12 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12352/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молодецького Р.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Даниленко Тетяна Іванівна звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду в інтересах позивача ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 № 207 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 " щодо накладення дисциплінарно стягнення "сувора догана" та позбавлення капітана ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану за червень 2024 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити капітану ОСОБА_1 премію та додаткову винагороду на період дії воєнного стану за червень 2024 року та стягнути нараховане та не виплачене грошове забезпечення за травень 2024 року - 29188,74 грн; нарахувати та виплатити премію та додаткову винагороду на період дії воєнного стану за період з 01.07.2024 по 10.07.2024 (до дня затримання та поміщення під варту);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснювати ОСОБА_1 виплату грошового забезпечення з 06.09.2024.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що відносно позивача складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на цій підставі наказом командира військової частини НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани. Звертав увагу на те, що постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.09.2024 у справі № 638/12321/24 провадження у справі відносно позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрито з огляду на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду у справі 440/12352/24, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Посилався на те, що підставою для видання наказу була поява ОСОБА_1 на території військової частини НОМЕР_1 та виконання обов'язків у стані алкогольного сп'яніння. У протоколі про військове адміністративне правопорушення від 28 червня 2024 року серії А4467 №2Х, зазначено, що 27 червня 2024 року о 09 годині ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, призваним за контрактом, було виявлено у розташуванні підрозділу у стані алкогольного сп'яніння. Даний протокол має відношення до адміністративної відповідальності військовослужбовця ОСОБА_1 , а не до дисциплінарної. Зазначає, що позивач на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.07.2024 № 188 з 06.07.2024 року вибув із складу сил та засобів ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » і до сьогодні на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 не появлявся, а отже ніяких бойових спеціальних завдань не виконував і не має права на додаткову винагороду. З повідомлення слідчим управлінням в Полтавській області головного управління Національної поліції в Полтавській області 10.07.2024 року було затримано капітана ОСОБА_1 , за підозрою у збуті громадянину “П» предмету схожого на вогнепальну зброю, автомат “АК-12» за це підозрюваний, отримав грошові кошти в розмірі 60 000 гривень. Про зазначений факт надійшло повідомлення слідчого управлінням в Полтавській області головного управління Національної поліції в Полтавській області № 1646 від 12.07.2024 року. Крім цього 13 липня 2024 від цього ж адресата надійшло повідомлення за № 3654- 2024 з інформацією про обрання, слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави (справа № 554/7185/24), запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді взяття під варту строком на 2 місяці з 10.07.2024. Відповідно даних розміщених в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала від 13 липня 2024 про обрання, слідчим суддею Октябрського районного суду м. Полтави (справа № 554/7185/24) запобіжного заходу ОСОБА_1 , була оскаржена його захисником. 04 вересня 2024 року Полтавським апеляційним судом ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 12 липня 2024 року у кримінальному провадженні №12024170000000528 щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а апеляційну скаргу його захисника - без задоволення. Інших документів від правоохоронних органів чи ОСОБА_1 з приводу місця його знаходження станом на липень, серпень, вересень чи жовтень 2024 року і до сьогодні до військової частини НОМЕР_1 не надходило. У відкритому Єдиному державному реєстрі судових рішень, інших відомостей по даній справі не міститься. Посилаючись на пункту 3 розділу ХХІХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, відповідач зазначав, що командування військової частини НОМЕР_1 не може здійснити виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 . Також інформувало, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.07.2024 року за № 217 "Про виплату додаткових винагород за червень 2024 року" ОСОБА_1 донараховано грошові кошти за період з 02.05.2024 року по 31.05.2024 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
За змістом матеріалів справи позивача призначено начальником служби ракетно - артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 .
27.06.2024 на території ОКП військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 було виявлено начальника служби ракетно - артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 , капітана ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння.
Заступником командира батальйону з логістики - начальником логістики військової частини НОМЕР_1 , майором ОСОБА_2 складено рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , яким доповів, що 27.06.2024 о 09:00 на території ОКП військової частини НОМЕР_1 виявлений з ознаками алкогольного сп'яніння начальник служби ракетно - артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 , капітан ОСОБА_3 . У зв'язку із чим просив направити на медичне освідування капітана ОСОБА_3 для підтвердження факту перебування в стані алкогольного сп'яніння.
На підставі направлення Військової частини НОМЕР_1 № 177 від 27.06.2024 Комунальним підприємством Ізюмської міської ради "Центральна міська лікарня Піщанської Богоматері" складено акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного , наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за змістом якого від позивача присутній різкий запах алкоголю, від обстеження відмовився.
За змістом акту № 705 від 27.06.2024, складеного помічником начальника групи охорони та патрульно постової служби взводу охорони з патрульно постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_3 молодшим сержантом ОСОБА_4 , останнім проведено огляд позивача на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у зв'язку з виявленими ознаками запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Результати огляду на стан сп'яніння; позитивна проба - 0,579 ‰.
Відповідно до протоколу А4467 № 2х про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 170-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 28.06.2024, складеного заступником командира військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_5 , 27.06.2024 о 09 годині в розташуванні підрозділу було виявлено капітана ОСОБА_1 , призваного у зв'язку з службою за контрактом, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Після чого капітана ОСОБА_1 було доставлено у відділ Військової служби правопорядку в АДРЕСА_2 . та о 13 годині 44 хвилини 27.06.2024 оглянуто на стан алкогольного сп'яніння.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 № 207 капітана ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани за порушення вимог статей 9, 11, 13, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у відповідності до п. "в" ст. 49 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме за появу на території військової частини та виконання обов'язків військовослужбовців у стані алкогольного сп'яніння. За змістом пункту 3 наказу від 30.06.2024 № 207 на підставі пункту 5 розділу ХVІ Порядку та пункту 15 розділу ХХХVІ виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, начальнику фінасово - економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 не виплачувати капітану ОСОБА_1 щомісячну премію за червень 2024 року та додаткову винагороду на період дії воєнного стану за червень 2024 року.
30.06.2024 заступником начальника штабу військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_6 у присутності заступника командира з морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 , помічника командира - начальника служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_8 складено акт про відмову від підпису про ознайомлення з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 № 207 начальником служби ракетно - артилерійського озброєння військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 .
Не погодившись з цим наказом, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
У силу частини четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Законом України від 24.03.1999 №551-XIV "Про Дисциплінарний статут Збройних сил України" (надалі - Дисциплінарний статут Збройних сил України).
Стаття 1 Дисциплінарного статуту Збройних сил України проголошує, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, з-поміж іншого: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Як визначено статтею 54 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
У цій справі позивач оспорює протиправний, як на його думку, наказ командира військової частини НОМЕР_1 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 20.09.2024 у справі № 638/1231/24 провадження по справ відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 172-20 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи наведені доводи позивача, суд виходить з такого.
Згідно з частиною шостою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.
Подібна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі №420/4977/20.
Окрім того, суд враховує, що адміністративна і дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, мають різний склад порушення, і притягнення чи не притягнення до дисциплінарної відповідальності не може бути обумовлено наявністю чи відсутність складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності (позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №826/7187/17, від 06.03.2019 у справі №816/1534/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 24.09.2020 у справі №420/602/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №9901/375/19 (провадження №11-223заі20)).
Аналіз норм Дисциплінарного статуту Збройних Сил України є підставою для висновку про те, що дисциплінарна відповідальність військовослужбовця - це один з видів юридичної відповідальності військовослужбовця, який наступає в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку (частина перша статті 45).
Дисциплінарний проступок, визначається, як винна дія чи бездіяльність військовослужбовця, що полягає в невиконанні (неналежному виконанні) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.
Приписи Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дають підстави диференціювати процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності з проведення службового розслідування та без проведення службового розслідування (стаття 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
Зокрема, притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця без проведення службового розслідування має місце за відсутності необхідності в уточненні причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (абзац перший частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).
При цьому суб'єкт, уповноважений на притягнення до дисциплінарної відповідальності без проведення службового розслідування, не зв'язаний визнанням вини особою, а пов'язаний виключно встановленням та підтвердженням усіх обов'язкових елементів складу дисциплінарного проступку.
Тож, дисциплінарна відповідальність військовослужбовця є окремим (самостійним) видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати складу дисциплінарного проступку в її діях, незалежно від того, яку правову кваліфікацію ті самі дії працівника можуть отримати в межах притягнення до інших видів юридичної відповідальності.
Як визначено частиною сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
А відповідно до частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного, оцінюючи доводи позивача про закриття стосовно нього провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд зауважує, що наведений факт не має визначального значення для розгляду питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Суд зауважує, що вищезгадана постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята вже після видання командиром військової частини НОМЕР_1 наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани.
Факт перебування позивача під час несення військової служби у стані алкогольного сп'яніння підтверджений матеріалами справи та не спростований позивачем у ході розгляду цієї справи у суді.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач у ході розгляду справи у суді не надав належних, допустимих та достовірних доказів, що з достатньою переконливістю свідчили б про порушення відповідачем порядку притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Натомість, відповідач довів належними і допустимими доказами факт перебування позивача на службі під час виконання обов'язків військовослужбовця та появи на території військової частини у стані сп'яніння, що, в умовах воєнного стану та покладення на позивача обов'язків із забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі ведення бойових дій, є грубим порушенням військової дисципліни.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Так, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок).
Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до вимог пункту 5 розділу ХVІ Порядку військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, зокрема, за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
За змістом пункту 15 розділу XXXVI 15 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які, зокрема, вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про правомірність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 в частині притягнення капітана ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани та не виплати ОСОБА_1 щомісячну премію за червень 2024 року та додаткову винагороду на період дії воєнного стану за червень 2024 року.
Таким чином позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2024 № 207 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 " щодо накладення дисциплінарно стягнення "сувора догана" та позбавлення капітана ОСОБА_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану за червень 2024 року; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити капітану ОСОБА_1 премію та додаткову винагороду на період дії воєнного стану за червень 2024 року задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 стягнути нараховане та не виплачене грошове забезпечення за травень 2024 року - 29188,74 грн; нарахувати та виплатити премію та додаткову винагороду на період дії воєнного стану за період з 01.07.2024 по 10.07.2024 (до дня затримання та поміщення під варту), а також нарахувати та виплатити грошове забезпечення з 06.09.2024,суд зазначає.
Відповідно до Додатку 1 до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно -господарської діяльності) від 05.07.2024 № 217 «Про виплату додаткових винагород за червень 2024 року» позивачу за період з 02.02.2024 по 31.05.2024 наказано виплатити додаткову винагороду в 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових завдань за травень - червень місяць 2024 року.
В матеріалах справи відсутні докази щодо невиплати позивачу саме за травень 2024 року грошового забезпечення за травень 2024 року у розмірі 29188,74, а також за період з 01.07.2024 по 10.07.2024, тому відповідні вимоги задоволенню не підлягають.
Порядок перебування військовослужбовців у розпорядженні відповідних командирів регламентується нормами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення).
Зокрема, пп. 13 п. 116 Розділу ІV Положення передбачає зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання в разі, якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання.
Пп. 2.3.4 Інструкції з діловодства в Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, передбачено, що накази по стройовій частині видаються, в тому числі, з питань зарахування військовослужбовців до списків особового складу, на види забезпечення та виключення з них.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Виключний перелік підстав, за яких грошове забезпечення не виплачується, наведений в п. 15 Розділу І Порядку, до яких відносяться:
-за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;
-якщо виплачуються академічні стипендії;
-за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;
-за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;
-за час тимчасового виконання обов'язків понад два місяці за новими посадами у зв'язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);
-за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;
-за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Отже, спеціальними законодавчими нормами не передбачена виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, в тому числі, за час тримання під вартою.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать, зокрема, додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану (пункт 2 розділу I Порядку).
Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є, зокрема, накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
Розділом XXIX Порядку встановлено особливий порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим або відстороненим від виконання службових обов'язків, відстороненим від виконання повноважень на посаді або відстороненим від посад, а також тим, яких взято під варту чи які перебувають під домашнім арештом, а також за час відбування покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах.
Так, 6 зазначеного розділу Порядку передбачено, що визначений у цьому розділі порядок виплати грошового забезпечення також стосується і військовослужбовців, зарахованих у розпорядження посадових осіб (які мають право призначення їх на посади) відповідно до підпунктів 12-1 та 13 пункту 116, а також пункту 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Відповідно до п. 3 розділу XXIX Порядку, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що можливість призупинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення у зв'язку із застосуванням до такого запобіжного заходу як тримання під вартою можлива виключно у період невиконання таким свої службових обов'язків за посадою, а саме: з дня взяття під варту до повернення до виконання службових обов'язків за посадою.
Сторонами не заперечується факт, що позивача 10.07.2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06.09.2024 у справі 545/3738/24 змінено запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на нічний домашній арешт без застосування електронних засобів контролю, строком на 60діб, до 04 листопада 2024 року.
Суд зазначає, що з 10.07.2024 позивачу припинено виплату грошового забезпечення, що не заперечується сторонами.
Проте, враховуючи вищезазначені норми, суд вважає, що, починаючи з 06.09.2024, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для припинення виплати позивачу грошового забезпечення до військової частини, оскільки позивач вже не перебував ні під вартою, до нього не було застосовано цілодобовий домашній арешт.
Представник військової частини посилається на те, що позивач не повернувся до військової частини, водночас в матеріалах справи відсутні докази наведеного, як і не надано доказів того, що позивач не виконував службових обов'язків під час застосування вказаного запобіжного заходу, а також про наявність таких доказів не повідомив суд.
Відомостей про звільнення позивача з військової служби відповідачем не надано.
А отже суд вважає за необхідне визнати протиправними бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення, починаючи з 06.09.2024 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, починаючи з 06.09.2024.
Таким чином, враховуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини та встановленні судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Позивач звільнений від сплати судового збору.
В прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представництво інтересів позивача у цій справі здійснювалось адвокатом Даниленко Т.І. на підставі ордеру правничої допомоги серії АА №1494750.
На підтвердження понесених витрат з правничої допомоги позивачем до суду надано: копію договору від 11.09.2024 про надання правничої допомоги, звіт виконаних робіт по договору від 11.09.2024, квитанцію до прибуткового ордера б/н від 11.09.2024 на суму 8000,00 грн.
Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19 та є більш пізніми ніж ті, на які посилається позивач у своїй заяві.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №1740/1900/18.
У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Водночас, ця справа відноситься до справ незначної складності, що призначена до розгляду та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення частини позовних вимог, тому розмір витрат на правничу допомогу є завищеним щодо відповідача та підлягає зменшенню до 1500,00 грн.
Керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), зважаючи на кількість часу, необхідного для виконання відповідних робіт та надання послуг, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи (справа незначної складності), витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, значенню справи для сторони, при задоволенні позову частково суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, починаючи з 06.09.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, починаючи з 06.09.2024.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р.І. Молодецький