11 вересня 2025 року
справа №380/10958/25
провадження № П/380/12157/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії, -
Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Валова, 20; ЄДРПОУ: 26256659) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) в якому просить суд:
зобов'язати ОСОБА_1 відновити частину пам'ятки архітектури - балкон квартири АДРЕСА_3 , шляхом проведення його реставрації у встановленому законом порядку за рахунок ОСОБА_1 ;
зобов'язати власника квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради (вул. Валова, буд. 20, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 26256659) охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини - пам'ятку архітектури місцевого значення розташовану за адресою: АДРЕСА_4 у встановленому законом порядку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за адресою: АДРЕСА_4 розташований житловий будинок, який внесено до Переліку пам'яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток за категорією місцевого значення у Львівській області на підставі наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 №14, охоронний №4888-ЛВ. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_5 у вказаному житловому будинку. Проте, у зв'язку із недбалим ставленням теперішнього власника до майна, яке є культурною спадщиною, таке перебуває у незадовільному стані. Крім того, у порушення вимог статі 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини», відповідач не уклав охоронний договір з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради. Вказане зумовило звернення позивача як суб'єкта владних повноважень до суду.
Суд 02.06.2025 звернувся із запитом до Єдиного державного демографічного реєстру за допомогою підсистеми ЄСІТС щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 02.06.2025 №1435072 вказана особа проживає за адресою: АДРЕСА_6 .
Ухвалою від 04.06.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ).
Відповідач 25.06.2025 подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою від 27.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перехід в загальне позовне провадження.
Також відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позивач не наділений законом правом на звернення до суду щодо предмета спору. Спеціальним законом, який безпосередньо регламентує правовідносини у сфері охорони культурної спадщини та визначає вичерпний перелік випадків, за яких уповноважений орган охорони культурної спадщини як суб'єкт владних повноважень має право на звернення до суду, конкретний спосіб реалізації такого права, є Закон України «Про охорону культурної спадщини». Стаття 21 вказаного Закону передбачає право відповідного органу охорони культурної спадщини на пред'явлення позову до власника пам'ятки, якщо в результаті його дій або бездіяльності пам'ятці загрожує пошкодження або знищення, і якщо власник пам'ятки не вживає заходів щодо її збереження, зокрема у зв'язку з неможливістю створення необхідних для цього умов. Отже спеціальний закон (стаття 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини») чітко встановлює спосіб захисту інтересів держави в суді уповноваженим на це органом охорони культурної спадщини у разі, якщо пам'ятці загрожує пошкодження, руйнування чи знищення внаслідок недобросовісних дій або бездіяльності власника пам'ятки, а саме - шляхом пред'явлення позову про викуп пам'ятки. Іншого правового регулювання закон не містить. З огляду на наведені вище норми права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та їх урегульовують, а також враховуючи висновки Верховного Суду України та Верховного Суду щодо їх застосування Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради не наділений правом на звернення до суду з позовом про зобов'язання власника пам'ятки архітектури відновити таку пам'ятку. Прямої вказівки на це в законі не існує. З огляду на викладене, просить закрити провадження у справі.
Ухвалою від 04.08.2025 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18; ЄДРПОУ: 38557581). Запропоновано третій особі подати письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Копію позовної заяви з додатками та копію ухвали від 04.08.2025 було надіслано третій особі в електронний кабінет 05.08.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа. Станом на день розгляду справи третя особа своїм правом на подання пояснень щодо позову не скористалась.
Ухвалою від 10.09.2025 частково задоволено клопотання відповідач та закрито провадження у справі №380/10958/25 за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та на стороні відповідача - ОСОБА_2 в частині вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 відновити частину пам'ятки архітектури - балкон квартири АДРЕСА_3 , шляхом проведення його реставрації у встановленому законом порядку за рахунок ОСОБА_1 .
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до таких висновків.
На підставі наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 №14 до Переліку пам'яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток за категорією місцевого значення у Львівській області було віднесено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.06.2025 №1446613 відповідачу, ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_5 у вказаному житловому будинку, набута ним на підставі договору довічного утримання від 11.10.2011 №3-4374.
24.01.2025 позивач звернувся до відповідача із листом №0004-вих-10667, у якому повідомив, що за результатами обстеження будинку АДРЕСА_4 проведеного 17.01.2025 ЛКП «Господар» виявлено, що балкон індивідуального користування квартири АДРЕСА_5 знаходиться в аварійному стані, елементи штукатурки загрожують падінням на перехожих, а також на мешканців будинку, оскільки балкон розташований над входом у будинок. Враховуючи наведене, просить негайно вжити заходів, щодо приведення вказаної пам'ятки до належного стану шляхом проведення ремонту реставраційного балкону та укладення охоронного договору у термін до 24.02.2025.
04.03.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради складено розпорядження про зобов'язання привести пам'ятку культурної спадщини до належного стану, яким зобов'язано ОСОБА_1 провести реставрацію балкону. Роботи проводити традиційними матеріалами та технологіями, дозволеними для використання на пам'ятках архітектури. Зберегти при цьому автентичні архітектурні та декоративні елементи опорядження фасаду будинку. Перед проведенням ремонтних, реставраційних, консерваційних, реабілітаційних робіт, пристосування пам'ятки, провести необхідні науково-дослідні роботи; ремонтно-реставраційні роботи проводити на підставі проектної документації, реставраційного завдання та за наявності згоди офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради.
Згідно з актом візуального обстеження від 07.04.2025, складеного начальником юридичного відділу управління охорони та використання об'єктів культурної спадщини офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , який внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток за категорією місцевого значення, згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" від 18.01.2021 №14, охоронний № 4888-Лв, встановлено, що пам'ятка культурної спадщини є в незадовільному стані, стан опорядження - незадовільний. Балкон знаходиться в аварійному стані. Частково втрачені дерев'яні заповнення та замінені на металопластикові. Встановлено антени супутникового телебачення. Використання - житлові приміщення та нежитлові приміщення в рівні першого поверху. Не дотримано вимог ст. .24, 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, а саме доведено до критичного стану балкон на другому поверсі будинку, а також не виконано вимог розпорядження про зобов'язання привести пам'ятку культурної спадщини до належного стану від 04.03.2025 щодо проведення реставрації балкону.
Вважаючи, що відповідач по справі не вчиняє жодних дій щодо укладення охоронних договорів на об'єкт культурної спадщини, що викликає сумніви у його збереженні без покладення на відповідача законодавчо встановлених обов'язків, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-ІІІ (далі - Закон №1805-ІІІ).
Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 Закону №1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини; виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини; щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 6 Закону №1805-III до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам'ятки.
Частиною першою статті 13 Закону №1805-ІІІ врегульовано, що об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.
Згідно з підпунктом «б» частини першої статті 14 Закону №1805-ІІІ занесення до Реєстру пам'ятки місцевого значення здійснюється рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Частиною другою вказаної статті закріплено, що об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
Таким чином, об'єкт архітектури включається до Переліку щойно виявленого об'єкта культурної спадщини за умови, що відповідає ознакам та вимогам до об'єкту культурної спадщини для включення об'єкту до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Як встановлено судом, на підставі наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 №14, до Державного реєстру нерухомих пам'яток за категорією місцевого значення було віднесено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 охоронний №4888-ЛВ. Власником квартири АДРЕСА_5 у вказаному будинку, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна є ОСОБА_1 .
Відповідно до частин першої та четвертої статті 23 Закону №1805-III усі власники пам'яток, щойно виявлених об'єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об'єкти зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.
Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.
Частиною третьою статті 23 Закону №1805-III встановлено, що порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.2001 №1768 затвердив Порядок укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (далі за текстом - Порядок №1768).
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №1768 охоронний договір встановлює режим використання пам'ятки культурної спадщини (далі - пам'ятка) чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована.
Власник пам'ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов'язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам'ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.
Пунктом 5 Порядку №1768 встановлено, що в охоронному договорі, складеному за зразком згідно з додатком, зазначаються особливості режиму використання пам'ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам'яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1768 до охоронного договору додаються: акт технічного стану пам'ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об'єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам'ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п'ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам'ятки, знаходяться на її території чи пов'язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам'яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка (у масштабі 1:50, 1:100, 1:500, 1:1000 або 1:2000); 6) паспорт пам'ятки.
Аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що укладання охоронного договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким на власника покладається зобов'язання щодо забезпечення збереження пам'ятки, щойно виявленого об'єкта культурної спадщини чи її (його) частини. Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а лише встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
Охоронний договір, що укладений на підставі статті 23 Закону №1805-III, згідно з висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №806/1536/18, є адміністративним договором.
Суд зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об'єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов'язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.
Такий висновок сформульований Верховним Судом у постановах від 13.12.2018 у справі №826/4605/16 та від 19.02.2021 у справі № 826/25854/15.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не уповноважений на укладення охоронних договорів суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 806/1536/18 аналізуючи правову природу охоронного договору, дійшов висновку, що такий договір є актом за участю суб'єкта владних повноважень та співвласника пам'ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов'язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі статті 23 Закону № 1805-III.
Укладання охоронних договорів спрямоване на реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Такими договорами не вирішується питання власності на об'єкт культурної спадщини, а встановлюється режим використання пам'яток та відповідальність за порушення такого режиму.
У спорах, що виникають з подібних правовідносин, належним позивачем є орган охорони культурної спадщини міської ради або облдержадміністрації, а відповідачем - власник пам'ятки культурної спадщини.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 620/17968/21, від 24 січня 2025 року у справі № 560/5184/24 та від 14 серпня 2025 року у справі №380/9422/21.
Якщо власник пам'ятки ухиляється від укладення такого договору, орган охорони культурної спадщини має право звернутися до суду з позовом про примусове укладення охоронного договору.
Рішенням Львівської міської ради від 28.01.2025 №52 затверджено Положення про офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради та його структури (далі - Положення №52).
Згідно із пунктом 1.1 Положення №52, офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (надалі - офіс) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 04.02.2021 № 32 “Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів“, утвореним відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні“.
За підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Положення №52 одним із основних завдань Офісу є, зокрема, забезпечення виконання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини“, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території Львівської міської територіальної громади.
Відповідно до підпунктів 4.1.43-4.1.44 пункту 4.1 Положення №52, до компетенції офісу належать, зокрема, такі повноваження: Укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (їхні частини) у межах повноважень, делегованих органом культурної спадщини вищого рівня; укладення попередніх договорів про укладення у майбутньому охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини (їхні частини) у межах повноважень, делегованих органом культурної спадщини вищого рівня.
Отже, оскільки позивачу делеговано право на укладення охоронних договорів, такий може виступати позивачем у спірних правовідносинах.
Суд також зауважує, що використання об'єктів культурної спадщини у встановленому порядку та їх належне збереження для нинішнього і майбутніх поколінь становлять суспільний та державний інтерес, який охороняється законом.
Зважаючи на вищенаведене, суд доходить висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо укладення охоронного договору щодо забезпечення збереження пам'ятки та зобов'язання відповідача укласти відповідний договір .
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
адміністративний позов Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Валова, 20; ЄДРПОУ: 26256659) до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18; ЄДРПОУ: 38557581), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ) - задовольнити повністю.
Зобов'язати власника квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 20; ЄДРПОУ: 26256659) охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини - пам'ятку архітектури місцевого значення, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , на умовах та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 P.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.