11 вересня 2025 рокум. Рівне№460/11575/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
1.Стислий виклад позицій учасників справи
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження страхового стажу позивача на рівні 34 роки 09 місяців 28 днів та призначення з 19.11.2021 року позивачу пенсії за віком із застосуванням зменшеного страхового стажу до 34 роки 09 місяців 28 днів та зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності, викладених в її трудовій книжці від 29.01.1979 року, загальною тривалістю 43 роки 00 місяці 26 днів, включаючи роботу в період з 12.01.1979 року по 27.08.1981 року у Володимирецькій центральній районній лікарні та період роботи з 13.07.1982 року по 05.07.1991 року на Хлібозаводі №3 міста Рівне, та зобов'язати здійснити обчислення, перерахунок і виплату позивачу пенсії з 19.11.2021 року із застосуванням стархового стажу на рівні 43 роки 00 місяці 26 дні.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що з 11.11.2021 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Зауважує, що загальний стаж роботи на час звернення за призначенням пенсії в загальному складав 43 роки 27 днів, однак при призначенні пенсії до страхового стажу позивачу зараховано лише 34 роки 10 місяців 28 днів. Позивач вважає такі дії пенсійного органу незаконними, безпідставними та необґрунтованими, оскільки записи трудової книжки містять чіткі записи про працевлаштування позивача в спірні періоди, які підлягають зарахуванню до її страхового стажу. З огляду на вказане просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана позивачем до суду 08.07.2025 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 08.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 14.07.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довговоля Володимирецького району Рівненської області, є громадянкою України та з 19.11.2021 позивачу призначено пенсію за віком, що підтверджується даними з наявних у матеріалах справи паспорта громадянина України, листа відповідача від 25.06.2025 №12351-11492/А-02/8-1700/25.
Позивач 26.05.2025 звернувся до відповідача з заявою, в якій просила надати інформацію щодо розміру зарахованого страхового стажу (34 роки 10 місяців 28 днів) та в разі помилковості визначення страхового стажу здійснити з 19.11.2021 перерахунок та виплату основного розміру пенсії.
Вказана заява розглянута відповідачем, за результатами розгляду якої відповідач листом від 25.06.2025 №12351-11492/А-02/8-1700/25 повідомив, що за наслідками розгляду документів для обрахунку страхового стажу не враховано записи трудової книжки від 29.01.1979, оскільки зазначене у ній прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає даним, зазначеним у паспорті позивача СР724041 « ОСОБА_3 » (українською мовою) та « ОСОБА_4 » (російською мовою).
Водночас, до страхового стажу позивача зараховано період робота у Рівненському виробничому об'єднанні хлібопекарської промисловості з 13.07.1982 по 05.07.1992 на підставі архівної довідки від 29.10.2021 № А-8/01-27/21, виданої Державним архівом Рівненської області, яка долучена до заяви про призначення пенсії. Період роботи у ВАТ «Поліссяхліб» з 01.01.1998 по 31.12.2003 зараховано до страхового стажу за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Отже, для зарахування до страхового стажу періодів роботи у Володимирецькій районній лікарні та на Рівненському хлібозаводі №3, необхідно надати підтверджуючі документи, визначені пунктом 3 Порядку №637.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є дії відповідача щодо обмеження страхового стажу позивача на рівні 34 роки 09 місяців 28 днів та призначення з 19.11.2021 року позивачу пенсії за віком із застосуванням зменшеного страхового стажу до 34 роки 09 місяців 28 днів та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності, викладених в її трудовій книжці від 29.01.1979 року, загальною тривалістю 43 роки 00 місяці 26 днів, включаючи роботу в період з 12,01,1979 року по 27.08.1981 року у Володимирецькій центральній районній лікарні та період роботи з 13.07.1982 року по 05.07.1991 року на Хлібозаводі №3 міста Рівне, та зобов'язати здійснити обчислення, перерахунок і виплату позивачу пенсії з 19.11.2021 року із застосуванням страхового стажу на рівні 43 роки 00 місяці 26 дні..
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина 1 статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи є трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з незарахуванням пенсійним органом до страхового стажу позивача періоди його роботи у Володимирецькій центральній районній лікарні з 12.01.1979 року по 27.08.1981 та на Хлібозаводі №3 міста Рівне в період з 13.07.1982 року по 05.07.1991.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача від 29.01.1979 слідує, що 12.01.1979 позивач була прийнята на посаду санітарки швидкої допомоги Володимирецької центральної районної лікарні (запис №1). 27.08.1981 позивач відповідно до запису №3 звільнена з займаної посади (а.с. 26). Період роботи позивача у Володимирецькій центральній районній лікарні також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою КНП "Володимирецька багатопрофільна лікарня" від 19.10.2021 №1427/01-20/21.
Тобто, згідно із записами трудової книжки та довідки від 19.10.2021 №1427/01-20/21, позивач в період з 12.01.1979 по 27.08.1981 працювала санітаркою у Володимирецькій центральній районній лікарні.
Разом з тим, як вбачається з наявної в матеріалах справи Форми РС-право вказаний період роботи позивача не зарахований відповідачем до страхового стажу з тих підстав, що в трудовій книжці на титульній сторінці зазначено прізвище « ОСОБА_2 » яке не відповідає даним, зазначеним у паспорті СР724041 « ОСОБА_3 » (українською мовою) та « ОСОБА_4 » (російською мовою).
Суд зазначає, що на час заповнення трудової книжки, що стосується спірного періоду трудової діяльності позивача з 12.01.1979 по 27.08.1981, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до п. 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі Постанова №656) та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Постанови №656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної Постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 Постанови №656 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, на позивача не може покладатись тягар відповідальності у вигляді позбавлення права на пенсію за неправильне ведення його трудової книжки.
Суд враховує, що записи в трудовій книжці про роботу позивача та звільнення (записи №1, №3) в період з 12.01.1979 по 27.08.1981 містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працювала позивач, та відбиток печатки установи про прийом та звільнення. Записи про зазначений період роботи не містять жодних підтирань, закреслень, виправлень.
Той факт, що відповідальним працівником внесено прізвище позивача не правильно, не може бути підставою для неврахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки трудовим законодавством не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки. Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Також Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду, суд висновує, що відповідач при розгляді документів позивача протиправно не врахував до її страхового стажу період роботи з 12.01.1979 по 27.08.1981 у Володимирецькій ЦРЛ, оскільки факт роботи позивача в цій установі підтверджується записами в її трудовій книжці та довідкою від 19.10.2021 №1427/01-20/21, виданою КНП "Володимирецька багатопрофільна лікарня".
Окрім того, позивач зазначає, що їй протиправно не зараховано до страхового стажу також період роботи з 13.07.1982 року по 05.07.1991 року на Хлібозаводі №3 міста Рівне.
Згідно записів трудової книжки позивач в період з 13.07.1982 по 05.07.1991 працювала в Рівненському виробничому об'єднанні хлібопекарної промисловості (записи №6-7), що також підтверджується наявними в матеріалах справи архівними довідками від 29.10.2021 №А-8/01-27/21, від 06.06.2025 №1979/04-02 з посиланням на відповідні накази.
Судом з наявної в матеріалах справи Форми РС-право встановлено, що відповідачем частково зараховано період роботи позивача в Рівненському виробничому об'єднанні хлібопекарної промисловості, зокрема з 20.07.1982 по 05.07.1992. Отже, з урахуванням відомостей з Форми РС-право, не зарахованим лишається період роботи позивача з 13.07.1982 по 19.07.1982, який відповідачу слід зарахувати до загального страхового стажу позивача, з огляду на висновки суду щодо того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, записи якої виконані чітко, без підтирань та закреслень, містять чіткі відтиски печаток підприємства, на якому працювала позивач. Окрім того, матеріали справи не містять доказів визнання недостовірними записів трудової книжки позивача щодо періодів його роботи в Рівненському виробничому об'єднанні хлібопекарної промисловості.
Суд зазначає, що за основними критеріями записи трудової книжки позивача відповідають вимогам оформлення трудових книжок, зокрема, містять дані про працевлаштування, окрім того, зазначені періоди роботи позивача містять посилання на накази, згідно яких позивача прийнято та звільнено з роботи, інформацію про роботодавців, записи про звільнення засвідчені печатками підприємств, що унеможливлює неврахування періодів роботи позивача зазначених в трудовій книжці до його страхового стажу.
Суд також зауважує, що інших недоліків трудової книжки, зокрема, в частині неправильних чи неточних записів про періоди роботи позивача, відповідачем при розгляді заяви позивача не встановлено та у рішенні не зазначено та доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача, відповідачем суду не надано.
Відтак, суд констатує формальний характер зауважень відповідача до трудової книжки позивача, оскільки в іншій частині її зміст дозволяє однозначно встановити її достовірність та належність як документу, що містить відомості про стаж позивача в періоди його роботи.
Оскільки відповідач лише частково не зарахував до страхового стажу період роботи позивача в Рівненському виробничому об'єднанні хлібопекарної промисловості, а саме з 13.07.1982 по 19.07.1982, отже не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 20.07.1982 по 05.07.1991, оскільки такий був зарахований відповідачем згідно відомостей Форми РС-право.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Водночас частина перша статті 28 Закону №1058-ІV передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Вищенаведені норми закону передбачають, що кількість років трудового стажу прямо впливає на розмір отримуваної пенсії.
Оскільки відповідач при призначенні пенсії позивачу безпідставно не врахував спірні періоди страхового стажу, який наявний у трудовій книжці, що вплинуло на розмір пенсійної виплати та порушило право позивача на належне соціальне забезпечення, тому вимоги про перерахунок пенсії підлягають задоволенню з часу призначення пенсії, тобто з 19.11.2021.
Згідно вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач ГУ ПФУ в Рівненській області як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування періодів роботи позивача з 12.01.1979 по 27.08.1981, з 13.07.1982 по 19.07.1982 до страхового стажу при призначенні пенсії за віком вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у цій справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди її роботи з 12.01.1979 по 27.08.1981, з 13.07.1982 по 19.07.1982, зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області перерахувати позивачу пенсію за віком, зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 12.01.1979 по 27.08.1981, з 13.07.1982 по 19.07.1982, з моменту призначення їй пенсії, з 19.11.2021.
6. Розподіл судових витрат.
З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв'язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 12.01.1979 по 27.08.1981 та з 13.07.1982 по 19.07.1982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 19.11.2021, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 12.01.1979 по 27.08.1981 та з 13.07.1982 по 19.07.1982.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК