про повернення позовної заяви
12 вересня 2025 рокусправа № 380/17914/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Р.М. перевірив матеріали позовної ОСОБА_1 до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представниця Єрьоміна В.А., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії. Ухвалою №380/16969/25 від 02.09.2025 суд роз'єднав позовні вимоги в самостійні провадження, в провадженні цієї справи будуть розглядатися такі вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Львівського державного університету безпеки життєдіяльності щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Львівський державний університет безпеки життєдіяльності здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Суд ухвалою від 05.09.2025 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про перерахунок грошового забезпечення та доплат за період з 19.07.2022 по 20.05.2023. Суд надав позивачу десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, обґрунтувати поважність причин пропуску цього строку та долучити докази на підтвердження існування таких обставин.
08.09.2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від представниці позивача про усунення недоліків позову, у якій обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, представниця зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. Окрім того, позивач не одержала письмового повідомлення про розмір прожиткового мінімуму, який був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів 19 липня 2022 р. по 20 травня 2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у відсотковому обчисленні, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 19 липня 2022 р. по 20 травня 2023 року. Позивачка не мала підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачці фактично стало відомо про порушення свого права. Просить поновити пропущений строк для звернення до суду з адміністративним позовом.
Під час вирішення питання щодо звернення із цим позовом в межах строку звернення, суд зазначає таке:
відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк. Частиною третьою статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Проте, 19.07.2022 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1);
- із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неправильного обчислення грошового забезпечення за період із 19.07.2022 по 20.05.2023, тобто за період задовго до звільнення, яке відбулося 04.10.2024.
Суд звертає увагу позивача, що враховуючи релевантну практику Верховного Суду (постанова Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23):
- твердження представниці позивача про те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належності їй заробітної плати без обмеження будь-яким строком є помилковим, оскільки спірні правовідносини у цій справі стосуються перерахунку грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023 під час якого стаття 233 КЗпП передбачала, що стягнення належної працівнику заробітної плати обмежене трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права;
- початок перебігу тримісячного строку для подання цього адміністративного позову можна щонайпізніше обчислювати з моменту вручення позивачу грошового атестата (письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні), - адже після цього позивач не мав би мати будь-яких очікувань, що відповідач нарахує йому ще якісь суми. Позивач 04.10.2024отримав від відповідача грошовий атестат № 136 та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці підряд перед звільненням, де відображено всі належні позивачу до виплати суми при звільненні. Отже, якщо обчислювати перебір тримісячного строку звернення до суду із цим позовом з 04.10.2024 (дати, після якої позивач не міг мати будь-яких ілюзій щодо того, що відповідач продовжуватиме нараховувати йому грошове забезпечення за минулі періоди) та сплив 04.01.2025 року, а до суду із цим позовом позивач звернувся лише 19.08.2025 року, тобто через вісім місяців після граничного строку звернення до суду, а відтак - із пропуском визначеного у статті 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.
Враховуючи релевантну практику Верховного Суду (постанова Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову з вимогами про стягнення заробітної плати слід обчислювати з моменту вручення позивачу грошового атестата, який для військовослужбовців, на думку Верховного суду, є тим документом, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні. Отже, з моменту ознайомлення позивачки з грошовим атестатом, тобто з 04.10.2024 року почався перебір тримісячного строку звернення до суду із цим позовом та сплив 04.01.2025 року.
Отже, повідомлені представницею позивача обставини не доводять поважності причин пропуску позивачкою строку звернення до суду. Інших причин пропуску строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, представниця позивача не зазначила.
Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки суд дійшов висновку, що повідомлені представницею позивача в заяві про усунення недоліків позовної заяви обставини не доводять поважності причин пропуску строку звернення до суду, то у задоволенні цього клопотання слід відмовити, а позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності слід повернути з мотивів значного пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
Керуючись ст.ст. 169, 241, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з мотивів, що наведені заяві про усунення недоліків позову від 08.09.2025.
Повернути позовну ОСОБА_1 до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії (і додані до неї документи) особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п'ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович