ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" вересня 2025 р. справа № 300/8213/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі -позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах якої діє адвокат Окуневич М.В. (далі - представник позивача) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідачі) в якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.10.2024 за №768 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, згідно Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період з 25.03.2003 по 12.11.2020 на посаді сільським головою Григорівської сільської ради та призначити пенсію за віком, відповідно до пункту 12 розділу ХІ Закону №889-VІІІ та статті 37 Закону №3723-ХІІ з 10.10.2024, здійснивши нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за №02-36/2669, №02-36/2670, виданих 08.10.2024 Рогатинською міською радою Івано-Франківської області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач 10.10.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», до якої додала, зокрема, довідки про складові заробітної плати за №02-36/2670 та №02-36/2669, видані 08.10.2024Рогатинською міською радою Івано-Франківської області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій областівід 16.10.2024 за №768 ОСОБА_1 відмовлено у такому переведенні у зв'язку тим, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби, а робота на посаді в органах місцевого самоврядуванні не зарахована до стажу державної служби, оскільки така згідно чинного законодавства може бути зарахована до 04.07.2001. Вважає, що прийняте рішення є протиправним, та підлягає скасуванню, так як упозивач станом на 01.05.2016 працював на посаді державного службовця та має понад 10 років стажу державної служби.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.11.2024 позовну заяву залишив без руху, встановив строк для усунення її недоліків (а.с.24-26).
Позивач, 06.11.2024 виконала вимоги ухвали суду від 04.11.2024 про залишення позовної заяви без руху (а.с.29).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.31-32).
Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.37-41), в якому представник заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що відповідачем було винесене рішення від 16.10.2024 №768 про відмову у переведенні позивача на пенсію у відповідності до норм Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 позивачка не обіймала посади державного службовця, і відсутній стаж роботи позивача на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.Також зазначила про те, що підстави для переведення пенсії позивачки на пенсію у відповідності до норм Закону України «Про державну службу» відсутні, тому її вимога здійснити нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за №02-36/2669, №02-36/2670, виданих 08.10.2024 Рогатинською міською радою Івано Франківської області, є передчасною. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подано відзив на позовну заяву (а.с.47-54), у якому представник відповідача проти позову заперечує фактично з аналогічних підстав, зазначених у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Позивач із метою переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу», 10.10.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із відповідною заявою, до якої, серед іншого, було долучено довідки про складові заробітної плати №02-36/2669, №02-36/2670 від 08.10.2024.
Заяву позивача про переведення за принципом екстериторіальності передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке за результатами розгляду документів, доданих до заяви прийняло рішення від 16.10.2024 №768 (а.с.12) про відмову в перерахунку. Обґрунтовуючи відмову пенсійний орган зазначив про те, що у позивача відсутній необхідний стаж державної служби станом на 01.05.2016, а робота на посаді в органах місцевого самоврядуванні не зарахована до стажу державної служби, оскільки така згідно чинного законодавства може бути зарахована до 04.07.2001.
Вважаючи таку відмову протиправною, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів, позивач через уповноваженого представника звернулася з цим позовом до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами частини 1 статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
До 01.05.2016 умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).
З 01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що право на одержання пенсії державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.
Пунктом 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Зі змісту наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII і "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18, у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 687/545/17.
Норми "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII, з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивач станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VIII) посаду державної служби (або прирівняну до неї посаду) та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату.
Відповідно до записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у спірний період з 25.03.2003 по 12.11.2020 безперервно працювала в органах місцевого самоврядування на посаді голови Григорівської сільської ради (а.с.17-19).
Однак, відповідачем даний період роботи не зараховано до стажу державної служби позивача.
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону «Про державну службу», пенсійний орган вказав на відсутність у неї права на призначення пенсії за Законом № 3723-XII, оскільки посади, на яких працювала позивач в органах місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII.
Надаючи правову оцінку зазначеному, суд вказує на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджений Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, який застосовується починаючи з 01.05.2016 (далі - Порядок № 622).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом №889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.
Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Механізм обчислення стажу державної служби визначає "Порядок обчислення стажу державної служби", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).
Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII.
Приписами пункту 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 "Порядку обчислення стажу державної служби" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), до стажу державної служби зараховується робота (служба):
- на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;
- на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку № 229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Тобто, як Порядок № 283, так і чинний Порядок № 229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
04.07.2001 набрав чинності Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-III).
Зокрема, пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 2493-III передбачено, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018, прийнятій у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися.
Відповідно до статті 46 закону № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом зараховується до стажу державної служби.
Таким чином, є безпідставними доводи відповідачів про те, що стаж роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема - четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
Так, посада голови Григорівської сільської ради відноситься до посад в органах місцевого самоврядування.
Разом з тим, Верховний Суд в постанові від 22.05.2024в справі №500/1404/23 наголосив, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку №283. Водночас стаж, набутий після 01.05.2016 на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону №889-VIII слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, де зазначено, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.
Суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачу може бути зараховано стаж, набутий на посадах державної служби (або прирівняних до них посад) після 01.05.2016, лише до страхового стажу, а не стажу державної служби. З огляду на це, вимога щодо зарахування періоду роботи до стажу державної служби підлягає задоволенню в частині з 25.03.2003 по 01.05.2016, оскільки період роботи з 02.05.2016 по 12.11.2020 підлягає зарахуванню до страхового стажу, а не стажу державної служби.
Щодо тверджень пенсійного органу про недостатність стажу державної служби для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", суд зазначає наступне.
Норми "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема - четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад.
Як встановлено судом, позивач безперервно працювала на посаді голови Григорівської сільської ради у з 25.03.2003 по 12.11.2020.
Станом на 01.05.2016, стаж перебування позивача на посаді державної служби становить більше ніж 10 років. У зв'язку з цим, позивачем виконано всі необхідні умови для призначення їй пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", тому доводи відповідачів в цій частині суд відхиляє, у зв'язку з їх невідповідністю вимогам законодавства.
Отже, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а період роботи позивача з 25.03.2003 по 01.05.2016 необхідно зарахувати до стажу державної служби та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Щодо зобов'язання відповідачанарахувати і виплатити пенсію (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за №02-36/2669, №02-36/2670, виданих 08.10.2024 Рогатинською міською радою Івано-Франківської області.
Суд звертає увагу на те, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ сукупно з пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.
За результатами розгляду заяви позивача пенсійним органом зроблено висновок, що вона не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», переведення на пенсію державного службовця здійснено не було, і питання щодо сум заробітної плати, які мають враховуватися при визначенні розміру пенсії державного службовця на час звернення позивача у цій справі пенсійним органом не вирішувалося.
Тобто, вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за №02-36/2669, №02-36/2670, виданих 08.10.2024 Рогатинською міською радою Івано-Франківської області є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а, отже, така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Вищевказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22.
Відтак, суд вважає в частині позовних вимог щодо здійснення нарахування і виплати пенсії (з урахуванням виплачених сум) у розмірі 60 відсотків заробітної плати, зазначених у довідках за №02-36/2669, №02-36/2670, виданих 08.10.2024 Рогатинською міською радою Івано-Франківської області відмовити у зв'язку з передчасністю.
Водночас, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у цьому провадженні), сформовану у рішенні від 21.01.1999 р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії". Зокрема, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року, тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України ув Івано-Франківській області із відповідною заявою та необхідними документами 10.10.2024. Отже, позивача слід перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з дати звернення із відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про переведення на інший вид пенсії, а саме з 10.10.2024.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, органом призначення пенсії щодо розгляду заяви позивача від 10.10.2024 за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову у переводі на пенсію за іншим законом від 16.10.2024 за №768, прийнятого Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з метою належного захисту прав позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 25.03.2003 по 01.05.2016 до стажу державної служби та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, відповідно до пункту 10 розділу XI Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, з 10.10.2024.
Підсумовуючи наведене вище, суд уважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи приписи ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір, на користь ОСОБА_1 700 грн, сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.10.2024 за №768 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 25.03.2003 по 01.05.2016на посаді головиГригорівської сільської ради та призначити пенсію за віком, відповідно до пункту 10 розділу ХІ Закону № 889-VІІІ та статті 37 Закону № 3723-ХІІ з 10.10.2024.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер2237805629) сплачений судовий збір у розмірі 700 (сімсот) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, (ідентифікаційний код юридичної особи 20490012), адреса: проспект Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.