11 вересня 2025 р. № 400/4903/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 88 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказа командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2024 №371 йому нараховано грошову компенсацію за невикористану основну відпустку у розмірі 46 днів за 2022-2024 роки і додаткову відпуску як учаснику бойових дій за 42 дні, всього 88 днів. Однак, при обчислені розміру компенсації за вищенаведені дні відпусток відповідач не врахував додаткову винагороду, установлену Постановою № 168, яка була йому виплачена за відповідний період. Позивач наполягає на тому, що додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки відповідача виплачувалась йому, а отже вона входить до складу його грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Відповідач обґрунтував відзив тим, що позивачу було нараховано і виплачено компенсацію за невикористані щорічну основну відпустку і
додаткову відпустку як учаснику бойових дій всього за 88 днів у повному обсязі. Водночас при обчислені вказаної компенсації він правомірно не врахував розмір виплаченої позивачу додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, оскільки вона за своєю правовою природою є одноразовим видом грошового забезпечення, а при обчислені компенсації за невикористані дні відпусток підлягають врахуванню лише щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення.
Позивач у встановлений судом строк правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до наказа командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.12.2024 № 371 позивача виключено 20.12.2024 із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку з його звільненням з військової служби у відставку за станом здоров'я, та наказано виплати йому компенсацію за невикористані щорічну основну відпустку за 2022-2024 роки 46 календарних днів).
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 позивачу нараховувалась і виплачувалась додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, за березень 2022 року - травень 2024 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при обчислені компенсації невикористаних днів відпустки додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки».
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством
інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 746/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
З вищевикладеного слідує, що при обчислені розміру компенсації військовослужбовцям за всі невикористані дні відпусток не враховуються виплачені їм усі винагороди незалежно від того, чи відносяться такі винагороди до щомісячних додаткових або до одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Тому додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, не підлягає врахуванню при обрахунку розміру компенсації за всі невикористані дні відпусток.
Водночас суд зазначає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, щодо врахування при обчислені розміру компенсації за невикористані дні відпусток додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, з таких підстав.У пункті 41 мотивувальної частини постанови від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23 Верховний Суд констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за
останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Зі змісту пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 5 Постанови №168 вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України № 793 від 07.07.2022 "Про внесення змін до Постанови № 168"(далі - Постанова № 793) були внесені зміни до Постанови № 168, зокрема, у пункті 1: в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць"; доповнено постанову пунктом 2-1такого змісту: "Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цієюпостановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
Суд вказує, що пунктом 1 Постанови № 168 чітко та однозначно передбачає, що додаткова винагорода в розмірі до 30000 або до 100000 гривень має тимчасовий характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану, а тому не є щомісячною чи такою, що виплачується раз на місяць, в розумінні Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992.
Тому, можна зробити висновок, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, є додатковою виплатою, розмір якої залежить від певних умов та не є фіксованим, та
яка виплачується на підставі наказів начальника в розмірі до 100000 гривень та лише на період дії воєнного стану, тобто тимчасово.
Суд не бере до уваги наведений ОСОБА_1 правовий висновок Верховного суду які викладені у Постанові від 23 вересня 2024 року по справі №240/32125/23 тому що у вищевазаній справі при звільненніпозивача йому відповідно довідки військової частини було
нараховано додаткову винагороду відповідно до ПКМУ №168 та при його звільненні дана винагорода в сумі 30 000 тисяч гривень йому виплачувалась, тому військова частина повинна була врахувати дану винагороду у розрахунок невикористаної відпустки позивача.
В даній справі відповідно довідки про розмір грошового забезпечення за період з 19.03.2022 року по 20.12.2024 року позивачу додаткова винагорода передбачена ПКМУ №168 виплачувалась на тимчасовій основі відповідно до наказів командира військової частини в період з січня 2022 року по грудень 2022 року потім з січня 2023 року по лютий 2023 дана винагорода позивачу не виплачувалась, та з червня 2024 року по момент звільнення 20.12.2024 року дана винагорода позивачу не виплачувалась тому військова частина при звільненні ОСОБА_1 відповідно довідки розрахунку при звільненні вірно застосувала вимоги норм чинного законодавства та здійснювала розрахунок компенсації за невикористану основну відпустку за 46 днів а також за невикористану додаткову відпустку у кількості 42 дні без урахування додаткової винагороди яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, яка носить тимчасовий характер, так як при звільненні позивача дана винагорода йому не виплачувалась. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, за умовами Порядку № 260, передбачена постановою КМУ № 168 додаткова винагорода не враховується до складу місячного грошового забезпечення, не враховується при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення, а також допомоги при звільненні та при обчисленні компенсації за невикористані відпустки.
Суд приходить до висновку, що у відповідача були всі підстави не включати до складу грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, та грошової компенсації за невикористаних 88 днів оплачуваних відпусток, винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Отже, вимоги позивача, як про визнання протиправною бездіяльності відповідача, так і про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, з урахуванням додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 є необґрунтованими.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду
Суддя О.М. Мельник