Справа № 420/19669/25
12 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 951050103921 від 16.05.2025 р. про відмову ОСОБА_1 у переведенні її з одного виду пенсії на інший та у призначенні пенсії по втраті годувальника;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший, призначивши їй пенсію по втраті годувальника у розмірі 11805,00 грн. щомісячно, що відповідає розміру 50% пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 на момент його смерті.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05.01.1973 р. уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 05.01.1973 р., та із вказаного часу проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та, враховуючи, що заробітна плата та пенсія чоловіка була значно більшою, саме він утримував їхню сім'ю. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) складено актовий запис № 1362 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 17.04.2025 р. Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 09.05.2025 р. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - у разі втрати годувальника - її померлого чоловіка ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років як працівник авіації і льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 951050103921 від 16.05.2025 р. відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника. В обґрунтування єдиної підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії у разі втрати годувальника відповідач зазначив, що при проведенні умовного перерахунку пенсії з 09.05.2025 р. встановлено, що ОСОБА_1 недоцільно переходити на пенсію у разі втрати годувальника, тому що розмір її пенсії зменшується з 4561,54 грн. та становитиме 4396,40 грн. 10.06.2025 р. (вих. №1500-0308-8/105922) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідь на адвокатський запит представника позивача надано запитувані документи та, зокрема, повідомлено, що померлий чоловік позивача ОСОБА_2 востаннє отримав пенсію 06.04.2025 р. у розмірі 23610,00 грн. Зі змісту наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області довідки від 10.06.2025 р. (вих. № 1500-0403-8/105819) вбачається, що ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримував пенсію за вислугу років працівникам льотних екіпажів відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зокрема, починаючи з 01.02.2024 р. до моменту смерті розмір пенсії померлого чоловіка позивача складав 23610,00 грн. Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 951050103921 від 16.05.2025 р., яким їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, протиправним у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.
Від представника відповідача ГУ ПФУ в Хмельницькій області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ) перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду в Одеській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену як працівнику льотного складу екіпажу, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсії, а також порядок призначення і виплати пенсії льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Враховуючи вищевикладене, положення статті 54 Закону № 1788-ХІІ застосовується в частині визначення права безпосередньо особи на призначення пенсії за вислугу років , а затверджений Кабінетом Міністрів України порядок щодо обчислення пенсії за вислугу років застосовуються лише під час обчислення пенсії за вислугу років окремих категорій працівників авіації і льотно випробного складу , які мають право на пенсію за вислугу років, відтак положення статті 54 Закону 1788-ХІІ не може бути застосовано при обрахунку пенсії по втраті годувальника. Крім того, звертаємо увагу суду , що закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, зокрема, на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника згідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як передбачено статтями 36, 37 Закону № 1058-ІV.
Від представника відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймало участі у розгляді заяви позивача . До Головного управління було надано лише заяву, яку за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр). Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до п. 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих для переходу на інший вид пенсії позивачу провадився за принципом «екстериторіальності». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято Рішення №951050103921 від 16.05.2025, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з огляду на наступне. Відповідно до статті 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Частиною другою вказаної статті визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Позивач отримує пенсію за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При проведенні умовного перерахунку пенсії з 09.05.2025 встановлено, що ОСОБА_1 недоцільно переходити на пенсію в разі втрати годувальника згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому що розмір пенсії зменшується з 4561,54 і становитиме 4396,40. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії. З огляду на вищезазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №951050103921 від 16.05.2025 є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив на позовну, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 05.01.1973 р.
ОСОБА_2 перебував на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду в Одеській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену як працівнику льотного складу екіпажу, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) складено актовий запис № 1362 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 17.04.2025 р.
09.05.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перехід на інший вид пенсії - у разі втрати годувальника - її померлого чоловіка ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років як працівник авіації і льотно-випробного складу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22- 1 від 25.11.2005 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 951050103921 від 16.05.2025 р. відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у разі втрати годувальника. В обґрунтування відмови у призначенні позивачу пенсії у разі втрати годувальника відповідач зазначив, що при проведені умовного перерахунку пенсії з 09:05.2025 встановлено, що ОСОБА_1 недоцільно переходити на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону. України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», тому що розмір пенсії зменшується з 4561,54 1 становитиме 4396,40
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Приписами частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ст.10 Закону №1058-IV).
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (п.1 ч.2 ст.36 Закону №1058-IV).
Зі змісту частини третьої статті 36 Закону №1058-IV слідує, що до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За вказаними законодавчими нормами, члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.
Суд зазначає, що підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника стало те, що її померлий чоловік отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", а пенсія у зв'язку з втратою годувальника розраховується у процентному відношенні до пенсії за віком. Тому, як вказує відповідач, пенсія у зв'язку з втратою годувальника буде меншою ніж отримувана на даний час пенсія позивачки.
У відповідності до термінів, викладених у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Разом з тим, в силу частини першої статті 37 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника.
Тобто, передбачено розрахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника здійснювати з пенсії за віком, яку померлий чоловік позивача в дійсності не отримував на день смерті.
Матеріалами справи підтверджується, що померлий чоловік позивачки отримував пенсію за вислугу років, призначену як працівнику льотного складу екіпажу, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
При цьому, суд бере до уваги, що померлому чоловіку позивача пенсія за віком ніколи не призначалася, виходячи з такого.
Частинами першою та другою статті 53 Закону №1788-ХІІ, зокрема, передбачений порядок обчислення розміру пенсії за вислугою років працівникам льотно-випробного складу, за змістом яких пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.
Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 65 Закону 1788-ХІІ середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку.
Аналогічний порядок обчислення пенсії за вислугою років працівникам льотно-випробного складу відображений, зокрема й у Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам авіації та льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 року №550.
При цьому, умови визначення дати, з якої призначається пенсія за віком регламентуються положеннями Закону №1058-ІV, відповідно до ч. 1 ст. 45 якого пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, як зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Судом встановлено, що пенсія за віком за життя годувальника ОСОБА_2 йому ніколи не обчислювалася і не виплачувалася, відповідно бажання одержувати такий вид пенсії померлий чоловік не виявляв.
Порядок обчислення пенсії за віком регламентований ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV, зокрема: розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = ЗпКс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
См х ВС
КС = _______________
100% х 12, де
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
За правилами, встановленими ч. 1 ст. 40 Закону №1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Таким чином, суд дійшов висновку, що порядок обчислення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV кардинально відрізняється від порядку обчислення пенсії за вислугою років працівникам авіації та льотно-випробного складу. Зокрема, для обчислення пенсії за віком враховується весь страховий стаж особи, заробітна плата за період страхового стажу з 01 липня 2000 року, та за бажанням за 60 календарних місяців до 01 липня 2000 року. При цьому, для обчислення пенсії за вислугою років враховується обмежений не тривалий період заробітної плати такої особи.
Суд зазначає, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), відповідно до якого для обчислення пенсії за віком особою, яка претендує на таку пенсію подаються документи як про особу, вік, так і про страховий стаж та заробітну плату.
Без надання документів про стаж і заробітну плату особи об'єктивне обчислення розміру пенсії за віком не є можливим.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Зазначене свідчить на користь того, що право на призначення та обчислення пенсії за віком має особа лише протягом її життя та виключно у разі надання відповідних документів, які є підставою для призначення такої пенсії. Чинним законодавством не передбачено можливості обчислення розміру пенсії за віком особі, яка померла, за документами, наданими іншими особами.
Разом з тим, судом встановлено, що померлий годувальник за життя із заявою про призначення пенсії за віком не звертався, документів, встановлених Порядком №22-1, для обчислення пенсії не надавав, а тому, й права на виплату такої пенсії у нього не виникало.
Таким чином, виходячи з системного аналізу чинного пенсійного законодавства (Законів №1788-ХІІ і №1058-ІV), можна дійти висновку, що пенсія за віком та пенсійне забезпечення за вислугу років мають однакову правову природу є конституційним правом на соціальний захист.
За загальновизнаним правилом "пенсією" вважається регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини: досягнення пенсійного віку, за вислугу років, інвалідності, смерті годувальника.
Виходячи з правової та соціальної природи пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для відмови позивачці у призначенні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Зокрема, пенсійне законодавство, в тому числі Закон №1058-IV, не містять в собі норм, які б надавали підстави відповідачам здійснювати обчислення чи перерахунок пенсії після смерті будь-якої особи, або право на розрахунок розміру пенсії за віком померлому, яку останній за життя не отримував.
Тому, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача стосовно можливості отримання позивачкою пенсії по втраті годувальника тільки внаслідок розрахунку пенсії за віком померлого годувальника.
В даному випадку, з урахуванням приписів абзацу 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, який прийнятий пізніше Закону №1788-XII та яким чітко встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу (пенсії), який мав годувальник на час настання смерті.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у справі №636/2100/16-а (адміністративне провадження №К/9901/21612/18), зокрема, пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату чи пенсію).
У чинному законодавстві передбачено призначення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника за документами пенсійної справи померлого годувальника, тому беззаперечним є факт того, що позивач може скористатись своїм правом на обчислення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника за матеріалами пенсійної справи померлого чоловіка.
При цьому, пенсійний орган в свою чергу, при обчисленні позивачу пенсії по втраті годувальника зобов'язаний брати до уваги спеціальний пільговий стаж працівника авіації по Закону України "Про пенсійне забезпечення", та визначати пенсію у зв'язку з втратою годувальника позивачу виходячи з розміру пенсії померлого годувальника, яку він отримував на день смерті з огляду на положення частину першу статті 74 Закону України "Про пенсійне забезпечення", якою чітко визначено, що сім'ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника, що узгоджується з приписами абзацу 1 пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Проте, оскільки пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 951050103921 від 16.05.2025 р. про відмову ОСОБА_1 у переведенні її з одного виду пенсії на інший та у призначенні пенсії по втраті годувальника є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, для захисту прав позивача слід задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії покійного чоловіка ОСОБА_2 (її померлого чоловіка), яку він отримував на день смерті, та виплатити її з часу звернення за призначенням такої пенсії а саме з 09.05.2025 року.
При цьому конкретний розмір пенсійних виплат, який має бути нараховано та виплачено позивачці, відповідач має розрахувати самостійно, що є його дискреційними повноваженнями.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, Гната Чекірди, 10, ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 951050103921 від 16.05.2025 р. про відмову ОСОБА_1 у переведенні її з одного виду пенсії на інший та у призначенні пенсії по втраті годувальника;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії покійного чоловіка ОСОБА_2 (її померлого чоловіка), яку він отримував на день смерті, та виплатити її з часу звернення за призначенням такої пенсії а саме з 09.05.2025 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка