10 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2617/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Притули К.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 до Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, Кропивницького сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про зобов'язання вчинити певні дії ,
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кропивницького сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по досягненню ним 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503- ХІІ;
- зобов'язати Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по досягненню ним 16-річного віку паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про позивача до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР та без надання згоди на обробку персональних даних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що відсутність судового рішення на момент подання заяви не може розцінюватися як підстава для відмови відповідача, оскільки в суді оскаржуються вже прийняті рішення чи бездіяльність. Вимога відповідача надати рішення суду при первинному зверненні заявника щодо оформлення паспорта не може бути виконаною ні за якими обставинами, що підтверджує протизаконність і безпідставність наказу МВС № 456 та затвердженого ним Тимчасового порядку. відповідач повинен був розглядати заяву про видачу паспорта у формі книжечки з урахуванням Положення про паспорт № 2503-ХІІ, а не формально відмовити у видачі паспорта-книжечки з мотивів відсутності судового рішення.
Ухвалою суду від 24 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що звернення від 09.11.2024 викладене у довільній формі, не відповідають додатку 1 до Порядку № 456 та до них не додано повного переліку документів, передбаченого пунктом 1 розділу III Порядку № 456, вказані звернення не можуть бути розглянуті Кропивницьким сектором та ЦПМУ ДМС як заяви про надання адміністративної послуги в розумінні Закону № 5203-УІ, Постанови № 302 або Порядку № 456. Також зазначає, що виготовлення паспорта громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм не звужує змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, в тому числі не порушує сутності права особи на повагу до приватного життя.
Представником позивача надано відповідь на відзив. Вказує, що відзив не містить будь-якого обґрунтування відмови у видачі паспорта у формі книжечки нормами саме Положення про паспорт. Відсутність рішення суду у переліку документів для оформлення паспорта, на яку посилається відповідач, не може розцінюватися як підстава для відмови, оскільки в суді оскаржуються вже прийняті рішення чи бездіяльність. Надання рішення суду при первинному зверненні заявника щодо оформлення паспорта не може бути здійсненим ні за якими обставинами, тому відповідна вимога відповідача є необґрунтованою.
Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 звернувся до Кропивницького Сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України із заявою про оформлення паспорта громадянина у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26 червня 1992 року.
До вказаної заяви було долучено
- Заяву за формою, встановленою МВС України;
- Копія свідоцтва про народження;
- Дві фотокартки 35х45№;
- Копії паспортів батьків ОСОБА_2 .
Листом від 14.11.2024 року позивачу та його законному представнику було повідомлено, що звернення від 09.11.2024 викладене у довільній формі, не відповідають додатку 1 до Порядку № 456 та до них не додано повного переліку документів, передбаченого пунктом 1 розділу III Порядку № 456, а тому подану заяву розглянуто в порядку звернення громадян.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач через свого законного представника звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Законом України від 20.11.2012 № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 вказаного Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Статтею 14 Закону передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До прийняття Закону № 5492-VI, порядок формування, видачи паспорту громадянина України був визначений Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
Натомість, постанова ВРУ № 2503-XII є чинною до сьогодні та входить до масиву національного законодавства.
Названим Положенням передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 8х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Таким чином, чинним законодавством визначено право особи громадянина України, на отримання паспорта громадянина України як у формі книжечки, так і у формі картки.
Суд звертає увагу на правові позиції, викладені в постанові Велика Палата Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, в якій суд вказав, що згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Також зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у виглядікартки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
У цій же постанові Велика Палата вказала, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
Водночас, у постанові від 20.03.2024 у справі № 560/3366/23 Верховний Суд, оцінюючи подібні доводи відповідача та висновки суду апеляційної інстанції, вказав, що пунктом 13 Положення № 2503-ХІІ встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Форма заяви, зазначеної у підпункті 1 пункті 13 Положення № 2503-ХІІ, була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 «Про затвердження порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», а саме Додаток 1. Однак вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу цього ж Міністерства від 01.03.2018 № 161. Відтак на сьогодні немає іншого зразка форми про видачу паспорта громадянина України, встановленого Міністерством внутрішніх справ України для реалізації пункту 13 Положення № 2503-ХІІ.
Наказ Міністерства внутрішніх справ України № 456 від 06.06.2019 «Про затвердження Тимчасового порядку оформленні і видачі паспорта громадянина України» хоч і містить форму заяви про видачу паспорта громадянина України (додаток 1), проте цей наказ, виходячи із його суті і змісту, не може бути застосовано у спірних правовідносинах, оскільки на дату подання документів відсутнє на користь заявника рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Водночас, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що реалізація волевиявлення особи на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу разом із об'єктивно необхідними для цього документами.
Наведене свідчить про те, що до спірних правовідносин має бути застосоване Положення № 2503-ХІІ, а не Тимчасовий порядок № 456.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.07.2021 у справі № 280/851/20 за схожих обставин із цією справою.
Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до Кропивницького сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України щодо видачі паспорта-книжечки позивач не дотримався вимог Положення № 2503-ХІІ та не подала встановлені цим нормативно-правовим актом документи.
Суд зазначає, що реалізуючи право на отримання паспорта у формі книжки позивач має дотримуватися встановленого порядку його оформлення і судове рішення не може змінювати або скасовувати норми чинного законодавства.
Також суд звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі 806/3265/17, в якій суд зауважила, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача не передавати будь-які дані про ОСОБА_2 до Єдиного державного демографічного реєстру, формування (присвоєння) унікального номера запису в Реєстрі і використання будь-яких засобів Єдиного державного демографічного реєстру, Велика Палата Верховного Суду вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, при видачі позивачці паспорта у формі, визначеній Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, не передбачено внесення даних особи до Єдиного державного демографічного реєстру.
Враховуючи сукупність наведених обставин, суд доходить висновку, що відповідач не допустив порушення прав та законних інтересів позивача, роз'яснивши останній порядок видачі паспорта у вигляді книжечки, натомість позивач такого порядку не дотрималась, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого неповнолітнього сина - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (вул. Єгорова Олексія, 25-а, м. Кропивницький, 25015, ЖДРПОУ 45200774), Кропивницького сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України (вул. Кільцева, 36Б, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА