11 вересня 2025 року м. Рівне №460/11058/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за основною займаною посадою з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період перебування на лікуванні з 01.03.2025 року та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення за основиною займаною посадою з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період перебування на лікуванні з 01.03.2025 до припинення лікування, але не більш ніж 12 місяців.
Ухвалою суду від 01.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 прийнята за контрактом на військову службу до Збройних Сил України на посаду фельдшера медичного пункту, з 07.01.2021 проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 . Починаючи з 14.10.2024 перебуває на стаціонарному лікуванні. Відповідно до довідки ВЛК від 20.06.2025 встановлено захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби. Однак, за період перебування на лікуванні, відповідач починаючи з березня 2025 року в порушення вимог чинного законодавства припинив нарахування грошового забезпечення. Таку бездіяльність вважає протиправною, позов просить задовольнити повністю.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву вказує, що до 13.02.2025 грошове забезпечення позивачу виплачувалось у повному обсязі. Постанову ВЛК було видано лише 20.06.2025, тому у командира військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для видачі наказу на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , оскільки з 14.02.2025 (після чотирьох місяців) виплата грошового забезпечення можлива лише на підставі ВЛК. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
03.12.2020 ОСОБА_1 на підставі Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №319-РС була прийнята за контрактом на військову службу до Збройних Сил України, 07.01.2021 прийняла військову присягу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується записами у військовому квитку.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 02.12.2020 по 09.07.2024, з 01.08.2024 по теперішній час, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 №04/2730.
Починаючи з 14.10.2024 ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні, що відповідачем не заперечується. Перебувала з 14.10.2024 по 04.11.2024 на стаціонарному лікуванні в КНП «Коломийська ЦРЛ» КМР, що підтверджується випискою №802 від 04.11.2024.
В період з 05.11.2024 по 16.12.2024 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» РОР з основним діагнозом: порушення адаптації у вигляді тривожно-депресивного синдрому з інсомнічним компонентом, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3977 від 16.12.2024; направлена у військовий госпіталь.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3981 від 16.01.2025, в період з 17.12.2024 по 16.01.2025 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» РОР з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, виражений тривожно-депресивний синдром, стійка інсомнія. Працездатність знижена.
В період з 17.01.2025 по 13.02.2025 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» РОР, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №189 від 13.02.2025. Повний діагноз: посттравматичний стресовий розлад, виражений тривожно-депресивний синдром, стійка інсомнія. Працездатність знижена.
17.02.2025 ОСОБА_1 надано консультативний висновок спеціаліста з рекомендацією направлення на ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби.
З 17.02.2025 по 18.03.2025 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» РОР, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №558 від 18.03.2025. Повний діагноз: посттравматичний стресовий розлад; посттравматичний ДЕП І ст з цефалгічним синдромом; оширений остеохондроз хребта, вторинний корінцевий синдром. Працездатність знижена.
11.03.2025 через офіційний застосунок Армія+, командиру військової частини НОМЕР_1 позивачем направлявся рапорт про направлення на ВЛК для визначення придатності, який відхилено через бездіяльність безпосереднього командира.
В період з 19.03.2025 по 24.03.2025 ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в психіатричній амбулаторії КП «РОЦПЗН» з діагнозом: післятравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного синдрому з інсомнією, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1059 від 24.03.2025.
З 24.03.2025 по 02.04.2025 перебувала на лікуванні у інфекційному відділенні КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області, з діагнозом, зокрема: післятравматичний стресовий розлад у вигляді тривожно-депресивного синдрому з інсомнією, що підтверджується епікризом №2413/367.
28.03.2025 через офіційний застосунок Армія+, командиру військової частини НОМЕР_1 позивачем направлявся рапорт про направлення на ВЛК, який відхилено через бездіяльність безпосереднього командира. Долучався консультативний висновок від 17.02.2025.
23.04.2025 командиру військової частини НОМЕР_1 направлявся письмовий рапорт про виплату грошового забезпечення за час перебування на лікуванні, з березня 2025 року.
З 01.05.2025 по 02.06.2025 позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» РОР з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад, тривожний тип, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1519 від 02.06.2025.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії (Гарнізонна ВЛК №1 військової частини НОМЕР_3 ) №2025-0620-1658-4303-0 від 20.06.2025 захворювання ОСОБА_1 (діагноз включає посттравматичний стресовий розлад зі стійкими тривалими клінічними проявами, а також інші хвороби), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. Визначено, що на підставі статті 17б, 31б, 23в гр. ІІ Розкладу хвороб «придатна до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони».
Позивач не погоджується з протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати грошового забезпечення за час лікування, тому звернулась до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Стаття 49 Конституції України визначає, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнята на військову службу за контрактом 03.12.2020.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частина 1 статті 9 Закону №2011-XII).
