про прийняття звіту про виконання судового рішення та встановлення нового строку для надання звіту
10 вересня 2025 року м.Київ № 320/40194/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виконання судового рішення в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження призначеної позивачу пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснювати нарахування і виплату призначеної позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру з 16.05.2017, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 19.10.2023 №35536-36434/Ц-02/8-2600/23 щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі нової довідки №06/18378 від 23.08.2023 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки №06/18378 від 23.08.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в м. Києві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 зобов'язано відповідача у 30-денний строк з моменту отримання ухвали подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі з відповідними доказами, а також копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків керівника (начальника) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 у прийнятті звіту ГУ ПФУ в м.Києві від 15.05.2025 №2600-0804-8/87863 про виконання судового рішення від 19.03.2024 у справі №320/40194/23 в частині виплати нарахованої позивачу різниці пенсії за період з 01.04.2019 по 31.05.2024 в сумі 429384,52 грн. та судового збору у розмірі 1073,60 грн., - відмовлено.
Встановлено для ГУ ПФУ в м.Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення від 19.03.2024 у справі №320/40194/23 в частині виплати нарахованої позивачу різниці пенсії за період з 01.04.2019 по 31.05.2024 в сумі 429384,52 грн. та судового збору у розмірі 1073,60 грн. - протягом тридцяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили.
Заявою від 08.07.2025, зареєстрованою ВДЗК (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду 03.09.2025, відповідачем подано до суду звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено про здійснення на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №320/40194/23 у травні 2024 року перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №06/18378 від 23.08.2023 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, починаючи з 01.04.2019, з урахуванням раніше виплачених сум. З 01.04.2019 розмір пенсії позивача становив 14 970,00 грн. Виплату заборгованості за означеним судовим рішенням за період з 01.04.2019 по 31.05.2024 в сумі 429 384,52 грн буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Відповідач пояснив, що рішення суду виконане в межах покладених на ГУ ПФУ в м. Києві зобов'язань та з урахуванням норм чинного законодавства, виплата заборгованості з 01.04.2019 по 31.05.2024 в сумі 429 384,52 грн наразі не здійснена з огляду на відсутність достатніх бюджетних асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на 2024-2025 роки на зазначені цілі.
Відповідач наголосив на здійсненні виплат винятково за рахунок коштів фонду та з інших джерел, визначених законодавством. В межах виділених бюджетних коштів ГУ ПФКУ в м. Києві на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду у 2024 році використано 49 830,90 тис. грн (виплачено у жовтні - грудні 492 особам). Станом на липень 2025 року бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджений, внаслідок чого відповідач здійснює виплати згідно Тимчасового розпису доходів і видатків на ІІ квартал цього року, який доводиться до територіальних органів Пенсійним фондом України згідно з пунктом 6 розділу VII Постанови Правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1 «Про внесення змін до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України», згідно якого кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду на 2025 рік не передбачені. Сума коштів для погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду буде визначена у бюджеті ПФУ на 2025 рік, який згідно із підпунктом 1-1 пункту 14 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України. Як наслідок, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів ПФУ, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Отже, у ГУ ПФУ в м. Києві відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій, що має наслідком можливість виконання у повному обсязі покладених на нього зобов'язань після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України в порядку черговості.
Відповідач пояснив, що з метою забезпечення виконання судового рішення в повному обсязі звернувся до ПФУ з листом від 22.04.2025 №2600-0405-5/71084 щодо виплати нарахованих коштів.
Листом ПФУ від 21.05.2025 №2800-030101-9/33242 повідомлено, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами ПФУ, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Крім того, з метою забезпечення виконання судового рішення відповідач звернувся до ПФУ листом від 17.06.2025 №2600-0405-5/110596 щодо виплати нарахованих коштів.
Листом ПФУ від 28.06.2025 №2800-030101-9/43029 ПФУ повідомлено, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами ПФУ, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
Відповідачем звернуто увагу на те, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами ПФУ в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи ПФУ. Також наголошено на тому, що відповідачем внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФ відомості про зобов'язання з виплати заборгованості позивачу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 у справі №320/40194/23 з 01.04.2019 по 31.05.2024 в сумі 429 384,52 грн.
Щодо сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн., то відповідач зазначив, що відповідно до частини першої-другої статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на:
1) виплату пенсій, передбачених цим Законом;
1-1) здійснення страхових виплат та фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
1-2) здійснення виплати окремих видів державної соціальної допомоги, інших грошових виплат, повноваження щодо здійснення яких надано Пенсійному фонду;
2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;
4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій, страхових, соціальних та інших виплат, передбачених законодавством України;
5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Відповідач зазначив, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансування не може вважатися невиконанням судового рішення.
До звіту про виконання судового рішення позивач долучив План доходів і видатків на 2024 рік.
До означеного звіту відповідачем долучено перерахунок пенсії позивача, з якого вбачається про здійснення перерахунку з квітня 2019 року по травень 2024 року у розмірі 429 384,52 грн.
Розглянувши поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов'язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.
Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); «обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання» (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р (II)/2019).
Крім того, в Рішенні від 01.03.2023 №2-р (II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах суд повинен здійснювати контроль за їх виконанням, про що детально зазначено в розділі IV «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України, у якому визначено повноваження адміністративного суду з питань контролю за виконанням судових рішень.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюється законність дій суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний виконати рішення суду, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку такого суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов'язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.
Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов'язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною п'ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відповідно до частини першої статті 10 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
Відповідно до частини другої статті 10 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом), за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах, при цьому визначається шляхом розподілу видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) за бюджетними програмами у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) і може бути уточнена під час виконання державного бюджету (місцевого бюджету) при внесенні змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та у разі застосування положень частини шостої статті 23 та частини другої статті 24 цього Кодексу.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету.
З долучених до звіту про виконання судового рішення перерахунків пенсії вбачається про виконання його в частині здійснення перерахунку пенсії з 01.04.2019 по 30.05.2024 та про нарахування пенсії у сумі 429 384,52 грн. З 01.04.2019 розмір пенсії позивача становив 14 970,00 грн.
При цьому, доказів виплати донарахованої позивачу різниці пенсії матеріали справи не містять.
Враховуючи, що виконання судового рішення в частині виплати заборгованості за пенсією позивачу залежить від фінансування витрат на вказані цілі з Державного бюджету України, суд вважає за можливе надати відповідачу можливість виконати судове рішення належним чином, здійснивши виплату нарахованих сум, у зв'язку з чим встановити новий строк для надання звіту про виконання судового рішення.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування штрафу в даному випадку, з урахуванням того, що обставини невиконання відповідачем рішення суду в частині виплати нарахованої різниці пенсії не залежать від відповідача, а вини керівника пенсійного органу у невиконанні рішення суду в цій частині не встановлено.
Разом з тим, суд зазначає, що не можна вважати фактично виконаним судове рішення у цій справі, адже порядок та спосіб у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині.
Відтак, відповідачем не доведено повного та фактичного виконання рішення суду у даній справі, не надано доказів виплати на користь позивача належних йому коштів.
При цьому, суд погоджується з позицією відповідача, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов'язане з об'єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України. Відповідач долучив до звіту документальні докази того, що на виконанні Пенсійного фонду України та його територіальних органів знаходяться десятки тисяч рішень судів про нарахування та здійснення пенсійних виплат, в той час як заборгованість держави перед пенсіонерами зросла, що відповідно ускладнює її своєчасне погашення.
Таким чином, аналізуючи причинно-наслідковий зв'язок невиконання в повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях відповідача та відповідно робить висновок про недоцільність застосування до нього штрафних санкцій.
Оскільки виконання судового рішення в частині виплати заборгованості за пенсією у межах спірних відносин залежить від фінансування витрат на вказані цілі з Державного бюджету України, суд вважає за можливе надати відповідачу можливість виконати судове рішення належним чином, здійснивши виплату нарахованої суми заборгованості пенсії за вказаний період.
З урахуванням означених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 08.07.2025 №2600-0804-8/123006 про виконання судового рішення та встановлення нового строку для надання звіту про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.07.2025 №2600-0804-8/123006 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №320/40194/23.
2. Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №320/40194/23 - один місяць з моменту отримання цієї ухвали суду.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Дудін С.О.