про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
09 вересня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/12228/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Молодецький Р.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області доплатити 1715,93 грн. пенсії за листопад 2024 року;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області доплатити 3370,58 грн. пенсії за квітень і травень 2025 року.
Позов обґрунтований тим, що перерахунок пенсії за рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 року по справі № 440/9673/24 проведено пенсійним фондом 06.11.24 року (замість 31.10.24 року) на 36-й день після рішення суду. Виплату пенсії за листопад провели на рівні жовтня, забувши про перерахунок та рішення суду. Не доплатили за листопад 1715,93 грн. Також, зазначив, що після рішення суду від 17 лютого 2025 у справі № 440/88/25 Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області провело перерахунок його пенсії, за квітень нарахували 25480,58 грн. виплатили 23795,29 грн. Недоплатили 1685,29 грн.
Пунктом 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як слідує з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є незгода позивача із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області після перерахунку пенсії на підставі наступних рішень суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі №440/9673/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати з 01.07.2024 доплати до пенсії згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01.07.2024 ОСОБА_1 щомісячну доплату згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення з 01.02.2021 відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.02.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено /https://reyestr.court.gov.ua/Review/122094597/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №440/88/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01 липня 2024 року та з 01 грудня 2024 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2024 року та з 01 грудня 2024 року без обмеження максимальним розміром та із врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено /https://reyestr.court.gov.ua/Review/125204673/.
В резолютивних частинах вказаних рішень суду чітко вказано, що Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язане здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснити виплати із врахуванням раніше виплачених сум.
Водночас, позивач, не погоджуючись з повнотою виконання перелічених вище рішень суду, звернувся до суду з цим позовом, заявляючи вимоги зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області доплатити 1715,93 грн. пенсії за листопад 2024 року, а також зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області доплатити 3370,58 грн. пенсії за квітень і травень 2025 року.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2, 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу викладених законодавчих норм вбачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Частиною першою статті 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Процесуальним законом передбачено види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (статті 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (статей 382, 383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Такі спеціальні правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Тому вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні за новим позовом розгляду не підлягають. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №640/13599/20.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №420/5234/19.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За такого правового регулювання та встановлених обставин суд вважає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання нового позову про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, проте спірні правовідносини між сторонами по суті, вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Водночас, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, а відтак вимоги про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Крім того, на думку суду, неможливість оцінки протиправності дій ГУПФУ в Полтавській області в окремому позовному провадженні обумовлена наявністю механізму захисту порушеного права в рамках розгляду справ №440/9673/24 та №440/88/25.
Наведене свідчить про те, що фактично позивач просить зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на належне виконання рішення суду у справах №440/9673/24 та №440/88/25, які набрали законної сили в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області доплатити 1715,93 грн. пенсії за листопад 2024 року .
При цьому, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту права, як звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними, тобто ухвалити судове рішення, яке спрямоване на виконання іншого рішення суду, що в свою чергу, не призводить до ефективного захисту прав осіб.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 у справі №440/2130/21: за фактичної тотожності основних позовних вимог зміна підстави позову через незгоду з рішенням, дією чи бездіяльністю, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у попередній справі, процесуальні механізми реалізації якої описані судом вище, не можна вважати іншими позовними вимогами.
Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку нового позовного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Відтак, слід відмовити у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області доплатити 1715,93 грн. пенсії за листопад 2024 року.
Керуючись статтями 9, 238, 248, 256, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області доплатити 1715,93 грн. пенсії за листопад 2024 року.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.І. Молодецький