Справа № 420/12148/25
12 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому позивач, з урахуванням заяв про уточнення, поданих на стадії усунення недоліків позову, просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.03.2025 №154750013007 щодо відмови у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та виплачувати пенсію за вислугою років ОСОБА_1 починаючи з 11.03.2025 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.08.1991 по 01.09.1992 та з 08.09.1997 по 31.12.1997, з 01.12.1998 по 31.01.1999, з 01.01.2000 по 31.12.2000 та зарахувати до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періоди роботи 26.04.2005 по 16.01.2013 на посаді бортпровідника, а з 17.01.2013 по 06.02.2025 на посаді начальника служби екіпажів пасажирської кабіни.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 11.03.2025 щодо призначення пенсії за вислугу років. За принципом екстериторіальності рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.03.2025 №154750013007 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач не зарахував до страхового стажу: періоди трудової діяльності з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.08.1991 по 01.09.1992 та з 08.09.1997 по 31.12.1997 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки виправлення по батькові та дати народження не завірені відповідно до вимог пункту 2.13. Інструкції. Крім того, відповідачем не зараховано стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, оскільки відсутня пільгова довідка.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.03.2025 №154750013007, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивачка посилається на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Так, згідно трудової книжки НОМЕР_2 позивачка набула стаж для призначення пенсії. У свою чергу, неналежне оформлення трудової книжки не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивачки, які дають їй право на призначення пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця, у тому числі на навчальний заклад. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. З урахуванням вищезазначеного періоди навчання та роботи, згідно трудової книжки НОМЕР_2 , мають бути зараховані до страхового стажу.
Щодо зарахування стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років у позові зазначено, що згідно записів трудової книжки у період з 26.04.2005 по 16.01.2013 позивачка працювала на посаді бортпровідника, а з 17.01.2013 по 06.02.2025 - на посаді начальника служби екіпажів пасажирської кабіни. Спеціальною нормою закону - п."г" ч.1 ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 передбачені умови призначення пенсії за вислугу років, а саме право на пенсію за вислугу років мають бортпровідники. Оскільки записи трудової книжки позивачки про роботу бортпровідником (у тому числі і начальником служби екіпажів пасажирської кабіни) є хронологічно послідовними, взаємоузгодженими, не містять взаємовиключних чи суперечливих даних, не мають явних та очевидних дефектів (недоліків, вад), розкривають зміст та характер роботи протягом періоду 26.04.2005 по 06.02.2025 (тобто понад 10 років), позивачка вважає, що вона набула право на пенсію за вислугу років.
Щодо відсутності уточнюючої довідки про пільговий стаж у позові зазначено, що такі довідки необхідні виключно у разі відсутності трудової книжки або записів у ній, проте трудова книжка позивачки наявна та містить необхідні записи.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.ст 160-161 КАС України.
15.05.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків у вигляді уточненої позовної заяви. У редакції уточненої позовної заяви представником позивача було виключено третю особу - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зі складу учасників справи.
Ухвалою суду від 13.06.2025 року продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви, а позивачу надано п'ятиденний строк на усунення недоліків.
20.06.2025 року до суду надійшла заява про уточнення позовних.
Ухвалою суду від 14.07.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
Відповідачу - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області копію ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 15.07.2025 о 17:42 год.
Згідно правил ч. 2 ст. 127 КАС України, копія ухвали вважається врученою 16.07.2025 року.
Однак, відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Як встановлено судом, позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за місцем проживання із заявою від 11.03.2025 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом із заявою для призначення пенсії позивачка подала, зокрема, Трудову книжку серії НОМЕР_3 .
Відповідно до п. 1.1 розд. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За принципом екстериторіальності органом для розгляду заяви позивачки від 11.03.2025 року визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №154750013007 від 20.03.2025 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.03.2025 року відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та загального стажу роботи.
Відповідно до змісту цього рішення:
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 08.02.1985, оскільки на титульній сторінці виправлення по-батькові та дати народження не завірені відповідно до вимог пункту 2.13. Інструкції.
Страховий стаж становить 24 роки 9 місяців 13 днів (до страхового стажу зарахований період догляду за дитиною 23.09.1988 р.н. до досягнення нею 3-річного віку та з 01.01.1998 періоди роботи за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування).
Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію. В електронній пенсійній справі відсутня довідка, що підтверджує стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачена пунктом 20 Порядку №637.
Згідно розрахунку стажу Форма РС-право, до страхованого стажу позивачки враховані періоди:
з 23.08.1988 по 22.06.1991 - догляд за дитиною до 3-х років;
з 01.01.1998 по 30.11.1998;
з 01.02.1999 по 31.12.1999;
з 01.02.2000 по 30.04.2000;
з 26.04.2005 по 30.06.2012;
з 01.07.2012 по 31.07.2012;
з 01.08.2012 по 31.12.2012;
з 01.01.2013 по 31.01.2025.
Усього 24 роки 9 місяців 13 днів.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №154750013007 від 20.03.2025 року щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунок і виплата пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 року.
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII набрав чинності 11.10.2017 року.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. «г» ст. 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ), право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
г) бортпровідники:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;
жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.
Відповідно до п. «г» ст. 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015, право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
г) бортпровідники:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;
жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.
До досягнення віку, встановленого абзацом третім цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "а" частини першої статті 13 цього Закону.
Разом із тим, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 пунктом 1 резолютивної частини визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визначено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
г) бортпровідники:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;
жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця“ (пункти «б“-«г“ статті 54).
Отже, пункт «г» ст. 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» діє у редакції, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
г) бортпровідники:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;
жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.
Згідно обставин справи, позивачка у віці 58 років звернулась до територіального органу ПФУ за місцем проживання із заявою від 11.03.2025 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом із заявою для призначення пенсії позивачка подала, зокрема, Трудову книжку серії НОМЕР_3 .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №154750013007 від 20.03.2025 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.03.2025 року відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та загального стажу роботи.
Відповідно до змісту цього рішення, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 08.02.1985, оскільки на титульній сторінці виправлення по-батькові та дати народження не завірені відповідно до вимог пункту 2.13 Інструкції. Страховий стаж становить 24 роки 9 місяців 13 днів (до страхового стажу зарахований період догляду за дитиною 23.09.1988 р.н. до досягнення нею 3-річного віку та з 01.01.1998 періоди роботи за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування). Для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію. В електронній пенсійній справі відсутня довідка, що підтверджує стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачена пунктом 20 Порядку №637.
Отже, відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обґрунтована відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років та загального стажу роботи.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення», яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з приписами статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, у редакції від 01.01.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Також Порядок №637 передбачає особливості підтвердження стажу роботи окремих категорій працівників.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Додатково в довідці наводяться такі відомості:
стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції;
стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування;
стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка подала до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - Трудову книжку серії НОМЕР_3 дата заповнення 08.02.1985 року.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що на титульній сторінці трудової книжки наявні виправлення по-батькові та дати народження, які не завірені відповідно до вимог пункту 2.13. Інструкції, що стало наслідком неврахування стажу за записами Трудової книжки серії НОМЕР_3 .
Суд критично оцінює наведене обґрунтування відповідача, з огляду на таке.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58).
Згідно п. 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 1.2 Інструкції №58, трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Правила заповнення трудової книжки закріплені у п. 2 цієї Інструкції, та відповідно до п. 2.1 Інструкції №58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Згідно п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно п. 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п. 2.12 Інструкції №58, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
До прийняття наведеної вище Інструкції, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно п. 2.12 Інструкції №58, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 “Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17, від 30 вересня 2021 року у справі №300/860/17.
Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивач подав до пенсійного органу для призначення пенсії основний документ, який підтверджує стаж роботи - Трудову книжку серії НОМЕР_3 дата заповнення 08.02.1985 року.
У трудовій книжці серії НОМЕР_4 дата заповнення 08.02.1985 року, наявні такі записи, що стосуються спірного періоду:
08.02.1985 по 14.08.1985 - період роботи на підприємстві «Одеская меховая фабрика»;
02.09.1985 по 01.11.1985 - період роботи на підприємстві «Сухолиманский я/сад «Светлячок»;
28.11.1985 по 13.05.1991 - період роботи на підприємстві «Одеская меховая фабрика»;
20.05.1991 по 01.09.1992 - період роботи на підприємстві «Овидиопольский РПК»;
08.09.1997 по 01.05.2000 - період роботи на підприємстві брокером;
26.04.2005 по 16.01.2013 - період роботи на посаді бортпровідника повітряного судна;
17.01.2013 по 06.02.2025 - період роботи на посаді начальника служби екіпажів пасажирської кабіни.
Дослідивши зміст та оформлення трудової книжки серії НОМЕР_3 дата заповнення 08.02.1985 року, суд встановив, що записи, що стосуються періодів роботи позивачки зроблені чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень, у записах відсутні ознаки підчисток та підробок.
Отже, набутий позивачкою трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу.
Відповідно до ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається й на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача, наведені у рішенні №154750013007 від 20.03.2025 року, про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 08.02.1985 року, оскільки на титульній сторінці виправлення по батькові та дати народження не завірені відповідно до вимог пункту 2.13. Інструкції, оскільки, як зазначено вище, відповідальність за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок несуть посадові особи підприємства, установи, організації роботодавця, а не працівник.
Суд також відхиляє доводи відповідача, наведені у рішенні №154750013007 від 20.03.2025 року, про те, що для зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.
Тобто, порядок додаткового підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.
На підставі викладеного, суд вважає, що записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 дата заповнення 08.02.1985 року підтверджується стаж роботи позивачки з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 13.05.1991, з 20.05.1991 по 01.09.1992, з 08.09.1997 по 01.05.2000, з 26.04.2005 по 16.01.2013, з 17.01.2013 по 06.02.2025.
За змістом рішення №154750013007 від 20.03.2025 року відповідач зарахував до страхового стажу зарахований період догляду за дитиною 23.09.1988 р.н. до досягнення нею 3-річного віку та з 01.01.1998 періоди роботи за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно розрахунку стажу Форма РС-право, до страхованого стажу позивачки враховані періоди:
з 23.08.1988 по 22.06.1991 - догляд за дитиною до 3-х років;
з 01.01.1998 по 30.11.1998;
з 01.02.1999 по 31.12.1999;
з 01.02.2000 по 30.04.2000;
з 26.04.2005 по 30.06.2012;
з 01.07.2012 по 31.07.2012;
з 01.08.2012 по 31.12.2012;
з 01.01.2013 по 31.01.2025.
Усього 24 роки 9 місяців 13 днів.
Отже, вказані періоди не є спірними.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування позивачці до страхового стажу періодів роботи з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.06.1991 по 01.09.1992, з 08.09.1997 по 31.12.1997, з 01.12.1998 по 31.01.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_3 дата заповнення 08.02.1985 року.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №154750013007 від 20.03.2025 року в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.06.1991 по 01.09.1992, з 08.09.1997 по 31.12.1997, з 01.12.1998 по 31.01.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_3 дата заповнення 01.08.1983 року, як такого, що не відповідає критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України.
З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, для належного та ефективного захисту порушених прав позивачки, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.06.1991 по 01.09.1992, з 08.09.1997 по 31.12.1997, з 01.12.1998 по 31.01.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_3 дата заповнення 08.02.1985 року.
Що стосується стажу, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як зазначено судом вище, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, пункт «г» ст. 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» діє у редакції, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:
г) бортпровідники:
чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;
жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.
Судом встановлено, що позивачка відповідає умовам досягнення 45 років і наявності загального стажу роботи не менше 20 років.
Щодо спеціального стажу не менше 10 років як бортпровідниця, судом встановлено наступне.
Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 дата заповнення 08.02.1985 року, у період з 26.04.2005 по 16.01.2013 позивачка працювала на посаді бортпровідника повітряного судна; у період з 17.01.2013 по 06.02.2025 - на посаді начальника служби екіпажів пасажирської кабіни.
Отже, стаж роботи позивачки на посаді бортпровідника менший ніж 10 років.
Що стосується стажу роботи на посаді начальника служби екіпажів пасажирської кабіни.
Відповідно до ст. 52 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу.
Згадані окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу розмежовані саме у нормах ст. 54 Закону № 1788-XII.
Так, у порядку п. "а" ч.1 ст. 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу.
У порядку п. "б" ч.1 ст. 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера.
У порядку п. "в" ч.1 ст. 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У порядку п. "г" ч.1 ст. 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають бортпровідники.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 на подальший розвиток приписів ст.54 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" було затверджено низку актів, а саме, Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу; Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років; Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації; Перелік посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років; Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам, які управляють повітряним рухом і мають відповідне посвідчення.
Відповідно до ст. 57 Повітряного кодексу України, екіпаж повітряного судна складається з осіб льотного складу, до якого належать особи льотного екіпажу та екіпажу пасажирського і вантажного салону, які під час польоту постійно виконують такі функції:
1) виконання процедур, передбачених керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна;
2) обслуговування устаткування, механізмів та приладів, необхідних для польоту повітряного судна, а також обладнання, встановленого на повітряному судні та необхідного для виконання польотного завдання;
3) забезпечення процедур безпеки пасажирів на борту повітряного судна та їх обслуговування.
Склад екіпажу визначається залежно від типу повітряного судна, характеристик і тривалості польоту, характеру операцій, для яких це повітряне судно призначене. Склад випробувального екіпажу визначається відповідно до авіаційних правил України щодо проведення випробувальних польотів. Поіменний список членів екіпажу визначається експлуатантом перед кожним польотом.
Мінімальна чисельність складу екіпажу повітряного судна встановлюється керівництвом з льотної експлуатації конкретного типу повітряного судна.
Усі члени екіпажу належать до льотного складу.
Тобто, ознакою екіпажу повітряного судна є виконання функцій під час польоту.
Згідно обставин справи, позивачка має Свідоцтво бортпровідника №002319, видане Державною авіаційною службою України 28.10.2021 року.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази стовно того, що робота позивачки у період з 17.01.2013 по 06.02.2025 на посаді начальника служби екіпажів пасажирської кабіни передбачала виконання функцій під час польоту.
Тільки запис у трудовій книжці та Свідоцтво бортпровідника № НОМЕР_5 від 28.10.2021 року не дають підстав для висновку про те, що позивачка у період з 17.01.2013 по 06.02.2025 перебуваючи на посаді начальника служби екіпажів пасажирської кабіни виконувала функції під час польоту.
Отже, не підтверджена така умова для призначення позивачці пенсії за вислугу років на підставі п. «г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як наявність спеціального стажу не менше 10 років як бортпровідниця.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за вислугою років ОСОБА_1 , починаючи з 11.03.2025 року відповідно до п. «г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас, суд зауважує, що позивачка не позбавлена можливості звернутись до органів ПФУ повторно із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши підтвердні документи щодо наявності спеціального стажу.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити частково.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 968, 96 грн., де 968, 96 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 165, 242-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №154750013007 від 20.03.2025 року в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.06.1991 по 01.09.1992, з 08.09.1997 по 31.12.1997, з 01.12.1998 по 31.01.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_3 дата заповнення 08.02.1985 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 08.02.1985 по 14.08.1985, з 02.09.1985 по 01.11.1985, з 28.11.1985 по 22.08.1988, з 23.06.1991 по 01.09.1992, з 08.09.1997 по 31.12.1997, з 01.12.1998 по 31.01.1999, з 01.01.2000 по 31.01.2000 рр., згідно записів у Трудовій книжці серії НОМЕР_3 дата заповнення 08.02.1985 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук