справа№ 380/853/25
про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
11 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі судді Желік О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №380/853/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №380/853/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково, шляхом:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01.02.2023 пенсії за вислугу років ОСОБА_1 максимальним розміром.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 без обмеження її розміру максимальним розміром.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
09.09.2025 до суду звернувся представник позивача із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Обґрунтовано подану заяву тим, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25 не виконано відповідачем.
Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у відповідних нормах КАС України.
Так, відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
А за змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд також зауважує, що у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішенню суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Також суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
За приписами частини 1 статті 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Суд звертає увагу, що 18.12.2024 опублікований, а 19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» №4094-IX (далі - Закон №4094-ІX), яким, зокрема, внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІX передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Суд зауважує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду у цій справі суд не зобов'язував відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Проте, вказана обставина не позбавляє позивача права звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду після його ухвалення.
За таких обставин, на підставі частини 3 статті 3 КАС України, пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІX, під час вирішення заяви позивача про встановлення судового контролю до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме норми Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення судового контролю в редакції Закону №4094-ІX.
Так, відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом.
При цьому, умовами, за яких суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, є невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.
Як встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 без обмеження її розміру максимальним розміром.
Водночас, листом від 21.07.2025 № 1300-5802-8/95841 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило представника позивача, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 380/853/25 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Підсумок пенсії з 01.08.2025 становить 40392,87 грн, з урахуванням максимального розміру 35582,12 грн та із застосуванням коефіцієнтів відповідно до постанови №1 «Про визначення порядку виплати пенсії деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» 28146,04 грн. Доплата пенсії на виконання судового рішення за період з лютого 2023 року по липень 2025 року становить 341951,04 грн. Щодо виплат коштів, нарахованих на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/85325, відповідачем зазначено, що відповідно до ст. 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та члени їх сімей забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
З огляду на вищевказане слідує, що відповідач не виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25, оскільки відповідач обмежив розмір пенсії позивача, виплативши лише основний розмір пенсії - 35582,12 грн.
На підставі викладеного суд, враховуючи відсутність у матеріалах заяви доказів виконання рішення суду та дію імперативної норми частини 1 статті 382 КАС України, дійшов висновку про необхідність встановлення судового контролю у вказаній справі та зобов'язання відповідача подати до суду в 20-денний строк звіт про виконання судового рішення, що є достатнім строком згідно частини 3 статті 382-1 КАС України.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Ураховуючи наведене суд констатує, що відсутність надходження в необхідному розмірі коштів чи обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на отримання відповідної компенсації, що було предметом спору в межах даної адміністративної справи.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу (ч. 6 ст. 382-1 КАС України).
Враховуючи наведене, керуючись статтями 248, 248, 382-382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №380/853/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в строк протягом 30 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в справі №380/853/25.
Роз'яснити, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Суддя Желік О.М