11 вересня 2025 рокусправа № 380/3146/25
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів -
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРЕМОГА ФУД" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2024/000627/2 від 25.10.2024.
Також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати на перекладача.
В обґрунтування позову зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Вказав, що надані документи за своїм змістом не суперечили один одному, в повному обсязі свідчили про вагу та ціну товару які не мали відмінностей, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом. Тому вважає оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 19.02.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 18727 від 05.03.2025) у якому проти позову заперечив. Вказав, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 24.10.2024 № 24UA209120025333U0 опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено, що згідно з п. 6.3 контракту PF/TYT001 від 26.04.2024 постачальник надає покупцю такі документи (прайс-лист заводу виробника, специфікація). Повідомив, що наданий до митного оформлення прайс-лист не містить умов поставки та терміну дії пропозиції, специфікація до митного оформлення не подавалась. Зазначив, що рахунок 24/09/30/0/0601 від 24.09.2024 посилається на замовлення 60956386 яке до митного оформлення не надано. Вказав, що оплата по рахунку 24/09/30/0/0601 від 24.09.2024 повинна була бути здійснена 01.10.2024. Банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались. Звернув увагу на те, що транспортні документи на відрізку Гдиня-Глівіце до митного оформлення не подано. Повідомив, що банківський платіжний документ б/н від 05.09.2024 в графі 70 «Призначення платежу» посилається на рахунки які до митного оформлення не подавались. Зазначив, що згідно з розділу 2 п. 1 договору 12/08 від 12.08.2024 детальний опис послуг і фінансових умов вказується в замовленнях. Такі замовлення до митного оформлення не подавались. Таким чином, митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати, оплати за товар. Відповідно до ч. 2-3 ст. 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом, не може бути визнана відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (транспортні документи, документи що містять відомості про транспортні витрати, платіжні документи). Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МК України) та 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; методи 2б (ст. 62 МК України) та 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності належних даних для розрахунку. Використано метод 2ґ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна вартість за МД № UA100430/2024/285309 від 05.08.2024 - 1,3846 дол. США за кг. Коригування на комерційні рівні, розмір партії, умови поставки не здійснювалося. Сума донарахованих митних платежів по оскаржуваному рішенню про коригування митної вартості становить 189207,17 грн. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРЕМОГА ФУД» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 44860440), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Під час здійснення господарської діяльності ТзОВ “ПЕРЕМОГА ФУД» (Покупець) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю “Thai Yod Thip Co. Ltd», Королівство Таїланд (Постачальник), зовнішньоекономічний контракт № PF/TYT001 від 26.04.2024, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити товар (продукти харчування) за номенклатурою і у кількостях, вказаних у інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту.
На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту № PF/TYT001 від 26.04.2024 позивач придбав у продавця товар згідно рахунку-фактури (Інвойсу) № 141/2024 від 08.07.2024. З метою митного оформлення вказаного товару 24.10.2024 позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209120025333U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема, тов. № 1 - ананаси консервовані в сиропі, сорт Кайєн, без додавання спирту, з вмістом цукру 16%, в упаковках масою нетто не більш як 1кг, шматочками у жерстяних банках 24x580mL, об'єм банки 580мл (540+-5%) - 1350 ящ.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 24UA209120025333U0 в якості підстави для застосування основного методу надано такі документи, які містять відомості щодо ціни товару, зазначені у графі 44 митної декларації: інвойс № 141/2024 від 08.07.2024 року; коносамент № HLCUBKK2406BCEP6 від 14.07.2024, прайс-лист б/н від 08.07.2024 року, сертифікат про відсутність ГМО від 08.07.2024 року, сертифікат походження № С02024-97Z-00729354 від 25.07.2024 року, митну декларацію країни відправлення № А0081670710805 від 08.07.2024 року, договір про співпрацю № 12/08 від 12.08.2022 року, рахунок № 24/09/30/0/0601 від 24.09.2024 року, договір про надання послуг № 1018 від 01.01.2024, рахунок на оплату № 2146517886 09.09.2024 року, транзитний документ 24PL321030NU6ZIQE6 від 18.10.2024 року, накладна СМГС № 31510521 від 23.09.2024 року, CMR № б/н від 01.10.2024 року, свіфт від 05.09.2024 року про оплату імпортованого товару, договір № BT/PF001 від 08.08.2022 року, інвойс № 2085893287 від 09.09.2024 року.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ.
На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта окрім наданих до ЕМД документів, надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається: договір про перевезення морем від 08.08.2022, договір про перевезення залізницею від 12.08.2022, договір про витрати в порту навантаження та вивантаження товару від 01.01.2024, прейскурант виробника, копію митної декларації країни відправлення, рахунок про транспортні витрати, довідку про транспортні витрати, витрати в порту на навантаження та вивантаження товару, платіжку про плату товару.
Львівською митницею 25.10.2024 прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/000627/2, в графі 33 якого вказано: “Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. За результатами встановлено наступне: - згідно п.6.3 контракту PF/TYT001 від 26.04.2024 Постачальник надає Покупцю наступні документи (прайс-лист заводу виробника, специфікація). Наданий до митного оформлення прайс-лист не містить умов поставки та терміну дії пропозиції, специфікація до митного оформлення не подавалась.- рахунок 24/09/30/0/0601 від 24.09.2024 посилається на замовлення 60956386 яке до митного оформлення не надано.- оплата по рахунку 24/09/30/0/0601 від 24.09.2024 повинна була бути здійснена 01.10.2024. Банківські документи про оплату до митного оформлення не подавались.- транспортні документи на відрізку Гдиня-Глівіце до митного оформлення не подано. - банківський платіжний документ б/н від 05.09.2024 в графі 70 «Призначення платежу» посилається на рахунки які до митного оформлення не подавались.- згідно розділу 2 п.1 договору 12/08 від 12.08.2024 детальний опис послуг і фінансових умов вказується в замовленнях. Такі замовлення до митного оформлення не подавались. Таким чином, митницею встановлено відсутність належним чином оформлених транспортних документів та документів, що містять відомості про транспортні витрати. Відповідно до ч. 2-3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Митна вартість, визначена декларантом за основним методом, не може бути визнана відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (транспортні документи, документи що містять відомості про транспортні витрати, платіжні документи). Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а (ст. 59 МКУ) та 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні товари; методи 2б (ст. 62 МКУ) та 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності належних даних для розрахунку. Використано метод 2 ґ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна вартість за МД UA100430/2024/285309 від 05.08.2024 - 1,3846 дол. США за кг. Коригування на комерційні рівні, розмір партії, умови поставки не здійснювалося».
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: інвойс № 141/2024 від 08.07.2024 року; коносамент № HLCUBKK2406BCEP6 від 14.07.2024, прайс-лист б/н від 08.07.2024 року, сертифікат про відсутність ГМО від 08.07.2024 року, сертифікат походження № С02024-97Z-00729354 від 25.07.2024 року, митну декларацію країни відправлення № А0081670710805 від 08.07.2024 року, договір про співпрацю № 12/08 від 12.08.2022 року, рахунок № 24/09/30/0/0601 від 24.09.2024 року, договір про надання послуг № 1018 від 01.01.2024, рахунок на оплату № 2146517886 09.09.2024 року, транзитний документ 24PL321030NU6ZIQE6 від 18.10.2024 року, накладна СМГС № 31510521 від 23.09.2024 року, CMR № б/н від 01.10.2024 року, свіфт від 05.09.2024 року про оплату імпортованого товару, договір № BT/PF001 від 08.08.2022 року, інвойс № 2085893287 від 09.09.2024 року.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 09 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі № 200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Щодо зазначених відповідачем в оскаржуваному рішенні порушень, суд зазначає таке.
Однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару стало те, що рахунок на перевезення товару 24/09/30/0/0601 від 24.09.2024 посилається на замовлення № 60956386, яке до митного оформлення не надано.
Судом встановлено, що між позивачем як Замовником та ТОВ “ХАПАГ-ЛЛОЙД» (Виконавець) було укладено Договір надання послуг від 01.01.2024 № 1018, за яким Виконавець зобов'язується: виконувати допоміжні функції морського (лінійного) агента Лінії як це передбачено цим Договором для технічного сприяння якомога кращому виконанню Договору морського перевезення; за плату і за рахунок Замовника надати послуги з організації та виконання операцій, пов'язаних з морським або мультимодальним перевезенням вантажів, що перевозяться в контейнерах (далі - вантажі).
Пунктом 2.4 вказаного Договору передбачено, що перелік Послуг, що надаються Замовникові, погоджується Сторонами у спрощений спосіб і фіксується в рахунках Виконавця та/або заявках Замовника. Сторони можуть укладати додаткові угоди, в яких деталізувати перелік Послуг. Пунктом 3.2 договору передбачено зобов'язання Замовника за договором. Зокрема, у підпункті 3.2.2 передбачено, що Замовник зобов'язаний передати вантаж, призначений для морського та мультимодального перевезення в термін та на умовах, наведених в інструкціях Замовника. Під інструкціями Замовника слід розуміти: будь-яку інформацію, надану Замовником Виконавцю щодо конкретного перевезення у письмовій чи електронній формі, у тому числі у формі замовлення (booking) шляхом заповнення он-лайн форм Перевізника, та таку, що зберігається в електронних системах накопичення та зберігання інформації Виконавця/Перевізника.
Крім того, представник позивача зазначає, що попереднє замовлення - це докладний документ, який містить важливі відомості про відправлення, його деталі, вміст і характеристики товару. Основні дані, що містить документ: вміст вантажу, кількість, деталі доставки, інформація про упаковку, ідентифікаційні номери.
З рахунку на оплату міжнародного перевезення вантажобагажу морським транспортом № 2146517886 від 09.09.2024 слідує, що такий було складено на підставі замовлення (букінгу) № 60956383. Проте вказане замовлення ні до митного оформлення, ні до суду не подавалось. Наведене свідчить, що договір на перевезення надано не в повному обсязі.
Відповідно, декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині калькуляції такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, передбаченої п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.
Наведені висновки суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 520/22458/23.
Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ст. 58 МК України).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи і наведене правове регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано сумнів митниці в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо необхідності включення такої складової митної вартості як вартість перевезення оцінюваних товарів, яка передбачена п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України.
За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
Надані позивачем копії документів не надали митному органу змоги пересвідчитись в обґрунтованості заявленого числового значення митної вартості імпортованого позивачем товару та визначення митної вартості за основним методом.
Суд також враховує, що декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов'язковим відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України.
Щодо інших підстав, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв'язку з недоданням позивачем передбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно неспростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Таким чином, Львівською митницею підставно були встановлені невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
У сукупності всі перелічені фактори вказують на відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.
Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.
У зв'язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності належних даних для розрахунку, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України).
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA100430/2024/285309 від 05.08.2024, де вартість такого товару становить 1,3846 дол. США за кг. У рішенні про коригування митної вартості чітко вказано інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості. Тобто, вказано джерело інформації (із зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів).
Таким чином, у рішенні наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (01054 м. Київ вул. Дмитрівська 44А поверх 6 кімната 11; код ЄДРПОУ 44860440).
Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка 1 м. Львів 79000; код ЄДРПОУ 43971343).
Суддя Р.П. Качур