11 вересня 2025 року м. Рівне №460/10535/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів № 204000/2024/000121/2 від 18.12.2024; 2) визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204020/2024/000877. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач на підставі Контракту № Bel21112024 від 21.11.2024 імпортує в компанії BELLA MALZEMECILIK. SAN. VE TIC LTD кухонні набори меблів. В межах укладеного Контракту сторони досягли домовленості на поставку кухонних наборів меблів, загальною кількістю 225 одиниць та вартістю 18750,00 доларів США. Товар ввезено на митну територію України. 17.12.2024 уповноваженим декларантом ОСОБА_2 до Рівненської митниці подано митну декларацію № 24UA204020030945U2. При визначенні митної вартості товару декларантом обрано перший метод - за ціною договору. До вказаної митної декларації декларантом долучені документи, які підтверджували митну вартість товару за основним методом. Позивач вказує, що в процесі здійснення процедури митного контролю посадовою особою відповідача зазначено, що митна вартість імпортованого товару за ціною договору не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, а подані до митного оформлення та на вимогу митного органу документи містять розбіжності та неточності. Виходячи з викладеного, митниця не погодилась із задекларованою митною вартістю та прийняла рішення про коригування митної вартості № 204000/2024/000121/2 від 18.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації № UA204020/2024/000877. Позивач вважає такі рішення митного органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи у повній мірі підтверджували числові значення митної вартості товару, а підстав для витребування додаткових документів не було.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов. Свої заперечення аргументує тим, що за митною декларацією № 24UA204020030945U2 від 17.12.2024 були подані супровідні документи, які не є достатніми для визнання заявленої митної вартості товару за першим методом та містять розбіжності. Зазначає, що на вимогу митниці декларантом не було подано додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Відповідач вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної в постановах від 14.07.2020 у справі № 809/1557/17, від 10.06.2020 у справі № 1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі № 520/2133/19, від 10.04.2020 у справі № 822/2806/15, наявність розбіжностей в документах, що підтверджують митну вартість є підставою для витребування додаткових документів та у разі їх ненадання - коригування митним органом митної вартості. Оскільки декларантом подано документи, які на думку митниці фактично не підтверджують заявлену позивачем вартість товару, рішення про коригування митної вартості прийняті митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Позовна заява надійшла до суду 19.06.2025.
Ухвалою суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 04.07.2025 продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів.
Ухвалою суду від 31.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 12.08.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні.
26.08.2025 представником позивача адвокатом Дяденчуком А.І. подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд враховує наступне.
Між позивачем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та турецькою компанією BELLA MALZEMECILIK. SAN. VE TIC LTD укладено Контракт № Bel21112024 від 21.11.2024 (далі - Контракт).
Відповідно до п.1.1 Контракту продавець поставляє товар на умовах згідно Інкотермс 2020.
У п.1.2. Контракту встановлено, що продавець продає, а покупець купує товар, ціна, загальна вартість, маркування, упаковка, країна призначення, умови та час доставки та оплати визначаються цим Контрактом.
Товари контракту - це кухонні набори меблів, що складаються з обіднього столу та стільців, ціна та кількість яких зазначені у рахунках-фактурах, що є частиною контракту (п.1.3 Контракту).
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Контракту кількість поставленого за даним контрактом товару визначається в інвойсі. Для поставки товару покупець надсилає продавцеві замовлення факсом або електронною поштою із зазначенням товару та кількості. Продавець повинен підтвердити замовлення та скласти проформа-рахунок-фактуру.
За змістом пунктів 4.1.-4.4. Контракту умови поставки товару - EXW TURKEY KAYSERI згідно Інкотермс 2020. Перевезення здійснюється вантажним автомобілем за рахунок покупця. Завантаження товару у вантажний автомобіль відбувається за рахунок продавця. Продавець зобов'язаний передати товар компанії перевізнику протягом 30 днів з дати передоплати. Продавець повинен надіслати покупцеві повідомлення про дату готовності товару до відвантаження.
Згідно з п.4.5. продавець повинен надіслати протягом 3 робочих днів після відправлення список наступних документів факсом або електронною поштою: оригінал/копія рахунку-фактури, пакувального листа, товарно-транспортну накладну, специфікацію.
Завантаження товару у вантажний автомобіль відбувається за рахунок продавця (п.4.6. Контракту).
В пунктах 5.1.-5.5. Контракту сторони узгодили, що ціна товару вказується в інвойсі. В ціну товару входить вартість упаковки, маркування і витрати на тару. Валюта контракту: долар США. Загальна сума контракту: 200 000 доларів США.
Порядок розрахунків за товар передбачений в п. 6.1. Контракту. За вказаним пунктом оплата здійснюється 100 % в доларах США банківським переказом на рахунок продавця згідно попереднього рахунку-фактури, до готовності товару.
21.11.2024 покупцем зроблено замовлення на поставку товару: 225 кухонних наборів меблів.
Продавець погодив таке замовлення та 03.12.2024 надіслав покупцю попередній рахунок (proforma invoice № BLL20240000000076) на поставку 225 кухонних наборів меблів: кухонні набори зі столу розміром 80х130 та 6 стільців - 150 наборів; 90,00 доларів США - вартість набору; загальна вартість - 13 500,00 доларів США; кухонні набори зі столу розміром 70х110 та 4 стільців - 75 наборів; 70,00 доларів США - вартість набору; загальна вартість - 5250,00 доларів США. Загальна вартість товару 18750,00 доларів США.
06.12.2024 покупець оплатив 100% вартості товару, визначеної в проформі-інвойсі № BLL20240000000076 на суму 18 750,00 доларів США, що підтверджується копією платіжної інструкції в іноземній валюті N(MUR) 8 від 06.12.2024. Призначення платежу: передоплата за кухонні набори меблів на підставі контракту №Bel21112024 від 21.11.2024 та інвойсу № BLL20240000000076 від 03.12.2024.
05.12.2024 продавцем складено комерційний інвойс (commercial invoice) № BLL2024000000073 на поставку наступного товару: кухонні набори зі столу розміром 80х130 та 6 стільців - 150 наборів; 90,00 доларів США - вартість набору; загальна вартість - 13 500,00 доларів США; кухонні набори зі столу розміром 70х110 та 4 стільців - 75 наборів; 70,00 доларів США - вартість набору; загальна вартість - 5250,00 доларів США. Загальна вартість товару 18 750,00 доларів США.
У пакувальному листі від 05.12.2024 зазначено про поставку наступного товару: кухонні набори зі столу розміром 80х130 та 6 стільців - 150 наборів, вага нетто - 10 500 кг, вага брутто - 10 650 кг; кухонні набори зі столу розміром 70х110 та 4 стільців - 75 наборів, вага нетто - 4300 кг, вага брутто - 4450 кг. Загальна кількість 225 наборів, вага нетто - 14 800 кг, вага брутто - 15 100 кг, номер авто: 31 ANY 149 - 31 AGG 68.
Поставка товару здійснювалась відповідно до Контракту №UA3/2022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.02.2022, який укладений ФОП ОСОБА_1 з компанією Helen Tasimacilik San. Ve Tic. Ltd.
У транспортній заявці № HLN2024-116 від 02.12.2024 сторони погодили маршрут перевезення: TR-BG-RO-UA; дата та час завантаження: 04.12.2024; відправник вантажу: BELLA MALZEMECILIK. SAN. VE TIC LTD; адреса завантаження: KARPUZSEKISI MAH. 53 CAD. PROLONE NO:8 HACILAR/KAYSERI/TURKEY; отримувач вантажу: ФОП ОСОБА_1 ; адреса вивантаження: Україна, Рівненська область, місто Дубно; країна походження вантажу: Туреччина; митниця відправлення: Кайсері; митниця призначення: вул. Млинівська, 18, Рівне, Рівненська область, 33004; пункт ТПП: TR Hamzabeyli; особливі умови: перевізник зобов'язаний щодня інформувати клієнта про місцезнаходження транспортного засобу з вантажем; термін доставки: 8-11 днів; штрафні санкції: вільно на навантаження та митне оформлення 48 годин, понад простій 100 USD/доба; вартість перевезення: 4300 USD; номер авто: 31 ANY 149 - 31 AGG 68.
Транспортна заявка №HLN2024-116 від 02.12.2024 підписана ФОП ОСОБА_1 та директором компанії Helen Tasimacilik San. Ve Tic. Ltd Besir Akbali.
Перевезення вантажу підтверджується міжнародною автотранспортною накладною від 05.12.2024, за змістом якої відправником вантажу є компанія BELLA MALZEMECILIK. SAN. VE TIC LTD (графа 1), отримувачем вантажу - ФОП ОСОБА_1 (графа 2), товаро-супровідні документи - комерційний інвойс №BLL2024000000073, вага брутто - 15 100 кг.
Відповідно до рахунку №HL22024000000097 від 11.12.2024 вартість міжнародного перевезення вантажу транспортними засобами 31 ANY 149 - 31 AGG 68 за маршрутом Кайсері, Туреччина - Порубне, Україна (включає експедиційні послуги) становить 2800,00 доларів США; вартість міжнародного перевезення вантажу транспортними засобами 31 ANY 149 - 31 AGG 68 за маршрутом Порубне, Україна - Рівне, Україна становить 1500,00 доларів США.
За змістом інформації про транспортні витрати №096 від 11.12.2024 вартість перевезення товару з міста Kayseri (Turkey) до кордону України (пункт пропуску Порубне) складає 2800,00 доларів США. З пункту пропуску до с. Мирогоща Перша, Дубенського району - 1500,00 доларів США.
17.12.2024 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг зазначеного товару уповноваженим декларантом позивача ФОП ОСОБА_2 до Рівненської митниці подано митну декларацію № 24UA204020030945U2.
Для визначення митної вартості товару обрано перший метод - за ціною контракту.
При розрахунку митної вартості до ціни, що була фактично сплачена додано витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України: 18 750,00 доларів США (ціна товару) + 2800,00 доларів США (вартість перевезення до кордону України) х 41,7403 (курс USD щодо гривні) = 899 503,47 грн. (митна вартість).
На виконання вимог статті 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару та її складових декларантом надано наступні документи (графа 44 митної декларації): пакувальний лист (packing list) від 05.12.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (commercial invoice №BLL2024000000073 від 05.12.2024, автотранспортну накладну (road consignment note) від 05.12.2024, сертифiкат про походження товару (certificate of origin) C1386557 від 05.12.2024, банківський платіжний документ (MUR)8 від 06.12.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуг №HL22024000000097 від 11.12.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги (переклад) №HL22024000000097 від 16.12.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №096 від 11.12.2024, специфікація виробника товару №Б/Н від 05.12.2024, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №Bel21112024 від 21.11.2024, договір (контракт) про перевезення №UA3/2022 від 07.02.2022, замовлення від 21.11.2024, каталог продукції від 21.11.2024, копія митної декларації країни відправлення.
За результатами розгляду декларації митний орган надіслав декларанту електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів 37e1c935-2800-4ab4-85e6-2970e15a1084. Повідомлення надіслано через наявні неточності та розбіжності у поданих документах.
На електронне повідомлення митниці декларантом надано відповідь від 18.12.2024. Декларант заперечив наявність розбіжностей в документах, поданих до митного оформлення, та надав детальне пояснення їх застосування.
Рівненська митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю товарів та 18.12.2024 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA204000/2024/000121/2, відповідно до якого визначену декларантом митну вартість товару у розмірі 18 750,00 USD скориговано за 6 (резервним) методом.
У графі 33 рішення № UA204000/2024/000121/2 від 18.12.2024 митний орган зазначив, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VІІ ГАТТ/СОТ від 1994 р.;
2) подані до митного оформлення документи містять неточності:
згідно інвойсу від 05.12.2024 № BLL20240000000073, умови поставки EXW KAYSERI (TR). Термін EXW означає, що продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Таким чином п.4.6. та п.5.2.Контракту від 21.11.2024 №Bel21112024 суперечать визначеному терміну поставки EXW. Також, у рахунку-фактурі від 11.12.2024 №HL22024000000097 відсутні відомості щодо вартості навантаження, що свідчить про недотримання частини 10 статті 58 МКУ;
не може бути взято до уваги копію митної декларації країни відправлення від 05.12.2024 №24060600EX00042500 як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару, оскільки не містить відміток митниці, якою здійснювався випуск оцінюваного товару на експорт;
також у митній декларації країни відправлення від 05.12.2024 №24060600EX00042500 зазначений документ TPS-E-Fatura від 05.12.2024, який до митного оформлення не надано;
в наданій до митного оформлення специфікації виробника товару від 05.12.2024 №б/н відсутні повне найменування товару, моделі, ціна та умови продажу, при цьому специфікація видана та підписана суб'єктом ЗЕД «BELLA MALZEMECILIK», який є відправником товару та суперечить суті документа, який заявлений як «специфікація виробника товару». Разом з тим, виробником в електронному інвойсі митної декларації заявлено «TASKALE MOBILYA DIS TICARET LIMITED SIRKETI», який документально не підтверджено;
відповідно до п.2.2. Контракту від 21.11.2024 №Bel21112024, згідно з яким покупець надсилає продавцеві замовлення факсом або електронною поштою із зазначенням товару та кількості, однак в наданому до митного оформлення замовленні товару від 21.11.2024 №б/н відсутня інформація про продавця та адресата замовлення, а також повна назва товару.
У розділі ІІ Рівненська митниця зазначає, що відповідно до статті 64 Митного кодексу України, Рівненська митниця володіє інформацією щодо митної вартості товарів (схожого за фізичними характеристиками, якістю, країною виробництва), митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями: Товар №1 - МД від 14.10.2024 № 24UA400040026009U7- 4,42 дол. США/кг; МД від 16.12.2024 №24UA400040031361U7 - 4,42 дол. США/кг.
У розділі ІІІ Рівненська митниця зазначає, що митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком: 1) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 2) виписку з бухгалтерської документації продавця; 3) копію митної декларації країни відправлення з відмітками митної адміністрації країни відправлення; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) документ TPS-E-Fatura від 05.12.2024; 6) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме щодо понесених витрат на навантаження.
В IV розділі митний орган вказує на послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Митну вартість товару визначено на підставі інформації щодо митної вартості товару (з такими ж фізичними характеристиками, якістю, країною виробництва), митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями: Товар №1 - МД від 14.10.2024 №24UA400040026009U7 - 4,42дол. США/кг; МД від 16.12.2024 №24UA400040031361U7 - 4,42дол. США/кг.
Числове значення митної вартості товару у валюті рахунку становить 65 416,00дол.США (4,42дол.США/кг * 14 800кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 2 730 483,4648грн. (65 416,00дол. США * 41,7403 UAH/ USD).
У зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення у митному оформлення товарів за декларацією №24UA204020030945U2 відмовлено, про що складено картку відмови №UA204020/2024/000877.
18.12.2024 декларантом подано чергову митну декларацію для митного оформлення товару №24UA204020031137U1. При подачі декларації враховано вимоги рішення про визначення митної вартості товарів №UA204000/2024/000121/2 від 18.12.2024.
Коригування митної вартості товару зумовило донарахування позивачу митних платежів з податку на додану вартість на суму 366957,51грн, що відображено в графі «Подробиці розрахунків».
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, частиною першою статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
В силу вимог частини другої-третьої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.
Разом з тим, з урахуванням положень частини третьої статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажом на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Частиною дев'ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
В силу вимог частини другої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З аналізу наведених вище норм права вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли: надані декларантом документи містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, або наявні ознаки підробки.
Так, наведені норми законодавства зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не зазначення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.
При цьому, позиція митного органу полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх даних (наявність неточностей), необхідних для визначення митної вартості, у зв'язку із чим від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларантом не надано необхідних витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці по розмитненню подібного товару.
Аналізуючи доводи митного органу про те, що заявлені до митного оформлення умови поставки EXW KAYSERI (TR) суперечать п. п. 4.6 та 5.2 Контакту від 21.11.2024 № Bel21112024, в яких зазначено, що в ціну товару входять витрати на завантаження, суд звертає увагу на таке.
У п. 4.1. Контракту від 21.11.2024 №Bel21112024 сторони передбачили, що умови поставки EXW Turkey Kayseri згідно з Інкотермс 2020. Умови поставки зазначені у рахунку-фактурі. Дата доставки: дата видачі відвантажувальних документів.
Згідно з Інкотермс-2020 постачання на умовах EXW означає, що товар і всі ризики, пов'язані з ним, переходять до покупця у момент самовивозу зі складу продавця або іншого обумовленого місця. З цієї миті зобов'язання продавця за постачанням вважаються виконаними. Вантаж вважається поставленим продавцем під час його передачі покупцю на території продавця або в іншому визначеному місці (наприклад, на фабриці, на заводі, складі тощо), і це визначене місце може бути або може не бути приміщенням продавця.
Відповідно до умов поставки EXW (франко-завод) продавець здійснює поставку в момент, коли він надає товари у розпорядження покупця на території продавця або в іншому в названому місці (згідно з укладеним контрактом - місто Кайсері).
В свою чергу, імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і оплатити перевезення від підприємства-продавця до пункту призначення, включаючи навантаження, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.
Відповідно до п.4.6. Контракту від 21.11.2024 № Bel21112024 завантаження товару у вантажний автомобіль відбувається за рахунок продавця, тоді як перевезення за п.4.2. - оплачується покупцем.
У п.5.2. Контракту від 21.11.2024 № Bel21112024 сторони визначили, що ціна не може бути змінена після підтвердження замовлення. В ціну товару входить вартість упаковки, маркування і витрати на тару, а також витрати на завантаження у вантажний транспорт.
Тобто, уклавши Контракт від 21.11.2024 № Bel21112024, сторони хоча і визначили умови поставки товару EXW Turkey Kayseri, водночас продавець взяв на себе відповідні зобов'язання щодо завантаження товару у вантажний транспорт за власний рахунок.
Поставка товару здійснювалась відповідно до Контракту № UA3/2022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.02.2022, який укладений ФОП ОСОБА_1 з компанією Helen Tasimacilik San. Ve Tic. Ltd.
Відповідно до рахунку-фактури № HL22024000000097 від 11.12.2024 вартість міжнародного перевезення вантажу транспортними засобами 31 ANY 149 - 31 AGG 68 за маршрутом Кайсері, Туреччина - Порубне, Україна (включає експедиційні послуги) становить 2800,00 доларів США; вартість міжнародного перевезення вантажу транспортними засобами 31 ANY 149 - 31 AGG 68 за маршрутом Порубне, Україна - Рівне, Україна становить 1500,00 доларів США.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що у позивача був відсутній обов'язок вказувати інформацію щодо вартості завантаження у рахунку-фактурі № HL22024000000097 від 11.12.2024, оскільки такі витрати вже включено в ціну товару, що підтверджується п.5.2 Контракту від 21.11.2024 № Bel21112024.
Отже, доводи Рівненської митниці щодо відсутності відомостей про вартість завантаження у рахунку-фактурі № HL22024000000097 від 11.12.2024 є необґрунтованим та безпідставними.
Надалі по змісту оскаржуваного рішення відповідач вказує, що митна декларація країни відправлення від 05.12.2024 № 24060600EX00042500 не містить жодних відміток митниці відправлення.
Судом досліджено митну декларацію країни відправлення від 05.12.2024 № 24060600EX00042500, у якій наявна інформація про відправника товару компанію BELLA MALZEMECILIK. SAN. VE TIC LTD, отримувача ФОП ОСОБА_1 .
Також у митній декларації країни відправлення від 05.12.2024 № 24060600EX00042500 наведена інформація про товар: 225 кухонних наборів меблів, вага брутто - 15 100,00 кг, вага нетто - 14 800,00 кг, вартість - 18 750,00 доларів США, інвойс №BLL2024000000073 від 05.12.2024, умови поставки EXW KAYSERI.
Правила заповнення митної декларації Туреччини регулюються турецьким законодавством, та позивач жодним чином на це впливати не може. Водночас, жодних розбіжностей у номенклатурі, ціні, об'ємі (масі), особі продавця товару, країни його походження митним органом виявлено не було.
Суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.
Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений аргумент митного органу не є розбіжністю в поданих документах та не впливає на визначену декларантом митну вартість.
Щодо доводів митного органу про те, що у митній декларації країни відправлення від 05.12.2024 № 24060600EX00042500 зазначений документ TPS-E-Fatura від 05.12.2024, який до митного оформлення не надано, суд вказує наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що експортна декларація країни відправлення від 05.12.2024 № 24060600EX00042500 містить посилання на TPS-E-Fatura від 05.12.2024.
TPS-E-Fatura від 05.12.2024 - це номер електронного документу, що в електронній митній базі Туреччини формується як внутрішній, при проведенні митних процедур в країні відправлення, оскільки формується у TPS (розшифровується як «TEK PENCERE SISTEM»), що в перекладі «система єдиного вікна».
Запис «TPS-E-Fatura від 05.12.2024» свідчить лише про те, що товари відповідних позицій внесені в єдину систему електронного декларування країн Європейської економічної зони. Дані записи в митній декларації країни експортера є всього лише кодами реєстрації даних товарів в системі митного декларування та не існують в паперовому вигляді.
Е-фатура є витягом з електронного реєстру, відомості з електронної системи передаються у експортну декларацію, що повністю виключає можливість його підробки. Номер документу формує електронна державна система, що відповідає ID документу, зазначеному в експортній декларації.
У зв'язку з цим, суд вказує, що вищевказаний документ не може надаватися покупцеві і, відповідно, декларантом при митному оформленні митному органу України.
Аналізуючи доводи митного органу про те, що в специфікації виробника товару від 05.12.2024 №б/н відсутні повне найменування товару, моделі, ціна та умови продажу, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що специфікація виробника товару від 05.12.2024 до Контракту № Bel21112024 містить інформацію щодо переліку замовлено товару (асортимент товару, кількість), видана та підписана суб'єктом продавцем товару BELLA MALZEMECILIK. SAN. VE TIC LTD.
Суд наголошує, що специфікація виробника товару не є обов'язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.
Специфікація є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми специфікацій, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість її відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.
Щодо доводів відповідача про те, що виробником в електронному інвойсі митної декларації заявлено TASKALE MOBILYA DIS TICARET LIMITED SIRKETI, що документально не підтверджено, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що експортером товару є турецька компанія BELLA MALZEMECILIK. SAN. VE TIC LTD, що вбачається зі змісту Контракту від 21.11.2024 №Bel21112024, рахунку-фактури №BLL2024000000073 від 05.12.2024, комерційного інвойсу №BLL2024000000073 від 05.12.2024, пакувального листа від 05.12.2024, банківського платіжного документу (MUR)8 від 06.12.2024, митної декларації країни відправлення від 05.12.2024 №24060600EX00042500, сертифiкату про походження товару C1386557 від 05.12.2024.
Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що положеннями Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2020, не встановлено, що експортер (сторона ЗЕД-контракту) та виробник товарів, що декларуються, мають співпадати.
З огляду на зазначене, доводи митниці стосовно відмінностей у відомостях щодо виробника та постачальника є безпідставними та такими, що не впливають на числові показники заявленої митної вартості.
Щодо доводів митного органу про те, що в наданому до митного оформлення замовленні товару від 21.11.2024 №б/н відсутня інформація про продавця та адресата замовлення, а також повна назва товару, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що Контракт № Bel21112024 не містить вимог щодо способу заповнення замовлення покупцем, відповідно замовлення від 21.11.2024 № б/н складено покупцем в довільній формі.
Крім того, замовлення покупця не передбачене частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, як документ, що підтверджує митну вартість. Отже, зазначена митним органом підстава жодним чином не впливає на ціну заявленого товару.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд констатує, що усі зауваження відповідача з приводу наявності у нього сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості та з приводу не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості є безпідставними та надуманими.
Положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
Правові висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, від 19.02.2025 у справі № 1.380.2019.002530, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що в ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України.
Тому, наявність саме обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, від 26.06.2024 у справі №1.380.2019.002240, від 27.02.2025 у справі №300/784/24, які відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України враховується судом при ухваленні рішення у даній справі.
На переконання суду, відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні товару, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, всупереч імперативної вимоги закону.
Отже, відповідно до наявних у справі доказів досліджених судом, відповідач взагалі не мав передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України підстав для витребування у позивача додаткових документів.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № 204000/2024/000121/2 від 18.12.2024 відповідачем зазначено, що цінова інформація щодо вартості аналогічного товару згідно з базами даних ЄАІС Держмитслужби є іншою, ніж зазначена позивачем у митній декларації. Наведене призвело до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні відомості щодо складових митної вартості товарів.
Поряд із тим, судом враховано, що текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. У свою чергу, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішеннях про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.
Такі міркування суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 та від 12.01.2022 у справі № 520/11061/2020.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №160/4944/19, від 17.01.2022 у справі №520/2000/19, від 16.01.2025 у справі №160/939/24, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Також, Верховний Суд у своїх постановах від 25.02.2020 у справі №260/718/19 та від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 28.04.2023 у справі №200/9362/20-а, від 27.02.2025 у справі №300/784/24 наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару у митних деклараціях, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що не відповідають встановленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.
Отже, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1493,46грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №97 від 03.07.2025.
З огляду на те, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1493,46грн.
Також, позивач просить суд стягнути на його користь суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00грн.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
За правилами частини сьомої статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частини дев'ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надані суду документи: копія договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025; копія додатку № 1 до договору про надання правової від 01.05.2025; копія додатку № 2 до договору про надання правової від 01.05.2025; копія рахунку № 1 від 25.08.2025; копія акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 25.08.2025.
Договір про надання правничої допомоги від 01.05.2025 укладено між адвокатським об'єднанням «Скорпіон» як адвокатом та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як клієнтом.
Відповідно до п.1.2. Договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025 адвокат надає клієнту правничу допомогу, забезпечує захист його прав та здійснює представництво інтересів в суді при оскарженні рішення Рівненської митниці №204000/2024/000121/2 від 18.12.2024 про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.
На підставі Договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025 за розпорядженням голови об'єднання Давидюка М.М. повноваження по наданню правової допомоги ФОП ОСОБА_1 покладені на адвоката Дяденчука А.І., що підтверджується ордером серії ВК № 1176440 від 01.05.2025.
У Додатку № 2 до Договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025 передбачено, що вартість правничої допомоги по оскарженню рішення про коригування митної вартості товарів № 204000/2024/000121/2 від 18.12.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації становить 10000,00грн.
25.08.2025 адвокатським об'єднанням «Скорпіон» для ФОП ОСОБА_1 сформовано рахунок № 1 на оплату послуг на підставі Договору про надання правничої допомоги від 01.05.2025.
У постанові Верховного Суду від 21.01.2021 (справа №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/20) судова колегія зазначила, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів, а не адвокатів.
Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Враховуючи зазначену правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, що долученими до матеріалів цієї справи доказами доведено факт надання адвокатом правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної адміністративної справи.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Заявлені у заяві про розподіл судових витрат вимоги позивача щодо повернення йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00гривень ґрунтуються на тому, що згідно з актом передачі-прийняття наданої правничої допомоги від 25.08.2025 та згідно розрахунку вартості послуг позивачу ФОП ОСОБА_1 надані такі послуги: надання юридичних консультацій; вивчення та здійснення юридичної оцінки наданих змовником документів; формування та узгодження з клієнтом правової позиції по захисту його прав, визначення підстав та обґрунтування позовних вимог; детальний аналіз норм матеріального права, яким врегульовані спірні правовідносини сторін; підготовка та подання до Рівненського окружного адміністративного суду позовної заяви.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами віднесена судом першої інстанції на підставі статті 12 КАС України до справ незначної складності, а тому підготовка позовної заяви по суті у даній справі вимагала середнього обсягу юридичної роботи (проте не надмірного, значного).
При цьому, суд враховує й правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, згідно із якою суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Крім того, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відтак, з огляду на встановлені обставини з урахування критеріїв пропорційності, значенням справи для сторони, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, на переконання суду розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню становить 10000грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №204000/2024/000121/2 від 18.12.2024.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови Рівненської митниці у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2024/000877.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 1493,46грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя Т.О. Комшелюк