справа№380/13992/25
10 вересня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О. І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевітта Україна» про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевітта Україна» з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100129/2 від 20.03.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100132/2 від 23.03.2025 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100207/2 від 19.05.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Разом з тим, незважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості надав на вимогу митного додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості. Позивач вважає, що Львівською митницею не наведено причини неможливості проведення митного оформлення за заявленою позивачем митною вартістю товарів, тому такі скориговані вартості не можуть братися судом до уваги при вирішенні справи по суті. Позивач стверджує, що всі надані до митного оформлення документи у сукупності дають можливість однозначно дійти висновку про правильність визначення митної вартості імпортованого товару за основним методом. Тому, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 10 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначив, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в позові.
Представником позивача подано відповідь на відзив. Вказує, що у позовній заяві зазначено та не спростовано відповідачем те, що декларантом подано всі наявні документи, що визначає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу. На переконання представника, митниця була зобов'язана зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
07.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тевітта Україна» (позивач, покупець) та компанією «EXIMOR Sp. z O.O.) укладено зовнішньоекономічний Контракт №07-02, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити товар відповідно до Проформ цього контракту. Проформа оформляється на кожну окрему поставку, в ній зазначаються найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару для конкретного постачання на митну територію України.
На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №07-02 від 07.02.2025 р., згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №2/03/2025 від 18.03.2025 р. покупець придбав у продавця товар (овочі морожені, без ГМО: квасоля жовта стручкова різана 20/40 швидкозаморожена), загальною вартістю товару 12 447,60 дол. США.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 20.03.2025 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230025453U7, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209230025453U7 в якості підстави для застосування основного методу надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №2/03/2025 від 18.03.2025;
- Пакувальний лист №2/03/2025 від 18.03.2025;
- Платіжне доручення в іноземній валюті № 7 від 14.03.2025 р.;
- Договір транспортного експедирування № 26/02/25 від 26.02.2025 р.;
- Заявка № 24 від 17.03.2025 р. до договору № 26/02/25 від 26.02.2025 р.;
- Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №Е-51 від 20.03.2025;
- Довідка про транспортні витрати б/н від 20.03.2025 р.;
- Автотранспортна накладна № 2/03/2025 від 18.03.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №25PL445010001ZTOB0 від 19.03.2025;
- Прайс-лист на березень 2025 р. від 01.03.2025 р.;
- Сертифікат якості від 18.03.2025;
- Сертифікат здоров'я від 18.03.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.
На цю вимогу позивач надав: митну декларацію країни відправлення №25PL445010001ZTOB0 від 19.03.2025; платіжне доручення в іноземній валюті № 7 від 14.03.2025 р.; прайс-лист на березень 2025 р. від 01.03.2025 р.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100129/2 від 20.03.2024 року.
Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000839.
З метою випущення товару у вільний обіг 20.03.2025 декларант позивача подав митну декларацію №25UA209230025671U2, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/100129/2 від 20.03.2024 року мотивувала тим, що:
- Контрактом № 07-02 від 07.02.2025, що п.1.1. передбачено, що Продавець зобов'язується поставити товар відповідно до Проформ до цього Контракту. Проформа оформляється на кожну окрему поставку, в ній зазначаються найменування, кількість, ціни та загальна вартість товару для конкретного постачання на митну територію України. п.3.5. деталізовано те, що плата за товар має бути здійснена Покупцем відповідно до умов, зазначених у Проформах. Проформу до митного оформлення не подано. П.6.2.Контракту передбачено, що Контракт може доповнюватись Додатками, які мають бути підписані обома сторонами та є невід'ємними частинами Контракту.
- Рахунок на перевезення від 20.03.2025№ E-51 не містить відомостей, щодо особи, яка підписала рахунок. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.
- Згідно наданої до митного контролю CMR № 2/03/2025від 18.03.2025, у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару зазначено LLC Yudeka. Разом з тим, до митного оформлення декларантом надано рахунок на транспорт від 20.03.2025№ E-51- згідно якого виконавцем виступає ФОП ОСОБА_1 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення а відповідно числового значення рівня митної вартості товару;
- експортна декларація країни відправлення 25PL445010001ZTOB0 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №4/03/2025 від 20.03.2025 покупець придбав у продавця товар (овочі морожені, без ГМО: квасоля різана 20/40 мм, 1 клас, швидкозаморожена), загальною вартістю 15 592,50 Євро.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 21.03.2025 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230026027U4, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209230026027U4 в якості підстави для застосування основного методу надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт №07-02 від 07.02.2025;
- Рахунок-проформа №Р4/03/2025 від 13.03.2025;
- Рахунок-фактура (iнвойс) №4/03/2025 від 20.03.2025;
- Пакувальний лист №4/03/2025 від 20.03.2025;
- Платіжне доручення в іноземній валюті № 10 від 14.03.2025 р.;
- Договір транспортного експедирування № 26/02 від 26.02.2025 р.;
- Заявка № 31 від 20.03.2025 р. до договору № 26/02 від 26.02.2025 р.;
- Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 462 від 21.03.2025;
- Довідка про транспортні витрати № 31-2025 від 21.03.2025 р.;
- Автотранспортна накладна № 4/03/2025 від 20.03.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №25PL301010000Х4WD8 від 20.03.2025;
- Прайс-лист на березень 2025 р. від 01.03.2025 р.;
- Сертифікат якості від 20.03.2025;
- Сертифікат здоров'я від 20.03.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.
На цю вимогу позивач надав: митну декларацію країни відправлення №25PL301010000Х4WD8 від 20.03.2025; рахунок-проформа №Р4/03/2025 від 20.03.2025; платіжне доручення в іноземній валюті № 10 від 14.03.2025 р.; прайс-лист на березень 2025 р. від 01.03.2025 р.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100132/2 від 23.03.2025 року.
Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/000862.
З метою випущення товару у вільний обіг 24.03.2025 декларант позивача подав митну декларацію №25UA209230026534U8, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/100132/2 від 23.03.2025 року мотивувала тим, що:
- Контрактом №07-02 від 07.02.2025, що п.1.1. передбачено, що Продавець зобов'язується поставити товар відповідно до Проформ до цього Контракту. Проформа оформляється на кожну окрему поставку, в ній зазначаються найменування, кількість, ціни та загальна вартість товару для конкретного постачання на митну територію України. Пунктом 1.1. Контракту ЗЕД передбачено, що оплата товару здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця, а п.3.5. деталізовано те, що плата за товар має бути здійснена Покупцем відповідно до умов, зазначених у Проформах. Проформу до митного оформлення не подано;
- у фактурі від 4/03/2025 від 20.03.2025 - зазначено, що має бути здійснена оплата. Проте жодного платіжного документа до митного оформлення не подано. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов'язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі - продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст. 694 Цивільного кодексу України). Оскільки одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п. 4 частини другої ст. 53 МКУ). Платіжні операції з переказу іноземної валюти в Україні здійснюються з дотриманням норм Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2; П.6.2.Контракту передбачено, що Контракт може доповнюватись Додатками, які мають бути підписані обома сторонами та є невід'ємними частинами Контракту.
- Згідно наданої до митного контролю CMR № 4/03/2025від 20.03.2025, у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару зазначено ОСОБА_2 . Разом з тим, до митного оформлення декларантом надано договір на транспорт від 26.02.2025 згідно якого виконавцем виступає ФОП ОСОБА_1 . Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб'єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару.
- експортна декларація країни відправлення 25PL301010000X4WB8 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
29.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тевітта Україна» (позивач, покупець) та компанією «McCain Poland Sp. z o.o.» укладено зовнішньоекономічний Контракт №01/2024-UA, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець оплатити такий товар.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №32191004/А від 15.05.2025 покупець придбав у продавця товар (овочі приготовлені без додання оцту чи оцтової кислоти - картопля в паніровці), загальною вартістю 18 711, 00 Євро.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 19.05.2025 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230046303U4, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.
Одночасно, декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №25UA209230046303U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний контракт № 01/2024-UA;
- Рахунок-проформа № 9900161834 від 29.04.2025;
- Рахунок-фактура (iнвойс) № 32191004/А від 15.05.2025;
- Специфікація № 32191004/А від 15.05.2025;
- Пакувальний лист б/н від 15.05.2025;
- Платіжне доручення в іноземній валюті № 27 від 09.05.2025 р.;
- Договір транспортного експедирування № 26/02 від 26.02.2025 р.;
- Заявка № 54 від 12.05.2025 р. до договору № 26/02 від 26.02.2025 р.;
- Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 878 від 16.05.2025;
- Довідка про транспортні витрати № 47-2025 від 16.05.2025 р.;
- Автотранспортна накладна б/н від 16.05.2025;
- Копія митної декларації країни відправлення №25PL3310200017YHB6 від 16.05.2025;
- Сертифікат якості від 15.05.2025;
- Сертифікат здоров'я від 15.05.2025.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.
На цю вимогу позивач надав: митну декларацію країни відправлення №25PL3310200017YHB6 від 16.05.2025; проформу-інвойс № 9900161834 від 29.04.2025; платіжне доручення в іноземній валюті № 27 від 09.05.2025 р.
За результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100207/2 від 19.05.2025 року.
Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2025/001484.
З метою випущення товару у вільний обіг 20.05.2025 декларант позивача подав митну декларацію №25UA209230046743U1, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.
Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/100207/2 від 19.05.2025 року мотивувала тим, що:
- Відповідно до наявної інформації у ЄАІС ДМСУ, фактурна вартість товарів за прямим контрактом між не пов'язаними особами становить: Відповідно до наявної інформації у ЄАІС ДМСУ, фактурна вартість товарів за прямим контрактом становить: Товар №1- FAVORITA SPICY WEDGES 5X2 5KG становить 14,38-Євро за штуку На умовах поставки FCA - Dabrowa Gornicza по МД 25UA100060510100U7 від 14.04.2025. Відповідно до п.11.6 № 01/2024-UA від 29.01.2025 - Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Контрактом п.2.2. передбачено, що асортимент, кількість та загальна вартість узгоджуються та вказуються в інвойсах на кожну партію товару, які є невід'ємними частинами цього контракту. Враховуючи вищевикладене, інвойс та проформа інвойс уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто такими документами погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такі є невід'ємною частиною контракту, а відтак додатками до такого Контракту. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід'ємну частину контракту, що відповідає умовам контракту. Надана до митного оформлення копія інвойсу № 32191004/A від 15.05.2025 підписана лише стороною Продавця та не містить підпису Покупця, хоч і містить виділене порожнє місце для підпису із зазначенням реквізитів останнього. За даних обставин така проформа інвойс не вважається підписаною, а відтак такою що узгоджує кількість, вартість та ціну товару, тобто узгоджує істотні умови конкретної партії товару, а відтак не являється документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, наявність таких обставин не дає можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, з огляду на те, що відсутні відомості про узгоджену кількість та ціну товару при цьому, як зазначалось.
- У інвойсі № 32191004/A від 15.05.2025 - зазначена попередня оплата - жодних платіжних документів до митного оформлення не подано;
- Рахунок на перевезення від 16.05.2025 № 878 не містить відомостей щодо особи ,яка підписала рахунок. Що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р., в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов'язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа.
- експортна декларація країни відправлення 25PL3310200017YHB6 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.
Позивач не погоджується з висновками відповідача, вважає прийняті рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100129/2 від 20.03.2025, №UA209000/2025/100132/2 від 23.03.2025 та №UA209000/2025/100207/2 від 19.05.2025 протиправними та звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно з п. 34-1 ч. 1 статті 4 Митного Кодексу України (далі - МК України), митний орган - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 статті 52 МК України).
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 статті 52 МК України).
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. (ч. ч. 8, 9 статті 52 МК України).
Відповідно до ч. 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 1 та 2 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс (ч. 3 статті 54 МК України).
Згідно з ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини 5-8 статті 58 МК України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15, у постанові від 21.02.2020 у справі №813/1229/16, у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6431/20-а.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду викладені у постанові від 23.10.2020 у справі №820/3231/16.