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.
Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.
Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова №704) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 8 постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі командир).
Відповідно до абзацу другого пункту 9 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
За змістом абзацу третього пункту 9 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутній наказ командира військової частини НОМЕР_1 про призупинення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 14.02.2025, що вказує на протиправність такої поведінки.
Разом з тим, відповідач вважає, що з 14.02.2025 виплата грошового забезпечення позивачу можлива лише на підставі ВЛК. Однак, оскільки постанову ВЛК було видано лише 20.06.2025, то у командира військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для видачі наказу на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 року №901 затверджено Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, військовими частинами і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (далі - Порядок №901).
Згідно з пунктом 2 Порядку №901 для обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між військовими частинами, закладами охорони здоров'я і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки використовуються системи електронного документообігу Міноборони, Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - системи електронного документообігу).
Пунктом 4 Порядку №901 передбачено, що заклади охорони здоров'я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють надсилання таких документів (обмін такими документами) в електронній формі:
іменного списку військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров'я та вибули з нього, із зазначенням найменування закладу охорони здоров'я, військового звання, прізвища, власного імені, по батькові (у разі наявності), дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) або особистого номера військовослужбовця, умовного найменування військової частини, в якій військовослужбовець проходить військову службу, дати госпіталізації, дати виписки, потреби в наданні довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
постанови військово-лікарської комісії, оформленої у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії;
довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ;
рапорта військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов'язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Пунктом 5 Порядку №901 визначено, що медичні та інші документи військовослужбовця через систему електронного документообігу надсилаються, зокрема:
закладом охорони здоров'я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, та до найближчого військово-медичного закладу охорони здоров'я протягом одного дня з моменту, коли військовослужбовець поступив на стаціонарне лікування до закладу охорони здоров'я або вибув з нього, - іменний список військовослужбовців, які поступили на стаціонарне лікування (обстеження) до закладу охорони здоров'я та вибули з нього, інші документи у разі потреби;
закладом охорони здоров'я до військової частини, де військовослужбовець проходить військову службу, і територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які зазначені в рапорті військовослужбовця, не пізніше дня завершення його лікування та виписки із закладу охорони здоров'я - постанова військово-лікарської комісії, оформлена у вигляді свідоцтва про хворобу чи довідки військово-лікарської комісії, виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, рапорт військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов'язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров'я з метою взяття на військовий облік (виключення з військового обліку), інші документи у разі потреби.
Заклад охорони здоров'я повідомляє через доступні засоби зв'язку територіальному центру комплектування та соціальної підтримки або військовій частині, в яку направляється військовослужбовець, про його виписку та отримання ним документів (пункт 7 Порядку №901).
Відповідно до пункту 9 Порядку №901 військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров'я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку. Документи можуть надсилатися у паперовій формі до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного у рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров'я, де він проходить лікування, у разі відсутності технічної можливості у військовій частині.
Заклади охорони здоров'я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідають за надання у повному обсязі документів, достовірність, актуальність та повноту інформації, що міститься у поданих документах (пункт 11 Порядку №901).
Отже, згідно норм чинного законодавства в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді (у разі неможливості - у паперовому вигляді) до військової частини саме закладом охорони здоров'я.
Так, з 14.10.2024 по 13.02.2025 позивач перебувала на лікуванні в лікарняних закладах, що відповідачем не заперечується.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що після виписки зі стаціонару 16.01.2025 лікування у КП «Острозька обласна психіатрична лікарня», позивач повторно звернулась до психіатра Рівненського військового госпіталю військової частини НОМЕР_3 у зв'язку із погіршенням психічного стану та госпіталізована до КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» (Виписка №189 від 13.02.2025, перебувала на лікуванні з 17.01.2025 по 13.02.2025). 17.02.2025 її стан погіршився. Після звернення до психіатра Рівненського військового госпіталю військової частини НОМЕР_3 військовослужбовця направлено стаціонарне лікування до КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» (виписка №558 від 18.03.2025, перебувала на лікуванні з 17.02.2025 по 18.03.2025). Вже 19.03.2025 стан старшого сержанта ОСОБА_1 погіршився і бригадою швидкої допомоги було госпіталізовано до КП «Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення» РОР. Після виписки рекомендовано лікування у терапевтичному відділені військового госпіталю (виписка №1059 від 24.03.2025, перебувала на стаціонарному лікуванні з 19.2025 по 24.03.2025). З 24.03.2025 по 02.04.2025 перебувала у інфекційному відділенні КНП «Здолбунівська центральна міська лікарня» Здолбунівської міської ради Рівненської області (епікриз №2413/367).
