Справа № 420/25723/25
12 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_2 ), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо невиплати йому - ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки;
зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому - ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024, 2025 роки із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.
Позивач зазначив, що він проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , в період служби брав безпосередню участь у бойових діях, у зв'язку з чим йому 11.12.2024 року видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_3 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2025 №142 його виключено зі списків військової частини у зв'язку із звільненням з лав Збройних Сил України. Проте, у вказаному наказі не було вирішено питання щодо виплати грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за 2024-2025 роки.
Позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою щодо внесення змін у наказ від 22.05.2025 №142 щодо нарахування та виплати йому грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки (як учаснику бойових дій) за 2024-2025 роки рік та провести їх виплату. Однак відповіді станом на дату подання позову отримано не було.
Позивач вважає, що він має право на грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку за 2024-2025 роки, оскільки він є учасником бойових дій та вважає, що виплата грошової компенсації за додаткову оплачувану відпустку повинна здійснюватись відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки порядком передбачено виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 04.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала суду від 04.08.2025 року доставлена до електронного кабінету відповідача через Підсистему «Електронний суд» 04.08.2025 року. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 12.09.2025 року не зареєстровано).
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 11.12.2024 року.
Позивач проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.05.2025 №142 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі звільненням у відставку за п.п. «б» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі постанови (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.
Наказом від 22.05.2025 №142 визначено, що щорічна основна відпустка за 2024 рік не надавалась. Вирішено виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 23 дні невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік, що передбачена розділом ХХХІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».
Проте наказом від 22.05.2025 №142 не визначено виплату додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Позивач, вважаючи, що йому повинна була виплачена компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій з 2024 по 2025 рік, звернувся до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини, регламентовані Законом України «Про відпустки» від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі Закон №504/96-ВР), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі Закон №3551-ХІІ), Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ).
Статтею 4 Закону №504/96-ВР встановлені види щорічних відпусток, а саме: основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.
Статтею 16-2 Закону №504/96-ВР встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, учасникам бойових дій надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п.8 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються, відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
За змістом п.14 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Згідно з п.19 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Стаття 16-2 Закону №504/96-ВР знаходиться у розділі ІІІ вказаного Закону, який має назву «Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням. Творча відпустка. Відпустка для підготовки та участі у змаганнях. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності», проте, зміст статті свідчить про те, що вказана відпустка надається тривалістю 14 календарних днів на рік, тобто щорічно тривалістю 14 днів.
Крім того, статтею 10 Закону №504/96-ВР розділу ІІ «Щорічні відпустки» регламентований порядок надання щорічних відпусток.
Згідно з п.8 ч.14 ст.10 Закону №504/96-ВР щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХІІ. Вказана норма співвідноситься з п.12 ст.12 Закону №3551-ХІІ.
Таким чином, військовослужбовцю, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні повинена нараховуватись та виплачуватись компенсація за невикористану відпустку.
Крім того, суд вважає, що вказана справа є типовою.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У рішенні Верховного Суду від 16.05.2019 року по справі №620/4218/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є: - позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби; - відповідач, суб'єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені; - підстави спору: а) фактичні відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; - предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17-18 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17-18 ст. 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що, відповідно до ч.14 ст.101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби, у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки, їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.05.2019 року по зразковій справі №620/4218/18.
У постанові ВП Верховного Суду від 21.08.2019 року також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Таким чином, згідно правового висновку Верховного Суду, дія особливого періоду не є підставою для не нарахування та невиплати військовослужбовцю при його звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку, у зв'язку з чим суд не приймає відповідні доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов.
Водночас, відповідно до п.19-21 ч.1 ст.6 Закону 3551-XII Кабінет Міністрів України постановою від 20.08.2014 року №413 затвердив Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
Відповідно до п.1 Порядку він визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та категорії таких осіб.
У п.2 наведений перелік осіб, яким надається статус учасника бойових дій, а пунктом 4 визначений перелік документів про залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Вказаний Порядок змінювався, але і на час надання позивачу статусу учасника бойових дій було визначено про подання документів протягом 30 днів є дня завершення особами виконання завдань антитерористичної операції. Такі документи подавались до Комісій, які протягом місяця вивчають документи та вирішують питання про наявність підстав для надання статусу учасника бойових дій, шляхом прийняття відповідного рішення.
Відповідно до п.9 особам, яким надано статус учасника бойових дій видається посвідчення учасника бойових дій.
Постановою КМУ №302 від 12.05.1994 року «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі Положення).
У пункті 2 Положення вказано, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій» (абз.2 п.3 Положення).
У копії посвідчення позивача наданого ним до позову також зазначено, що пред'явник посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.
Надання особі статусу учасника бойових дій - це фактично визнання державою у встановленому порядку відповідного положення такої особи в державі.
Таким чином, тільки після надання у встановленому порядку (надання документів до відповідної комісії, їх перевірка, розгляд та прийняття позитивного рішення) статусу учасника бойових дій така особа починає користуватися пільгами учасника бойових дій.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 4 ст.159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З урахуванням доводів позову щодо невиплати йому компенсації невикористаних днів додаткової відпустки, тієї обставини, що наданий строк для відзиву сплинув, та станом на час розгляду справ відзив на позов до суду не надійшов, згідно автоматизованої системи діловодства суду по справі не зареєстровано будь-яких клопотань, заяв відповідача, суд кваліфікує неподання відповідачем - суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.
Оскільки позивач отримав посвідчення учасника бойових дій 11.12.2024 року, суд вважає, що саме з цього часу він має право на пільги для учасника бойових дій.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує, відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи встановлені обставини суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 11.12.2024 року (дати отримання статусу учасника бойових дій) по 22.05.2025 року (дату виключення з обліку військової частини), виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини 22.05.2025 року; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 11.12.2024 року по 22.05.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини 22.05.2025 року.
При цьому, вирішення питання про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач отримував грошове забезпечення. Крім того, наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем будуть порушені права позивача щодо не відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів при здійснені виплати належного грошового забезпечення та індексації а тому ці вимоги стосуються правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому, тобто є передчасними, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 11.12.2024 року по 22.05.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини 22.05.2025 року.
Зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 11.12.2024 року по 22.05.2025 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини 22.05.2025 року.
В частині решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва