12 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/10815/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" про визнання протиправним та скасування рішення,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (надалі - відповідач, ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України"), у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення від 17.02.2025 №ЦО-6911 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, ухвалене Центром оцінювання функціонального стану особи ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України".
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він з 28.03.2013 працює в органах прокуратури, рішенням Кременчуцької МСЕК від 27.12.2022 йому встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням вперше з переоглядом через один рік, а 26.12.2023 підтверджено наявність підстав для продовження другої групи інвалідності з переоглядом через два роки. 16.01.2025 позивача у відділі кадрів Полтавської обласної прокуратури ознайомлено з листом-повідомленням (викликом) Голови Центральної МСЕК МОЗ України, за яким ОСОБА_1 з 06.01.2025 по 17.01.2025 належало прибути до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" з метою ретельного аналізу документів його медико-соціальної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності. 07.07.2025 позивач поштовим відправленням отримав витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонування стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.02.2025 №ЦО 6911, яким визначено, що за результатами вивчення наданої експертної документації команда дійшла висновку, що друга група інвалідності, загальне захворювання, на два роки ОСОБА_1 встановлена необґрунтовано. Позивач, стверджуючи про наявність тривалих хронічних захворювань, підтверджених медичними документами, вважав рішення від 17.02.2025 №ЦО 6911 незаконним, необґрунтованим, та таким, що порушує його права, а тому звернувся до суду.
2. Позиція відповідача.
Відповідно до абзацу першого частини сьомої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлена в електронний кабінет відповідача 11.08.2025 о 20:01, а копія позовної заяви з доданими документами - 04.08.2025 о 20:52, що підтверджено довідками.
Відзив на позов у строк, визначений частиною першої статті 261 КАС України, відповідач не надав.
За змістом частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
А відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.03.2013 працює в органах прокуратури, зокрема з 15.03.2021 - на посаді прокурора Полтавської окружної прокуратури.
Рішенням Кременчуцької МСЕК від 27.12.2022 позивачу вперше встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням вперше з переоглядом через один рік, а 26.12.2023 підтверджено наявність підстав для продовження другої групи інвалідності з переоглядом через два роки /а.с. 110/.
Зі слів позивача, 16.01.2025 його у відділі кадрів Полтавської обласної прокуратури ознайомлено з листом-повідомленням (викликом) Голови Центральної МСЕК МОЗ України, за яким ОСОБА_1 з 06.01.2025 по 17.01.2025 належало прибути до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" з метою ретельного аналізу документів його медико-соціальної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності.
16.01.2025 позивач надіслав на ім'я Голови Центральної МСЕК МОЗ України заяву, у якій просив визначити нові дати для проходження перевірки рішення МСЕК та його обстеження щодо встановлення групи інвалідності /а.с. 20-21/. Відповідь на згадану заяву у матеріалах справи відсутня.
07.07.2025 позивач поштовим відправленням отримав витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонування стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 17.02.2025 №ЦО 6911, яким визначено, що за результатами вивчення наданої експертної документації команда дійшла висновку, що друга група інвалідності, загальне захворювання, на два роки ОСОБА_1 встановлена необґрунтовано /а.с. 17-18, 19/.
Не погодившись з рішенням експертної команди, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон №875-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
У силу частини першої статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За змістом частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров'я, та/або в судовому порядку.
Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон №2961-IV).
За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.
Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров'я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25.10.2024 № 1207 "Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу" та від 08.11.2024 №1276 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317", якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи".
За змістом абзацу п'ятого пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.
На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 "Про покладання прав та обов'язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ" права та обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.
Законом України від 19.12.2024 №4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб'єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.
Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX установлено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.
Пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов'язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов'язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України припиняються 31 грудня 2024 року.
З моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов'язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.
Відповідно до абзаців сьомого, восьмого пункту 3 Постанови №1338 перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов'язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.
Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України “Про військовий обов'язок та військову службу» та “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
За змістом абзацу першого пункту 2, абзацу другого пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров'я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров'я на території регіону в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я).
Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
Відповідно до підпункту 2 пункту 8 названого Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
На виконання пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2024 №2022 покладено права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).
Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.
Відповідно до пунктів 47, 48 Порядку №1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться раз на один - три роки або в інший строк, визначений відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р, № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи».
Повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності або за рішенням суду.
Пунктом 51 Порядку №1338 передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:
на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;
за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);
за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.
Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.
До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об'єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.
Робоча група з моніторингу:
здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону;
формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.
Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).
Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.
Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.
За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується правомірності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про скасування рішення МСЕК про встановлення позивачу другої групи інвалідності.
Суд враховує, що на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, якими передбачено підстави та процедуру здійснення перевірки обґрунтованості рішень про встановлення інвалідності, прийнятих до 31.12.2024 медико-соціальними експертними комісіями.
Наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022 права та обов'язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на відповідача - ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України", а тому доводи позивача щодо проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення йому інвалідності не уповноваженим органом суд визнає помилковими.
У пункті 51 Порядку №1338 передбачено, що відповідна перевірка проводиться, окрім іншого, на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді.
Суд зі змісту витягу з рішення експертної команди від 17.02.2025 № ЦО 6911 встановив, що перевірку обґрунтованості рішення про встановлення інвалідності позивачу проведено на підставі листа ДБР від 31.01.2025 №3187-25/10-2-02-01-1348/25 /а.с. 17/.
На виконання ухвали суду від 11.08.2025 копію зазначеного листа відповідач не надав.
Поміж тим, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.
Таким чином, лист ДБР не є процесуальним рішенням компетентного органу, на підставі якого Центр оцінювання функціонального стану особи уповноважений проводити перевірку обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності.
На виконання ухвали суду від 11.08.2025 відповідач не надав суду копію постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді про проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності за загальним захворюванням з 26.12.2023 з датою чергового огляду - 26.12.2025.
Матеріали справи не містять доказів внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про кримінальне правопорушення за фактом встановлення позивачу групи інвалідності, ведення ДБР досудового розслідування у такому кримінальному провадженні тощо.
Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 17 Порядку №1338 оцінювання проводиться за електронним направленням, що сформоване в електронній системі лікарем (далі - лікар, який направив):
лікуючим лікарем з надання первинної медичної допомоги, лікуючим лікарем з надання спеціалізованої медичної допомоги після проведення необхідних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності ознак, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»;
головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії щодо осіб, в яких за результатами проходження військово-лікарської, лікарської експертизи виявлено ознаки, що відповідають критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338.
Згідно з пунктом 24 Порядку №1338 після отримання закладом охорони здоров'я електронного направлення в електронній системі таке направлення розглядається адміністратором закладу охорони здоров'я (далі - адміністратор), який є уповноваженою особою закладу охорони здоров'я, в якому створено експертну команду. У закладі охорони здоров'я може бути уповноважено кількох осіб для виконання функцій адміністратора.
А відповідно до абзацу п'ятого пункту 27 Порядку №1338 підставами для повернення адміністратором документів на доопрацювання є невідповідність критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 “Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 107, ст. 6782).
Однак, суду не надано доказів направлення позивача з метою проведення обстеження до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України", розгляду такого направлення адміністратором закладу охорони здоров'я тощо.
За наведених обставин, суд погоджується з доводами представника позивача про відсутність у спірних відносинах підстав для проведення відповідачем перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення інвалідності.
Суд також враховує, що у силу абзацу другого підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, передбачено обов'язок експертної команди повідомити особу про проведення повторного оцінювання на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п'яти календарних днів засобами поштового зв'язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).
Проте матеріали справи не містять доказів завчасного повідомлення позивача про проведення повторного оцінювання, позивач отримання такого повідомлення заперечив.
Натомість, за твердженням позивача, його 16.01.2025 о 12:45, тобто менш ніж за добу до завершення призначеного терміну проведення повторного оцінювання, у відділі кадрів Полтавської обласної прокуратури ознайомлено з листом-повідомленням (викликом) Голови Центральної МСЕК МОЗ України, за яким ОСОБА_1 з 06.01.2025 по 17.01.2025 належало прибути до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" з метою ретельного аналізу документів його медико-соціальної справи та підтвердження законних підстав експертного рішення МСЕК щодо встановлення групи інвалідності.
Суд враховує, що Порядок №1338 не передбачає повідомлення зацікавленої особи про проведення повторного оцінювання за місцем роботи, внаслідок чого ознайомлення позивача з листом Голови Центральної МСЕК МОЗ України у відділі кадрів Полтавської обласної прокуратури не можна вважати належним повідомленням.
З огляду на віддаленість розташування ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" (м. Дніпро) від місця роботи позивача (м. Полтава), необхідність оформлення відпустки за місцем роботи, суд погоджується з доводами позивача про поважність причин його неявки до експертної комісії у строк до 17.01.2025.
При цьому позивач 16.01.2025 надіслав на ім'я Голови Центральної МСЕК МОЗ України заяву, у якій просив визначити нові дати для проходження перевірки рішення МСЕК та його обстеження щодо встановлення групи інвалідності /а.с. 20-21, однак відповідь на згадану заяву ним не отримана.
А тому, неявка позивача до ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України" у період з 06.01.2025 по 17.01.2025 мала місце з поважних причин, що описані вище.
Також позивач звертав увагу на те, що повідомлення про виклик для проведення медичного обстеження в клініку складено 27.12.2024, тоді як у рішенні від 17.02.2025 в якості підстави для проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК зазначено лист ДБР від 31.01.2025, якого не могло існувати на дату складення повідомлення (27.12.2024).
Крім того, за твердженням позивача, він у період з 27.01.2025 по 31.01.2025 проходив медичне обстеження у клініці ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України", однак жодних медичних документів не отримав.
Відповідачі наведені вище доводи позивача не спростував.
Відомості про проходження позивачем медичного обстеження не відображені у рішенні експертної комісії від 17.02.2025 № ЦО 6911.
Суд враховує, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб'єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Суд враховує, що у витягу з рішення експертної команди від 17.02.2025 № ЦО 6911 в якості обґрунтування рішення зазначено: "Команда вивчила надану експертну документацію та прийшла до висновку, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, на 2 роки, встановлена необґрунтовано. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце незначні патологічні зміни з боку травної системи, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю з 27.12.2022 (згідно Додатку до Постанови КМУ №1317 від 03.12.2009)" /а.с. 18/.
Водночас, суд звертає увагу на те, що з 27.12.2022 позивач був визначний особою з інвалідністю з проведенням повторного огляду через один рік, що мав місце 26.12.2023.
А тому зазначення у витягу з рішення експертної команди від 17.02.2025 № ЦО 6911 про неправомірність встановлення позивачу інвалідності з 27.12.2022, без вказівки на обґрунтованість/необґрунтованість визнання його особою з інвалідністю з 26.12.2023 з переоглядом через два роки, свідчить про невмотивованість рішення відповідача.
До того ж, за змістом пункту 40 Порядку №1338, у разі проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено інвалідність, у рішенні експертної команди датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки, при цьому в разі прийняття рішення про зміну (невстановлення) групи інвалідності датою зміни (невстановлення) групи інвалідності вважається дата прийняття рішення експертною командою.
З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача щодо безпідставності оцінки експертною командою стану його здоров'я на дату проведення оцінки у 2025 році, без урахування стану здоров'я позивача на дату первинного встановлення інвалідності (27.12.2022) та її перегляду (продовження) (26.12.2023), оскільки з огляду на чітке дотримання рекомендацій лікарів та характер захворювання стан здоров'я позивача міг покращитись, а організм досягти процесу відновлення.
Водночас суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16, відповідно до яких суд не здійснює самостійно оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК з медичних критеріїв, адже суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері.
А тому перевірка правомірності встановлення позивачу групи інвалідності не входить до повноважень суду.
Натомість такими повноваженнями наділений саме відповідач.
Підсумовуючи вищевикладене суд наголошує, у контексті спірних відносин саме належне дотримання процедури оцінювання повсякденного функціонування особи є фундаментальним показником правомірності прийнятого рішення, оскільки за умови протилежного нівелюється сенс законодавчого врегулювання такої процедури.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 6 КАС України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), взявши на себе зобов?язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов?язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 70 рішення від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
У пункті 71 цього рішення зазначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
З урахуванням встановлених вище фактичних обставин справи суд погоджується з доводами позивача щодо недотримання відповідачем принципу належного урядування під час прийняття спірного рішення з огляду на порушення процедури його ухвалення.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Однак, відповідач відзив на позов до суду не надав, правомірність спірного рішення не довів.
Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 117, 118/.
Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Зважаючи на ухвалення рішення суду про задоволення позовних вимог повністю, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України для утримання ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України".
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" від 17.02.2025 №ЦО-6911.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України", на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України" (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 03191673; пров. Макаревського Феодосія, 1-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49005).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА