Справа № 420/18162/25
11 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 09.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 стосовно не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, яка збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку тяжким пораненням за період часу з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2025 року;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, яка збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку тяжким пораненням за період часу з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2025 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант. Так, будучи свідомою та патріотичною людиною, Позивач після початку повномасштабного вторгнення російської федерації та введення воєнного стану в Україні, добровільно пішов на військову службу та став на захист Батьківщини. Позивач був задіяний до бойових завдань з метою оборони країни на лінії зіткнення, що підтверджується зокрема Довідкою про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. 04 серпня 2023 року в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних з захистом Батьківщини, Позивач отримав тяжку травму - вогнепальне уламкове поранення лівої гомілки. Так, до квітня 2024 року Позивач отримував матеріальне забезпечення, в тому числі виплату додаткової винагороди у розмірі: 100 000 грн. Однак, починаючи з квітня 2024 року Позивач перестав отримувати належне грошове забезпечення. Усні звернення до військової частини щодо причин припинення виплати грошового забезпечення та його поновлення не давали результатів, а тому Позивач почав звертатись до військової частини в письмовій формі та подавати звернення на гарячу лінію Міноборони. У листі військової частини НОМЕР_1 № 24728 від 07.08.2024 року було зазначено про те, що Позивачу було припинено виплату грошового забезпечення з 03.04.2024 року у зв'язку із перебуванням на лікуванні в лікарняному закладі понад 4 місяці із дня вибуття з військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 9 розділу 1 наказу МОУ від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 13.06.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
20.06.2025 від представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив (вх. №62683/25), в якому просить у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду із позовною заявою та відсутність заяви (клопотання) про поновлення, залишити позовну заяву без розгляду; у випадку продовження судового розгляду відмовити у задоволенні позовних вимог.
У вказаному відзиві представник відповідача зазначив, що у позовній заяві, за результатами звернення до відповідача, позивач отримував відповіді про відмову у задоволенні вимог останнього листами №26918 від 17 жовтня 2024 року, №31291 від 28 вересня 2024 року та №32424 від 06 жовтня 2024 року. Водночас позивач звернувся до Одеського адміністративного суду із позовом 09 червня 2025 року з пропуском строку.
Крім того зазначили, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 98 від 05 квітня 2024 року Позивачем жодним чином оскаржений не був та діє станом на момент звернення Позивача із позовною заявою. Разом із цим, згідно із положеннями пункту 9 Розділу 1 Наказу № 260, грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Як вбачається із документів (додатків), долучених до позовної заяви Позивача, 25 січня 2023 року, 10 лютого 2023 року та 04 серпня 2024 року вказаний військовослужбовець отримав поранення, пов'язані із захистом Батьківщини. Крайня довідка військово-лікарської комісії на ім'я молодшого сержанта ОСОБА_1 видана 29 листопада 2024 року за № 22529 та саме у цій довідці вказано про необхідність продовження подальшого стаціонарного лікування у закладі охорони здоров'я, тобто та таким чином виконано зазначену вимогу закону щодо наявності підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди зазначеному військовослужбовцю у розмірі 100 000 гривень, пропорційно, у період часу до 02 квітня 2024 року. Надалі, згідно із наданих документів (додатків) до позовної заяви Позивача, зокрема, вбачається наявність у його розпорядженні свідоцтва про хворобу № 10048 разом із постановою військово-лікарської комісії № 2570 від 29 квітня 2024 року про його непридатність до військової служби із переоглядом через 6 місяців. Водночас, вказане свідоцтво про хворобу та постанова військово-лікарської комісії не надають законних підстав, передбачених наведеними положеннями Наказу № 260, для здійснення подальшого, з 03 квітня 2024 року нарахування та виплати додаткової винагороди Позивачу.
26.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/64821/25), в якому просив зокрема визнати поважними причини пропуску строку подання доказів та долучити до матеріалів справи Довідку військової частини НОМЕР_2 від 19.06.2025.
Окрім цього вказав, що доводи Відповідача про те, що Позивач не має право на отримання додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, з тих підстав, що внаслідок проходження ВЛК йому було встановлено статус непридатності до військової служби із переоглядом через 6 місяців є хибними та зроблені внаслідок невірного тлумачення правових норм. Окрім цього, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, не встановлено обов'язкової умови щодо висновку (постанови) військово-лікарської комісії про продовження тривалого лікування. Так, у позовній заяві Позивачем зазначено про те, що з 23.04.2025 по теперішній час Позивач перебуває на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). При цьому, перед зверненням до суду Позивач звертався до В/Ч НОМЕР_2 щодо видачі довідки, яка б підтверджувала наведені вище обставини. Однак, таку належним чином оформлену довідку, яка підтверджує факт перебування Позивача на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_2 з 23.04.2025 року, військова частина сформувала та видала Позивачу лише 19.06.2025 року (попередня довідка від 06.06.2025 року містила помилки та вважається недійсною). Отже, таку довідку Позивач не міг надати до суду разом із позовом з поважних причин, так як вона була видана пізніше аніж було подано позовну заяву до суду.
Ухвалою суду від 27.06.2025 постановлено позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху встановивши 5-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.
02.07.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/67106/25), в якій просить поновити строк звернення до суду, оскільки позивач як військовослужбовець втратив можливість вільно пересуватись територією України, з 2023 році постійно та безперервно перебуває на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а отримана в бойових діях травма не дозволяє переміщення позивача, окрім як переміщення від одного до іншого закладу охорони здоров'я та (або) у вигляді прогулянки на вулиці на території закладів охорони здоров'я на інвалідному візку.
Щодо листів Відповідача № 26918 від 17 серпня 2024 року, № 31291 від 28 вересня 2024 року та № 32424 від 06 жовтня 2024 року, то в даних листах викладена лише у загальному вигляді позиція відповідача про припинення виплат та до них не надавались докази документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених позивачу сум. Отже, дані листи відповідача не можна вважати доказами того, що позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Відповідачем на підтвердження своїх доводів про обізнаність Позивача щодо ймовірного порушення його прав не надано доказів вручення Позивачу розрахунку сум нарахованих і виплачених йому виплат. Так, матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача документального підтвердження ознайомлення Позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення. При цьому, в матеріалах справи наявні довідки про доходи Позивача, яка видані Відповідачем та датовані 01.12.2024.
07.07.2025 від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшли заперечення (вх. №ЕС/68702/25), в яких зазначили, що подана заява про поновлення строку жодним чином не спростовує, що позивач отримував відповіді про відмову у задоволенні вимог останнього листами № 26918 від 17 серпня 2024 року, № 31291 від 28 вересня 2024 року та № 32424 від 06 жовтня 2024 року, тобто, у період часу, що перевищує навіть мінімум шість місяців з моменту отримання крайньої відповіді від Відповідача, проте до суду звернувся лише 09 червня 2025 року. Тобто, позивач достеменно знав (дізнався, володів інформацією) про припинення йому нарахування, зокрема, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 100 000 гривень, при цьому продовжував звертатись до відповідача із заявами (листами, рапортами, зверненням тощо), на які отримував аналогічні відмови, зважаючи на законність дій відповідача і неможливості вчинити всупереч вимогам нормативно-правових актів, які регулюють порушене позивачем питання у таких його заявах до відповідача. Також на спростування твердження про триваючу бездіяльність заяви про поновлення строку на звернення до суду слугує той факт, що Відповідачем видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 98 від 05 квітня 2024 року, яким молодшому сержанту ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , припинено виплату грошового забезпечення з 03 квітня 2024 року у зв'язку із перебування на лікуванні в лікарняному закладі понад 4 (чотирьох) місяців із дня вибуття з військової частини НОМЕР_1 .
11.07.2025 суд ухвалив клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Захарчук І.А. надійшла заява (вх. №ЕС/67106/25 від 02.07.2025) про поновлення строку звернення до суду - задовольнити; визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії та поновити позивачу пропущений строк на звернення до суду; продовжити розгляд справи №420/18162/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії; клопотання позивача про надання доказів задовольнити; прийняти до розгляду відповідні докази (Довідку військової частини НОМЕР_2 від 19.06.2025) та приєднати їх до матеріалів адміністративної справи № 420/18162/25.
Інших заяв до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Відповідно до копії військового квитка серії НОМЕР_3 (а.с.13-16), ОСОБА_1 з 15.06.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 17.02.2025 №1776/1/ф5/430 (а.с.19), ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у цій військовій частині.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2023 №6994 (а.с.18) про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, ОСОБА_1 у період з 24.07.2022 по 18.11.2022, з 14.12.2022 по 26.04.2023, з 08.05.2023 по 09.08.2023 брав участь у таких заходах, перебуваючи в Донецькій області.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2024 №5888 (а.с.19) про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України, ОСОБА_1 у період з 24.07.2022 по 18.11.2022, з 14.12.2022 по 26.04.2023, з 08.05.2023 по 04.08.2023 брав участь у таких заходах, перебуваючи в п.п.Костянтинівка Донецькій області.
Матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 №40052 (а.с.17) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до якої солдат ОСОБА_1 25.01.2023 отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму. За обставин близько 18:30 поблизу населеного пункту Нью-Йорк Донецької області внаслідок танкового обстрілу противником позиції 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті, шоломі куле захисному) і без ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, пов'язане з захистом Батьківщини.
Матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 №40051 (а.с.17) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 10.02.2023 отримав мінно-вибухову травму, акубаротравму, струс головного мозку. За обставин близько 11:00 поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області внаслідок штурмових дій противника позиції 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті, шоломі куле захисному) і без ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, пов'язане з захистом Батьківщини.
Матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 №40050 (а.с.18) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до якої солдат ОСОБА_1 04.08.2023 отримав вогнепальне уламкове поранення лівої гомілки. За обставин близько 04: НОМЕР_4 в районі населеного пункту Іванівське Донецької області внаслідок стрілецького та артилерійського обстрілу противником позиції 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті, шоломі куле захисному) і без ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, пов'язане з захистом Батьківщини.
Матеріали справи містять довідку військової частини НОМЕР_1 від 18.08.2023 №17430 (а.с.16) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_1 04.08.2023 отримав вогнепальне уламкове поранення лівої гомілки. За обставин близько 04: НОМЕР_4 в районі населеного пункту Іванівське Донецької області внаслідок стрілецького та артилерійського обстрілу противником позиції 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті, шоломі куле захисному) і без ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, за відсутності ознак протиправної поведінки зазнав ураження в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, пов'язане з захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.12.2023 №357 (а.с.25), молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира з 06.12.2023 у зв'язку з перебуванням на тривалому лікуванні.
Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1227923 від 09.08.2023 (а.с.28), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 04.08.2023 по 09.08.2023 у КНП «МКЛ №д» ДМР.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1174 (а.с.29-30), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 09.08.2023 по 06.02.2024 у Центральному госпіталі Служби безпеки України.
Відповідно до перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №964 в НВМКЦ «ГВКГ» №964 (а.с.33), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 15.05.2024 по 12.07.2024 з основним діагнозом наслідки МВТ (04.08.2023).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №9817 (а.с.34), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Національному військово-клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» з 12.07.2024 по 25.09.2024 з основним діагнозом наслідки МВТ (04.08.2023).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1780 (а.с.35), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 з 25.09.2024 по 05.03.2024 з основним діагнозом наслідки МВТ (04.08.2023).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №625 (а.с.37-38), ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ДНП «Всеукраїнський лікувально-реабілітаційний центр «Циблі» з 05.03.2025 по 23.04.2025 з основним діагнозом наслідки МВТ (04.08.2023).
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 19.06.2025 №2059/4074, ОСОБА_1 перебуває на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_2 з 23.04.2025 по день видачі довідки.
Зі свідоцтва про хворобу №2570, яке видане 29.04.2024 гарнізонної військово-лікарською комісією НВМКЦ «ГВКГ» (а.с.32) убачається, що позивач непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Зі свідоцтва про хворобу №112, яке видане 06.01.2025 гарнізонної військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 (а.с.36) убачається, що позивач непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Національного військово-клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 29.11.2023 №23529 (а.с.30), ОСОБА_1 29.11.2023 проведено медичний огляд та встановлено, що після вогнепального багато уламкового перелому (04.08.2023) поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Потребує продовження терміну лікування в умовах ВГ СБУ терміном на 4 місяці.
Інших довідок військово-лікарської комісії про потребу ОСОБА_1 у продовженні терміну лікування на стаціонарному лікуванні матеріали справи не містять.
Матеріали справи містять витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2024 №98, яким наказано молодшому сержанту ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , припинити виплату грошового забезпечення з 03.04.2024 у зв'язку з перебуванням на лікуванні в лікарняному закладі понад 4 місяців із дня вибуття з військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 9 розділу 1 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
На звернення ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 скерувала листи від 07.08.2024 №24728 (а.с.38), від 17.08.2024 №26019 (а.с.39), від 28.09.2024 №31231 (а.с.39), від 06.10.2024 №32424 (а.с.40) у яких повідомила, що йому припинено виплату грошового забезпечення з 03.04.2024 у зв'язку з перебуванням на лікуванні в лікарняному закладі понад 4 місяців із дня вибуття з військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 9 розділу 1 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260.
Вважаючи спірну бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та доводами сторін, викладеними у заявах по суті справи, у даній справі не є спірним отримання ОСОБА_1 04.08.2023 поранення, пов'язане із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Не є спірним у даній справі й фактичне перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні за наслідками травми, отриманої 04.08.2023, з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2025 року.
У спірних правовідносинах є спірним нарахування та виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, яка збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку тяжким пораненням за період часу з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2025 року, за відсутності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).
У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.
Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Повертаючись до обставин цієї справи, судовим розглядом встановлено, що 03.08.2023 позивач отримав поранення тяжкого ступеня тяжкості та у зв'язку з цим проходив лікування.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії Національного військово-клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 29.11.2023 №23529 (а.с.30), ОСОБА_1 29.11.2023 проведено медичний огляд та встановлено, що після вогнепального багато уламкового перелому (04.08.2023) поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Потребує продовження терміну лікування в умовах ВГ СБУ терміном на 4 місяці.
Так, 29.03.2024 сплив чотиримісячний термін безперервного перебування позивача на лікуванні, що стало причиною припинення виплати додаткової грошової винагороди підвищеної до 100 000 грн відповідно до Постанови №168, що сторонами не заперечується.
Суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров'я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та підтримана постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №480/9155/23.
Суд зауважує, що згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК (ЛЛК) є змістом (суттю) постанови ВЛК (ЛЛК), яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК (ЛЛК) є формальним вираженням постанови ВЛК (ЛЛК), яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду.
При цьому повноваження командира військової частини щодо прийняття рішення (у формі наказу) про продовження виплати грошового забезпечення не є дискреційними.
Повноваження командира військової частини щодо видання наказу про продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров'я не передбачають можливості діяти за власним розсудом, оскільки питання наявності/відсутності медичних показань для перебування військовослужбовця у відповідній відпустці належить до компетенції, зокрема, ВЛК (ЛЛК).
Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов'язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров'я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.
На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів (пункт 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення).
Відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення, загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров'я (установах), у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
У разі визнання військовослужбовця ВЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби можуть бути надіслані посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров'я (установи).
Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.
Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров'я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду ВЛК (ЛЛК), що оформлюється довідкою ВЛК (ЛЛК), на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.
Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК (ЛЛК) про потребу продовження відпустки за станом здоров'я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.
Відтак суд звертає свою увагу, що в матеріалах справи відсутні висновки ВЛК (ЛЛК) (в формі свідоцтва, довідки або протоколу) про потребу продовження терміну лікування після сплину чотирьохмісячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах, а тому з урахуванням абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260, військовою частиною НОМЕР_1 правомірно не нараховано і не виплачено позивачу додаткову грошову винагороду за період з 03.04.2024.
Водночас пунктом 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення визначено, що у разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров'я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.
У зв'язку із наведеним, НВМКЦ «ГВКГ» та військової частини НОМЕР_2 видані свідоцтва про хворобу №2570 від 29.04.2024 та №112 від 06.01.2025 із яких видно, що позивач непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців. Поранення, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с.32, 36).
Суд зазначає, що вищезазначені свідоцтва ВЛК, не є рівнозначним свідоцтвом про хворобу (довідкою, протоколом) ВЛК (ЛЛК) про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) (потребу в їх продовженні), а лише визначає потребу у звільненні від виконання службових обов'язків, що не є тотожне відпустці для лікування (її продовженні).
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_5 );
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.