12 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2414/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу та зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- відмінити наказ про самовільне залишення військової частини;
- примусити Військову частину НОМЕР_2 задовольнити його рапорт на звільнення від 03.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 16.02.2023 перебуває на військовій службі по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_2 . Під час виконання бойового завдання 01.02.2024 отримав тяжке поранення та був госпіталізований. Згідно свідоцтва про хворобу від 21.11.2024 на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з переглядом через 6 місяців.
Отримавши вказане свідоцтво із висновком про непридатність до військової служби, звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом до Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби, однак 13.04.2025 отримав відповідь про те, що з 18.10.2024 рахується таким, що самовільно залишив військову частину, оскільки після закінчення відпустки для лікування не повернувся та не приступив до виконання службових обов'язків.
У зв'язку з тим, що після завершення відпустки перебував на лікуванні, вважає наказ про самовільне залишення ним військової частини протиправним та, з урахуванням висновку ВЛК, має підстави для звільнення з військової служби.
З цих підстав просить позов задовольнити.
15.04.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
16.04.2025 позивач подав суду заяву про усунення недоліків позовної заяви із додатковими поясненнями.
17.04.2025 позивач надав суду додаткові пояснення, згідно яких 18.10.2024 не міг повернутися після відпустки до місця служби, оскільки готувався до медичної операції, яка була йому проведена 30.10.2024.
Позивачем у позовній заяві було заявлено клопотання про витребування у Військової частини НОМЕР_2 наказ про самовільне залишення військової частини.
22.04.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.
02.06.2025 позивач надав суду додаткові письмові пояснення.
23.06.2025 ухвалою суду повторно витребувано від Військової частини НОМЕР_2 докази по справі.
04.07.2025 ухвалою суду витребувано у Міністерства оборони України відомості щодо функціонування Військової частини НОМЕР_2 .
На виконання вказаної ухвали суду Південно-східний територіальний юридичний відділ повідомив суд, що Міністерство оборони України не має можливість подати запитувану інформацію.
18.07.2025 ухвалою суду витребувано у Генерального штабу Збройних Сил України відомості щодо діяльності та місцезнаходження Військової частини НОМЕР_2 .
Листом від 17.07.2025 Військова частина НОМЕР_3 повідомила суд, що відповідно до директиви Міністра оборони України Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.02.2025 № Д-321/22/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році" військова частина НОМЕР_2 , що не має статусу юридичної особи, була переформована у військову частину НОМЕР_1 , яка має статус юридичної особи.
12.08.2025 ухвалою суду витребувано у військової частини НОМЕР_1 відомості щодо правонаступництва прав та обов'язків військової частини НОМЕР_2 та докази по справі.
20.08.2025 ухвалою суду замінено у справі відповідача - Військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .
30.08.2025 представник Військової частини НОМЕР_1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обгрунтування заперечень зазначив, що солдат ОСОБА_1 дійсно перебуває у списках особового складу у військовій частині НОМЕР_1 в розпорядженні командира. За даними обліку позивач 01.02.2024 отримав мінно-вибухову травму тяжкого ступеню за обставин безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини, під час виконання бойового завдання в складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 та з 01.02.2024 по 17.10.2024 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках пов'язаних із зазначеним пораненням.
Разом з тим, дані які вказують на наявність законних підстав відсутності ОСОБА_1 в розташуванні військової частини НОМЕР_2 у період з 18.10.2024 до 20.04.2025, а також в розташуванні військової часини НОМЕР_1 з 21.04.2025 по день надання відзиву відсутні. Згідно матеріалів службового розслідування, яке проводилось у військовій частині НОМЕР_2 , позивач не доповів своєму командиру про підстави неприбуття 18.10.2024 після відпустки до розташування військової частини, а навпаки повідомляв про свій намір не повертатись, не зазначаючи законних підстав. При цьому, медичні документи і медичні дані позивача після 19.09.2024 і додані ним до позовної заяви, ні військова частина НОМЕР_2 ні військова частина НОМЕР_1 не отримували.
Вказує, що до військової частини НОМЕР_1 позивач із рапортом про звільнення з військової служби не звертався. Доказів звернення із відповідними рапортами у визначеному Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, до військової частини НОМЕР_2 до позовної заяви також не додав.
Крім того, звільнення позивача з військової служби на підставі Свідоцтва про хворобу №1782 на даний час неможливе, оскільки його було визнано непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, а тому на даний час вказане Свідоцтво не може підтверджувати непридатність до військової служби.
Позивач надав суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що підтвердженням направлення рапорту про звільнення з військової служби є відповідь військової частини НОМЕР_2 №239, а факт лікування після 19.09.2024 підтверджується наявною у матеріалах справи медичною документацією.
02.09.2025 позивач подав суду клопотання про витребування доказів.
03.09.2025 ухвалою суду у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №3 від 16.02.2023 ОСОБА_1 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначений на посаду старшого стрільця 2 кулеметного відділення кулеметного взводу. З 16.02.2023 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (а.с. 94).
01.02.2024 позивач за обставин безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини, під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 отримав поранення та був евакуйований до КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечнікова Дніпропетровської обласної ради», де перебував на стаціонарному лікуванні з 01.02.2024 по 13.02.2024 (а.с. 3, 11-13, 15).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №39 від 02.02.2024 ОСОБА_1 з 02.02.2024 вважався такими, що вибув із пункту тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 з району безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій області, ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) до медичної роти військової частини НОМЕР_4 (а.с. 95зв.)
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4076 у період з 13.02.2024 по 26.02.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» з діагнозом: Т06.8 Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла. МВТ (01.02.2024): ВОСП правого стегна, лівої гомілки. Вогнепальний перелом середньої третини лівої променевої кістки. ВОСП лівої кисті з вогнепальним підголовчатим переломом проксимальної фаланги V пальця та V п'ясної кістки. Стан після ПХО вогнепальних ран лівого передпліччя кисті. АЗФ лівої променевої кістки. Супутні захворювання: Y36.2 Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків. Y96.0 Фактори, пов'язані з умовами праці. 26.02.2024 переведений у нейрохірургічне відділення для подальшого лікування та перев'язок (а.с. 13зв.-14).
У період з 26.02.2024 по 28.03.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», де 20.03.2024 йому проведено хірургічну операцію: CS7 04 Пластика шкіри переміщенням лоскутів за Лімбергом, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5231 (а.с. 18-19).
Згідно постанови ВЛК Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», оформленої довідкою №924 від 28.03.2024, на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ ОСОБА_1 визнаний таким, що потребує відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів (а.с. 19зв.-20).
Така відпустка йому була надана на період з 03.04.2024 по 02.05.2024, що підтверджується відпускним квитком від 03.04.2024 №186 (а.с. 9зв.)
Відповідно до постанови ВЛК військової частини НОМЕР_5 , оформленої довідкою від 27.05.2024 №2174, позивачу постановлено діагноз: стан після вибухового поранення (01.02.2024) вогнепальних осколкових поранень лівого передпліччя з вогнепальним переломом с/3 лівої променевої кістки, лікованих оперативно (ПХО ран лівого передпліччя кисті, АЗФ лівої променевої кістки, 15.02.2024 - ВХО рани, корекція АЗФ, монтаж ВАК, 19.02.2024 - пластика шкіри, переміщення лоскутів, На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб - потребує лікування у КНП «КОЛ КОР» (а.с. 22).
Військовою частиною НОМЕР_5 05.06.2024 оформлено направлення солдату ОСОБА_1 на консультацію травматолога, за потреби госпіталізацію до КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» (а.с. 26).
