м. Львів
10 вересня 2025 рокусправа № 380/2548/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним і скасувати п. 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 ЗОТО НГУ від 18.01.2025 № 70 Про підсумки службового розслідування, яким на позивача оголошено догану;
- визнати протиправним і скасувати п. 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 ЗОТО НГУ від 24.01.2025 № 102 Про підсумки службового розслідування, яким позивачу оголошено сувору догану.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки в оскаржуваних наказах є необґрунтованими та прийнятими без повного та всебічного доведення вини військовослужбовця та з порушенням встановленої процедури, передбаченої Дисциплінарним Статутом ЗСУ. Оскільки у Акті службового розслідування та наказі за підсумками його проведення, згідно вимог Статутів ЗСУ мають бути зазначені неправомірні дії військовослужбовця, та зв?язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов?язків військової служби, чого в діях позивача не вбачається.
Вважає, що такі протиправні дії відповідача порушують права позивача, а тому позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 14.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі; витребувано у Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином оформлені копії матеріалів службового розслідування, які слугували видачі оскаржуваних наказів від 18.01.2025 № 70 та від 24.01.2025 № 102.
28.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначає, що згідно з матеріалами службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_2 самовільно залишив місце служби під час чергування. Ця подія є беззаперечним свідченням неналежного контролю, виховання та дисципліни у підрозділі, за який, відповідно до вимог статутів, несе повну й особисту відповідальність його командир. Сам факт самовільного залишення військової служби солдатом ОСОБА_2 під час чергування є прямим наслідком неналежної організації служби, слабкої дисципліни, відсутності ефективного контролю за підлеглими та незабезпечення належного управління підрозділом. Відповідно до статутних вимог, ці функції покладаються на командира роти, обов'язки якого на той момент виконував саме позивач.
Зазначає, що спроба позивача перекласти відповідальність на відповідача через нібито неправильну дислокацію підрозділів є маніпулятивною та свідчить про глибоке нерозуміння ним умов несення служби. Географічна розосередженість підрозділів є не помилкою державного органу, а поширеною практикою, особливо в умовах воєнного стану. Обов'язок командира роти полягає саме в тому, щоб організувати ефективну систему контролю, зв'язку, управління та підтримання дисципліни в будь-яких умовах, у тому числі, й на значній відстані. Посилання на цей фактор є не виправданням, а фактичним визнанням неспроможності організувати належне виконання покладених на позивача обов'язків.
Стосовно доводів позивача щодо наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.01.2025 № 102, звертає увагу на таке.
Одним із тверджень є посилання позивача на те, що він перебував на посаді т.в.о. командира роти лише 5 днів, що, на його думку, є занадто коротким терміном для несення повноцінної відповідальності.
Аргумент про короткий термін на посаді є неприйнятним. Приймаючи тимчасове виконання обов'язків командира роти, офіцер з першої хвилини приймає на себе повний обсяг відповідальності за ввірений йому підрозділ. Статути Збройних Сил України не передбачають жодних адаптаційних періодів для відповідальності за бойову готовність.
А відтак, позивач мав оцінити стан справ у роті, перевірити готовність чергових сил і засобів, зокрема МВГ № 7, та вжити невідкладних заходів для усунення недоліків.
Додатково зазначає, службовим розслідуванням встановлено, що причиною невиконання бойового завдання стала неналежна підготовка особового складу, за яку позивач як т.в.о. командира роти несе пряму відповідальність. Неготовність МВГ № 7 до бою є прямим порушенням вимог статей 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо забезпечення постійної бойової готовності.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 26.02.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою від 10.05.2024 №255 (а.с. 8).
У спірний період позивач тимчасово виконував обов'язки командира стрілецької роти стрілецького батальйону, що сторонами не заперечується.
Відповідно до Донесення від 26.12.2024: 1) солдат ОСОБА_2 (призваний під час мобілізації) 26.12.2024 о 08:30, своєчасно не прибув на службу без поважних причин зі звільнення; на телефонні дзвінки не відповідає; 2) 26.12.2024 солдат ОСОБА_2 був - затриманий розшуковою групою та близько 16.20 доставлений до в/ч НОМЕР_1 (а.с. 10).
26.12.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 1093 призначено службове розслідування.
Відповідно до висновку службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини 25.12.2024 встановлено, що в письмовому поясненні командир стрілецького взводу зазначив, що 25.12.2024 близько 21:20 год (…) виконував обов?язки в складі варти по охороні та обороні об'єкта (на той час перебував в тривожній групі), відпросився у начальника варти вийти з вартового приміщення поговорити з дружиною по мобільному телефоні (у вартовому приміщенні поганий мобільний зв?язок) та деякий час не повертався, після чого начальник варти відправив іншого військовослужбовця за ним, але цей військовослужбовець повідомив начальнику варти, що (…) не знайшов, про що начальник варти доповів командиру стрілецького взводу.
Т.в.о. командира 2 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону старший лейтенант ОСОБА_1 в письмовому поясненні зазначив, що близько 22:01 год 25.12.2025 отримав доповідь від (…) що під час перевірки особового складу виявлено відсутність (…) останній раз його бачили орієнтовно в 21:15 год. Після чого були вжиті заходи щодо пошуку даного військовослужбовця, проте дані заходи результату не дали.
Із пояснень відсутнього військовослужбовця стало відомо, що останній просив відпустити його додому щоб побачитись з сім'єю, проте отримав відмову.
Також в ході службового розслідування встановлено, що командир взводу повідомив, що не пам'ятає такого моменту, коли військовослужбовець просив відпустити його додому.
Із листа обліку індивідуального впливу на військовослужбовця вбачається, що старший лейтенант ОСОБА_1 за час виконання обов?язків за штатною посадою та т.в.о. командира роти жодної бесіди із військовослужбовцем не проводив.
Враховуючи вищевикладене, зроблено висновок, що т.в.о. командира 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону старший лейтенант ОСОБА_1 в порушення вимог статей 11,16, 49, 59, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Диспиплінарного статуту Збройних Сил України неналежно виконав покладені на нього обов?язки служби, що призвело до негативних наслідків, які дискредитують імідж військової частини.
За результатами службового розслідування запропоновано за неналежне виконання т.в.о командира роти, порушення вимоги статей 11,16, 49, 59, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголосити догану.
Відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2025 №70 поважних причин самовільного залишення військової частини 25.12.2024 солдатом ОСОБА_2 не встановлено.
Основними причинами, які сприяли вчиненню дисциплінарного проступку є:
- нехтування солдата ОСОБА_2 вимогами наказів командирів всіх рівнів, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо порядку проходження військової служби;
- неналежне виконання обов?язків командиром стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону старшим лейтенантом ОСОБА_3 ;
- неналежне виконання обов?язків та неякісний посадовий контроль підлеглого особового складу т.в.о. командира 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону старшим лейтенантом ОСОБА_1 ;
- віддалене місце постійної дислокації та несення служби особовим складом стрілецького взводу від місця постійної дислокації 2 стрілецької роти З стрілецького батальйону.
Як наслідок за порушення вимог статей 11, 16, 49, 59, 11, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України т.в.о. командира 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (3 охорони та оборони важливих державних об'єктів) старшому лейтенанту ОСОБА_1 (Г-138705) оголошено догану (а.с. 9).
Відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.01.2025 №102 було проведено службове розслідування по факту не відкриття вогню по повітряній цілі особовим складом мобільної вогневої групи № 7 (далі - МВГ № 7) (а.с. 12).
В ході службового розслідування встановлено, що т.в.о. командира 3 стрілецької роти стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об?єктів) старший лейтенант ОСОБА_1 нехтуючи вимогами ст. 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неналежно виконав покладені на нього обов'язки щодо підготовки особового складу, як наслідок - не забезпечив успішне виконання МВГ № 7 бойового завдання.
За результатами службового розслідування за неналежне виконання обов?язків щодо підготовки особового складу МВГ № 7, порушення вимог статей 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, заступнику командира 2 стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об'єктів) по роботі з особовим складом З стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об'єктів) старшому лейтенанту ОСОБА_1 (Г-138705), який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.12.2024 № 358 виконує обов'язки т.в.о. командира 3 стрілецької роти стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об?єктів) оголошено сувору догану.
Вважаючи накази відповідача про підсумки службового розслідування протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, є протиправність, на думку позивача, наказів відповідача про підсумки службового розслідування
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Особливістю спірних правовідносин є те, що вони виникли під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан.
Крім того, Президент України Указом від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України та відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, постановив оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно, у таких умовах особлива відповідальність покладається на військових, адже саме вони несуть державну службу особливого характеру, що полягає у здійсненні професійної оборони держави, її незалежності та територіальної цілісності.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут №548-ХІV).
Статтею 3 Статуту №548-ХІV передбачено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
За приписами ст. 16 Статуту №548-ХІV кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 26 Статуту №548-ХІV визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення (стаття 27 Статуту №548-ХІV).
Відповідно до ст. 49 Статуту №548-ХІV військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно зі ст. 59 Статуту №548-ХІV Командир (начальник) зобов'язаний, зокрема:
- знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;
- організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об'єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;
- постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки;
- завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;
- встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;
- проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).
Статтею 111 Статуту №548-ХІV визначено, що командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (корабля), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти (корабля), за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти (корабля), за успішне виконання ротою (кораблем) бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства.
Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля).
Відповідно до ст. 112 Статуту №548-ХІV Командир роти (корабля 4 рангу) зобов'язаний, зокрема:
- організовувати в роті (на кораблі) бойову підготовку, складати розклад занять на тиждень, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу, а також з підрозділами роти (корабля);
- знати тактику дій роти в різних видах бою, управляти вогнем і підрозділами роти під час навчань і в бою;
- знати військове звання, прізвище, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти (корабля), постійно проводити з ними індивідуально-виховну роботу;
- піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань;
- організовувати розміщення особового складу в місцях постійної дислокації та в польових умовах, підтримувати внутрішній порядок і дисципліну в роті (на кораблі);
- вести встановлений облік занять з бойової підготовки та облік особового складу роти (корабля), знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за списком, а також наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів.
Дисциплінарна відповідальність військовослужбовців регламентується Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), дія якого поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» .
Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно з вимогами статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до вимог статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.
За стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення (стаття 5 Дисциплінарного статуту).
При цьому, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтею 56 Дисциплінарного статуту визначено, що Командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.
Положеннями статей 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до якого на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з вимогами статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до вимог частини 1 статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Згідно з частиною 2 статті 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.04.2020 року №347 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України (далі - Порядок №347).
Пунктом 1 Розділу І Порядку №347 визначено, що цей Порядок визначає підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, права та обов'язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку №347 службове розслідування проводиться в разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів;
- неправомірного застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки;
- порушення правил несення вартової або внутрішньої служб;
- розголошення змісту або втрати службових документів;
- установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань;
- установлення фактів завдання шкоди державі.
Згідно з п. 5. Розділу ІІ Порядку №347 службове розслідування має встановити:
- наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки;
- осіб, з вини яких трапилася подія або правопорушення, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення;
- наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця;
- конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення;
- порушення норм законодавства або посадових інструкцій;
- ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;
- форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого;
- причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню;
- чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків;
- наявність шкоди (у разі виявлення факту заподіяння шкоди державі - у чому полягає така шкода, її розмір, причини виникнення, а також винні особи).
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності при наявності в його діях складу дисциплінарного проступку за результатами службового розслідування, проведеного з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ і Порядку №347.
Як встановлено судом, відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2025 №70 поважних причин самовільного залишення військової частини 25.12.2024 солдатом ОСОБА_2 не встановлено.
Основними причинами, які сприяли вчиненню дисциплінарного проступку є:
- нехтування солдата ОСОБА_2 вимогами наказів командирів всіх рівнів, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо порядку проходження військової служби;
- неналежне виконання обов?язків командиром стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону старшим лейтенантом ОСОБА_3 ;
- неналежне виконання обов?язків та неякісний посадовий контроль підлеглого особового складу т.в.о. командира 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону старшим лейтенантом ОСОБА_1 ;
- віддалене місце постійної дислокації та несення служби особовим складом стрілецького взводу від місця постійної дислокації 2 стрілецької роти З стрілецького батальйону.
Як наслідок за порушення вимог статей 11, 16, 49, 59, 11, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України т.в.о. командира 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону (3 охорони та оборони важливих державних об'єктів) старшому лейтенанту ОСОБА_1 (Г-138705) оголошено догану.
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 5. Розділу ІІ Порядку №347 службове розслідування має встановити конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення; порушення норм законодавства або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення.
Суд критично ставиться до покликань відповідача у спірному наказі про те, що позивач неналежно виконував обов?язки та здійснював неякісний посадовий контроль підлеглого особового складу, оскілки такі обставини не встановлені висновком службового розслідування.
Водночас як встановлено судом, т.в.о. командира 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону старший лейтенант ОСОБА_1 в письмовому поясненні зазначив, що близько 22:01 год 25.12.2025 отримав доповідь, що під час перевірки особового складу виявлено відсутність військовослужбовця, останній раз його бачили орієнтовно в 21:15 год. Після чого були вжиті заходи щодо пошуку даного військовослужбовця, проте дані заходи результату не дали.
Отже, позивач вживав заходів як командир стрілецької роти стрілецького батальйону щодо пошуку військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідачем, всупереч наведеним вище нормативним вимогам, зокрема статті 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, не було враховано характер та обставини вчинення правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, п. 4 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2025 №70, яким позивачу оголошено догану, необхідно визнати протиправним та скасувати.
Також судом встановлено, що відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.01.2025 №102 було проведено службове розслідування по факту не відкриття вогню по повітряній цілі особовим складом мобільної вогневої групи № 7 (далі - МВГ № 7) (а.с. 12).
В ході службового розслідування встановлено, що т.в.о. командира 3 стрілецької роти стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об'єктів) старший лейтенант ОСОБА_1 нехтуючи вимогами ст. 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, неналежно виконав покладені на нього обов'язки щодо підготовки особового складу, як наслідок - не забезпечив успішне виконання МВГ № 7 бойового завдання.
Згідно з п. 4 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.01.2025 №102 за неналежне виконання обов?язків щодо підготовки особового складу МВГ № 7, порушення вимог статей 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, заступнику командира 2 стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об'єктів) по роботі з особовим складом З стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об'єктів) старшому лейтенанту ОСОБА_1 (Г-138705), який відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.12.2024 № 358 виконує обов'язки т.в.о. командира 3 стрілецької роти стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об?єктів) оголошено сувору догану.
Як вже згадано судом, службове розслідування має встановити конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який вчинив правопорушення; порушення норм законодавства або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення.
Відповідно до Інструкції вогневих груп щодо порядку дій при отриманні сигналів (далі - Інструкція), затвердженої Командиром військової частини НОМЕР_1 від 10.01.2024 особовий склад вогневих груп (далі ВГ) призначається з числа офіцерів, сержантів та солдатів, які пройшли підготовку. Відповідають за своєчасне виявлення та знищення безпілотних літальних апаратів (далі БпЛА) та ракет противника.
Особовий склад вогневих груп підпорядковується черговому військової частини (старшому по об'єкту).
Перед розводом, старший ВГ, перевіряє особовий склад, зовнішній вигляд та готовність до виконання завдань. Після огляду та перевірки задач, які покладаються на особовий склад ВГ доповідає черговому військової частини (старшому по об?єкту) про готовність до несення служби.
Після розводу новопризначений старший ВГ із попереднім здійснюють прийом та передачу матеріальних засобів згідно опису.
Прийнявши чергування новопризначений старший ВГ із попереднім здійснюють доповідь черговому військової частини (старшому по об'єкту) та виявлені недоліки під час перевірки матеріальних засобів та готовність до виконання завдань за призначенням.
Старший ВГ, зокрема зобов'язаний:
- після прибуття на місце виконання завдання організувати взаємодію та порядок застосування ВГ з черговим військової частини (старшим по об?єкту);
- організувати взаємодію та обмін розвідувальною інформацією щодо районів виявлення (візуально, акустично, локаційно) прольоту безпілотних літальних апаратів або ракет противника з МВГ, які призначені від сусідніх підрозділів;
- у визначеному районі виконання завдань зайняти місце в напрямку ймовірного прольоту БпЛА або ракет противника;
- у разі знаходження у визначеному районі об'єктів, які можуть заважати знищенню БпЛА або ракет противника, перемістити розрахунок ВГ на вигідне місце (панівну висоту) та доповісти про це черговому військової частини (старшому по об'єкту).
Судом з'ясовано, що відповідно до Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.01.2025 №102 в ході службового розслідування встановлено, наступне:
- старший МВГ № 7 старший сержант ОСОБА_4 в порушення вимоги Інструкції не організував взаємодію та обмін розвідувальною інформацією щодо районів виявлення (візуально, акустично, локаційно) прольоту безпілотних літальних апаратів або ракет противника з МВГ, які призначені від сусідніх підрозділів, як наслідок зайнявши незручну позицію у визначеному районі своєчасно не перемістив розрахунок МВГ на більш вигідну позицію, що призвело до невиконання завдання за призначенням МВГ № 7.
Основними причинами вказано:
- низька підготовка особового складу, який виконує обов'язки в МВГ;
- неналежне виконання обов?язків посадовими особами командування 2 стрілецької роти та стрілецького батальйону, які відповідають за підготовку особового складу та успішне виконання покладеного на підрозділ завдання.
Суд звертає увагу, що відповідно до Інструкції особовий склад вогневих груп підпорядковується черговому військової частини (старшому по об'єкту).
У оскаржуваному наказі відповідач покликається, що позивач неналежно виконав обов'язки щодо підготовки особового складу, проте не зазначив, яке саме порушення вчинив позивач, коли та за яких обставин, які обов'язки він не виконав або виконав неналежно, а також не розкрито причинно-наслідковий зв'язок між його діями та встановленими наслідками. Також відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань, в чому саме полягало неналежне виконання обов?язків щодо підготовки особового складу МВГ № 7.
З огляду на викладене, п. 4 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.01.2025 №102, яким позивачу оголошено сувору догану, необхідно також визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірним наказам, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що п. 4 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2025 №70, яким старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено догану, та п. 4 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.01.2025 №102, яким старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану, не відповідають визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям до такого роду рішень, тому такі слід визнати протиправними та скасувати.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов необхідно задовольнити повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати п. 4 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.01.2025 №70, яким старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено догану.
3. Визнати протиправним і скасувати п. 4 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.01.2025 №102, яким старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено сувору догану.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повне рішення суду складено 10.09.2025.
Суддя Кондратюк Юлія Степанівна