Справа № 420/22083/25
12 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатом якого позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії після її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 420/39331/24 (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії), в тому числі з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025, максимальним розміром;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 420/39331/24 (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії), в тому числі з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025, без обмеження її максимальним розміром.
Позов обґрунтований тим, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду провело перерахунок пенсії позивача, однак обмежило розмір пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії. З діями відповідача щодо зменшення пенсії шляхом застосування обмеження пенсійних виплат максимальним розміром позивач не погоджується, оскільки будь-яке обмеження встановленого розміру пенсії порушує суть конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту осіб. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що безпідставною є вимога Позивача стосовно виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним з 1 жовтня 2011 року та неконституційним не визнавався. Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2024 становить 2361,00 грн, максимальний розмір пенсії з 01.01.2025 становить 23610,00 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 на 01.07.2025 становить 34424,22 грн. Представник відповідача звертає увагу суду, що посилання Позивача на Рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-УІІ, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» залишилась діючою. Відтак, законних підстав для виплати пенсії Позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону № 3668 у Головного управління не має, оскільки це призведе до порушення норм чинного законодавства. Обґрунтовуючи позицію відповідача, представник зазначив, що КМУ ухвалено Постанову №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану». Визначеною Постановою №1 Уряд визначив розміри і порядок застосування обмежувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій. Розмір пенсії позивача станом на 01.01.2025 перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму, установленого для осіб, які втратили працездатність, та в матеріалах пенсійної справи відсутня довідка, яка підтверджує його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Враховуючи викладене, виплата пенсії позивачу з 01.01.2025 року проводиться із застосуванням коефіцієнтів у розмірі та порядку, визначеному діючим законодавством та нормативними актами, а саме статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови №1 КМУ «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану», таким чином вимога позивача є безпідставною та такою, що суперечить чинному законодавству. За таких обставин, передбачені ст. 46 Закону № 4059-IX обмеження застосовані до Позивача правомірно. Пенсія обчислена та виплачується відповідно до норм чинного пенсійного законодавства, тому для проведення її перерахунку, виходячи з іншого розміру підстав немає. Також представник відповідача зазначає, що з позовом Позивач звернувся в 2025 році, при цьому позовні вимоги стосуються перерахунку починаючи з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025 року, а тому Позивачем було пропущено строки позовної давності без поважних на те підстав. Таким чином, Позивачем пропущено строки встановленні вищевказаною нормою та позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду відповідно до ст.240 КАС України.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив про те, що у разі винесення рішення про задоволення позовних вимог, його реальне виконання залежатиме від дій Мінсоцполітики, як органу, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері пенсійного забезпечення, та є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою за КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду». Крім того, розробником проекту постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" є Мінсоцполітики. Рішення у цій справі впливатиме на інтереси Мінсоцполітики, а не залучення Мінсоцполітики до участі у справі позбавить його можливості реалізувати права учасника справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 після звільнення зі служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначено та виплачується пенсія. Органом, яким здійснюються призначення пенсії, її перерахунок та виплата, є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року по справі № 420/39331/24, яке набрало законної сили, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області було зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2024 року № ЮО118259 станом на 01.01.2022 року, починаючи з 01.02.2022 року, № ЮО118259 станом на 01.01.2023 року, починаючи з 01.02.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
17.06.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання зазначеного судового рішення проведено перерахунок пенсії позивача, про що позивача повідомлено листом ГУПФУ від 03.07.2025 року № 1500-0217-8/117670. В листі зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 № 420/39331/24 ОСОБА_1 17.06.2025 проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії з 01.07.2025 становить 34424,22 грн.
При цьому, як вбачається з перерахунку пенсії з 01.02.2022, перерахована пенсія обчислена з 01.02.2022 та в підсумку з урахуванням надбавок, доплат, підвищень пенсія нарахована з 01.02.2022 в загальному розмірі 40410,55 гривень.
Проте відповідач під час нарахування фактичної виплати з 01.02.2022 перерахованої пенсії безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії розміром, у якому вона була обчислена та виплачувалась до проведення такого перерахунку пенсії, і здійснив виплату пенсії позивача з урахуванням її обмеження в сумі 28860,24 гривень.
Як вбачається з перерахунку пенсії з 01.02.2023, перерахована пенсія обчислена з 01.02.2023 та в підсумку з урахуванням надбавок, доплат, підвищень пенсія нарахована з 01.02.2023 в загальному розмірі 56603,50 гривень.
Проте відповідач під час нарахування фактичної виплати з 01.02.2023 перерахованої пенсії безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії розміром, у якому вона була обчислена та виплачувалась до проведення такого перерахунку пенсії, і здійснив виплату пенсії позивача з урахуванням її обмеження в сумі 32897,81 гривень.
Як вбачається з перерахунку пенсії з 01.03.2024, перерахована пенсія обчислена з 01.03.2024 і в підсумку з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексації пенсія нарахована з 01.03.2024 в загальному розмірі 58585,70 гривень.
Проте відповідач під час нарахування фактичної виплати з 01.03.2024 перерахованої пенсії безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії розміром, у якому вона була обчислена та виплачувалась до проведення такого перерахунку пенсії, і здійснив виплату пенсії позивача з урахуванням її обмеження в сумі 34424,22 гривень.
Як вбачається з перерахунку пенсії з 01.03.2025 та з 01.07.2025, перерахована пенсія обчислена з 01.03.2025 та встановлена для фактичної виплати з 01.07.2025 і в підсумку з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та індексації пенсія нарахована в загальному розмірі 60460,70 гривень.
Проте відповідач під час нарахування фактичної виплати з 01.03.2025 та з 01.07.2025 перерахованої пенсії безпідставно обмежив розмір виплачуваної позивачу пенсії розміром, у якому вона була обчислена та виплачувалась до проведення такого перерахунку пенсії, і здійснив виплату пенсії позивача з урахуванням її обмеження в сумі 34424,22 гривень.
Зазначене підтверджується листом ГУПФУ від 03.07.2025 року, доданими до нього перерахунками пенсії з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025.
В свою чергу такі дії щодо обмеження відповідачем розміру пенсії позивача з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025 не відповідають нормам Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Частинами другою та третьою статті 51 Закону № 2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ч.4 ст.63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Уразі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Приписами статті 117 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
У зв'язку з прийняттям Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року №3668-VI у 2011 році ч.7 ст.43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб викладено у наступній редакції: Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналогічні зміни були внесені до ч.3 ст.27 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.2 розд.ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналізуючи викладене суд доходить висновку, що вказані норми запроваджують обмеження, щодо розміру призначених після 1 жовтня 2011 року та перерахованих пенсій, зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ.
При цьому, у п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень; Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року частина 7 статті 43 в Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб застосуванню не підлягає.
Відповідно до Законів України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII, у частині 7 статті 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб вносились лише зміни до другого речення зазначеної частини ст. 43 Закону №2262-ХІІ.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
При цьому, після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення від 20.12.2016 року, зміни до першого речення ч.7 ст.43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились.
Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законами України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 №911-VIII та Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, обмеження максимальним розміром пенсії позивача є протиправним.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі №522/3093/17, від 14.05.2019 року по справі №591/2109/17, від 09.09.2019 року по справі №463/925/17, від 09.11.2020 року по справі №813/678/18, від 23 червня 2020 року у справі №686/24928/16-а, від 09 лютого 2021 року по справі № 1640/2500/18.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст.1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суттєвою є обставина, що обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20 грудня 2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
До того ж, закон не передбачає випадків обмеження пенсійної виплати максимальним розміром, визначеним за результатами перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення, як це зробив відповідач у спірних відносинах.
При вирішенні справи суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що на виконання рішення суду у справі № 420/39331/24 розмір пенсії позивача був зафіксований у сталому розмірі.
По-перше, цим судовим рішенням пенсійний орган зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2024 року № ЮО118259 станом на 01.01.2022 року, починаючи з 01.02.2022 року, № ЮО118259 станом на 01.01.2023 року, починаючи з 01.02.2023 року, з урахуванням виплачених сум, а не нарахувати та виплачувати позивачу пенсію у визначеному судом розмірі.
По-друге, вказане рішення суду не звільняє відповідача від обов'язку самостійно здійснювати перерахунок пенсії позивача за наявності для цього законних підстав та виплачувати її у новому розмірі у зв'язку з проведенням такого перерахунку.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно обмежив позивачу розмір пенсії максимальним розміром.
Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ та ст.2 Закону № 3668-VI не змінились.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.03.2025 року.
Суд звертає увагу, що Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов щодо застосування до пенсії позивача постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року, оскільки у даній справі вказані питання не є предметом спірних правовідносин. Згідно з розрахунком пенсії позивача з 01.03.2025 року та з 01.07.2025 року пенсія позивача обмежена розміром з урахуванням максимального розміру пенсії. Застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» відповідно до розрахунку пенсії позивача з 01.03.2025 року та з 01.07.2025 року не здійснювалось.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності дій відповідача щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії після її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 420/39331/24 (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії), в тому числі з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025, максимальним розміром.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 по справі № 420/39331/24 (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії), в тому числі з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.04.2025, без обмеження її максимальним розміром.
Що стосується посилань відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, то суд зазначає наступне.
За приписами ч.1, 2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час, за приписами ч.3 ст. 51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як вказано у позовній заяві, підстава для перерахунку пенсії позивача без обмеження максимальним розміром виникла лише після перерахунку пенсії позивача на підставі довідок виданих на виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.11.2024 року № ЮО118259 станом на 01.01.2022 року, починаючи з 01.02.2022 року, № ЮО118259 станом на 01.01.2023 року, починаючи з 01.02.2023 року, у зв'язку з чим позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про відповідний перерахунок пенсії. Процесуальний строк для подачі даного позову обчислюється з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме з моменту отримання відмови ГУ ПФУ в Одеській області щодо проведення перерахунку пенсії листом від 03.07.2025 року № 1500-0217-8/117670, а позивач звернувся до суду 07.07.2025 р., тобто процесуальний строк для подачі даного позову суд вважає не пропущеним.
Оскільки в даному випадку перерахунок пенсії позивачу не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, тому у суду відсутні підстави вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Щодо клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Відповідно до ч.5 ст.49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується.
Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
На думку суду, участь третіх осіб в адміністративній справі є формою захисту їх прав та інтересів, що пов'язані із спірними правовідносинами.
Однак, виходячи із змісту позовних вимог та предмету спору, судом не встановлено, що рішення у вказаній справі може вплинути на права та інтереси Міністерства соціальної політики України, оскільки публічно-правовий спір заявлено щодо оскарження саме дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром.
При цьому слід врахувати, що обов'язки Мінсоцполітики як головного розпорядника бюджетних коштів передбачені законом, а не судовим рішенням у конкретній справі.
Відтак, судом не встановлено, що для всебічного та об'єктивного розгляду справи, правильного застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права необхідно залучити третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України, тому у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи належить відмовити.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Проніна проти України» (пункт 23) і “Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до задоволення. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни (учасник АТО) позивач звільнений від сплати судового збору, що підтверджується посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_1 від 09.03.2021.
Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат в цій частині у справі не здійснювати.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство соціальної політики України - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії після її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року по справі № 420/39331/24 (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії), в тому числі з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025 років, максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна,83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 року по справі № 420/39331/24 (з урахуванням надбавок, підвищень, доплат до пенсії, індексації пенсії), в тому числі з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.07.2025 років, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя К.С. Єфіменко