Згідно постанови ВЛК КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», оформленої довідкою №1380 від 17.09.2024, на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб встановлено, що позивач потребує відпустки після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів (а.с. 31).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2024 №304 (по стройовій частині) ОСОБА_1 надана відпустка для лікування у зв'язку з хворобою з 18.09.2024 по 17.10.2024.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №347 у період з 16.10.2024 по 23.10.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради». У виписці вказано на потребу повторного оперативного лікування (а.с. 26зв.-27).
Військовою частиною НОМЕР_5 25.10.2024 оформлено направлення солдату ОСОБА_1 на стаціонарне лікування до КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» (а.с. 28).
30.10.2024 позивачу проведено медичні операції по взяттю кісткового аутотрансплантату з лівої клубової кістки та кісткову аутопластику лівої променевої кістки (а.с. 28зв.)
У період з 26.10.2024 по 02.12.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №15933. Постановою ВЛК на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби, з переоглядом через 6 місяців (а.с. 30).
21.11.2024 ВЛК КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» позивачу оформлено Свідоцтво про хворобу №1782, згідно якого на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців (а.с. 32).
03.12.2024 та 08.01.2025 позивач через ІНФОРМАЦІЯ_3 звертався із рапортами до військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби.
Військова частина НОМЕР_3 листом від 12.02.2025 №2393/19/608 повідомила ОСОБА_1 , що Військовою частиною НОМЕР_2 неодноразово надавалися відповіді на його звернення, в тому числі щодо невиплати з жовтня 2024 грошового забезпечення. У зв'язку з тим, що 18.10.2024 він самовільно залишив військову частину, всі виплати призупинено. Вказала на необхідність повернення до військової частини НОМЕР_2 для поновлення виплати грошового забезпечення.
Також, до листа долучено копію відповіді командира військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2025 №239, у якій зазначено, що відповідь на рапорт про звільнення з військової служби від 03.12.2024 направлена на його адресу листом військової частини НОМЕР_2 від 09.12.2024 №3597. Оскільки позивач 18.03.2024 не повернувся з відпустки для лікування після поранення до тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 , тобто, самовільно залишив військову частину, ним вчинено кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 5 статті 407 КК України (а.с. 35-36).
Військова частина НОМЕР_2 листом від 05.03.2025 №642 на звернення ОСОБА_1 від 11.02.2025 повідомила, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2024 №304 (по стройовій частині) йому надана відпустка для лікування у зв'язку з хворобою з 18.09.2024 по 17.10.2024. У зв'язку з неприбуттям 18.10.2024 до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.10.2024 №636 «Про призначення службового розслідування за фактом не повернення з відпустки для лікування після поранення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 за призовом під час мобілізації солдатом ОСОБА_1 » проведено службове розслідування, за результатами якого зроблено висновок про наявність у його діях ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України та наявні ознаки дисциплінарного проступку відповідно до статтей 1, 2, 3,4 та 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (а.с. 4-6).
Листом військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2025 №1836/4316 позивачу повідомлено, що згідно наказу від 18.10.2024 №636/1 командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 18.10.2024 вважається таким, що не повернувся до військової частини НОМЕР_1 з відпустки для лікування після поранення (а.с. 51).
Судом також встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №338 від 18.10.2024 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , колишнього старшого навідника 2 кулеметного відділення кулеметного взводу, який перебував у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою у місті Кропивницький, Кіровоградської області з 18.09.2024 по 17.10.2024 наказано вважати таким, який не повернувся з відпустки та відсутній на службі без поважних причин, а також з 18.10.2024 виключити з усіх видів забезпечення (а.с. 108).
Крім цього, наказом командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) НОМЕР_2 від 18.10.2024 №636/1 призначено службове розслідування за фактом не повернення з відпустки для лікування після поранення військовослужбовцем ОСОБА_1 (а.с. 83зв.-84).
За результатами службового розслідування складено акт від 27.10.2024, згідно якого 18.10.2024 солдат кулеметного відділення кулеметного взводу військової місця розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 не повернувся до місця розташування підрозділу з відпустки для лікування після поранення. Під час телефонної розмови, проведеної т.в.о командира кулеметного взводу старшим сержантом ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_3 повідомив, що повертатися до розташування підрозділу відмовляється, оскільки потребує лікування за місцем проживання. Встановлено, що нез'явлення вчасно (18.10.2024) до розташування військової частини допущено ОСОБА_1 без поважних причин внаслідок його особистої недисциплінованості ставлення та недбалого до своїх посадових та функціональних інтересам служби обов'язків, які ідуть у розріз та вимогам Статутів Збройних Сил України. Вина проявилася у вигляді невиконання вимог статутів Збройних Сил України та України та норм кримінального законодавства. Причинами та умовами, що сприяли правопорушенню зазначено особисту безвідповідальність та недбале ставлення до обов'язків військової служби в умовах воєнного стану (а.с. 101зв.-104).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №559/1 від 27.10.2024 за порушення вимог статтей 11, 14, 16, 49, 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та порушення статтей 1, 2, 3, 4 і 45 дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, накладено на солдата ОСОБА_1 відділення кулеметного старшого навідника 2 кулеметного дислокована взводу військової частини НОМЕР_2 , яка тимчасово у районі АДРЕСА_2 дисциплінарне стягнення відповідно до статті 48 пункт «б» - догану. Наказано не нараховувати та не виплачувати солдату ОСОБА_1 з 18.10.2024 грошове забезпечення, позбавити преміювання у розмірі 100% за листопад місяць 2024 року, не включати до наказу про виплату додаткової винагороди за жовтень 2024 року (а.с. 105-106).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №114 від 21.04.2025 ОСОБА_1 з 21.04.2025 зараховано до списків особового складу частини (а.с. 108зв.)
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За змістом статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Підстави звільнення з військової служби, зокрема, під час дії воєнного стану, передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців.
Отже, наявність висновку (постанови) військово-лікарської комісії про тимчасову непридатність до військової служби є підставою для звільнення його з військової служби під час дії воєнного стану.
Суд встановив, що відповідно до Свідоцтва про хворобу №1782 від 21.11.2024, виданого ВЛК КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
З огляду на це позивач мав безумовне право на звільнення з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до Закону №2232-XII Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Пунктом 7 Положення №1153/2008 встановлено, що військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до абз. 1-2 пункту 240 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).
Згідно матеріалів справи, своє право на звільнення з військової служби на підставі вказаної норми позивач реалізував, звернувшись через ІНФОРМАЦІЯ_4 по системі електронного документообігу (СЕДО) до командира військової частини НОМЕР_2 із відповідними рапортами від 03.12.2024 та від 08.01.2025.
За результатами розгляду вказаних звернень представник військової частини НОМЕР_2 листом від 27.01.2025 №239 вказав на наявність підстав для задоволення звернення про звільнення з військової служби, однак наголосив, що для вирішення цього питання позивачу слід повернутися до військової частини, оскільки позивач рахується таким, що самовільно залишив військову частину.
Також, у листі від 05.03.2025 №642 представник військової частини НОМЕР_2 зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2024 №304 (по стройовій частині) позивачу надана відпустка для лікування у зв'язку з хворобою з 18.09.2024 по 17.10.2024. У зв'язку з неприбуттям 18.10.2024 до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 18.10.2024 №636 «Про призначення службового розслідування за фактом не повернення з відпустки для лікування після поранення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 за призовом під час мобілізації солдатом ОСОБА_1 » проведено службове розслідування, за результатами якого зроблено висновок про наявність у його діях ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України та наявні ознаки дисциплінарного проступку відповідно до статей 1, 2, 3,4 та 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Оцінюючи правомірність таких доводів відповідача, суд зазначає наступне.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статей 1, 2 розділу І Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 розділу І Дисциплінарного статуту визначено, що Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (ч. 3 ст. 5 розділу І Дисциплінарного статуту).
Згідно із частиною 1 статті 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статей 83-86 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно зі статтею 91 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.
Статтею 48 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно 1 статті 40 Закону України №2232-ХІІ визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України №2232-XII, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.
Таким чином, за своєю суттю самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез'явлення військовослужбовця вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або лікування є порушенням військової дисципліни.
При цьому самовільним залишенням частини або місця служби вважається таке, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений такий дозвіл надати. Нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу це його нез'явлення на службу в строк, указаний у відповідному документі.
Поважними причинами затримки військовослужбовця може бути визнана, наприклад, хвороба, що перешкоджає пересуванню, стихійне лихо чи інші надзвичайні події та обставини, які підтверджені відповідними документами.
Таким чином, не вважається самовільним залишення військової частини за наявності дозволу командира, залишення для виконання наказу командира, відрядження, прямування до нового розташування військової частини, лікування, переміщення/ротація, відпустка, навчання тощо. В будь-якому випадку вищезазначені підстави мають бути підтверджені належним чином оформленими документами або підтверджені командиром.
Верховний Суд в постанові по справі №813/1021/17 від 19.02.2020 зазначив, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
В постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №804/4633/17 викладена правова позиція, що визначальною ознакою для встановлення факту самовільного залишення військової частини і місця служби є доведення вини військовослужбовця, якому такий проступок ставиться у провину.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.09.2024 №304 (по стройовій частині) ОСОБА_1 надана відпустка для лікування у зв'язку з хворобою з 18.09.2024 по 17.10.2024.
У зв'язку з неповерненням позивача 18.10.2024 до тимчасового розташування військової частини № НОМЕР_6 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №338 від 18.10.2024 солдата військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , колишнього старшого навідника 2 кулеметного відділення кулеметного взводу, який перебував у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою у місті Кропивницький, Кіровоградської області з 18.09.2024 по 17.10.2024 наказано вважати таким, який не повернувся з відпустки та відсутній на службі без поважних причин, а також з 18.10.2024 виключити з усіх видів забезпечення з 18.10.2024.
Крім цього, за результатами проведеного службового розслідування за фактом не повернення позивача з відпустки для лікування після поранення наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №559/1 від 27.10.2024 за порушення вимог статтей 11, 14, 16, 49, 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та порушення статтей 1, 2, 3, 4 і 45 дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, накладено на солдата ОСОБА_1 відділення кулеметного старшого навідника 2 кулеметного дислокована взводу військової частини НОМЕР_2 , яка тимчасово у районі АДРЕСА_2 дисциплінарне стягнення відповідно до статті 48 пункт «б» - догану. Наказано не нараховувати та не виплачувати солдату ОСОБА_1 з 18.10.2024 грошове забезпечення, позбавити преміювання у розмірі 100% за листопад місяць 2024 року, не включати до наказу про виплату додаткової винагороди за жовтень 2024 року.
Водночас судом встановлено, що відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №347 у період з 16.10.2024 по 23.10.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» з клінічним діагнозом: стан після тяжкої травми (01.02.2024); незрощений перелом лівої променевої кістки, МОС з кістковою алломопластикою (20.06.2024), ускладнений контрактурами ліктьового, променево-зап'ястного суглобів; консолідований перелом основної фаланги V пальця лівої кисті, ускладнений контрактурою суглобів V пальця лівої кисті з тимчасовим порушенням. У рекомендаціях серед іншого вказано на потребу повторного оперативного лікування.
Крім цього, за клопотанням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.10.2024 №6/13108 Військовою частиною НОМЕР_5 оформлено 25.10.2024 направлення солдату ОСОБА_1 на стаціонарне лікування до КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради».
30.10.2024 позивачу проведено медичні операції по взяттю кісткового аутотрансплантату з лівої клубової кістки та кісткову аутопластику лівої променевої кістки.
У період з 26.10.2024 по 02.12.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №15933. Постановою ВЛК на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби, з переоглядом через 6 місяців.
21.11.2024 ВЛК КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» позивачу оформлено Свідоцтво про хворобу №1782, згідно якого на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців.
Таким чином, позивача визнано таким, що не повернувся з відпустки та відсутній на службі без поважних причин, з 18.10.2024 його було виключено з усіх видів забезпечення, а також притягнуто до відповідальності за відсутність на службі, у період, коли останній перебував на стаціонарному лікуванні та потребував подальшого лікування у зв'язку з отриманням тяжкого поранення. Зокрема, як встановлено судом, у період з 16.10.2024 по 23.10.2024 та з 26.10.2024 по 02.12.2024 продовжував лікування, йому було проведено хірургічне втручання, яке зі змісту наданих позивачем виписок перебуває у прямому зв'язку із отриманим пораненням.
Наявність клопотання ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.10.2024 до Військової частини НОМЕР_5 про направлення ОСОБА_1 на реабілітацію, яке було задоволено, у свою чергу вказує на відсутність у його діях умислу на ухилення від виконання своїх обов'язків військової служби.
Відповідно до пункту 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров'я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).
Інформація про направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я та перебування військовослужбовця на лікуванні та/або реабілітації у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини може оброблятися з використанням державних інформаційних ресурсів у сфері охорони здоров'я у порядку, визначеному законодавством, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 2 та 3 пункту 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров'я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов'язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров'я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв'язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Таким чином, за вимогами чинного законодавства, заклад охорони здоров'я де перебуває військовослужбовець на лікуванні повідомляє та передає відповідні документи у військову частину та/або до ТЦК та СП в електронній та/або паперовій формі, у якій проходить службу військовослужбовець.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що перебування позивача на тривалому лікуванні, що підтверджено наявними у справі копіями медичних висновків, довідок ВЛК, Свідоцтва про хворобу та постанови ВЛК про непридатність позивача до проходження військової служби з переоглядом через 6 місяців не можуть служити свідченням самовільного залишення позивачем військової частини.
Також в силу приписів пункту 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці, які перебувають на лікуванні у зв'язку з пораненням звільнені від обов'язку направлення медичних та інших документів до військової частини, а обов'язок такого направлення покладено на заклади охорони здоров'я.
У свою чергу, позивач зазначає, що він не був обізнаний про проведення відносно нього службового розслідування, тому не зміг скористатись правом надання пояснень, та взагалі не отримував наказ про його результати.
До того ж, наказ №338 від 18.10.2024 про визнання ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив територію військової частини взагалі не було надано на його численні запити.
Також відсутні докази відібрання у позивача пояснень або доказів відмови від їх надання.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить скасувати наказ про самовільне залишення військової частини.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб?єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи викладене, суд вбачає достатність підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог та задоволення позову у спосіб визнання протиправними та скасування наказів командира Військової частини НОМЕР_1 №338 від 18.10.2024 та №559/1 від 27.10.2024.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання звільнити з військової служби, то суд зазначає наступне.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу №1782 від 21.11.2024 ОСОБА_1 на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб був визнаний непридатним до військової служби з переоглядом через 6 місяців, тому на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII мав право на звільнення з військової служби.
Разом з тим, Свідоцтвом про хворобу №1782 , виданим військово-лікарською комісією КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради» від 21.11.2024, передбачено проходження ОСОБА_1 медичного переогляду через 6 місяців.
Тобто, вказане свідоцтво про хворобу є чинним протягом 6 місяців, які відраховуються з 21.11.2024, тому станом на час вирішення спору судом втратило чинність та є вичерпаним.
Позивач не надав суду доказів проходження медичного переогляду військово-лікарською комісією, тому підстави для його звільнення з військової служби на підставі свідоцтва, що втратило чинність відсутні. Отже у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність свого рішення та бездіяльності у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача частково відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати накази командира Військової частини НОМЕР_2 №338 від 18.10.2024 та №559/1 від 27.10.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 вересня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , АДРЕСА_4 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК