10 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10801/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нездійснення ним розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки, а також із зарахуванням до її страхового стажу для пенсії за віком періодів роботи з 15.12.1987 по 31.07.1989, з 14.10.1991 по 01.03.1993, з 01.01.2004 по 15.01.2010, з 16.01.2010 по 11.02.2015, з 19.02.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 16.04.2018, з 01.09.2020 по 08.07.2024 в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України №1788-XII під час здійснення призначення їй пенсії за віком на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі №440/12248/24;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки та із зарахуванням до її страхового стажу для розрахунку пенсії в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з 15.12.1987 по 31.07.1989, з 14.10.1991 по 01.03.1993, з 01.01.2004 по 15.01.2010, з 16.01.2010 по 11.02.2015, з 19.02.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 16.04.2018, з 01.09.2020 по 08.07.2024, згідно даних довідки КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради» від 08.07.2024 №365.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган при призначенні позивачу пенсії за віком безпідставно не застосував показник середньої заробітної плати працівників України за 2021-2023 роки, адже такий вид пенсії (згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування") їй призначений вперше. Крім того, пенсійний орган при обчисленні позивачу пенсії за віком безпідставно не зарахував до страхового стажу у подвійному розмірі періоди роботи за списком № 2 з 15.12.1987 по 31.07.1989, з 14.10.1991 по 01.03.1993, з 01.01.2004 по 15.01.2010, з 16.01.2010 по 11.02.2015, з 19.02.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 16.04.2018, з 01.09.2020 по 08.07.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників у порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
25.08.2025 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що визначення заробітної плати для обчислення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії застосовується лише при первинному призначенні пенсії, а також у разі, коли особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії. Тобто, переведення Позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах, не є новим її призначенням, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Враховуючи вищезазначене, застосування для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021- 2023 роки у зв'язку з переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону, чинним законодавством не передбачено.
Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.
Позивач є пенсіонером, який з 12.02.2015 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З 25.07.2024 позивачу призначена пенсія за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2024 у справі № 440/12248/24.
08.07.2024 року КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради» видало позивачу довідку №365 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якою передбачено, що позивач працює повний робочий день в КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради» з 15.12.1987 по 11.02.2015, з 19.02.2015 по 16.04.2018 та з 01.09.2020 по теперішній час виконувала роботу, пов'язану з безпосереднім обслуговуванням інфекційних хворих за професією, посадою сестри медичної сестри медичної старшої, що передбачено Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами прані, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком- на пільгових умовах, розділ XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога», «Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих:у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри госполині підстава Постанова КМ України № 461 від 24.06.2016 р.
З метою зарахування стажу роботи в подвійному розмірі та для застосування показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки позивачка 26.06.2025 року подала заяву про перерахунку пенсії. На заяву позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №0600-0307-8/58116 від 02.07.2025 повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії.
Не погодившись з такими діями органу Пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом із цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
У свою чергу, за змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент переведення позивача на пенсію за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 01 січня 2028 року - не менше 35 років.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що у 2020 році позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону № 1788-XII.
За призначенням пенсії в порядку Закону № 1058-IV позивач вперше звернулася 25.07.2024.
З урахуванням наведеного, при обчисленні пенсії за віком з 25.07.2024 відповідач мав урахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), який дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 265/7301/16-а, від 09 грудня 2019 року у справі № 265/5293/17, від 02 березня 2020 року у справі № 175/4084/16-а(2-а/175/86/16).
За викладених обставин, суд дійшов висновку, що при обчисленні позивачу пенсії за віком з 25.07.2024 на підставі норм Закону № 1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2021-2023 роки.
Відтак, висловлені у відзиві доводи відповідача про відсутність підстав для перерахунку позивачу призначеної за віком пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021-2023 роки), на переконання суду, є хибними.
Щодо зарахування страхового стажу у подвійному розмірі, суд зазначає таке.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується відповідачем, що протягом спірного періоду позивачка працювала в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я.
За правилами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи в інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 року у справі № 160/14078/22, у яких Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 15.12.1987 по 31.07.1989, з 14.10.1991 по 01.03.1993, з 01.01.2004 по 15.01.2010, з 16.01.2010 по 11.02.2015, з 19.02.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 16.04.2018, з 01.09.2020 по 08.07.2024 в інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я у подвійному розмірі, є протиправними.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд враховує, що позивач досяг віку, необхідного для призначення пенсії за віком в порядку Закону № 1058-IV, а із заявою про призначення пенсії за віком вперше звернувся до пенсійного органу 25.07.2024.
За змістом частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 період роботи з 15.12.1987 по 31.07.1989, з 14.10.1991 по 01.03.1993, з 01.01.2004 по 15.01.2010, з 16.01.2010 по 11.02.2015, з 19.02.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 16.04.2018, з 01.09.2020 по 08.07.2024 в КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради», до стажу роботи у подвійному розмірі та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 період роботи з 15.12.1987 по 31.07.1989, з 14.10.1991 по 01.03.1993, з 01.01.2004 по 15.01.2010, з 16.01.2010 по 11.02.2015, з 19.02.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 16.04.2018, з 01.09.2020 по 08.07.2024 в КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради», а також визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021, 2022, 2023 роки).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, буд. 7, м.Житомир, ЄДРПОУ 13559341)) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 період роботи з 15.12.1987 по 31.07.1989, з 14.10.1991 по 01.03.1993, з 01.01.2004 по 15.01.2010, з 16.01.2010 по 11.02.2015, з 19.02.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 16.04.2018, з 01.09.2020 по 08.07.2024 в КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради», до стажу роботи у подвійному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі ОСОБА_1 період роботи з 15.12.1987 по 31.07.1989, з 14.10.1991 по 01.03.1993, з 01.01.2004 по 15.01.2010, з 16.01.2010 по 11.02.2015, з 19.02.2015 по 30.09.2015, з 01.10.2015 по 16.04.2018, з 01.09.2020 по 08.07.2024 в КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради».
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 25.07.2024 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2021, 2022, 2023 роки).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький