ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" вересня 2025 р. справа № 300/4060/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.05.2025 №092750006680, зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 05.04.1982 по 08.08.1993, з 16.08.1993 по 27.04.1998, з 12.06.1998 по 06.06.1999 та період по догляду з 11.10.2018 по 21.05.2022 і призначити з 07.05.2025 пенсію за віком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято рішення від 27.05.2025 №092750006680 про відмову у призначенні пенсії за віком та відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача період роботи згідно записів у трудовій книжці. Позивачем зазначено, що вказані періоди підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи та була надана пенсійному органу. Вказав, що основною причиною для відмови у призначенні пенсії та зарахуванні стажу згідно трудової книжки було те, що на титульній сторінці дата народження виправлена. Проте, всі записи у трудовій книжці виконані без перекреслень, дати наказів не містять виправлень, записи є послідовними та завірені печатками. Окрім цього, вказала, що вона не повинна нести відповідальність за заповнення трудової книжки чи за помилку (описку, виправлення) допущену роботодавцем. Таким чином, вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач отримав копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Заяв чи клопотань суду не подав, правом на подання відзиву на позов у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також, відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області належним чином засвідчений розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 .
Розглянувши матеріали адміністративної справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19.05.2025 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 27.05.2025 року прийнято рішення №092750006680 про відмову у призначенні пенсії позивачу.
Так, вказаним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу - 29 років. Зазначено, що страховий стаж становить 8 років 4 місяці 7 днів. Не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки на титульній сторінці дата народження виправлена, а періоді з 05.04.1982, оскільки відсутній наказ про звільнення з роботи, довідка про заробітну плату не долучена.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині не зарахування страхового стажу позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням норм матеріального права, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.
Згідно із пунктом 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.4 Інструкції №58, визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Судом встановлено, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.04.1982, позивач у період; з 05.04.1982 по 08.08.1993 працювала кухарем на Івано-Франківському навчально-курсовому комбінаті житлово-комунального господарства, з 16.08.1993 по 27.04.1998 працювала кухарем в ДФ “Електросервіс», з 12.06.1998 по 06.06.1999 отримувала допомогу по безробіттю.
Як зазначено вище, підставою для відмови у врахуванні даного стажу позивача згідно поданої трудової книжки було те, що на титульній сторінці дата народження виправлена.
Проте, судом встановлено, що у трудовій книжці міститься запис про виправлення дати народження, що підтверджений підписом відповідальної особи та печаткою підприємства (а.с. 10).
Суд зазначає, що вказані записи у трудовій книжці є послідовними, чіткими, без перекреслень, містять підпис відповідальної особи та печатки підприємств, номера і дати наказу про прийняття та звільнення з роботи (а.с. 10-12).
Факт роботи також підтверджується наявними у матеріалах справи довідками (а.с. 17-18).
При цьому суд зазначає, що жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивача, у зв'язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.
Окрім цього, відповідачем також не вказано жодних підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.
Таким чином, оскільки судом не встановлено недостовірності або неточності вказаних записів, зазначене не може бути підставою для не зарахування оспорюваного періоду роботи позивача до його трудового стажу.
Суд зазначає, що, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 “Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії та зарахуванні страхового стажу.
Період по догляду за особою з інвалідністю з 11.10.2018 по 21.05.2022 підтверджується довідкою про отримання допомоги від 07.07.2022 №1517 (а.с. 19).
Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання суду, записи трудової книжки НОМЕР_1 від 05.04.1982 відповідають періодам трудової діяльності позивача, а тому посилання на неможливість врахування періодів роботи згідно записів трудової книжки у зв'язку з виправленням на титульній сторінці дата народження не є достатньою підставою для не врахування періоду трудової діяльності позивача до її стажу чи не врахування записів трудової книжки.
При цьому суд зазначає, що відповідно до розрахунку страхового стажу позивача, періоди роботи 07.10.1992 по 08.08.1993, з 01.01.1998 по 31.05.1998, з 12.06.1998 по 06.06.1999 та з 11.02.2018 по 19.05.2022 зараховані до страхового стажу позивача, а тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необхідність зарахування періоду роботи позивача з 05.04.1982 по 06.10.1992, з 16.08.1993 по 31.12.1997 та з 20.05.2022 по 21.05.2022 до її страхового стажу.
Таким чином страховий стаж позивача, з урахуванням зараховано пенсійним органом, становить більше 25 років.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно частини 2 даної статті у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Як встановлено судом, вік позивача становить 63 роки, страховий стаж позивача складає більше 25 років, а тому доводи відповідача щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу та, відповідно, права на пенсію за віком є безпідставними.
Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в Чернігівській області від 27.05.2025 року №092750006680 про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач 20.05.2025 досягнула 63 років, із заявою про призначення пенсії за віком звернулася 19.05.2025 (рішення про відмову прийнято 27.05.2025), тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи викладене позивачу слід призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 21.05.2025 року, а не як зазначено позивачем з 07.05.2025.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 05.04.1982 по 06.10.1992, з 16.08.1993 по 31.12.1997 та з 20.05.2022 по 21.05.2022 та призначити з 21.05.2025 пенсію за віком.
У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 1211,20 грн., судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 27.05.2025 року №092750006680 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 05.04.1982 по 06.10.1992, з 16.08.1993 по 31.12.1997 та з 20.05.2022 по 21.05.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити з 21.05.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , с. Підпечери, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77441;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, код ЄДРПОУ - 21390940, вул. П'ятницька, 83а, м. Чернігів, 14005.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.