10 вересня 2025 року справа №320/1861/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві про визнання протиправною бездіяльність,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2024 із розрахунку 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2024 із розрахунку 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що він отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262), розмір якої становив на момент призначення 90% сум грошового забезпечення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що йому призначена пенсія згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 90% грошового забезпечення. Однак, після перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, розмір його пенсії зменшено з 90% на 70% від грошового забезпечення. Позивач стверджує, що показник максимального розміру пенсії у розмірі 70% застосовується виключно при призначенні нових пенсій. Водночас, при зміні вказаного показника стосовно його пенсії відповідач проводив перерахунок пенсії, що за механізмом, умовами та порядком не є тотожним поняттю "призначення пенсії".
Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві позивач вважає протиправними та стверджує, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами, а внесені зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262 не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, внаслідок чого має застосовуватись розмір грошового забезпечення у відсотках, який встановлено на момент призначення пенсії.
Крім того, відповідач під час перерахунку його пенсії також обмежив її розмір максимальним розміром, що на думку позивача є протиправним, оскільки такі обмеження до його пенсії не застосовуються.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Даною ухвалою запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Згідно з довідкою про направлення електронного листа на адресу відповідача в системі «Електрпонний суд», вищезазначену ухвалу суду отримано відповідачем.
На час прийняття рішення у даній справі відзив на позовну заяву або заява про визнання позову від відповідача до суду не надходили.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 90 відсотків грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі №640/33822/21:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України № 22/6-3700 від 20.07.2021 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 грудня 2019 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України № 22/6-3700 від 20.07.2021 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вищезазначеного рішення суду відповідачем під час перерахунку пенсії зменшено відсоткове значення розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення, як було встановлено при її призначені.
Позивач звернулася до відповідача зі зверненням та просив перерахувати пенсію на підставі вищезазначеної довідки виходячи з 90% грошового забезпечення без її обмеження максимальним розміром.
Листом відповідач відмовив у обчислені пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; ( Пункт "а" частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3946-12 від 04.02.94)
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04.04.2006 року № 3591- IV внесено зміни до Закону №2262-ХІІ у частині другої статті 13 цифри « 85» замінено цифрами « 90».
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07 липня 2011 року № 3668-VI відповідно до Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення, внесено зміни до Закону №2262-ХІІ у частині другої статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
У подальшому, Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII, який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ застосовується при призначенні пенсій, натомість перерахунок пенсій врегульовано статтею 63 Закону №2262-ХІІ.
Так, згідно статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відтак, стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Порядок проведення перерахунку пенсій, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», визначає, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права (далі - Порядок №45).
У подальшому, 24.02.2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 року (далі - Постанова №103).
У той же час, Постанова Кабінету Міністрів України №45 і Постанова Кабінету Міністрів України №103 не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. При цьому, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії є незмінним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у зразковій справі у рішенні від 04.02.2019 р. (справа №240/5401/18) та підтриманою Великою Палатою Верховного Суду постановою від 16 жовтня 2019 року (справа 11-198заі19).
Отже, при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм статті 13 Закону №2262-ХІІ, що застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивача призначена (обчислена) з розрахунку основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення, що підтверджується розрахунком пенсії за вислугу років та вище вказаними рішеннями суду.
Водночас, суд акцентує увагу сторін, що положення Постанова Кабінету Міністрів України №103 не містять жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Таким чином, враховуючи, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, внесені Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від суми грошового забезпечення, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення, отже пенсія позивача підлягає перерахунку з розрахунку 90% грошового забезпечення.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.
Висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 20.07.2022 по справі №340/2476/21.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Отже, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивачу, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 по справі №1-12/2003).
Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14 зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахування 90% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та без обмеження максимального розміру пенсії.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статі 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255, 291 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2024 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.