Вищенаведене у сукупності дає підстави зробити висновок про те, що відповідач був обізнаний з тривалим лікуванням ОСОБА_1 , тобто понад 4 місяці. Відповідачу було достеменно відомо про факт перебування позивача на стаціонарних лікуваннях у зв'язку з зазначеною у виписках хворобою.
Більше того, у виписках з лікувальних закладів зазначались рекомендації лікаря, які свідчить про необхідність продовження лікування позивача у спірні періоди.
Матеріалами справи підтверджується що позивач вчиняла активні дії щодо отримання направлення на проходження ВЛК, натомість безпосередній командир військової частини вчиняв з даного приводу протиправну бездіяльність.
Так, 11.03.2025, під час перебування на стаціонарному лікуванні в КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» РОР, позивачем через застосунок Армія+, командиру військової частини НОМЕР_1 направлявся рапорт про направлення на ВЛК для визначення придатності, який відхилено через бездіяльність безпосереднього командира.
Також, 28.03.2025 через застосунок Армія+, командиру військової частини НОМЕР_1 направлявся рапорт про направлення на ВЛК, який відхилено через бездіяльність безпосереднього командира. Долучався консультативний висновок від 17.02.2025.
Таким чином, реалізація цього права обмежена неправомірною бездіяльністю відповідача, який уникав прийняття рішення про направлення позивача на проходження ВЛК, чим покладає на позивача тягар негативних наслідків недотримання встановленого порядку дій.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 вибула 06.10.2024 на проходження медичного огляду ВЛК. Тому, доводи відповідача з даного приводу є безпідставними.
Натомість в матеріалах справи наявне направлення на огляд ВЛК від 01.04.2025 №279, яке, як слідує з обставин справи, надане ОСОБА_1 після звернення на «Гарячу лінію» Міністерства оборони України.
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, за результатами розгляду звернення старшого сержанта ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 було надано направлення (без зазначення дати) на проходження медичного огляду ВЛК щодо придатності військовослужбовця для проходження військової служби за станом здоров'я Рівненського військового госпіталю військової частини НОМЕР_3 . Проте, в ході проходження медичного огляду ВЛК, 01 травня 2025 року психіатром Рівненського військового госпіталю військової частини НОМЕР_3 , військовослужбовця направлено на стаціонарне лікування до КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» (виписка №1518 від 02.06.2025, перебувала на стаціонарному лікуванні з 01.05.2025 по 02.06.2025). З 03 червня 2025 року повторно госпіталізовано до КП «Острозька обласна психіатрична лікарня» перебувала до 03 липня 2025 року.
Отже, відповідач був обізнаний з тривалим лікуванням ОСОБА_1 і в подальшому.
Як встановлено судом, відповідно до довідки військово-лікарської комісії (Гарнізонна ВЛК №1 військової частини НОМЕР_3 ) №2025-0620-1658-4303-0 від 20.06.2025 захворювання ОСОБА_1 (діагноз включає посттравматичний стресовий розлад зі стійкими тривалими клінічними проявами, а також інші), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби.
Матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів того, що рішенням Центральної ВЛК від 21.08.2025 №598/9/19984 скасовано вказану постанову і викликано ОСОБА_1 на новий огляд у НВМКЦ «ГВКГ».
Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
З огляду на зазначені норми Положення №402 висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК є формальним вираженням постанови ВЛК, яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК за наслідком медичного огляду.
Насамкінець, з приводу доводів відповідача про те, що постанову ВЛК було видано лише 20.06.2025 (пізніше 4 місяців перебування на лікуванні), суд зазначає таке.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п. 5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування.
У справі «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).
Також у рішенні в справі «The Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.
При цьому, ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Суд зазначає, що позивач жодним чином не впливає на дії/бездіяльність командира військової частини щодо своєчасного надання направлення на проходження ВЛК (щодо чотирьохмісячного терміну), а також на дії ВЛК щодо вчасного проведення її огляду під час перебування на лікуванні. Також позивач, не зобов'язана контролювати дотримання уповноваженими особами вимог Наказу №260 для забезпечення нарахування та виплати гарантованого їй державною грошового забезпечення, у випадку тривалого лікування, яке пов'язане з проходженням військової служби.
За таких обставин, бездіяльність командира військової частини щодо вчасного надання направлення на проходження ВЛК та недотримання уповноваженими особами/органами обміну інформацією про потребу позивача у лікуванні та фактичне перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я протягом певного періоду, не може мати негативні наслідки для неї, а отже, й не може впливати на її особисті права, в тому числі на право отримання спірного грошового забезпечення.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за основною займаною посадою з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період перебування на лікуванні з 01.03.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за основиною займаною посадою з врахуванням всіх видів нарахувань згідно з пунктом 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших осіб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» за період перебування на лікуванні з 01.03.2025 до припинення лікування.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 вересня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Суддя Н.В. Друзенко