ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"12" вересня 2025 р. справа № 300/2239/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Боршовського Т.І., розглянувши в письмовому провадженні питання щодо дотримання строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, -
В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 2004 по 12.10.2018 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. З 12.10.2018 позивач звільнений з військової служби у запас, за станом здоров'я, на підставі наказу № 158 о/с від 12.10.2018, та виключений із списків військової частини на підставі наказу № 234 від 12.10.2018. Однак під час звільнення з військової служби, як зазначає позивач, йому не виплачена грошова компенсація вартості за неотримане під час проходження служби речове майно. На подану заяву від 26.03.2021 відповідач листом від 21.04.2021 відповів відмовою, повідомивши, що речове майно отримано позивачем в повному обсязі, що підтверджується особистим підписом в картці обліку майна № 55.
Ухвалою суду від 18.05.2021 відкрито провадження у справі.
В подальшому провадження у справі було зупинено ухвалою від 10.05.2022 та поновлено ухвалою від 18.03.2025.
Відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з тим, що позивачем пропущений строк звернення до суду відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України. Клопотання мотивоване тим, що в день звільнення з військової служби 12.10.2018 ОСОБА_1 достовірно знав про те, що грошова компенсація вартості за неотримане під час проходження служби речове майно йому не нарахована та невиплачена, оскільки особисто відмовився від отримання довідки про вартість речового майна та вказав, що не має претензій щодо повного розрахунку з ним в частині речового майна в картці обліку майна особистого користування № 55.
Суд, при розгляді вказаного клопотання відповідача, керувався такими нормами права:
Статтею 122 КАС України встановлені строки звернення до адміністративного суду.
Так, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини перша-друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами частини п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною третьою статті 123 КАС України встановлено, що, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 24 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-XII у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, в тому числі - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
За пунктом 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку №178).
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).
Пунктом 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція №232; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Висновки суду за результатами розгляду клопотання відповідача щодо пропуску строку звернення до суду:
Суд зазначає, що предметом позову у вказаній справі є вимоги позивача щодо правомірності бездіяльності відповідача щодо невидачі позивачу довідки-розрахунку про нараховану та виплачену компенсації вартості за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби та щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Отже, спірні відносини пов'язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, нарахуванням та виплатою позивачу у зв'язку із звільненням грошової компенсації за речове майно, право на яку він здобув під час проходження публічної служби.
Виплата компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно є відносинами щодо проходження публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають положення спеціальної норми: частини п'ятої статті 122 КАС України.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 380/5093/20 щодо правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
В поданому адміністративному позові позивач вказує, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Наказом від 12.10.2018 № 234 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. 26.03.2021 року позивач звернувся до Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою з вимогою нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно на день звільнення з військової служби.
Позивач вказує, що про порушене право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно він дізнався лише з листа з відповідача від 21.04.2021 № 50/41-668 та подав позов у місячний строк, як це передбачено частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Натомість відповідач у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск строку звернення до суду з цим позовом вказав на те, що ОСОБА_1 на день звільнення з військової служби був обізнаний щодо ненарахування та невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки відмовився від отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, та вказав на відсутність претензій до відповідача.
Проте суд вважає помилковими такі доводи позивача та погоджується з доводами відповідача з огляду на таке.
Судом врахований правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, де визначено природу компенсації за неотримане речове майно як особливий окремий вид належних військовослужбовцю сум, який не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача у відповіді на відзив про те, що до даного позову не підлягають застосуванню строки звернення до суду встановлені статтею 122 КАС України, виходячи із статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції закону на час виникнення спірних відносин, яка не обмежує звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати будь-яким строком.
Суд визнає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Суд наголошує, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховний Суд від 28.09.2023 у справі № 260/4686/22 та 14.12.2023 у справі № 380/1785/21.
Судом встановлено, що наказом від 12.10.2018 № 234 позивача з 12.10.2018 виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та всіх видів забезпечення. Також у вказаному наказі визначено виплати, що підлягають до нарахування при звільненні. Виплата компенсації за неотримане речове майно у наказі від 12.10.2018 № 234 не вказана.
Окрім цього, судом встановлено, що в картці обліку майна особистого користування № 55 ОСОБА_1 вказав, що не бажає отримати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, та про відсутність претензій, що засвідчено особистим підписом. Є очевидним, що такий напис зроблено позивачем не пізніше дати виключення зі списків особового складу відповідача, тобто 12.10.2018.
З вказаного можна зробити висновок про те, що на дату звільнення позивач був обізнаний про те, що з ним не проведено розрахунок в частині виплати грошової компенсацію за неотримане речове майно.
Звернення позивача до відповідача заявою-вимогою від 26.03.2021 і отримання листа від 21.04.2021 у відповідь на вказану заяву не змінює момент, з якого ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
При цьому суд також звертає увагу на те, що з огляду на записи в картці обліку майна особистого користування № 55, ОСОБА_1 був обізнаний щодо видів та розміру речового майна, яким він був забезпечений під час служби, а тому мав можливість без зайвих зволікань звернутися до відповідача із заявою про виплату його грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.
Ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив позивач не вказав будь-яких об'єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно, тобто у межах місячного строку звернутися до відповідача із запитом щодо компенсації за неотримане речове забезпечення та за захистом своїх порушених прав до суду.
Отже, звертаючись із позовною заявою лише 17.05.2021, ОСОБА_1 пропустив строк, визначений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Тобто, законодавець передбачає у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду подання відповідної заяви.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Таким чином, оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог частини шостої статті 161 КАС України, а саме не подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, то позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 169, 171, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків до п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Виправити недоліки позовної заяви у спосіб: подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк, позовна заява буде залишена без розгляду.
Ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.