілізації, що підтверджується військово-обліковим документом
На підставі копій свідоцтв про народження судом встановлено, що позивач є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно судового наказу Володимирецького районного суду Рівненської області з позивача стягуються аліменти на утримання 2 синів у розмірі 1/3 частки всіх його доходів, щомісячно.
13.08.2024 року позивачем укладено шлюб з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13.08.2024 року.
Як зазначає позивач, разом з ними проживають двоє дітей дружини від попереднього шлюбу: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/3540/24 від 20.01.2025 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на утриманні ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.04.2025 №96 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох та більше дітей віком до 18 років).
11.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації за сімейними обставинами, а саме як особі, яка має на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
У квітні 2025 року відповідачем відмовлено позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Підстави відмови: в свідоцтві про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в графі батько зазначений ОСОБА_7 . Відсутні документи про неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та згідно із законом зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Не погодившись з відмовою у наданні відстрочки позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд враховує наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки регламентовано Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (далі Порядок - № 560).
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Так, додаток 4 цього Порядку визначає, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII є:
- свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів:
- свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Застосовуючи ці приписи до обставин справи суд зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів справи позивачеві було відмовлено у наданні відстрочки рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 у зв'язку з тим, що у свідоцтвах про народження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 батьком зазначений ОСОБА_7 .
Водночас, норми пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII передбачають, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що законодавець не пов'язав право на відстрочку від призову з перебуванням на утриманні військовослужбовця виключно біологічних дітей.
Отже, норма пункту 3 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не ставить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу у залежність від того, чи є він батьком таких дітей (тобто від батьківства), натомість, вирішальне значення має саме факт перебування дітей (трьох і більше дітей віком до 18 років) на його утриманні.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що рішення відповідача про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав ненадання свідоцтв про народження трьох дітей із зазначенням батьківства військовозобов'язаного, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, позаяк Комісії при розгляді заяви позивача належало встановити не факт його батьківства щодо трьох дітей, а факт перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років.
При вирішенні даного спору суд також вважає за необхідне зазначити, що, виходячи з положень статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якою визначено поняття «сім'ї», можливо дійти висновку про те, що сім'я створюється не лише на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 надав офіційне тлумачення терміну «член сім'ї»: членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, термін «сім'я» означає не лише створення сім'ї на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а має більш широкі критерії для його визначення.
В той же час, в контексті спірних відносин, визначальним для цієї справи є не встановлення факту батьківства чи проживання однією сім'єю, а утримання позивачем, як вітчимом, неповнолітніх дітей дружини, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Як зазначалось вище судом, Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/3540/24 від 20.01.2025 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на утриманні ОСОБА_1 .
Проте, відповідач при розгляді заяви позивача не зважив на судове рішення по справі № 556/3540/24, висновки якого стосуються визначального факту для встановлення наявності підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За таких обставин, відповідач під час розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII безпідставно не прийняв до уваги встановлення факту перебування на утриманні військовозобов'язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, а відмову у наданні відстрочки неправомірно обґрунтував тим, що у позивача відсутнє свідоцтво про народження трьох дітей із зазначенням його батьківства.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. За таких обставин рішення є необґрунтованим.
Проте, матеріали справи свідчать що спірне рішення відповідача про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації , на особливий період на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимогам щодо обґрунтованості не відповідає, позаяк прийнято без врахування факту утримання позивачем двох неповнолітніх дітей дружини, встановленого рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області у справі №556/3540/24.
Зазначене свідчить про протиправність такого рішення комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення Комісії для розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу з урахуванням висновків суду.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати Комісію з розгляду питань надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_9 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення про надання відстрочки від призову на військову службу ОСОБА_1 під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 12 вересня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Суддя В.В. Щербаков