Справа № 420/10838/25
12 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна міграційна служба України та Генеральний штаб Збройних Сил України про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна міграційна служба України та Генеральний штаб Збройних Сил України, в якому позивач просить:
визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
рішення від 11.10.2024 органу реєстрації Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) ОСОБА_1 визнати протиправним, недійсним і скасувати;
зобов'язати орган реєстрації Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області:
прийняти рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
внести до реєстру територіальної громади Овідіопольської територіальної громади відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
сформувати інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 для її передачі до відомчої інформаційної системи Державної міграційної служби України з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру;
видати ОСОБА_1 витяг з реєстру територіальної громади Овідіопольської територіальної громади.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області із письмовою заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Однак отримав відмову, яка обґрунтована відсутністю військово-облікового документа (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Відмову Позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 18.04.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
05.05.2025 року за вх. №ЕС/42873/25 від Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що ознайомившись зі змістом адміністративного позову відповідач вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
У відзиві вказано, що 04.10.2024 року до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області звернувся громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адміністративною послугою «Реєстрація місця проживання».
В той же час, на прохання адміністратора ( ОСОБА_3 ) надати документи передбачені пунктом 7 Закону України №1871-IX від 05.11.2021 року «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», громадянином ОСОБА_1 , була надана усна відповідь, що він не має відношення до військового обліку та до військового обов'язку.
Керуючись пунктом 87, підпунктом 3 Постанови КМУ №265 від 07.02.2022 року, «особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості» адміністратором була надана вмотивована відмова.
11.10.2024 року до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області звернулися громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (власник житла) за адміністративною послугою «Реєстрація місця проживання» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Адміністратор керуючись пунктом 87, підпунктом 3, Постанови КМУ №265 від 07.02.2022 року, «особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості» повторно надала заявнику вмотивовану відмову.
Не погоджуючись з відмовою в реєстрації місця проживання, громадянин ОСОБА_1 звертається на адресу Овідіопольської селищної ради з заявою від 21.10.2024 щодо реєстрації місця проживання. Відділом ЦНАП розглянуто заяву та 07.11.2024 року громадянину ОСОБА_1 було надано змістовну та обґрунтовану відповідь (відмову).
Позивачу було роз'яснено порядок отримання адміністративної послуги щодо реєстрації місця проживання і наголошено про необхідність перебування на військовому обліку та мати військово-обліковий документ. Для цього позивачу рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на правомірність дій Відповідача, представник просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
05.05.2025 року до суду за вхід. №42775/25 від представника Державної міграційної служби України надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких наголошено, що відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.08.2014 року №360 про затвердження Положення про Державну міграційну службу України та постанови Кабінету міністрів України від 07.02.2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» Державна міграційна служба України не є органом реєстрації місця проживання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 від 19.03.2024 року (дійсний до 19.03.2034 року). УНЗР 20060216-08272. Стать: М. РНОКПП: НОМЕР_2 .
Згідно відповіді Єдиного державного демографічного реєстру на запит судді Потоцької Н.В. №1763910 від 11.09.2025 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
04.10.2024 року громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області народження за адміністративною послугою «Реєстрація місця проживання» для цього ним були надані наступні документи:
1. Копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ;
2. Нотаріально засвідчена заява від власника нерухомого майна;
3. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Адміністратором за описом прийнятих документів була сформована Заява про реєстрацію місця проживання (перебування) (Додаток 2) до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування).
Сторонами не заперечується, що на прохання адміністратора надати документи передбачені пунктом 7 Закону України №1871-IX від 05.11.2021 року «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», громадянином ОСОБА_1 була надана усна відмова.
Керуючись пунктом 87, підпунктом 3 Постанови КМУ №265 від 07.02.2022 року, «особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості» адміністратором була надана відмова.
11.10.2024 року громадянин ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (власник житла) звернулися до відділу «Центр надання адміністративних послуг» Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області за адміністративною послугою «Реєстрація місця проживання» ОСОБА_1 , для цього ними були надані наступні документи:
1. Копія паспорту громадянина України ОСОБА_1 ;
2. Копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 ;
3. Нотаріально засвідчена заява від власника нерухомого майна;
4. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
5. Заява (пояснення) від ОСОБА_1 ;
6. Копії квитанцій про сплату адміністративного збору.
Керуючись пунктом 87, підпунктом 3 Постанови КМУ № 265 від 07.02.2022 року, «особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості» адміністратором була надана відмова.
21.10.2024 року громадянин ОСОБА_1 звернувся на адресу Овідіопольської селищної ради з заявою щодо реєстрації місця проживання. Відділом ЦНАП розглянуто заяву та 07.11.2024 року громадянину ОСОБА_1 було роз'яснено порядок отримання адміністративної послуги щодо реєстрації місця проживання і наголошено про необхідність перебування на військовому обліку та мати військово-обліковий документ. Для цього позивачу рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. №1382-IV (далі - Закон №1382-IV), Законом України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021р. №1871-ІХ (далі - Закон №1871-ІХ), Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (затверджений постановою КМУ від 07.02.2022 р. №265; далі - Порядок №265).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 р. №1871-ІХ передбачено, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ:
адреса житла - місцезнаходження житла особи, що включає такі дані (за наявності): область, район, місто (село, селище), району в місті, вулиця шососе/проспект/бульвар/алея/площа/майдан/провулок/узвіз/з'їзд/проїзд/лінія/просіка/тупик тощо), номер будівлі (будинку/корпусу/блоку/секції тощо), номер квартири (кімнати тощо);
декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади;
житло - житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, в якому особа постійно або тимчасово проживає; реєстраційна дія - внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи.
Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування) (ч. 1 ст. 4 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ та п. 4 Порядку №265).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України від 05.11.2021 р. №1871-ІХ, порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України від 05.11.2021 р. №1871-ІХ громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.
Вищевказане кореспондується з положеннями п.5 Порядку №265.
Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України від 05.11.2021 р. №1871-ІХ реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності.
Частиною 1 ст. 9 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ визначено, що у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник).
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються:
1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними;
2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років;
3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України);
4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника);
5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків;
6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору;
7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ військово-обліковий документ подається у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 7 п. 35 Порядку №265 для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає, зокрема, військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Відтак, до заяви про реєстрацію місця проживання зацікавлена особа (яка підлягає взяттю на військовий облік або перебуває на військовому обліку) повинна приєднати військово-обліковий документ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірним моментом у вказаній справі є саме встановлення обов'язку (або відсутність такого) у ОСОБА_1 надати разом з заявою військово-обліковий документ.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
У частині третій даного Закону вказано, що військовий обов'язок включає:
підготовку громадян до військової служби;
взяття громадян на військовий облік;
прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;
проходження військової служби;
виконання військового обов'язку в запасі;
проходження служби у військовому резерві;
дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1 ст. 14 даного Закону, взяття громадян України на військовий облік призовників проводиться з метою визначення наявних людських ресурсів, ступеня їх придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону, взяття громадян України на військовий облік призовників здійснюється у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону, щороку протягом січня - березня беруться на облік громадяни України чоловічої статі, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років.
Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону, для взяття на військовий облік призовників громадяни України зобов'язані особисто прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону взяттю на військовий облік призовників підлягають громадяни України віком до 25 років.
Постановою КМУ від 21.03.2002 р. №352 затверджено Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом.
Згідно з абз. 6, 7 п. 17 даної Постанови до призовних дільниць щороку протягом січня березня приписуються громадяни, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка громадян, які підлягають військовому обліку призовників та своєчасно не пройшли приписки до призовних дільниць, здійснюється протягом року шляхом проведення додаткових засідань комісій.
Приписці до призовних дільниць підлягають усі допризовники, які проживають на території району (міста), крім осіб, що відбувають покарання в установах виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку (абз. 8 ч. 9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»).
Постановою КМУ від 16.05.2024 року №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 1 даної Постанови військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Додатком 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Таким чином, громадянин України віком від 17 до 25 років зобов'язаний з'явитись до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання для взяття на військовий облік призовників, про що отримати відповідний документ.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 від 19.03.2024 року (дійсний до 19.03.2034 року). УНЗР 20060216-08272. Стать: М. РНОКПП: НОМЕР_2 .
Крім того, як встановлено судом, відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
В той же час, як зазначає сам Позивач у позовній заяві, 16.02.2023 року йому виповнилось 17 рокі, але у зв'язку з перебуванням за межами України обов'язок передбачений Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» у встановлений строк не виконав.
З огляду на вищезазначене Позивач, як громадянин України, чоловік, який досяг віку 17 років є особою, яка підлягає взяттю на військовий облік відповідно до вимог Закону та повинен мати військово-обліковий документ для звернення за адміністративною послугою «Реєстрація місця проживання»
Відповідно до ст. 12 Закону України від 05.11.2021 р. №1871-ІХ, орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо:
1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування);
2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних;
3) особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі;
4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;
5) за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;
6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;
7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла;
8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини;
9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною.
Приписи ст. 12 Закону України від 05.11.2021р. №1871-ІХ деталізовані у нормах п. 87 Порядку №265, згідно з яким орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли:
1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування), що стосуються заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі, або перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов'язань (у разі відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника на декларування/реєстрацію місця проживання);
2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям, зазначеним у поданих особою документах або даних;
3) особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості;
4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними (крім випадку, передбаченого пунктом 53 цього Порядку), або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився;
5) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів;
6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку;
7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об'єкт нерухомого майна, який не належить до житла;
8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій стосовно дитини;
9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, зазначеним у декларації (заяві), поданій дитиною.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку Позивачем, як зацікавленою особою, серед матеріалів звернення з приводу реєстрації місця проживання подано документи не у повному обсязі, передбаченому законом, а тому Відповідачем у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом було прийнято правомірне рішення про відмову в реєстрації місця проживання.
Щодо вимоги про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає, що матеріалами справи та Відповідачем не заперечується право Позивача на реєстрацію у вказаному житловому будинку, який на праві власності належить ОСОБА_2 (батьку позивача, який надав письмову згоду на реєстрацію Позивача у вказаному будинку), але за умови дотримання порядку звернення за адміністративною послугою «Реєстрація місця проживання».
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приписами ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна міграційна служба України та Генеральний штаб Збройних Сил України про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Овідіопольська селищна рада Одеського району Одеської області (адреса: 67801, Україна, Одеська обл., Одеський р-н., с-ще. Овідіополь, вул. Незалежності, буд. 2-А, код ЄДРПОУ 04379172)
ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 )
ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП: не відомий)
Державна міграційна служба України (адреса: 01001, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, код ЄДРПОУ 37508470)
Генеральний штаб Збройних Сил України (адреса: 03168, Україна, м. Київ, пр-т. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 22991050)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.