Справа № 420/13781/25
11 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої п.1 прим. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100 000 гривень як військовослужбовцю який у зв'язку з травмою (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаною із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за періоди: з 04.01.2024р. по 19.07.2024р.;
зобов'язати Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) додаткової винагороди на підставі п.1 прим. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, як військовослужбовцю який у зв'язку з травмою (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаною із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, за період з 04.01.2024р. по 19.07.2024р.
Адміністративний позов поданий засобами поштового зв'язку 28.04.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач - ОСОБА_1 з 01.03.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 30.07.2024 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №185-РС від 15.07.2024 звільнений у запас за пунктом « 3» підпункту «д» (у зв'язку із звільненням з полону) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У період з 24.02.2022 по 03.01.2024 позивач перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, в результаті чого отримав низку травм і захворювань, пов'язаних із Захистом Батьківщини, що підтверджується, зокрема, довідкою про обставини травми від 21.06.2024 №182/7347, довідкою гарнізонною військово-лікарської комісії від 31.05.2024 №3676. Після звільнення з полону позивач перебував на стаціонарному лікуванні: з 04.01.2024 по 09.02.2024 (стаціонарне лікування відповідно до виписного епікризу із медичної картки стаціонарного хворого особи, звільненої з полону країни-агресора №13); з 09.02.2024 по 26.02.2024 (стаціонарне лікування відповідно до епікризу №45 від 26.02.2024); з 26.02.2024 по 27.03.2024 (стаціонарне лікування відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного(стаціонарного) хворого №804 від 27.03.2024); з 05.06.2024 по 26.06.2024 (стаціонарне лікування за кордоном відповідно до листа №29/22753/2-24 від 03.06.2024 та епікризу №591-Т-24, виданим Державною установою Абромійська реабілітаційна лікарня (з перекладом); з 05.07.2024 по 19.07.2024 (стаціонарне лікування згідно виписки №24/2085).
Проте, як зазначено у позові, за вказані періоди проходження стаціонарного лікування, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, відповідач не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 19.06.2025 року поновлено позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до суду із цим позовом; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
07.07.2025 року відповідачем поданий відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
У відзиві зазначено, що постановою №168 та Окремим дорученням встановлені наступні умови, необхідні для виплати збільшеної до 100000 грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а також за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК, а саме: - пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, про що має бути прямо зазначено у документах; - факт перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, а також перебування такої особи у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. При цьому, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення № 402, яка видається командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. У даному випадку командиром військової частини НОМЕР_2 видана позивачу довідка за формою, визначеною додатком 5 до Положення № 402, за вих. №182/7347 від 21.06.2024.
По суті спірних правовідносин відповідач зазначив, що довідкою ДП «Український національний центр розбудови миру» №248-24 від 08.01.2024, довідкою СБУ від 09.05.2024 №33/7-Г-588д, а також довідкою військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2024 №182/1/3535 підтверджується факт перебування старшого матроса ОСОБА_1 - військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 24.02.2022 по 03.01.2024.
Відповідач також підтвердив, що позивач у період з 04.01.2024 по 09.02.2024 проходив лікування в медичному центрі «Нові Санжари». У період з 09.02.2024 по 26.02.2024 проходив подальше лікування у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м. Львів. З 26.02.2024 по 27.03.2024 продовжив лікування у військово-медичному шпиталі в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_4 . У період з 04.01.2024 по 09.02.2024 проходив лікування в медичному центрі «Нові Санжари». У період з 09.02.2024 по 26.02.2024 проходив подальше лікування у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м. Львів. З 26.02.2024 по 27.03.2024 продовжено лікування у військово-медичному шпиталі в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_4 . У період з 06.06.2024 по 26.06.2024, згідно виписки з медичної картки №591-N-24 Державної установи Абромійської реабілітаційної лікарні Литовської Республіки, старший матрос ОСОБА_1 перебував в даному лікувальному закладі. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.07.2024 №186, старший матрос ОСОБА_1 , матрос резерву запасного взводу 33 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що 05.07.2024 вибув з пункту постійної дислокації до ІНФОРМАЦІЯ_1 на стаціонарне лікування. Випискою із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення №24/2085 ЛзП ТМО МВС України по Одеській області м. Одеса підтверджено, що старший матрос ОСОБА_1 перебував у даному лікувальному закладі на стаціонарному лікуванні з 06.07.2024 по 19.07.2024. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.07.2024 №204, старший матрос ОСОБА_1 , матрос резерву запасного взводу 33 запасної роти військової частини НОМЕР_2 , вважається таким, що 19.07.2024 прибув з ЛзП ТМО МВС України по Одеській області м. Одеса до пункту постійної дислокації зі стаціонарного лікування.
У довідці військово-лікарської комісії №755 від 25.03.2024 року старшого матроса ОСОБА_1 , виданої військовою частиною НОМЕР_4 , зазначено, що захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 17г графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
Щодо виплати додаткової винагороди за період стаціонарного лікування відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до положень абзацу 4 пункту 11 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, позивачу повинна була бути здійснена виплата додаткової грошової винагороди, а саме:
за період з 04.01.2024 по 31.01.2024 згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого особи, звільненої з полону країни агресора № 13;
за період з 01.02.2024 по 09.02.2024 згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого, особи звільненої з полону країни агресора № 13;
за період з 09.02.2024 по 26.02.2024 згідно епікризу №45;
за період з 26.02.2024 по 27.03.2024 згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 804;
за період з 05.06.2024 по 26.06.2024 згідно листа №29/22753/2-24 від 03.06.2024 та епікризу №591-Т-24, лікування за кордоном;
за період з 05.07.2024 по 19.07.2024 згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення №24/2085.
Відповідач зазначив, що після розгляду медичної документації, командуванням дивізіону було прийнято рішення про правомірність виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 (сто тисяч) грн., в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отримання травми в полоні за періоди з 04.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 28.02.2024 та з 01.03.2024 по 27.03.2024 та подано відповідний рапорт. Службовою перевіркою підтверджено, що за час перебування позивача на лікуванні після травмування, пов'язаного із Захистом Батьківщини, протягом оскаржуваного періоду з 04.01.2024 по 27.03.2024, проведено нарахування та виплату додаткової винагороди за час виникнення спірних правовідносин, відповідно до вимог розділу ХХХІV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) Порядку № 260. Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) № 1761 від 05.05.2025 додаткова грошова винагорода старшому матросу ОСОБА_1 за період з 04.01.2024 по 31.01.2024 виплачена в розмірі 90322,58 грн. (дев'яносто тисяч триста двадцять дві гривні 58 коп.), за період з 01.02.2024 по 28.02.2024 виплачена в розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень), за період з 01.03.2024 по 27.03.2024 виплачена в розмірі 87096,77 грн. (вісімдесят сім тисяч дев'яносто шість гривень 77 коп.), підстава: рапорт вх.№20711 від 07.05.2025. Виплата Позивачеві вище зазначеної додаткової грошової винагороди за період з 04.01.2024 по 27.03.2024 (з урахуванням стягнення військового збору у розмірі 1,5 %), підтверджується наданими фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів АТКБ «ПРИВАТБАНК» зарахування коштів Позивачеві за 21.05.2025 - 273258,06 грн.
Щодо наступних періодів відповідач зазначив, що у період відпустки за станом здоров'я з 29.03.2024 по 27.04.2024 старшому матросу ОСОБА_1 не виплачувалась додаткова винагорода, у зв'язку з тим, що в довідці ВЛК №755 від 25.03.2024 року вказано, що захворювання пов'язане з проходженням військової служби. Підставою для виплати додаткової винагороди є поранення (травма, контузія, каліцтво) пов'язане із захистом Батьківщини, відповідно до вимог абзацу 3-4 пункту 12 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168.
Також, на переконання відповідача, відсутні підстави для виплати позивачеві додаткової винагороди за наступні періоди: період з 29.04.2024 по 02.05.2024, оскільки позивач, перебував у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 . У період з 02.05.2024 по 31.05.2024, оскільки позивач проходив військово-лікарську комісію, не перебуваючи на стаціонарному лікуванні, у ВМКЦ ПР м. Одеса. У період з 31.05.2024 по 04.06.2024, оскільки позивач перебував у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 .
Водночас, у відзиві відповідач підтвердив, що за час перебування на стаціонарному лікуванні після травми, отриманої під час Захисту Батьківщини у період з 05.06.2024 по 26.06.2024, з 05.07.2024 по 19.07.2024 позивач мав право на виплату підвищеного розміру додаткової винагороди, у зв'язку з чим, на підставі рапорту командира підрозділу буде здійснено перерахунок та виплата додаткової винагороди.
29.07.2025 року відповідачем подані додаткові пояснення по справі, де зазначено, що за результатами службової перевірки, за час перебування на стаціонарному лікуванні після травми, отриманої під час Захисту Батьківщини, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.07.2025 №2919, позивачеві здійснено перерахунок та виплату підвищеного розміру додаткової винагороди за період з 05.06.2024 по 26.06.2024 у розмірі 73333,33 грн., за період з 05.07.2024 по 19.07.2024 у розмірі 48387,10 грн.
Щодо періодів з 29.03.2024 по 27.04.2024, з 29.04.2024 по 02.05.2024, з 02.05.2024 по 31.05.2024 та з 31.05.2024 по 04.06.2024, відповідач зазначив, що підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за вказані періоди відсутні, що підтверджують матеріали службової перевірки.
З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки за періоди з 04.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 28.02.2024, з 01.03.2024 по 27.03.2024, з 05.06.2024 по 26.06.2024 та з 05.07.2024 по 19.07.2024 позивачу вже виплачено додаткову винагороду, а періоди з 29.03.2024 по 27.04.2024, з 29.04.2024 по 02.05.2024, з 02.05.2024 по 31.05.2024 та з 31.05.2024 по 04.06.2024 не дають підстав для виплати.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №185-РС від 15.07.2024 року, старший матрос ОСОБА_1 звільнений у запас за підпунктом “д» (у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)) пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №214 від 30.07.2024 року, з 30.07.2024 року позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Згідно з довідкою ДП «Український національний центр розбудови миру» №248-24 від 08.01.2024, довідкою Служби безпеки України від 09.05.2024 №33/7-Г-588д, а також довідкою військової частини НОМЕР_2 від 03.06.2024 №182/1/3535, старший матрос ОСОБА_1 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України у період з 24.02.2022 по 03.01.2024 рр.
03.01.2024 року позивач був звільнений з полону.
Згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого, особи звільненої з полону країни агресора №13 Медичного центру «Нові Санжари» Національної гвардії України № 13, старший матрос ОСОБА_1 перебував в даному лікувальному закладі з 04.01.2024 по 09.02.2024 та для подальшого лікування і дообстеження скеровується до ВМКЦ ЗР м. Львів.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 40 від 09.02.2024, старший матрос ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , з 4 січня 2024 року прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов'язків; з 04.01.2024 по 09.02.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у медичному центрі «Нові Санжари»; з 09.02.2024 року був переведений до ВМКЦ ЗР м. Львів.
Згідно епікризу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону м. Львів, старший матрос ОСОБА_1 перебував в даному лікувальному закладі з 09.02.2024 по 26.02.2024.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №804 з військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_4 , старший матрос ОСОБА_1 перебував в даному лікувальному закладі з 26.02.2024 по 27.03.2024.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 88 від 28.03.2024, старший матрос ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , 28.03.2024 року прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов'язків з ВМКЦ ЗР АДРЕСА_4 зі стаціонарного лікування.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 88 від 28.03.2024, старший матрос ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , 29.03.2024 року вибув з пункту постійної дислокації у відпустку за станом здоров'я.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 119 від 28.04.2024, старший матрос ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , 28.04.2024 року прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов'язків з відпустки за станом здоров'я.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 122 від 01.05.2024, старший матрос ОСОБА_1 02.05.2024 року вибув з пункту постійної дислокації до ВМКЦ м. Одеси для проходження військово-лікарської комісії.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 152 від 31.05.2024, старший матрос ОСОБА_1 31.05.2024 року прибув до пункту постійної дислокації з ВМКЦ м. Одеси після проходження військово-лікарської комісії.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 156 від 04.06.2024, старший матрос ОСОБА_1 05.06.2024 року вибув з пункту постійної дислокації до закладів охорони здоров'я Литовської Республіки.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 180 від 28.06.2024, старший матрос ОСОБА_1 28.06.2024 року прибув до пункту постійної дислокації з закладів охорони здоров'я Литовської Республіки.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 186 від 04.07.2024, старший матрос ОСОБА_1 05.07.2024 року вибув з пункту постійної дислокації до ВМКЦ м. Одеси на стаціонарне лікування.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 204 від 20.07.2024, старший матрос ОСОБА_1 19.07.2024 року прибув до пункту постійної дислокації з ЛзП ТВО МВС України в Одеській області м. Одеса зі стаціонарного лікування.
Відповідно до Додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.08 №420, командиром військової частини НОМЕР_2 складена Довідка від 21.06.2024 року №182/7347 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), якою зафіксовано, що старший матрос ОСОБА_1 отримав травму (поранення, контузію, каліцтво) при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації під час воєнних дій на території України, при захисті Батьківщини. У період з 04.01.2024 по 09.02.2024 проходив лікування в медичному центрі «Медичні Санжари». В період з 09.02.2024 по 26.02.2024 проходив подальше лікування у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону м. Львів. З 26.02.2024 по 27.03.2024 продовжив лікування у військово-медичному шпиталі в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_4 .
Згідно Довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 31.05.2024 року №3676, 31.05.2024 року проведено медичний огляд ВЛК старшого матроса ОСОБА_1 . Постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Травматичний (червень 2023р.) мідріаз лівого ока. Анізокорія. На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 відноситься до легких травм. Травма. ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. На підставі статей 45-6. 10-в, 17-в, 23-в, 52-в, 53-в, 54-в, 64-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи 3 ТДВ: Придатний до служби у морській піхоті.
Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що за період проходження лікування з 04.01.2024 по 19.07.2024 рр. відповідачем не виплачено додаткову винагороду, передбачену п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100 000 гривень, як військовослужбовцю, який у зв'язку з травмою (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаною із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних) та відпустці, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначає, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з п. 1-2 Постанови №168, виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 затверджені Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Зокрема доповнено Порядок №260 новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», який застосовується з 01 лютого 2023 року.
Так, відповідно до п. 11 розд. XXXIV Порядку №260, у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:
загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини,- виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла), у тому числі за місяць початку військової служби;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Пунктом 12 розд. XXXIV Порядку №260 визначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно з п. 13 розд. XXXIV Порядку №260, військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Предметом спору є наявність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, за період з 04.01.2024 по 19.07.2024 рр.
Вирішуючи спір судом встановлено, що за періоди з 04.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 28.02.2024, з 01.03.2024 по 27.03.2024, з 05.06.2024 по 26.06.2024 та з 05.07.2024 по 19.07.2024 позивачу виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень.
Так, у зв'язку з розглядом цієї справи відповідачем проведено службову перевірку обставин, викладених у позовній заяві ОСОБА_1 .
За результатами перевірки командиром військової частини НОМЕР_2 прийнятий наказ №1614 від 30.06.2025 року, де зазначено, що в ході службової перевірки було отримано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно - господарської діяльності) № 1761 від 05.05.2025, згідно якого старшому матросу ОСОБА_1 виплачували додаткову грошову винагороду в періоди, а саме:
за період з 04.01.2024 по 31.01.2024 виплачена в розмірі 90322,58 грн. (дев'яносто тисяч триста двадцять дві гривні 58 коп.);
за період з 01.02.2024 по 28.02.2024 виплачена в розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень);
за період з 01.03.2024 по 27.03.2024 виплачена в розмірі 87096,77 грн. (вісімдесят сім тисяч дев'яносто шість гривень 77 коп.).
Також наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1614 від 30.06.2025 року надано розпорядження командиру зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 подати рапорт на перерахунок та виплату підвищеного розміру додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, колишньому військовослужбовцю зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 старшому матросу ОСОБА_1 , в розмірі 100000 (сто тисяч) грн., в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отримання травми у полоні країни агресора в періоди, а саме;
з 05.06.2024 по 26.06.2024 згідно епікризу № 591-Т-24, виданого Державною установою Абромійська реабілітаційна лікарня в Литовській Республіці;
з 05.07.2024 по 19.07.2024 згідно виписки №24/2085, виданої ЛЗП ТМо МВС України по Одеській області в місті Одеса.
29.07.2025 року відповідачем подані додаткові пояснення по справі, де зазначено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.07.2025 №2919, позивачеві здійснено перерахунок та виплату підвищеного розміру додаткової винагороди за період з 05.06.2024 по 26.06.2024 у розмірі 73333,33 грн., за період з 05.07.2024 по 19.07.2024 у розмірі 48387,10 грн.
На підтвердження виплати позивачу вказаних коштів відповідач надав до суду довідку АТ «ПриватБанк» про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів про зарахування на рахунок позивача 22.07.2025 року коштів в сумі 119894,62 грн.
Отже, у спірний період з 04.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 28.02.2024, з 01.03.2024 по 27.03.2024, з 05.06.2024 по 26.06.2024, з 05.07.2024 по 19.07.2024 позивачу виплачена додаткова грошова винагорода у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні. Тому підстави для задоволення позовних вимог щодо оскарження бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та відпустці за станом здоров'я за період з 04.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 28.02.2024, з 01.03.2024 по 27.03.2024, з 05.06.2024 по 26.06.2024, з 05.07.2024 по 19.07.2024 рр. - відсутні.
Згідно позовної заяви, позивач не оскаржує суми проведених нарахувань.
Також позивач не надав заперечень щодо виплати йому додаткової винагороди за вказані періоди, враховуючи, що відповідач надав докази такої виплати.
Щодо періодів з 29.03.2024 по 27.04.2024, з 29.04.2024 по 02.05.2024, з 02.05.2024 по 31.05.2024 та з 31.05.2024 по 04.06.2024 рр.
Відповідач зазначає, що за вказані періоди відсутні підстави для виплати позивачеві підвищеного розміру додаткової винагороди, а саме:
за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 29.03.2024 по 27.04.2024, у зв'язку з наявністю захворювання, яке не пов'язане із захистом Батьківщини, відповідно до довідки військово-лікарської комісії №755 від 25.03.2024 року;
за період з 29.04.2024 по 02.05.2024, оскільки позивач перебував у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 ;
за період з 02.05.2024 по 31.05.2024, оскільки позивач проходив військово-лікарську комісію, не перебуваючи на стаціонарному лікуванні, у ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
за період з 31.05.2024 по 04.06.2024, оскільки позивач перебував у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 .
Щодо періоду з 29.03.2024 по 27.04.2024 рр.
Як встановлено судом, згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 88 від 28.03.2024, старший матрос ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , 29.03.2024 року вибув з пункту постійної дислокації у відпустку за станом здоров'я на 30 діб по 27.04.2024.
Згідно обставин справи, 25.03.2024 року проведено медичний огляд позаштатною постійно-діючою військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_4 старшого матроса ОСОБА_1 , про що складено Довідку №755 від 25.03.2024 року. Відповідно до цієї довідки, діагноз та постанова госпітальної військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після консервативного лікування розладів адаптації, депресивного стану, астено-невротичного синдрому з інсомнією, з виходом в неповну медикаментозну компенсацію, внаслідок перенесеної психотравмуючої ситуації в полоні (22.02.2022-04.01.2024). Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі статті 17 г графи ІІ Розкладу хвороб, графи потребує відпустки для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі - Положення №402).
Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу I Положення №402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Згідно пунктів 2.1, 2.2 глави 1 розділу I Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
У відповідності з пп. 2.4.5 п. 2.4 глави 2 розділу I Положення №402, ВЛК регіону має право: приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
У відповідності з пп. 2.4.10 п. 2.4 глави 2 розділу I Положення №402, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Главою 21 розділу II Положення №402 визначений порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України.
Згідно пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення №402, у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно пункту 21.2 глави 21 розділу II Положення №402, причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Згідно пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
а) “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»;
б) “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби»;
в) “Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби»;
г) “Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії»;
ґ) “Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини»;
д) “Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби»;
е) “Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби»;
є) “Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН»;
ж) “Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової - служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН»;
з) “Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН»;
и) “Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі миротворчого персоналу»;
к) “Поранення(травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН».
Підпункт “а» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 передбачає: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Підпункт “ ґ » пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення №402 передбачає: "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.
З аналізу пункту 1 Постанови №168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме:
поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини;
перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що зазначений у довідці ВЛК №755 від 25.03.2024 року висновок - Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби, не охоплюється описаним у пункті першому Постанови №168 випадком для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення (поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язані із захистом Батьківщини).
Отже, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 29.03.2024 по 27.04.2024 рр.
Щодо періоду з 29.04.2024 по 02.05.2024, судом встановлено, що дійсно у цей період позивач перебував у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 119 від 28.04.2024, старший матрос ОСОБА_1 28.04.2024 року прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 та приступив до виконання службових обов'язків з відпустки за станом здоров'я.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 122 від 01.05.2024, старший матрос ОСОБА_1 02.05.2024 року вибув з пункту постійної дислокації до ВМКЦ м. Одеси для проходження військово-лікарської комісії.
Отже, у зв'язку з тим, що у вказаний період позивач не перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, суд вважає, що відсутні підстави для виплати йому додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови КМУ №168.
Щодо періоду з 02.05.2024 по 31.05.2024, судом встановлено, що у цей період позивач проходив військово-лікарську комісію, не перебуваючи на стаціонарному лікуванні.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 122 від 01.05.2024, старший матрос ОСОБА_1 02.05.2024 року вибув з пункту постійної дислокації до ВМКЦ м. Одеси для проходження військово-лікарської комісії.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 152 від 31.05.2024, старший матрос ОСОБА_1 31.05.2024 року прибув до пункту постійної дислокації з ВМКЦ м. Одеси після проходження військово-лікарської комісії.
Отже, у зв'язку з тим, що у вказаний період позивач не перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, суд вважає, що відсутні підстави для виплати йому додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови КМУ №168.
Щодо періоду з 31.05.2024 по 04.06.2024 судом встановлено, що у цей період позивач перебував у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 152 від 31.05.2024, старший матрос ОСОБА_1 31.05.2024 року прибув до пункту постійної дислокації з ВМКЦ м. Одеси після проходження військово-лікарської комісії.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 156 від 04.06.2024, старший матрос ОСОБА_1 05.06.2024 року вибув з пункту постійної дислокації до закладів охорони здоров'я Литовської Республіки.
Отже, у зв'язку з тим, що у вказаний період позивач не перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, суд вважає, що відсутні підстави для виплати йому додаткової винагороди, відповідно до п. 1 постанови КМУ №168.
Згідно позовної заяви, позивач не надає доказів перебування у цей період на стаціонарному лікуванні та/або у відпустці за станом здоров'я.
Отже, у межах розглянутих судом матеріалів справи та заявлених позовних вимог, відсутнє порушене право позивача.
Інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, судом не встановлено.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач, звільнений від сплати судового збору, та у позові відмовлено, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.