Кіровоградської області
"14" березня 2007 р.
Справа № 4/18
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,розглянув справу від № 4/18
за позовом: відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Маловисківського центру електрозв'язку №5 Кіровоградської філії ВАТ «Укртелеком» м.Мала Виска Кіровоградської області
до приватного сільськогосподарського підприємства “Любомирівське» с.Кіровка Маловисківського району Кіровоградської області
про стягнення 1374 грн. 53 коп.
Представники:
від позивача - Наконечна О.І. , довіреність № 163498 від 17.05.06;
відповідача: участі не брали. В судовому засіданні 05.03.2007 року Солдатенко П.О. довіреність б/н від 15.09. 2006 року.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги електрозв'язку, 3% річних та пені на загальну суму 1374 грн. 53 коп. за період з квітня 2000 року по грудень 2006 року включно.
Відповідач відзив на позов подав, позовні вимоги заперечив повністю, посилаючись на те, що підприємства-відповідача фактично ніколи не існувало як і відповідних бланків штампів та печаток у цього підприємства, тому вважає, що відповідач не міг вступати в будь-які правовідносини з іншими суб'єктами господарювання, в тому числі і з позивачем по даній справі.
Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши фактичні обставини та відповідні до них правовідносини, господарський суд,
Між учасниками спору 01.09. 2000 року у встановленому законом порядку було укладено договір №1192 ( в подальшому договір) про надання послуг електрозв'язку з терміном дії 5 років та передбачено визнання терміну дії вказаного договору на той же термін, тобто п'ять років, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить про його припинення. На виконання умов вказаного договору позивач надавав відповідачу послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 2 до договору. Відповідач шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача проводив часткове погашення заборгованості в квітні 2000 року- 1636 грн. 20 коп., в червні 2001 року 230 грн. в січні 2002 року 3 грн. 94 коп., в червні 2002 року 3760 грн. на загальну суму 5630 грн. 14 коп. З листопада 2002 року проведення нарахувань за послуги електозв'язку не проводилось через їх відсутність, однак станом на жовтень 2002 року виникла заборгованість в розмірі 898 грн. 10 коп., яка залишилась непогашеною до часу звернення позивача до суду. Вимога позивача про проведення оплати №418 від 30.10. 2006 року залишена відповідачем без розгляду та відповідного реагування.
Згідно до п.108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 9.08.2005 року №720 абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, вноситься абонентом в десятиденний термін після одержання рахунків, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається календарний місяць, у межах якого надавались послуги.
Відповідно до п.1 ст.33 Закону України «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватись Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Станом на 29.12.2006 року за період з квітня 2000 року по жовтень 2002 року відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані йому послуги електрозв'язку та має заборгованість в сумі 898 грн. 10 коп., яка фактично виникла у вказаний період та продовжувала існувати до часу звернення з позовними вимогами до суду.
Проаналізувавши матеріали справи та правовідносини, що виникли між учасниками спору, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного.
Відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторонам (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В частині 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В статті 257 Цивільного кодексу України зазначено, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, суд застосовує ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України де зазначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність.
Однак, судом при вирішенні спору не може застосувати строк позовної давності стосовно вимог про стягнення суми основного боргу, оскільки сторона у спорі, зокрема відповідач не звертався до суду із заявою про застосування строку позовної давності. Крім того, господарський суд вважає, що строк позовної давності не сплив виходячи з наступного. Правовідносини між сторонами спору виникли в період, коли діяв Цивільний кодекс Української РСР в редакції 1963 року, за приписом ст.71 якого загальний строк позовної давності було визначено 3 роки. Причому, згідно до ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовувалась судом незалежно від заяв сторін. Однак, на час введення в дію Цивільного кодексу України (ЦК України), тобто на 01.01.2004 року трирічний строк позовної давності за зобов'язанням відповідача, яке виникло в серпні 2002 року не сплив. Після набрання чинності цивільним кодексом України з 01.01.2004 року , статтею 267 якого визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, фактично змінено умови застосування строку позовної давності і відбулось його переривання , а після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Враховуючи вище викладене та пред'явлення позивачем позову 29.12.2006 року про стягнення суми основного боргу в сумі 898 грн. 10 коп., який виник за період з квітня 2000 року по жовтень 2002 року та продовжував існувати незмінним до грудня 20006 року суд вважає за необхідне вимоги в цій частині задовольнити повністю.
Однак, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та 3 % річних підлягають до часткового задоволення лише в межах 3 річного строку позовної давності в розмірі відповідно 85 грн. 24 коп. та 323 грн. 29 коп. . Господарським судом приймається до уваги, що від відповідача не надійшло заяви про застосування строку позовної давності у відповідності до частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України.
Поряд з цим, господарський суд вважає необґрунтованими та безпідставними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 67 грн.90 коп. за період з січня по грудень 2006 року, оскільки у відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зобов'язання щодо сплати заборгованості в розмірі 898 грн.10 коп. виникло у відповідача в жовтні 2002 року, а не в січні 2006 року як визначено позивачем при проведенні розрахунку (а.с. 20-21). При прийнятті такого рішення господарський суд також враховує положення ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України де зазначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність. За приписом ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
За вказаних обставин позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково в сумі 1306 грн. 63 коп., з яких основна заборгованість за послуги зв'язку 898 грн.10 коп., втрати від інфляції в розмірі 323 грн. 29 коп. та 3 % річних в розмірі 85 грн. 24 коп. В стягненні суми нарахованої пені суд відмовляє повністю. Господарським судом не приймається до уваги та розцінюється як необґрунтоване пояснення представника відповідача про відсутність господарської діяльності у відповідача, оскільки не було виготовлено печаток, штампів та бланків підприємства, а підприємство було створено для забезпечення я умов для розкрадання майна бувшого КСП “Пам'ять Леніна»(а.с.32-33), оскільки ці обставини не відносяться до предмету спору. Крім того, згідно до Довідки головного управління статистики у Кіровоградській області №15-653 від 24.01.2007 року станом на вказану дату підприємство відповідача значиться зареєстрованим Маловисківською районною державною адміністрацією та керівником підприємства значиться Вербовський В.П., який укладав договір про надання послуг електрозв'язку №1192 від 01.09.2000 року та за довіреністю якого для участі в судове засідання 05.03.2006 року було допущено представника відповідача Солдатенка П.О. (а.с.34).
Однак суд вважав за необхідне в порядку ст.90 ГПК України направити повідомлення прокурору Маловисківського району про можливу наявність в діях посадових осіб ознак кримінальних діянь ( фіктивне підприємництво, зловживання владою або службовим становищем).
З відповідача підлягає також стягненню державне мито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства “Любомирівське» с.Кіровка Маловисківського району Кіровоградської області, код 30898920 на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Маловисківського центру електрозв»язку №5 Кіровоградської філії ВАТ «Укртелеком» м.Мала Виска Кіровоградської області вул.. Жовтнева 55 р/р 260064663 в Маловисківському ТВ ВБ АППБ «Аваль» МФО-323538 код 22211233 заборгованість за послуги електрозв'язку в розмірі 1306 грн. 63 коп., з яких основна заборгованість за послуги зв'язку 898 грн.10 коп., втрати від інфляції в розмірі 323 грн. 29 коп. та 3 % річних в розмірі 85 грн. 24 коп., суму сплаченого державного мита в розмірі 102 грн та 118 грн. послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
В решті позовних вимог відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя
Ю. І. Хилько