за результатами вирішення заяви про відвід
11 вересня 2025 року Р і в н е №460/51088/22
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши в письмовому провадженні заяву про відвід у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, що набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 19.06.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
22.07.2025 надійшла письмова заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в справі №460/51088/22, яка в системі КП ДАС зареєстрована, як заява, подана в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до цього, ухвалою суду від 24.07.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22 протягом одного місяця.
25.08.2025 до суду надійшов звіт суб'єкта владних повноважень, і ухвалою від 02.09.2025 такий звіт було прийнято.
04.09.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій зауважено на тому, що в заяві від 22.07.2025 ставилося питання не лише про судовий контроль, що застосовується, в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, а й про судовий контроль у порядку і спосіб, що визначений також і ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином було встановлено, що в заяві від 22.07.2025 містились також вимоги про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, які не були вирішені судом.
З огляду на вказане, заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в справі №460/51088/22, за резолюцією судді, була повторно зареєстрована в системі КП ДАС, однак вже як заява, подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України і ухвалою від 09.09.2025 призначена до розгляду в порядку письмового провадження, з пропозицією Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області подати до суду протягом п'яти днів письмові пояснення по суті заяви.
11.09.2025 через підсистему «Електронний суд» представник позивача, Боюка Володимир Васильович, подав заяву про відвід судді Друзенко Н.В. від розгляду адміністративної справи №460/51088/22, оскільки за його переконанням суддя є упередженою та небезсторонньою, так як своїми діями та рішеннями за заявою від 21.07.2025 про судовий контроль за виконанням рішення суду вже сформувала свою позицію та підтвердила ухвалою про прийняття звіту відсутність неправомірних дій і рішень боржника при виконанні ним рішення суду у справі №460/51088/22, без перевірки реального та своєчасного його виконання. Вважає, що суддя Друзенко Н.В. не може розглядати провадження у справі з питань виконання рішення суду, яке по суті вже нею вирішено.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Частинами одинадцятою-дванадцятою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених в основу заяви про відвід судді, суд зазначає наступне.
Так, підстави для відводу судді визначені процесуальними положеннями статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з нормами частини другої статті 36 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Отже, підстави для відводу, у тому числі самовідводу судді, можна умовно поділити на безумовні - ті, що чітко визначені законом, й оціночні - які вимагають оцінки.
До оціночних підстав належать такі підстави, як: 1) якщо суддя прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 2) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Для відводу судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.
Іншими словами, особа, яка заявляє відвід судді із вказаних підстав, повинна навести конкретні факти такої заінтересованості, упередженості, необ'єктивності судді при розгляді конкретної судової справи та підтвердити їх відповідними доказами, що дають підставу для застосування даної норми.
Суд зауважує, що обґрунтування заяви про відвід головуючої судді зводиться представником відповідача до констатації тієї обставини, що суддя Друзенко Н.В., за результатами розгляду заяви від 21.07.2025 про встановлення судового контролю в справі №460/51088/22, ухвалою від 24.07.2025 зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22, і ухвалою від 02.09.2025 прийняла такий звіт, засвідчивши тим самим, що боржник судове рішення у справі №460/51088/22 виконав повністю і належним чином. Відповідно, повторне призначення до розгляду заяви про встановлення судового контролю від 22.07.2025, яка по суті вже вирішена, наперед свідчить про зацікавленість та небезсторонність судді.
З даного приводу, суд зазначає про те, що призначення до розгляду заяви представника Боюки В.І. про встановлення судового контролю від 21.07.2025 ухвалою від 09.09.2025 було зумовлене виключно тією обставиною, що під час її розгляду з винесенням ухвали від 24.07.2025 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22, судом помилково не було вирішено інші питання, порушені в такій заяві, а саме, про визнання протиправними бездіяльності і певних дії суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та його рішення №956110124025 від 27 лютого 2023 року, вчинених на виконання рішення суду у справі 460/51088/22, а також про порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За правилами статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.
Оскільки форми судового контролю, передбачені статтями 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства є різними, то прийняття судом рішення про застосування однієї форми судового контролю, не забороняє застосування іншої, а рішення, прийняте за результатами однієї форми судового контролю, не є прецедентним при вирішенні питання за результатами іншої, позаяк обсяг перевірки виконання судового рішення в цих випадках може відрізнятися.
Зміст заяви про відвід свідчить на користь того, що представник позивача, Боюка Володимир Васильович, передусім вважає протиправною та незаконною ухвалу суду від 24.07.2025 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22 та ухвалу суду від 02.09.2025 про прийняття такого звіту.
Слід зауважити на тому, що за правилами частини шостої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
В силу вимог частини першої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до цього, ОСОБА_1 , як особа, на користь якої ухвалено судове рішення у справі №460/51088/22, має повне право самостійно, або через свого представника, оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду від 02.09.2025 про прийняття такого звіту, включивши до неї заперечення і на ухвалу суду від 24.07.2025 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22.
Також він матиме і гарантоване частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, право на апеляційне оскарження ухвали про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, якщо така буде винесена судом першої інстанції.
В силу прямої норми частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу
За наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу
Суд констатує, що представником позивача доказів існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не надано. Побоювання, що суддя є упередженою не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, позаяк зі змісту самої заяви про відвід неможливо встановити жодних конкретизованих фактів з приводу того, в чому ж полягає пряма чи опосередкована упередженість та необ'єктивність судді під час розгляду справи. Жодних обставин тому, що суддя не є вільною від стороннього впливу чи будь-якого втручання у судовий розгляд справи, у заяві про відвід не наведено.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що твердження представника позивача покладені в основу заяви про відвід судді Друзенко Н.В. від розгляду справи №460/51088/22 не ґрунтуються на положеннях процесуального закону, а тому не можуть бути підставою для задоволення заяви про відвід.
Відтак, надавши оцінку доводам, наведеним представником позивача у заяві про відвід судді від розгляду даної справи, судом не встановлено підстав, передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, які б свідчили про упередженість або необ'єктивність судді, або її заінтересованості в результаті розгляду справи, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
З урахуванням приписів частини четвертої статті 40 КАС України розгляд заяви про відвід необхідно здійснити суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, який визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 36-40, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати заяву про відвід судді Н.В. Друзенко необґрунтованою та передати справу №460/51088/22 для вирішення питання про відвід судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу і підлягає визначенню у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Н.В. Друзенко