Справа № 640/10323/21
02 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Танцюри К.О.,
секретаря судового засідання - Грекової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10 березня 2021 року №288к про звільнення з посади прокурора і органів прокуратури прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 та рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України від 18.12.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 ; поновлення на роботі ОСОБА_1 з одночасною сплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, враховуючи підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу із 12 березня 2021 року на час прийняття рішення судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 відкрито провадження по справі і призначено розгляд справи без виклику осіб, які беруть участь у справі.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», Порядку №399 скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025, справу передано для розгляду судді Танцюрі К.О.
Ухвалою суду від 21.04.2024 прийнято справу до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 19.05.2025 ухвалено судом перейти до розгляду справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання по справі.
Ухвалою суду від 10.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що не погоджується із прийняттям наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10 березня 2021 року №288к про звільнення з посади прокурора і органів прокуратури прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 та рішенням П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України від 18.12.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 . Так, позивач наголосив на тому, що співбесіду з ним проведено нелегітимним і неправомочним складом комісії, оскільки члени комісії не відповідають вимогам бездоганної ділової репутації, високих професійних та моральних якостей, і кадрова комісія створена в порушення вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 жовтня 2019 року №233 та інших нормативно - правових актів. Таким чином, як вказав позивач, кадрова комісія при прийнятті рішення про неуспішне проходження ним атестації була нелегітимною і неправомочною, а рішення прийняте нею щодо позивача, підлягає скасуванню. Позивач наголосив, що його атестували та винесли рішення про неуспішне проведення атестації за невідомо ким відпрацьованими практичними завданнями, за невідомо звідки взятими фабулами юридично безграмотного змісту, без відпрацювання науково - обґрунтованих відповідей та затвердження їх науково-методичною радою при Генеральній прокуратурі. При цьому, як вказав позивач, оцінка відповідей здійснювалась суб'єктивно членами комісії, частина з яких ніколи в житті не займалась правозастосовною діяльністю у галузі кримінального права, а професійну компетентність інших членів комісії на професійну придатність, знання кримінального права у розрізі роботи в кадровій комісії та здатність працювати за своїми професійними, моральними і діловими якостями у складі кадрової комісії ніхто не оцінював.
23.06.2021 та 09.05.2025 до суду від Офісу Генерального прокурора надійшли відзиви на позовну заяву, згідно яких представник відповідача зазначив, що результати виконаного позивачем практичного завдання та проведеної співбесіди засвідчили про неналежний рівень знань кримінально-процесуального законодавства та іншого законодавства, практичних умінь та навичок. У зв'язку з цим, кадровою комісією відповідно до пунктів 13, 17 розділу ІІ Закону № 113-ІХ, пунктом 6 розділу І, пункту 16 розділу ІV Порядку № 221, 18.12.2020 прийнято законне та мотивоване рішення № 2 про неуспішне проходження позивачем атестації. Представник відповідача зазначив, що законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби, шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно, як вказав відповідач, встановлені кадровою комісією факти щодо невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики є безумовною підставою для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації та правові підстави для прийняття кадровою комісією іншого рішення відсутні. Представник відповідача зазначив, що під час проведення атестації позивач жодному з членів п'ятої кадрової комісії відвід не заявляв, хоча мав таку можливість, зважаючи на завчасне оприлюднення відомостей щодо складу кадрової комісії на вебсайті Офісу Генерального прокурора та, в той же час, предметом спору у даній справі не є питання правомірності формування складу вказаної кадрової комісії. Доводи позивача щодо помилкового надання кадровою комісією оцінки критерію професійної компетентності прокурора, з огляду на те, що ним пройдено два етапи атестації, набравши необхідну кількість балів, є необґрунтованими та не відповідають практиці Верховного Суду. Поряд з цим, кадрова комісія не зобов'язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв. Відсутність у суду законодавчої можливості перевірити ці обставини у зв'язку з об'єктивними причинами наприклад, таємність обговорення членами кадрових комісій отриманої інформації, як вказав відповідач, жодним чином автоматично не означає, що рішення кадрової комісії є необґрунтованими та протиправними. Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження матеріалів, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
29.06.2021 та 07.05.2025 до суду від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли відзиви на позовну заяву, згідно яких представник відповідача вказав, що за наслідками проходження позивачем атестації п'ятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення від 18.12.2020 №17 про неуспішне проходження ним атестації. Як вказав відповідач, відповідно до пп. 2 п. 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113- ІХ наказом виконувача обов'язків керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10.03.2021 №288к позивача звільнено з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12.03.2021. Отже, як вказав відповідач, юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором та норми Закону «Про прокуратуру», які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП України. Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», в редакції Закону № 113-ІХ, на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. Як зазначив відповідач, поновлення позивача, який не успішно пройшов атестацію, на посаді в органах прокуратури, усупереч конституційному принципу рівності громадян, надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію. При цьому, як вказав відповідач, положення ст.ст. 40, 235 КЗпП України застосуванню не підлягають, оскільки норми Закону № 113-ІХ, який є спеціальним, мають застосовуватись імперативно, а саме, прокурори можуть бути переведені на посаду в окружну прокуратуру лише у разі успішного проходження ними атестації. У разі успішного проходження атестації позивач, за умови наявності вакансії та за його згодою, може бути переведений керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.
Представник Офісу Генерального прокурора України, Дніпропетровської обласної прокуратури у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача та просила суд відмовити у задоволенні позову.
10.06.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом Дніпропетровської обласної прокуратури №288к від 10 березня 2021 звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі п.9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2021 року.
Підставою для прийняття вказаного рішення стало рішення П'ятої кадрової комісії від 18.12.2020 №17(а.с.28 т.1).
Так, відповідно до рішення П'ятої кадрової комісії №17 від 18.12.2020, «Керуючись пунктами 13, 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України що першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пунктом 6 розділу І пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурором атестації, під час проведення співбесіди, Комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 вимогам професійно компетентності. Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221, під час атестації прокурори виконують письмове практичне завдання з метою оцінки Комісією їхнього рівня володіння практичними уміннями та навичками. Так, на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності та професійної етики, зокрема: Під час виконання письмового практичного завдання прокурор не зазначив правильні відповіді на практичне завдання №3, а саме: По першому питанню надаючи оцінку правомірності вказівки прокурора ОСОБА_1 вказав, що така вказівка є правомірною, зіславшись на ст. 36 КПК України, де призумуються загальні положення щодо права прокурора надавати вказівки за певних обставин. Та поряд з цим, фабула задачі вимагала звернути увагу на те, що обвинуваченим у даному випадку є неповнолітня особа. Також необхідно було надати конкретну відповідь чи є доцільним в даному випадку досліджувати умови життя дитини. Окрім іншого, ОСОБА_1 взагалі не вказав чи є в даному випадку склад кримінального правопорушення з урахуванням того, що громадянин ОСОБА_2 є 2008 року народження, та чи може така особа бути суб'єктом кримінального правопорушення. По другому питанню щодо визначення порядку реагування прокурора на поведінку слідчого ОСОБА_1 , зіславшись на ст. 40 КПК України не навів перелік передбачених актів реагування з боку прокурора на недопустиму поведінку слідчого (1. ініціювання адміністративного провадження відносно слідчого згідно ст. 185 КУпАП, 2. відмова у затвердженні обвинувального акту та 3. ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності), вказавши лише про можливість відсторонення слідчого та проведення щодо нього перевірки. По третьому питанню щодо порядку дії слідчого у випадку незгоди з вказівкою прокурора, ОСОБА_1 , посилаючись як і в другому питанні на статтю 40 КПК України, зазначив інформацію щодо порядку дій слідчого по роботі із оперативними підрозділами з приводу організації додаткових допитів, по суті питання не розкрив та не зазначив порядок, строки та підстави оскарження будь-якого рішення, дій чи бездіяльності прокурора. У письмовій відповіді також відсутні посилання прокурора на ст.ст. 311-312 КПК України. Під час проведення співбесіди у членів комісії виникли обґрунтовані сумніви стосовно належного рівня професійної етики прокурора, зокрема на запитання прокурор відповідав поверхнево, демонструючи неповагу, у зухвалій формі на кшталт «чув, але не пам'ятаю», «не знаю», «не скажу», що свідчить про недостатній рівень професійної етики, належного ділового спілкування та недотримання положень ст. 29 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Під час обговорення особливостей кримінального процесуального та профільного законодавства прокурор не продемонстрував системного та комплексного розуміння питань основних засад діяльності органів прокуратури, визначення повноважень тощо. Так, на поставлене питання з приводу гарантії незалежності прокурора», зазначає - самостійність, заборона роботи за сумісництвом, що не відповідає положенням ст. 16 Закону України «Про прокуратуру». На прохання вказати вимоги до позаслужбової поведінки прокурора ОСОБА_1 вказує - дотримання моралі, не порушення закону, не використання службових повноважень. Вищенаведені визначення не в повній мірі передають зміст положень III розділу Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Прокурор під час співбесіди також не зміг правильно зазначити основні засади судочинства, визначені ст. 129 Конституції України. На наведене питання ОСОБА_1 вказав лише три аспекти - безпосередність, змагальність, незалежність. У зв'язку з викладеним, керуючись пунктами 11-16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (зі змінами), п'ята кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратур №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 .».
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019р. №113-IX (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII було внесено ряд змін.
Зокрема, у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Статтею 14 Закону №1697-VII, у зв'язку із внесенням до неї змін Законом №113-IX, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-IX.
Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
Пунктами 4 - 6 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Відповідно до абзацу першого пункту 7, пункту 9 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктами 11 та 12 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Відповідно до пункту 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Згідно з пунктом 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які не успішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
У пункті 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX встановлено, що у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно- територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури.
Зі змісту підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX випливає, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї з таких підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Верховним Судом неодноразово досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів (слідчих органів прокуратури) з посади прокурора, що міститься в пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX.
Зокрема, у постановах від 21.09.2021р. у справах №200/5038/20-а та №160/6204/20, від 24.09.2021р. у справі №160/6596/20, від 20.10.2021р. у справі №440/2700/20, від 25.11.2021р. у справі №160/5745/20, від 21.12.2021р. у справі №420/9066/20, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-IX вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону №113-IX, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку №221 відповідно до Закону № 113-IX).
Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону №113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
Фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.
Таким чином, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади. При цьому, у такому випадку не є визначальним встановлення ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду. Тобто, в цьому разі юридичним фактом, що зумовлює звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
А відтак, з моменту ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у керівника прокуратури виникає обов'язок звільнити прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора №221 від 03.10.2019р. затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221, атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
У відповідності до пункту 4 розділу І Порядку №221 предметом атестації є оцінка: 1)професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 6 розділу I Порядку №221 визначено етапи атестації, яка, серед іншого, включає проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Пунктами 8-11 розділу IV Порядку №221 визначено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Згідно з пунктами 12-16 розділу IV Порядку №221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;
Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Порядок роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 (далі - Порядок №233, у редакції, чинній на час виникнення правовідносин).
Пунктом 12 Порядку №233 передбачено, що рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
З огляду на положення Порядку №221 та Порядку №233 рішення кадрової комісії, ухвалене за результатами атестації, зокрема її третього етапу, має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких фактів, прокурор не відповідає займаній посаді та, відповідно, підлягає звільненню.
Отже, рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути достатньою мірою (зрозумілою сторонньому спостерігачу) обґрунтованим, тобто відповідати критеріям ясності, чіткості, доступності та зрозумілості.
Як вбачається з рішення П'ятої кадрової комісії від 18.12.2020 №17, під час проведення співбесіди, Комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 вимогам професійно компетентності. Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221, під час атестації прокурори виконують письмове практичне завдання з метою оцінки Комісією їхнього рівня володіння практичними уміннями та навичками. Так, на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності та професійної етики, зокрема: Під час виконання письмового практичного завдання прокурор не зазначив правильні відповіді на практичне завдання №3, а саме: По першому питанню надаючи оцінку правомірності вказівки прокурора ОСОБА_1 вказав, що така вказівка є правомірною, зіславшись на ст. 36 КПК України, де призюмуються загальні положення щодо права прокурора надавати вказівки за певних обставин. Та поряд з цим, фабула задачі вимагала звернути увагу на те, що обвинуваченим у даному випадку є неповнолітня особа. Також необхідно було надати конкретну відповідь чи є доцільним в даному випадку досліджувати умови життя дитини. Окрім іншого, ОСОБА_1 взагалі не вказав чи є в даному випадку склад кримінального правопорушення з урахуванням того, що громадянин ОСОБА_2 є 2008 року народження, та чи може така особа бути суб'єктом кримінального правопорушення. По другому питанню щодо визначення порядку реагування прокурора на поведінку слідчого ОСОБА_1 , зіславшись на ст. 40 КПК України не навів перелік передбачених актів реагування з боку прокурора на недопустиму поведінку слідчого (1. ініціювання адміністративного провадження відносно слідчого згідно ст. 185 КУпАП, 2. відмова у затвердженні обвинувального акту та 3. ініціювання притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності), вказавши лише про можливість відсторонення слідчого та проведення щодо нього перевірки. По третьому питанню щодо порядку дії слідчого у випадку незгоди з вказівкою прокурора, ОСОБА_1 , посилаючись як і в другому питанні на статтю 40 КПК України, зазначив інформацію щодо порядку дій слідчого по роботі із оперативними підрозділами з приводу організації додаткових допитів, по суті питання не розкрив та не зазначив порядок, строки та підстави оскарження будь-якого рішення, дій чи бездіяльності прокурора. У письмовій відповіді також відсутні посилання прокурора на ст.ст. 311-312 КПК України. Під час проведення співбесіди у членів комісії виникли обґрунтовані сумніви стосовно належного рівня професійної етики прокурора, зокрема на запитання прокурор відповідав поверхнево, демонструючи неповагу, у зухвалій формі на кшталт «чув, але не пам'ятаю», «не знаю», «не скажу», що свідчить про недостатній рівень професійної етики, належного ділового спілкування та недотримання положень ст. 29 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Під час обговорення особливостей кримінального процесуального та профільного законодавства прокурор не продемонстрував системного та комплексного розуміння питань основних засад діяльності органів прокуратури, визначення повноважень тощо. Так, на поставлене питання з приводу гарантії незалежності прокурора», зазначає - самостійність, заборона роботи за сумісництвом, що не відповідає положенням ст. 16 Закону України «Про прокуратуру». На прохання вказати вимоги до позаслужбової поведінки прокурора ОСОБА_1 вказує - дотримання моралі, не порушення закону, не використання службових повноважень. Вищенаведені визначення не в повній мірі передають зміст положень III розділу Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Прокурор під час співбесіди також не зміг правильно зазначити основні засади судочинства, визначені ст. 129 Конституції України. На наведене питання ОСОБА_1 вказав лише три аспекти - безпосередність, змагальність, незалежність. У зв'язку з викладеним, керуючись пунктами 11-16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (зі змінами), п'ята кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратур №1 Дніпропетровської області ОСОБА_1 .».
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що кадрова комісія належним чином виклала обставини, які свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів щодо відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної етики і доброчесності прокурора. В ньому зазначено обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного з перелічених у Порядку №221 питань.
Поряд з цим, посилання Комісії в рішенні, що під час обговорення особливостей кримінального процесуального та профільного законодавства прокурор не продемонстрував системного та комплексного розуміння питань основних засад діяльності органів прокуратури, визначення повноважень підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.242 т.2).
Водночас, під час перевірки знань кримінального процесуального та профільного законодавства, ОСОБА_1 на більшість запитань Комісії не міг надати відповіді, що додатково підтверджує правомірність прийняття оскаржуваного рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України від 18.12.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1
Щодо посилання позивача на те, що деякі члени Комісії не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, деякі члени Комісії не відповідають критеріям п.3 Порядку №233, суд зазначає, що фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке потягнуло за собою прийняття незаконного рішення.
Виходячи з наведеного, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, її порушення може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
При цьому, підстав для висновку про незаконність вказаного рішення чи невідповідність його критеріям, передбаченим статтею 2 КАС України, та того, що вказані обставини вплинули на правильність прийняття рішення, суд не вбачає.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 10 березня 2021 року №288к про звільнення з посади прокурора і органів прокуратури прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 та рішення П'ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора України від 18.12.2020 про неуспішне проходження атестації прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_1 ; поновлення на роботі ОСОБА_1 з одночасною сплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, враховуючи підвищення заробітної плати за час вимушеного прогулу із 12 березня 2021 року на час прийняття рішення судом.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 11.09.2025.
Суддя К.О. Танцюра