Водночас, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, в силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивач на підтвердження заявленої митної вартості товарів надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України.
За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100129/2 від 20.03.2025 року.
Стосовно зауваження щодо проформи-інвойсу.
Суд зауважує, що п. 6.2. Контракту передбачає, що Контракт може доповнюватись Додатками, які мають бути підписані обома сторонами та є невід'ємними частинами Контракту. Суд встановив, що до Контракту №07-02 від 07.02.2025 додатків не було, відповідно декларант такі не надавав до митного оформлення. Окрім цього, позивач надав рахунок-проформу №Р1/02/2025 від 06.02.2025, який суд бере до уваги як належний і допустимий доказ.
Щодо відсутності відомостей про особу, яка підписала рахунок на перевезення.
Суд звертає увагу, що в рахунку на перевезення від 20.03.2025 №E-51 зазначено реквізити експедитора, а також зазначено назву замовника - ТОВ «Тевітта Україна». У рахунку вказано, що такий виставлений відповідно до заявки №24 від 17.03.2025 до договору №26/02/25. Тобто в заявці та договорі чітко вказані реквізити як замовника, так і виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, рахунок на перевезення від 20.03.2025 №E-51 містить усі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством.
Більше того, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Стосовно зауваження про неможливість перевірки правильності нарахування транспортних витрат на перевезення через відсутність посередницького договору між суб'єктами.
Суд встановив, що між ТОВ «Тевітта Україна» з ФОП ОСОБА_3 укладено Договір транспортного експедирування №26/02/25 від 26.02.2025 року. Вказаний договір був поданий декларантом позивача до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ФОП ОСОБА_3 є експедитором, а не перевізником, а відтак задля виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ «Тевітта Україна», що передбачено Договором транспортного експедирування №26/02/25 від 26.02.2025 року, залучила перевізника. Таким чином, усі транспортні витрати, які понесло ТОВ «Тевітта Україна» за Договором транспортного експедирування №26/02/25 від 26.02.2025 року з ФОП ОСОБА_3 включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. Окрім цього, до позовної заяви позивач долучив Договір транспортного експедирування №5П від 05.01.2025 року, де ФОП ОСОБА_3 виступає Експедитором, а ТОВ «ЮДеКа» - Перевізником. Вказаний Договір повністю пояснює, чому у CMR № 2/03/2025 від 18.03.2025 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється LLC Yudeka.
Щодо експортної декларації країни відправлення.
Суд звертає увагу, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Надана декларантом митна декларація країни відправлення №25PL445010001ZTOB0 від 19.03.2025 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема штрих-кодовий ідентифікатор, що в свою чергу надає митному органу право, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов'язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.
Крім того, в цій частині висновок посадової особи відповідача не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення. Також посадова особа митного органу не посилається на чинні норми європейського/польського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та жодним чином не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого на те обґрунтування.
Стосовно призначення платежу в платіжному дорученні.
Суд встановив, що у платіжному дорученні №7 від 14.03.2025 р. у графі «Призначення платежу» міститься посилання на рахунок-проформу №Р1/02/2025 від 06.02.2025 р., за якою проводилась оплата товару за Контрактом №07-02 від 07.02.2025 року. Рахунок-проформу № Р1/02/2025 від 06.02.2025 позивач долучив до позову, і суд бере такий документ до уваги як належний і допустимий доказ.
За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100132/2 від 23.03.2025 року.
Стосовно зауваження про відсутність проформи-інвойсу.
Суд встановив, що декларантом ТОВ «Тевітта Україна» до митного оформлення було подано проформу №Р4/03/2025 від 13.03.2025 р., про що свідчить зазначений у гр. 44 митної декларації №25UA209230026027U4 від 21.03.2025 р. документ під кодом « 0325».
Щодо банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару.
Суд зазначає, що банківський платіжний документ №10 від 14.03.2025 р. був поданий декларантом позивача на вимогу митниці. Про це також свідчить зазначений у гр. 44 митної декларації №25UA209230026534U8 від 24.03.2025 р. документ під кодом « 3001».
Щодо зауваження про перевізника товару.
Суд встановив, що декларант помилково прикріпив Договір транспортного експедирування №26/02/25 від 26.02.2025 року між ТОВ «Тевітта Україна» з ФОП ОСОБА_3 до митної декларації № 25UA209230026027U4 від 21.03.2025. До митної декларації №25UA209230026534U8 від 24.03.2025 р. (за якою товар було випущено у вільний обіг) зроблено аркуш коригування. Натомість між ТОВ «ТЕВІТТА УКРАЇНА» та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом №26/02 від 26.02.2025 року. Даний договір повністю пояснює, чому у CMR №4/03/2025 у графах 16 та 23 зазначено що перевізником товару являється ФОП ОСОБА_4 . Даний договір суд бере до уваги як належний і допустимий доказ. Окрім цього відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості. Судом також встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування декларантом позивача до митного оформлення подані наступні документи: Договір транспортного експедирування № 26/02 від 26.02.2025 р.; Заявка № 31 від 20.03.2025 р. до договору № 26/02 від 26.02.2025 р.; Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 462 від 21.03.2025; Довідка про транспортні витрати № 31-2025 від 21.03.2025 р. Отже, доводи митного органу про недостатність доказів транспортних витрат, є неприйнятними, такими, що суперечать фактичним обставинам справи.
Щодо експортної декларації країни відправлення.
Суд знову звертає увагу, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Посадова особа митного органу не посилається на чинні норми європейського/польського законодавства, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації та жодним чином не вказує яким чином має заповнюватись митна декларація країни відправлення, а лише наводить свої сумніви та припущення, без належного законодавчого на те обґрунтування. При цьому, згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі. Верховний Суд звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стосовно призначення платежу в платіжному дорученні.
Суд звертає увагу, що у платіжному дорученні №10 від 14.03.2025 р. у графі «Призначення платежу» міститься посилання на рахунок-проформу № Р4/03/2025 від 13.03.2025 р., за якою проводилась оплата товару за Контрактом № 07-02 від 07.02.2025 року. Вказана проформа була надано до митного контролю.
За результатами проведеного контролю визначення митної вартості відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100207/2 від 19.05.2025 року.
Щодо відсутності підпису покупця у рахунку-фактурі.
Суд зауважує, що комерційний інвойс в зовнішньоекономічній діяльності - це документ, який продавець надає покупцю, щоб підтвердити угоду про продаж товарів та відобразити інформацію про них і використовується для митних цілей під час зовнішньоекономічної діяльності (торгівлі).
В законодавстві України не існує затвердженої форми інвойсу. Для прикладу, зразок інвойсу вказаний у Рекомендаціях №6 Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунка - для міжнародної торгівлі", де вказується про необхідність підпису виконавця (тобто продавця, постачальника), натомість про необхідність вказувати підпис покупця нічого не зазначається.
Окрім того ТОВ «Тевітта Україна» не впливає на зміст документів, що формуються та надаються продавцем товару - контрагентом по договору.
Щодо платіжних документів, які підтверджують оплату товару.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність банківського платіжного документа, оскільки декларантом позивача на вимогу митниці було подано платіжний документ № 27 від 09.05.2025 р. на суму 18 711, 00 євро, що у свою чергу підтверджує повну оплату за товар за рахунком-фактурою № 32191004/А від 15.05.2025 р.
Щодо відсутності відомостей про особу, яка підписала рахунок на перевезення.
Суд наголошує, що в рахунку на перевезення від 16.05.2025 №878 зазначено реквізити експедитора, а також зазначено назву замовника - ТОВ «Тевітта Україна». У рахунку вказано, що він виставлений відповідно до заявки №54 від 12.05.2025 до договору №26/02/25. У заявці та договорі чітко вказані реквізити як замовника, так і виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Більше того, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Щодо експортної декларації країни відправлення.
Суд вкотре наголошує, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Більше того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.
Стосовно замовлення до контракту.
Суд зазначає, що замовлення до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту. До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МКУ, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а замовлення, як додатковий документ на підтвердження заявленої митної вартості, нормами ст. 53 МКУ не визначений.
Окрім того, подана до митного контролю рахунок-проформа №9900161834 за своєю суттю і є замовленням та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, здійснення передплати за товар тощо. Тому надану до митного оформлення фактуру-проформу можна вважати замовленням.
Таким чином, подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару. А усі витрати на товар, які понесено ТОВ «Тевітта Україна» за Контрактом №01/2024-UA від 29.01.2025 року включені у заявлену митну вартість.
Щодо платіжної інструкції.
Відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.
Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 №189) (далі - Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов'язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.
Враховуючи викладене, суд вважає, що банківський платіжний документ №27 від 09.05.2025 року містить усі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючим документом, що посвідчує здійснену ТОВ «ТЕВІТТА Україна» на рахунок контрагента оплату за товар, що поставляється. Отже, даний банківський документ можливо ідентифікувати із даною поставкою товарів.
Вказані розбіжності, на які вказав відповідач, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Отже, розбіжності, що наведені митним органом в рішеннях про коригування митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
У рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14.08.2018 по справі №821/1617/17, від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.
Разом з тим, суд дійшов переконання в тому, що відповідач в електронних повідомленнях зобов'язавши позивача надати додаткові документи, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Судом встановлено, що в рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідачем всупереч вказаним вище правовим нормам не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору.
Більше того, матеріалами справи документально не підтверджено факту надання декларантом позивача документів, що містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі чого контролюючий орган розпочав процедуру консультацій.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
У постанові від 22.08.2019 р. у справі №810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з митними деклараціями документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Відтак, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих ним до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Зі змісту спірних рішень слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018р. у справі за №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018р. у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як видно з графи 33 оскаржуваних рішень, у них зазначено лише дати та номери вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги, на користь позивача слід стягнути сплачений ним при поданні позовної заяви до суду судовий збір у сумі 2422,40 гривні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
30 квітня 2025 року між ТОВ «Тевітта Україна» та Адвокатським об'єднанням «ШОКАЛО ТА ПАРТНЕРИ» укладено Договір № 1-30/04/25 про надання правової допомоги.
Відповідно до умов Договору №1-30/04/25 про надання правової допомоги від 30.04.2025 р. та Додаткової угоди №1 від 23.05.2025р. до Договору №1-30/04/25 про надання правової допомоги від 30.04.2025 р. в ході представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевітта Україна» у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правова допомога: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, збору доказів, підготовка та подання позовної заяви, відповіді на відзив на позовну заяву, участь у разі необхідності в судових засіданнях, підготовку клопотань, тощо.
Згідно з умовами Додаткової угоди №1 від 23.05.2025р. до Договору №1-30/04/25 про надання правової допомоги від 30.04.2025 р. вартість вищенаведеної правової допомоги в суді першої інстанції становить 30 000,00 гривень. Доказами попередньо понесених витрат на професійну правничу допомогу є: Договір № 1-30/04/25 про надання правової допомоги від 30.04.2025 р., Додаткова угода № 1 від 23.05.2025р., рахунок на оплату послуг № 1-1-1-30/04/25 від 03.07.2025 р., платіжна інструкція № 311 від 04.07.2025р.
Отже, при попередньому розрахунку Позивач несе витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Відтак, суд виходячи з предмету спору та ціни позову, розгляду справи у порядку спрощеного провадження без проведення судових засідань (не витрачався час адвоката) враховуючи критерій пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 10000 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім цього, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 2422,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 132, 241-248, 256, 294, 295 КАС України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100129/2 від 20.03.2025 року.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100132/2 від 23.03.2025 року.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100207/2 від 19.05.2025 року.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тевітта Україна» (ЄДРПОУ: 45510594) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ: 43971343) судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Тевітта Україна» (ЄДРПОУ: 45510594) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ: 43971343) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000 (десять тисяч) грн.
Рішення може бути оскаржене згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 10.09.2025.
Суддя Коморний О.І.