11 вересня 2025 року справа №320/2111/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , у якому просить суд:
-визнати протиправними та скасувати рішення № 024650003952 Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Київ врахувати до страхового стажу всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.11.1980 року та трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 .
-стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ компенсацію за невчасне призначення пенсії на користь ОСОБА_1 , а саме з моменту першого звернення на призначення пенсії 16.03.2023.
-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Після відкриття провадження судом з'ясовано, що провадження в адміністративній справі № 320/2111/25 було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 ухвалено продовжити строк на усунення недоліків.
У подальшому, 25.08.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла письмова заява від позивача про усунення недоліків позовної заяви, залишеної без руху ухвалою суду від 14.07.2025, ознайомившись зі змістом якої, суд ухвалою від 01.09.2025 прийняв позов до розгляду, відкривши провадження у справі.
На виконання вимог ухвали від 21.01.2025 відповідачем надано копії всіх матеріалів щодо усіх звернень позивача про призначення пенсії та відмови у призначенні пенсії за віком.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач вважає протиправною відмову відповідача зарахувати до її страхового стажу всіх періодів її трудової діяльності згідно записів її трудової книжки серії НОМЕР_3 від 03.11.1980 трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 .
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
З огляду на приписи частини 4 статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.03.2023 звернулась до відповідача із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
До заяви позивач додала відповідні документи, а саме: ідентифікаційний номер, трудова книжка серії НОМЕР_3 від 03.11.1980, трудова книжка колгоспника № НОМЕР_2 , свідоцтво про укладання шлюбу НОМЕР_4 між позивачем (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 , довідку №12 від 31.01.2022 про кількість відпрацьованих позивачем днів у колгоспі “Восход» Первомайського району Автономної Республіки Крим з червня 1987 по серпень 1997 року; довідку №8 від 31.01.2022 про сплату страхових внесків з 1987 по 1992 роки; свідоцтво про народження сина позивача - ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 , свідоцтво про народження доньки позивача - ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 .
У відповідь позивач отримала рішення № 0246650003952 від 23.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зі змісту відповіді вбачається, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, свідоцтва про народження дітей, довідка про стаж), загальний страховий стаж позивача складає 20 років 8 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі згідно довідки №12 від 31.01.2022 з 01.01.1987 по 31.12.1996. оскільки документи, в тому числі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, які знаходяться на тимчасово. окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, є недійсними і не створюють правових наслідків і, відповідно, не можуть бути враховані при призначенні пенсії; період догляду за дитиною згідно свідоцтва НОМЕР_6 , оскільки відсутні документи про зміну прізвища ( ОСОБА_6 ).
Враховуючи вищевикладене, гр. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в зв?язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи вказану відмову протиправною позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі-Закон №1058, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачці виповнилось 60 роки.
Отже, з огляду на положення частини другої статті 26 Закону №1058-IV розмір страхового стажу для призначення позивачці пенсії за віком у 2023 році має становити не менше 30 років.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною першою статті 11 Закону №1058-IV визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV обумовлено, що заява призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Частиною п'ятою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Як зазначено вище, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм рішенням відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 03.11.1980 позивачка працювала, зокрема:
- з 27.10.1980 по 18.03.1987 - на Красноперекопському промкомбінаті швачкою.
- з 06.06.1987 по 27.11.1992 - у колгоспі “Восход» різноробочою;
- з 27.11.1992 по 24.05.1996 - скотником у колгоспі “Восход».
Згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_7 від 06.06.1987 позивачка у період з 06.06.1987 по 24.05.1996 дійсно була членом колгоспу “Восход».
03.02.1996 вказаний колгосп загальними зборами уповноважених був перейменований у КСП “Восход».
22.04.2000 позивачв звільнена з роботи у зв'язку реорганізацією і переводом на посаду різноробочої в СПК “Восход».
08.08.2000 звільнена за власним бажанням.
Зазначене дає підстави вважати, що відомості з трудової книги позивача та трудової книги колгоспника позивача збігаються і не виникає сумнівів у їх достовірності, а позивач з 27.10.1980 по 08.08.2000 безперервно була працевлаштована.
Як вбачається судом із наданої відповідачем довідки №12 від 31.01.2022 про кількість відпрацьованих позивачем днів у колгоспі “Восход» Первомайського району Автономної Республіки Крим з червня 1987 по серпень 1997 року, позивач у відповідні роки, крім 1988 виконувала прийнятий мінімум трудової участі у господарстві. У 1988 році виконано 246 із 255 мінімальних днів трудової участі.
Як вбачається зі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 позивачкою після укладення шлюбу було змінено прізвище з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_7 ".
За правилами статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка затверджена наказом Держкомпраці СРСР за №162 від 20.06.1974 (далі-Інструкція №162, яка була чинна на момент внесення відповідних записів до трудової книжки позивача та трудової книжки колгоспника) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівників та службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників та службовців державних кооперативних та суспільних підприємств, установ та організацій, які пропрацювали більше 5 років, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на нештатних працівників за умови, якщо він підлягає державному соціальному страхуванню.
Вказана Інструкція втратила чинність з прийняттям Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній орган Пенсійного Фонду має право обчислити трудовий стаж на підставі даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також інших первинних документів (довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів та угод з відмітками про їх виконання, та ін.).
Суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача дійсно містять печатки колгоспу, в якому працювала позивач.
При цьому, суд зауважує, що відбито печатки є чітким, що в свою чергу, дає можливість встановити її зміст.
Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).
Щодо посилань відповідача на те, що довідка, яка видана позивачу видана на території Автономної Республіки Крим (тимчасово-окупованої території), то суд не приймає їх до уваги, оскільки норми чинного законодавства не містять вимог надання такої довідки у випадку наявності відповідних записів у трудовій книжці позивача, у свою чергу, позивач не може бути відповідальним за неможливість отримання відповідної довідки в інший спосіб, крім того, на момент здійснення трудової діяльності позивачем вказана територія не була окупованою.
Щодо посилань відповідача на те, що в свідоцтві про народження дочки позивачки ОСОБА_5 серії НОМЕР_6 вказано прізвище, яке не співпадає з прізвищем позивачки, проте в цьому ж свідоцтві вказано позивача - ОСОБА_1 як матір ОСОБА_5 , що спростовує доводи відповідача.
Відтак, рішення пенсійного органу про відмову у зарахуванні відповідних перводів до страхового стажу позивача є абсолютно безпідставним і протиправним.
З огляду на вказане, суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.11.1980 року та трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 .
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 0246650003952 від 23.03.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві врахувати до страхового стажу всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.11.1980 року та трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 , суд зазначає таке.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У період з 01.01.1987 по 31.12.1996 позивачу фактично протиправно не враховано 10 років страхового стажу, а зважаючи, що вже врахований страховий стаж позивача становить 20 років, 8 місяців, 11 днів, то в сумі страховий стаж позивача мав би складати 30 років 8 місяців, 11 днів станом на дату звернення.
Судом встановлено, що позивачці виповнилось 60 років станом на дату звернення, а загальний страховий стаж позивачки на момент звернення, що мав бути врахований при призначенні пенсії становить фактично 30 років 8 місяців, 11 днів.
Таким чином, позивачка фактично мала достатній страховий стаж та мала право на призначення пенсії за віком на момент звернення.
Враховуючи вказане, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ компенсацію за невчасне призначення пенсії на користь ОСОБА_1 , а саме з моменту першого звернення на призначення пенсії 16.03.2023, суд зазначає таке.
Компенсація за несвоєчасне призначення пенсії (ст. 46 Закону України №1058, ст. 55 Конституції) можлива лише тоді, коли є факт прострочення та підтверджене право на пенсію з конкретної дати. Але на момент розгляду справи право ще не було реалізоване (пенсію не призначено, страхового стажу офіційно не враховано пенсійним органом.
Питання про компенсацію за невчасне призначення пенсії може бути предметом окремого спору після фактичного призначення пенсії та з'ясування, з якої дати вона має бути виплачена позивачу.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір на суму 1211,20 грн, а оскільки позов задоволено частково, з урахуванням пропорційності задоволених вимог, на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 024650003952 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) врахувати до страхового стажу всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.11.1980 року та трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) призначити пенсію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ).
5. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04035, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ), судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Вісьтак М.Я.