Справа № 420/13785/25
11 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2018 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2019 роки без врахування індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2018 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність та помилково не враховано індексацію грошового забезпечення під час обрахунку і виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані календарні дні основної щорічної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2018-2021 роки.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід. №ЕС63923/25 від 24.06.2025 року), посилаючись на проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Крім цього, відповідачем зазначено, що компенсація втрати частини доходів може бути обчислена лише з нарахованої особі до виплати суми, яка не була виплачена у встановлені законодавством строки. У даному випадку суми грошової допомоги для оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, за Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.06.2025 14 невиплату яких позивач просить стягнути компенсацію, йому нараховані до виплати не були, тому й відсутні підстави для здійснення такої компенсації. Отже, вимога позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасною та задоволенню не підлягає.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/13785/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 26.12.2018 № 692 був звільнений з військової служби та наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2019 № 5, виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 04.02.2019. Рішенням командувача Сухопутних військ Збройних Силах України від 19.12.2019 року № 39140, військова частина НОМЕР_2 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та встановленим порядком зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 з 01.01.2020.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2019 № 5 позивачу виплачена при звільненні: одноразова допомога при звільненні за 3 календарних роки виходячи з місячного грошового забезпечення. Також, в період проходження військової служби виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2016 - 2018 роки в розмірі місячного грошового забезпечення. При звільненні з військової служби позивачу не виплачувалася компенсація за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 у справі № 420/6650/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації не використані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04.02.2019 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 04.02.2019 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року у справі № 420/6650/20 відповідачем 30.12.2021 була виплачена грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, у сумі 95438,09 грн. із одночасним утримання військового збору 1,5%, що підтверджується випискою по картковому рахунку “Приватбанку».
В період проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_2 не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Більше того індексація грошового забезпечення не була виплачена і при виключенні позивача із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 420/6652/20 мій адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано дії військової частини НОМЕР_2 щодо зупинення виплати Індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року та невиплати різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксовану суму індексації) за період з 01.03.2018 року по 04.02.2019 року протиправними; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно, застосувавши при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року у справі № 40/6652/20 відповідачем була виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 118686,18 грн. із одночасним утриманням військового збору 1,5 %, що підтверджується розрахунком військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2022 № 441.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, є такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абзацом 2 ч.3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частиною 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Частиною 14 статті 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям які не використали щорічну або додаткову відпустку їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Наказом МО України від 07.06.2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок), п.1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і «Про донорство крові та її компонентів» та Постанов КМУ від 17 липня 1992 року №393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, від 15 червня 1994 року №414 Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, від 11 серпня 1995 року № 648 Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах, від 22 грудня 1995 року № 1037 Про надбавки до посадових окладів осіб, зайнятих на шифрувальній роботі, від 30 серпня 2017 року № 704»Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» .
Відповідно до п.2 Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Згідно п.1 Розділу XXIII Порядку виплата грошової допомоги для оздоровлення, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п.1 розділу XXXI Порядку грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
Таким чином, згідно вказаних норм чинного законодавства, обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за відпустки, здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Так, ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ (далі Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч.2 ст. 19 Закону №2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно ст. 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01 січня 2016 року в розмірі 101 відсоток).
У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 Закону №1282-ХІІ, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно п.2 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Згідно п.1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01 січня 2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 року №77).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Суд зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється "одноразова грошова допомога при звільненні", при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03 квітня 2019 року справа №638/9697/17, від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17, від 27 грудня 2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Верховний Суд в постанові від 11 грудня 2019 у справі №638/5794/17 зазначив: "В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення."
Крім того, питання включення індексації до складу грошового забезпечення з якого здійснюється обчислення безпосередньо одноразової грошової допомоги при звільненні, було предметом розгляду Верховним Судом.
Так, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року по справі №240/10130/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.
Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року по справі №820/3423/18, також вказав, що субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена також у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 березня 2020 року по справі №820/5286/17 та у постанові від 26 лютого 2021 року по справі №620/3346/19 у яких також розглядалося питання врахування індексації при обрахунку, зокрема, грошової допомоги на оздоровлення.
З огляду на викладене, зважаючи на ненадання відповідачем до суду доказів врахування індексації грошового забезпечення при обчисленні спірних виплат, суд вважає, що наявні підстави для включення індексації при їх розрахунку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки без врахування індексації грошового забезпечення; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки без врахування індексації грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Поряд цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, оскільки відновленню підлягає лише порушене право та в даному випадку відсутні об'єктивні підстави вважати, що після здійснення нарахування перерахованого грошового забезпечення позивача та/або в подальшому будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2018 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2019 роки без врахування індексації грошового забезпечення;
3. Зобов'язати військову частину військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016 - 2018 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової щорічної відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 - 2019 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 11.09.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю. В. у відпустці, у період з 30.05.2025 року по 27.06.2025 року, з 15.08.2025 року по 22.08.2025 року, а також на лікарняному з 07.07.2025р. по 08.08.2025 р. включно.
Суддя Ю.В. Харченко
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.